Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №350/1077/25 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1077/25

Номер провадження 2-а/350/1/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рожнятів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

установив:

І. Стислий виклад позицій сторін

Представник позивача - адвокат Озарків М.Д., звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якому просить поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову № 480 від 22 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням вимог чинного законодавства та особистих прав позивача. Зокрема, вказав, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про дату, час та місце її розгляду, у зв`язку з чим був позбавлений можливості реалізувати право на захист, передбачене статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також зазначив, що відповідачем не було належним чином з`ясовано всі обставини справи, не досліджено докази, не встановлено наявності вини позивача, а постанова не містить належного обґрунтування та доказів вчинення ним адміністративного правопорушення. Крім того, представник позивача посилається на те, що відповідачем не враховано положення примітки до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки до постанови не долучено жодних доказів неможливості отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з державними реєстрами. Також зазначив, що про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався лише після відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим просив поновити строк звернення до адміністративного суду.

Позивач у судове засідання не прибув, його представник подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Письмових пояснень щодо позову не подав.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відзив на позов не подавав.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції, в зв`язку з чим суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін повідомлених про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 22.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами ст.286 КАС України, призначив судовий розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2026 року визнано обов`язковою явку уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зобов`язано останнього подати до суду та представити для огляду в судовому засіданні всі наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ІІІ. Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 10 квітня 2025 року уповноваженою службовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 складено протокол №480 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як убачається зі змісту протоколу, позивачу інкриміновано те, що він, будучи військовозобов`язаним, протягом встановленого законодавством строку не уточнив свої військово-облікові та інші персональні дані, чим порушив вимоги законодавства про військовий обов`язок, військовий облік та мобілізаційну підготовку.

У протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що міститься підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом із тим, із дослідженого судом оригіналу протоколу вбачається, що дата розгляду справи була виправлена рукописним способом, а саме первісний запис 20 квітня змінено на 22 квітня 2025 року, при цьому будь-яких застережень щодо внесення такого виправлення, його посвідчення підписами чи підтвердження ознайомлення з ним особи матеріали справи не містять.

22 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову №480, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Не погодившись із зазначеною постановою, представник позивача звернувся до суду із цим адміністративним позовом, вважаючи, що під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем було допущено істотні порушення процедури розгляду справи, які вплинули на законність прийнятого рішення. Зокрема, сторона позивача посилається на неналежне повідомлення про розгляд справи, порушення права на захист, відсутність належного дослідження доказів, а також на допущені під час оформлення матеріалів справи виправлення, що, на її думку, свідчать про недотримання встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що постанова прийнята у межах наданих законом повноважень, із дотриманням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, а позивач був належним чином ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення, своїми процесуальними правами та повідомлений про дату і час розгляду справи, що підтверджується його підписом у протоколі. Крім того, відповідач вказав, що позивач не скористався своїм правом бути присутнім під час розгляду справи та не надав жодних додаткових пояснень чи доказів на свій захист.

Таким чином, спір між сторонами виник у зв`язку з незгодою позивача із законністю постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №480 від 22 квітня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Предметом судового розгляду є перевірка законності та обґрунтованості зазначеної постанови, зокрема дотримання відповідачем встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, належного повідомлення позивача про її розгляд, забезпечення його права на захист, а також наявності достатніх і допустимих доказів, які підтверджують склад інкримінованого адміністративного правопорушення.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений конституційний принцип законності є однією з основоположних засад діяльності суб`єктів владних повноважень та означає, що будь-яке рішення про притягнення особи до юридичної відповідальності повинно прийматися виключно за наявності передбачених законом підстав, із додержанням визначеної законом процедури та на підставі належних і допустимих доказів.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, здійснюючи перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, чи використано повноваження з тією метою, з якою це повноваження надано, чи є рішення обґрунтованим, безстороннім, добросовісним, розсудливим, пропорційним, своєчасним та прийнятим із дотриманням права особи на участь у процесі його прийняття.

Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління та за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а застосування заходів адміністративного впливу допускається лише в межах компетенції уповноважених органів та у точній відповідності до вимог закону.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання постанови, а також виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання таким правопорушенням та зміцнення законності.

Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа, яка розглядає справу, зобов`язана встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи існують обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, необхідні для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності.

Частинами першою - третьою статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що за результатами розгляду справи орган або посадова особа виносить постанову, яка повинна містити усі встановлені під час розгляду справи обставини, правову кваліфікацію діяння, мотиви прийнятого рішення та відповідати вимогам закону.

Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію або введення воєнного стану в Україні чи в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який на момент виникнення спірних правовідносин продовжував діяти, а тому правовідносини сторін регулюються законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що застосовується в умовах особливого періоду.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України зобов`язані виконувати військовий обов`язок відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством, уточнювати свої персональні дані у випадках та порядку, визначених законом, а також виконувати інші обов`язки, пов`язані із військовим обліком.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки та місце, зазначені у повістці.

Абзацом сьомим частини третьої статті 22 цього Закону встановлено, що у разі неприбуття за викликом громадянин зобов`язаний не пізніше трьох діб повідомити територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про причини своєї неявки та прибути у строк, що не перевищує семи календарних днів.

Крім того, Законом України №3633-ІХ від 11 квітня 2024 року було встановлено обов`язок громадян України, які перебувають на військовому обліку, протягом шістдесяти днів уточнити свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста або безпосередньо у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, у період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року закон покладав на військовозобов`язаних обов`язок уточнити свої персональні та військово-облікові дані одним із визначених законом способів.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку або законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Судом встановлено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №480 від 22 квітня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він, будучи військовозобов`язаним, у встановлений законодавством строк не уточнив свої персональні та військово-облікові дані, чим, на думку посадової особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в умовах особливого періоду.

Разом із тим, вирішуючи даний спір, суд виходить із того, що предметом судового контролю є не лише встановлення наявності чи відсутності у позивача відповідного обов`язку, а й перевірка того, чи дотримався суб`єкт владних повноважень визначеної законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Процесуальна форма здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення має самостійне правове значення, оскільки саме вона покликана забезпечити реалізацію конституційного права особи на захист та гарантувати законність прийнятого рішення. Недодержання встановленої законом процедури розгляду справи, якщо такі порушення вплинули або могли вплинути на реалізацію особою своїх процесуальних прав, виключає можливість визнання постанови законною незалежно від того, чи мало місце саме адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката, а також брати участь у розгляді справи.

За змістом наведеної норми справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За її відсутності справа може бути розглянута лише у випадку, коли є належні докази своєчасного повідомлення такої особи про дату, час і місце розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.

Крім того, відповідно до статті 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення при підготовці до розгляду справи посадова особа зобов`язана перевірити правильність складення протоколу та інших матеріалів справи, повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про час і місце її розгляду, а також вирішити питання щодо необхідності витребування додаткових матеріалів.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган або посадова особа при розгляді справи зобов`язані всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні конкретна особа, а також перевірити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова повинна містити встановлені під час розгляду справи обставини, мотиви прийнятого рішення та відповідати вимогам закону.

Саме з огляду на наведені вимоги процесуального закону суд перевіряє, чи було під час розгляду справи про адміністративне правопорушення забезпечено позивачу право на захист та чи дотримано відповідачем процедури, визначеної Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення №480 від 10 квітня 2025 року містить виправлення щодо дати та часу розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, у графі, в якій зазначено дату розгляду справи, первісно вказане число було виправлено рукописним способом із 20 квітня 2025 року на 22 квітня 2025 року. При цьому таке виправлення не застережене, не посвідчене підписом посадової особи, яка його внесла, не містить жодних відомостей про дату та причини внесення змін, а також не підтверджене підписом особи, відносно якої складено протокол, про ознайомлення із зміненими відомостями.

Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є основним процесуальним документом, на підставі якого здійснюється подальший розгляд справи. Саме цей документ повинен містити достовірні відомості щодо часу, місця та інших обставин розгляду справи, оскільки від цього безпосередньо залежить реалізація особою права на участь у її розгляді та права на захист.

Внесення до такого процесуального документа будь-яких виправлень без їх належного процесуального оформлення не забезпечує достовірності відомостей, викладених у ньому, та виключає можливість однозначно встановити, коли саме було призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення і про яку дату був повідомлений позивач.

За таких обставин суд позбавлений можливості дійти беззаперечного висновку, що позивача було належним чином повідомлено саме про дату та час розгляду справи, за результатами якого винесено оскаржувану постанову.

Таке порушення процесуального порядку не може вважатися формальним, оскільки воно безпосередньо стосується гарантій, передбачених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо права особи брати участь у розгляді справи, надавати пояснення, подавати докази та реалізовувати своє право на захист.

Крім того, досліджені судом матеріали адміністративної справи містять внутрішні суперечності щодо участі позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, а також наведено висновки посадової особи щодо наявності обставин, які пом`якшують адміністративну відповідальність, зокрема про те, що позивач уперше притягується до адміністративної відповідальності за дане правопорушення.

Разом з тим матеріали адміністративної справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що позивач фактично був присутній під час розгляду справи саме 22 квітня 2025 року, надавав будь-які пояснення, висловлював свою позицію щодо пред`явленого йому обвинувачення або реалізовував інші процесуальні права, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Виклад у постанові відомостей про невизнання особою своєї вини не може вважатися належним доказом її участі у розгляді справи, оскільки такі відомості повинні підтверджуватися матеріалами адміністративного провадження.

Однак будь-які письмові пояснення позивача, відомості про його явку, повідомлення про вручення виклику саме на дату розгляду справи, розписка про ознайомлення із зміненою датою розгляду чи інші документи, які б підтверджували його участь у провадженні, у матеріалах справи відсутні.

Більше того, незважаючи на ухвалу суду, якою явку уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано обов`язковою, а також зобов`язано надати суду всі матеріали адміністративної справи та пояснення щодо порядку її розгляду, відповідач вимоги суду не виконав, участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, витребуваних матеріалів не подав та причин невиконання ухвали суду не повідомив.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого ним рішення.

У даному випадку відповідач не надав суду жодного належного доказу, який би підтверджував, що під час розгляду справи було забезпечено реалізацію позивачем права на захист, належним чином дотримано процедуру повідомлення про дату та час розгляду справи, а також інших вимог, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин наявні у матеріалах справи суперечності суд не може усувати шляхом припущень або покладення на позивача обов`язку спростовувати законність дій суб`єкта владних повноважень, оскільки саме відповідач повинен довести, що оскаржувану постанову прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Допущені порушення процесуального порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності не можуть бути визнані формальними, оскільки вони безпосередньо стосуються реалізації гарантованого законом права особи на участь у розгляді справи та ефективний захист своїх прав, а тому є достатньою підставою для висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності не було забезпечено дотримання вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порядку розгляду справи та реалізації особою права на захист.

Суд наголошує, що дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності є не менш важливим, ніж встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення. Саме процесуальні гарантії покликані забезпечити справедливість адміністративного провадження та унеможливити притягнення особи до відповідальності з порушенням її права на захист.

За таких обставин суд доходить висновку, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №480 від 22 квітня 2025 року не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, а тому є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №480 від 22 квітня 2025 року - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення -закриттю.

При цьому суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що всі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю. У вказаному Висновку також констатовано, що, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно з позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58), принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що копію постанови №480 від 22 квітня 2025 року було вручено позивачу у день її винесення або що йому стало відомо про її існування раніше, ніж 18 липня 2025 року.

За таких обставин суд визнає причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та вважає за необхідне поновити позивачу строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову судові витрати, понесені стороною, яка не є суб`єктом владних повноважень, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241, 246, 250-251, 255, 286 КАС України, суд

ухвалив:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Долинський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №480 від 22 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя