Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №612/891/25 — Близнюківський районний суд Харківської області

612/891/25

2-др/612/3/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року с-ще Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Масло С.П.

за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки заяву представника позивача Прибильського Віталія Геннадійовича про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 19.02.2026 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1 861,60 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят одна гривня 60 копійок) та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень). Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 118 (сто вісімнадцять) гривень 69 коп.. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

До суду надійшла заява представника позивача Прибильського В.Г. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_3 судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 43 000 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення заяви з підстав викладених у письмовій заяві.

Ухвалою суду від 12.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача Прибильського Віталія Геннадійовича про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 11.06.2026 ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 12 березня 2026 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись, їх неявка не перешкоджає вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Вислухавши представника позивача, розглянувши заяву представника позивача з метою вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 19.02.2026 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 1 861,60 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят одна гривня 60 копійок) та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень). Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 118 (сто вісімнадцять) гривень 69 коп.. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати . Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження № 61-1802св24) Верховний Суд зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Тобто, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня2021 року у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема, не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20).

Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Судом встановлено, що позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи у позовній заяві, а заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу з доказами на підтвердження цих витрат представник позивача подав через підсистему «Електронний суд» 24 лютого 2026 року, тобто з дотриманням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Оскільки заява про стягнення судових витрат зроблена представником позивача у позовній заяві, позивач надав докази розміру понесених ним витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд дійшов висновку про прийнятність заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу.

З матеріалів заяви вбачається, що між ОСОБА_2 та адвокатом Прибильским В.Г. було узгоджено, вартість послуг адвоката, які надавались в рамках розгляду справи № 612/891/25 в суді першої інстанції на загальну суму 43 000 (сорок три тисячі) гривень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечував проти стягнення з нього витрат з правничої допомоги у розмірі визначеному представником позивача.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд враховує, що складання заяв по суті справи представником позивача, збір доказів не потребували аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, справа розглядалась у спрощеному провадженні.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часткове задоволення позовних вимог, заперечення відповідача проти стягнення витрат з правничої допомогу у визначеному представником позивача розмірі, розумність розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 3000 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у відповідності до вимог ст.ст. 134-137 ЦПК України підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 133, 141, 246, 270 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача Прибильського Віталія Геннадійовича про вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині заяви в її задоволенні відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене повністю або частково в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного додаткового рішення 09.07.2026.

Позивач: Позивач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя С.П. Масло