Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №350/1625/25 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1625/25

Номер провадження 2-а/350/4/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

представника позивача адвоката Озарківа М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рожнятів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

установив:

І. Стислий виклад позицій сторін

Представник позивача – адвокат Озарків М.Д., звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову № 698 від 23 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки його було притягнуто до адміністративної відповідальності за відсутності належного повідомлення про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Стверджує, що повістки він не отримував, про її існування не знав, а тому був позбавлений можливості виконати покладений на нього обов`язок щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, вказує, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута без його участі, чим порушено його право на захист та можливість надати пояснення і заперечення. З огляду на наведене вважає, що відповідачем порушено порядок притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Пояснив, що його довіритель не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки фактично не знав про направлення йому повістки та не отримував її. Вважає, що за таких обставин відповідач безпідставно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. Також просив поновити строк звернення до суду, посилаючись на те, що про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався лише після її фактичного отримання.

Позивач у судове засідання не прибув подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових пояснень щодо позову не подав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відзив на позов не подавав.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції, в зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін повідомлених про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами ст.286 КАС України, призначив судовий розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2026 року визнано обов`язковою явку уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зобов`язано останнього подати до суду та представити для огляду в судовому засіданні всі наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесено постанову № 698 від 23 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІІІ. Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 698 від 23 травня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він, будучи належним чином оповіщеним відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, не прибув за повісткою № 1839823 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 26 січня 2025 року для уточнення військово-облікових даних.

У постанові зазначено, що повістку було направлено рекомендованим поштовим відправленням, а відповідно до інформації АТ «Укрпошта» за трек-номером 0610222121852 поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також у постанові зазначено, що про поважні причини неприбуття позивач у порядку, визначеному абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не повідомляв.

Ухвалами Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2025 року та 26 лютого 2026 року суд витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесено постанову № 698 від 23 травня 2025 року, а також визнав явку уповноваженого представника відповідача обов`язковою та зобов`язав його подати всі наявні матеріали й докази, що стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Однак відповідач вимог зазначених ухвал не виконав, витребувані матеріали суду не подав, участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив та будь-яких пояснень щодо причин невиконання ухвал суду не надав.

Таким чином, спір між сторонами виник у зв`язку з незгодою позивача із законністю постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 698 від 23 травня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Предметом судового розгляду є перевірка законності та обґрунтованості зазначеної постанови з урахуванням доводів позивача і наявних у справі доказів.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

враховуючи позицію сторони позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України,органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП,завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У свою чергу, згідно із п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно із ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно з абзацом 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Загальні правила військового обліку встановлені статтею 33 Закону № 2232-XII, якою закріплено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників (підпункт 2 частини 1статті 37 Закону № 2232-XII).

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487(далі - Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).

Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;

- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції Закону № 3633-ІХ) визначено, що інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Отже, зазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:

- шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;

- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;

- через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Таким чином, саме з 18.05.2024 у позивача виник обов`язок оновити протягом 60 днів свої облікові та персональні дані. Граничний термін для звіряння персональних даних з обліковими даними в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки сплинув 16 липня 2024 року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки та місце, зазначені у повістці.

Абзацом сьомим частини третьої цієї ж статті передбачено, що у разі неприбуття за викликом громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття, повідомити територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення або в інший спосіб із подальшим прибуттям у строк, що не перевищує семи календарних днів.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку включає, серед іншого, виконання правил військового обліку та виконання обов`язків, визначених законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до пункту 34 зазначеного Порядку повістка може бути направлена військовозобов`язаному засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Особливе значення для правильного вирішення даного спору мають положення пункту 41 Порядку №560, якими законодавець визначив момент, з якого військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку №560 належним підтвердженням оповіщення є не лише день фактичного отримання особою рекомендованого поштового відправлення, а й день проставлення оператором поштового зв`язку відмітки про відмову від його отримання або день проставлення відмітки про відсутність особи за зареєстрованим місцем проживання чи місцем проживання, повідомленим територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, чинне законодавство прямо передбачає, що належне повідомлення особи може бути підтверджене не лише фактом особистого вручення повістки, а й відповідною відміткою оператора поштового зв`язку, яка прирівнюється законом до належного оповіщення.

Судом встановлено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №698 від 23 травня 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку з неприбуттям за повісткою №1839823 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 26 січня 2025 року.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що повістку було сформовано та направлено рекомендованим поштовим відправленням, а відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» за номером 0610222121852 поштове відправлення повернулося відправнику із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, у постанові зазначено, що позивач не повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про поважні причини неприбуття у порядку, визначеному абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Основним доводом позивача є те, що він фактично не отримував повістки та не знав про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Разом із тим суд зазначає, що сам по собі факт неотримання особою рекомендованого поштового відправлення ще не свідчить про порушення процедури її оповіщення, оскільки законодавець спеціально визначив випадки, коли особа вважається належним чином повідомленою незалежно від фактичного вручення їй повістки.

Метою такого правового регулювання є недопущення уникнення виконання військового обов`язку шляхом свідомого неотримання поштової кореспонденції або ухилення від її вручення за місцем зареєстрованого проживання.

У даному випадку суд не встановив жодних доказів того, що позивач повідомляв територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про іншу адресу свого проживання чи перебування або що наведені в постанові відомості щодо результатів поштового відправлення є недостовірними.

Позивач також не надав жодних доказів, які б свідчили про наявність поважних причин неприбуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи виконання ним обов`язку щодо повідомлення про такі причини у спосіб та строки, визначені законом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи постанову №698 від 23 травня 2025 року, діяв у межах наданих законом повноважень, у спосіб, визначений чинним законодавством, а матеріали справи не містять достатніх та належних доказів, які б давали підстави для висновку про її протиправність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не спростував встановлених у постанові обставин вчинення адміністративного правопорушення, не довів порушення відповідачем порядку його виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не навів належних і допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваної постанови. За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова №698 від 23 травня 2025 року є законною та обґрунтованою, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю. У вказаному Висновку також констатовано, що, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно з позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду, позивач зазначив, що про існування постанови №698 від 23 травня 2025 року дізнався лише після отримання документів від органу державної виконавчої служби.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що копію оскаржуваної постанови було вручено позивачу раніше або що йому стало відомо про її існування до зазначеного ним часу.

За таких обставин суд визнає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та вважає за необхідне поновити позивачу строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні адміністративного позову понесені позивачем судові витрати залишаються за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 246, 250-251, 255, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду та поновити йому строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №698 від 23 травня 2025 року.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови №698 від 23 травня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя