Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №332/3210/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/3210/25

Провадження №: 2/332/189/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

09 липня 2026 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді Погрібної О.М.

секретаря судового засідання Васильченко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

24.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення (неустойки) пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення сплати аліментів, в якому просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 187277,25 грн, 59412,78 грн. індексу інфляції та 7475,32 грн. 3 відсотки річних.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14 лютого 2023 року Заводським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 332/1954/22 на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів на утримання їхньої спільної неповнолітньої доньки — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.09.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

27 березня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південною міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Дмитром Геннадійовичем відкрито виконавче провадження № 71390307 за виконавчим листом № 332/1954/22.

Незважаючи на наявність чинного судового рішення, відповідач не виконує його належним чином, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 13 травня 2025 року складає 181 277,25 грн.

З огляду на викладене, позивач звертається до суду з метою реалізації свого права на стягнення з ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.09. 2022 по 13.05.2025, а також 59412,78 гривень індексу інфляції та 7475,32 3 гривень 3 відсотки річних за несвоєчасну сплату аліментів.

Для обчислення розміру пені, яку належить сплатити відповідачу, позивачем були проведені відповідні розрахунки.

Відповідач зі свого боку направив на електронну адресу листи, в яких зазначав, що хоче брати участь в утриманні його доньки та хоче урегулювати вказане питання.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01.07.2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та справу призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2026 року підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

В судове засідання 09 липня 2026 року позивачка та її представник не з`явились, подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримують. Пропозицій щодо мирного врегулювання спору не надходило.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов до суду не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не відомо. Провадження у справі зупинити не просив. Надавав суду письмові пояснення, що щиро любить свою доньку, готовий сплачувати аліменти по 5000 грн, хотів вирішити спір мирним шляхом, не знав про інвалідність дитини, бо позивач протягом останнього часу не давала змоги спілкуватись з донькою.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлюючи фактичні обставини справи, суд враховує положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

14 лютого 2023 року Заводським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий лист № 332/1954/22 на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліментів на утримання їхньої спільної неповнолітньої доньки — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02.09.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

27 березня 2023 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південною міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Біланом Дмитром Геннадійовичем відкрито виконавче провадження № 71390307 за виконавчим листом № 332/1954/22.

Відповідач не виконував судового рішення належним чином, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка станом на 13 травня 2025 року склала 181 277,25 грн.

З огляду на викладене, позивачка звернулась до суду з метою реалізації свого права на стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів за період з 01.09. 2022 по 13.05.2025 рік.

Зазначає, що загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів за вищевказаний період становить 880706,53 гривні.

Для обчислення розміру пені, яку належить сплатити Відповідачу, позивачу були проведені наступні розрахунки.

№МісяцьСума боргуДнів простроченняПеня (1%) ()

1Вересень 20225493,2597453504,26

2Жовтень 20225493,2594351801,35

3Листопад 20225493,2591350153,37

4Грудень 20225493,2588248450,47

5Січень 20235493,2585146747.56

6Лютий 20235493,2582345150,52

7Березень 20235493,2579243447,61

8Квітень 20235493,2576241799,63

9Травень 20235493,2573140096,72

10Червень 20235493,2570038393,81

11Липень 20235493,2566936690,9

12Серпень 20235493,2563935042.93

13Вересень 20235493,2560833340,02

14Жовтень 20235493,2557831692.05

15Листопад 20235493,2554729989,14

16Грудень 20235493,2551628286.23

17Січень 20245493,2548526583,33

18Лютий 20245493,2545724986,29

19Березень 20245493,2542623283,38

20 21Квітень 2024 Травень 20245493,25 5493,25396 36521635,4 19932,49

22Червень 20245493,2533418229,58

23Липень 20245493,2530316526,68

24Серпень 20245493,2527314878,7

25Вересень 20245493,2524213175,79

26Жовтень 20245493,2521211527,81

27Листопад 20245493,251819824.91

28Грудень 20245493,251508122

29Січень 20255493,251206591,9

30Лютий 20255493,25925053,79

31Березень 20255493,25613350,88

ВСЬОГО181277,2516069880706,53

При цьому позивачка вказує, що сума пені обмежується сумою 100% від суми заборгованості та просить стягнути на її користь 181 277,25 гривень пені за несвоєчасну сплату аліментів.

З цього приводу суд зазначає наступне. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України, неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові витрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконане або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Як роз`яснено в абзаці 1 п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 р., передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Відповідно до положень ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №572/1762/15-ц, правило про стягнення неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Отже, враховуючи положення ч. 1 ст. 196 СК України та позовні вимоги позивача, відповідно до яких позивач просила обмежити суму пені сумою 100% від суми заборгованості за несвоєчасну сплату аліментів, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 181 277,25 грн.

Згідно з прецендентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

Крім того, обов`язок надавати дитині допомогу (аліменти) батько несе не лише на підставі рішення суду, а й з факту народження дитини згідно з вимогами СК України.

Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що відповідач був обізнаний про свій обов`язок сплачувати аліменти, однак не вжив усіх заходів для виконання такого обов`язку в повному обсязі, не сплатив визначені вищевказаним рішенням суду в рахунок сплати аліментів на утримання дитини, крім того в ході судового розгляду не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів того, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Що стосується позовних вимог з приводу стягнення 3% річних та індексу інфляції, то суд зазначає наступне.

Позивачка з посиланням на ст. 625 ЦК України, просила суд стягнути з відповідача інфляційні витрати за прострочення сплати пені за несплату аліментів та три відсотки річних.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. За частиною 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК, передбачають, насамперед, договірні правовідносини.

У контексті ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Передбачена ст. 625 ЦК відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством.

Правовідносини сторін по даній справі регулюються нормами Сімейного кодексу України, до яких положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються. Сімейний кодекс України, який є спеціальним законом, чітко встановив відповідальність за несплату аліментів у вигляді пені (ст. 196 СК України).

За загальним правилом спеціальні норми права мають пріоритет над загальними нормами. Чинним законодавством України питання про нарахування при простроченні сплати аліментів врегульоване положеннями ст. 196 Сімейного кодексу України, яка є спеціальною нормою з цього приводу по відношенню до інших норм права, в тому числі і до ст. 625 ЦК України. У вказаній нормі законодавцем чітко розмежовані наслідки прострочення сплати аліментів від наслідків прострочення оплати додаткових витрат на дитину. Зокрема, у разі прострочення сплати аліментів для боржника встановлена відповідальність у вигляді пені за кожен день прострочення.

Натомість, у разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину встановлена відповідальність у вигляді виплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також нарахування 3 % річних із простроченої суми. Таким чином із вказаної норми вбачається, що законодавець чітко розмежував негативні наслідки порушення строків сплати цих двох різних фінансових обов`язків батьків, і для кожного з них встановив відповідні фінансові санкції: при простроченні оплати додаткових витрат на дитину сплачуються встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми; при простроченні сплати аліментів - сплачується пеня у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18) зроблено висновок, що «за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Тобто законодавець обмежив стягнення пені за прострочення сплати аліментів загальною сумою заборгованості, тому перевищення такого обмеження за рахунок нарахування інфляційних збитків та відсотків річних прямо суперечитиме цього законодавчому обмеженню.

Таким чином застосування ст.625 ЦК України і нарахування штрафних фінансових санкцій у виді інфляційних втрат і 3% річних на суму заборгованості по сплаті пені за прострочення оплати аліментів не відповідають вимогам спеціального законодавства.

Отже, до даного виду зобов`язання правила ст. 625 ЦК України не застосовується, а тому в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, що стосується стягнення пені за прострочення сплати аліментів на дитину підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір. Оскільки позивач при подачі позову звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», а тому із відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн., враховуючи, що позов було подано у 2025 році.

Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,247,263-265,268, 280-283, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 181277,25 гривень. (сто вісімдесят одна тисяча двісті сімдесят сім гривень двадцять п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

В іншій частині позову щодо стягнення інфляційних втрат та 3 відсотків річних - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 22 травня 2024 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Текст рішення складено та підписано 09.07.2026 року.

Суддя: О.М.Погрібна