Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №404/2142/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/2142/26

Номер провадження 2-а/404/17/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді – Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року до суду звернувся Гордовський Анатолій Федорович в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №521 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 14 листопада 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 25 000 грн. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вимоги мотивував тим, що14 листопада 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №521 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 25 000 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач виходив з того, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 у 2025 році військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби не проходив, остання комісія ВЛК пройдена 16 листопада 2017 року.

Також, у постанові зазначено, що станом на 04 листопада 2025 року позивач військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби не пройшов та з 19 серпня 2025 року є порушником правил військового обліку.

На переконання відповідача, вказаним підтверджується факт порушення позивачем вимог п. 2.8.6 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Наказ оброни України № 402 від 14 серпня 2008 року), п. 3 ч. 1 ст. 22, ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно вчинення ним адміністративного правопорушення.

Позивач не погоджується із вказаною постановою, вважає її незаконною та необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вказаного правопорушення він не вчиняв та був не законно притягнутий до адміністративної відповідальності.

Зазначено, що виходячи з положень законодавства, позивачу під підпис за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки мало б бути видано направлення для проходження медичного огляду за встановленою формою. Це направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.

Під час вручення направлення під особистий підпис позивачу також мали бути доведені вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міськрайонного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

У тексті постанови зазначено, що позивач у 2025 році військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби не проходив, остання комісія ВЛК прийде на 16 листопада 2017 року. Також, зазначається, що станом на 04 листопада 2025 року позивач військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби не пройшов та з 19 серпня 2025 року є порушником правил військового обліку.

Вважає, що оскаржувана постанова, не містить відомостей, що відповідачем було видано направлення для проходження позивачем військово-лікарської комісії, а також, що таке направлення було зареєстровано в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.

Позивач таке направлення не отримував та воно йому не видавалось. При цьому, він вчасно оновлював свої військово-облікові дані та був взятий на військовий облік, а тому не може бути порушником правил військового обліку, як про це помилково зазначено у оскаржувані постанові.

Вказано, що невидача суб`єктом владних повноважень вимоги, направлення, розпорядження чи повістки на проходження ВЛК зумовлює як: відсутність дати чи строку, у який він зобов`язаний був прибути для проходження медичного огляду, так і факт відмови від отримання чи направлення для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності для проходження військової служби.

Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами факт відмови позивача від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення його придатності до військової служби, оскільки йому не було в належній формі запропоновано проходження медичного огляду.

З постанови вбачається, що її складено за відсутності позивача, відомостей щодо повідомлення позивача про час і місце розгляду справи вказана постанова не містить.

Ухвалою судді від 20 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 01 квітня 2026 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

28 квітня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Вказано, що заявлені вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

За обліковими даними ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даних АІТС «Оберіг» та відповідно військово-лікарської комісії від 16 листопада 2017 р. ОСОБА_1 визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

04 листопада 2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівником поліції був доставлений громадянин ОСОБА_1 . Під час співбесіди з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , вивчення особи ОСОБА_1 та перевіркою по системі «Оберіг» було встановлено, що він довгий час (більше року) не проходив медичний огляд.

Згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України наказом № 402 від 17 листопада 2008 р., яке передбачає проходження ВЛК під час дії в Україні воєнного стану один раз на рік.

Крім того, Закон України від 21 березня 2024 р. №3621-ІХ скасував статус «обмежено придатний» та передбачив, що громадяни, визнані раніше обмежено придатними, мають пройти повторний медичний огляд. Зробити це треба було впродовж дев`яти місяців з дня набрання чинності закону, тобто до 04 лютого 2025 р.

Проте, Закон України від 12 лютого 2025 р. №4235-ІХ продовжив строк проходження ВЛК для обмежено придатних до 05 червня 2025 р.

В порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ОСОБА_1 нехтуючи своїми обов`язками, перебуваючи за межами правового поля не пройшов ВЛК до 05 червня 2025 р.

04 листопада 2025 року уповноваженою особою на складання протоколу було складено протокол про адміністративне правопорушення № 521 відносно громадянина ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

ОСОБА_1 зміст протоколу був озвучений.

ОСОБА_1 також було забезпечено право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.

Згідно протоколу №521 позивач відмовився від надання пояснень та підписів.

Про дату, час та місце розгляду справи було доведено особисто, про що свідчать відмітки у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме про розгляд справи 14 листопада 2025 року.

Клопотань про відкладення розгляду справи до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило.

Позивач у судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 14 листопада 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено відносно позивача постанову № 521 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 25 000 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач виходив з того, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у 2025 році військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби не проходив, остання комісія ВЛК пройдена 16 листопада 2017 року.

У постанові зазначено, що станом на 04 листопада 2025 року позивач військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби не пройшов та з 19 серпня 2025 року є порушником правил військового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (ст.ст. 7,8 КУпАП). Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст. 7 КУпАП).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

При цьому за приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).

За змістом ч. 3 ст. 210-1 за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.

Отже, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX (Указ № 65/2022), запроваджено загальну мобілізацію, яка триває і донині.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно даних АІТС «Оберіг» та відповідно військово-лікарської комісії від 16 листопада 2017 р. ОСОБА_1 визнаний непридатним в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

04 листопада 2025 р. до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівником поліції був доставлений громадянин ОСОБА_1 .

Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено, що позивач довгий час (більше року) не проходив медичний огляд.

Згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України наказом №402 від 17 листопада 2008 р., яке передбачає проходження ВЛК під час дії в Україні воєнного стану один раз на рік.

Крім того, Закон України від 21 березня 2024 р. №3621-ІХ скасував статус «обмежено придатний» та передбачив, що громадяни, визнані раніше обмежено придатними, мають пройти повторний медичний огляд.

Пройти повторний медичний огляд треба було впродовж дев`яти місяців з дня набрання чинності закону, тобто до 04 лютого 2025 р.

Закон України від 12 лютого 2025 р. №4235-ІХ продовжив строк проходження ВЛК для обмежено придатних до 05 червня 2025 р.

Згідно протоколу №521 позивач відмовився від надання пояснень та підписів.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи було доведено особисто, про що свідчать відмітки у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме про розгляд справи 14 листопада 2025 року.

Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується із доводами позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи із положень ч. 2 ст. 77 КАС України та закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

В ході розгляду справи судом встановлено правомірність оскаржуваного рішення, наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення даного рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 09.07.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова