Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №580/5325/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року справа № 580/5325/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про наслідки перевірки виконавчого провадження №55859424 від 21.04.2026, винесену в.о. начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України О. С. Олексієнко;

- визнати протиправною та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.04.2026 року ВП №55859424, винесену головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби в місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Постоєнком М.В.;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 21.04.2026 ВП №55859424 винесену головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби в місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Постоєнком М.В.;

- визнати протиправною та скасувати Постанову про стягнення витрат виконавчого провадження від 21.04.2026 ВП №55859424 винесену головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби в місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Постоєнком М.В.;

- зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який було накладено в ході виконавчого провадження №80836721, номер запису про обтяження № 64458129 від 24.04.2026 року та виключити запис з Єдиного реєстру боржників щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який був внесений в ході виконавчого провадження №80836721.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13.05.2026 представник позивачки отримав постанову про наслідки перевірки виконавчого провадження від 21.04.2026. В ході перевірки виявлено, що постанова про повернення виконавчого документу стягувачу у ВП №55859424 була винесена з помилковою підставою повернення, а саме п. 2 ч. 1 ст. 37, замість вірної п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII. Вищезазначеною постановою було проведено перевірку ВП №55859424 в частині винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу - закінчено, скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 10.10.2018 у ВП №55859424 та зобов`язано головного державного виконавця привести виконавче провадження № 55859424 у відповідність до Закону України “Про виконавче провадження”. Вказано, що в.о. начальника Другого відділу ДВС, здійснюючи перевірку виконавчого провадження № 55859424 з власної ініціативи, діяв із перевищенням владних повноважень, так як лише під час розгляду такої скарги начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, наділяється повноваженнями скасувати постанову або інший процесуальний документ, якщо вони суперечать вимогам закону, та зобов`язати виконавця провести дії відповідно до Закону. Так, винесення постанови від 21.04.2026 стало правовою підставою для вчинення відповідачем низки, на думку позивачки, неправомірних дій, що полягали у винесенні похідних процесуальних рішень, якими було безпосередньо порушено майнові права позивачки, зокрема, винесення такої постанови зумовило прийняття - постанови про стягнення виконавчого збору та інших похідних постанов), що слугувало підставою для відкриття виконавчого провадження №80836721. У межах цього провадження №80836721 державним виконавцем було накладено арешт на майно позивачки та внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру боржників. Таким чином, на думку позивачки, незаконна постанова від 21.04.2026 є першопричиною (правовою основою) виникнення всіх подальших обтяжень, що робить їх похідними та такими, що підлягають скасуванню разом із первинним документом.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи у порядку вимог ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що постанова від 21.04.2026 у ВП № 55859424 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 2000,00 дол. США та постанова від 21.04.2026 у ВП № 55859424 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 363,50 грн. відповідають вимогам встановленим для виконавчих документів Законом №1404-VIII. Посилання позивачки на те, що у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу наявна описка, яка виражається у зазначені неправильної підстави повернення п.2 ч.1 ст 37 Закону № 1404- VIII, замість правильної п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону№ 1404- VIII, на підставі якої державний виконавець і вчиняв свої дії, що підтверджується відміткою про повернення на виконавчому провадженні та винесені постанов про стягнення виконавчого збору – відповідач відноситься критично, оскільки відповідно до статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Позивачкою подано до суду відповідь на відзив, в якій нею зазначено, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Ухвалою суду від 19.06.2026 продовжено на двадцять днів строк розгляду даної адміністративної справи №580/5325/26.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що на виконанні в Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №55859424 з примусового виконання виконавчого листа №711/3366/17 від 19.10.2017, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 20000,00 доларів США, що еквівалентно 513 846,00 грн, по курсу НБУ станом на час ухвалення рішення.

23.02.2018 державним виконавцем у ВП № 55859424 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

08.08.2018 надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про Виконавче провадження» 10.10.2018 державним виконавцем у ВП №55859424 винесено постанову про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

10.10.2018 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу згідно п.2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження державним виконавцем виділені в окремі виконавчі провадження не були.

У подальшому 08.04.2026 на адресу відділу надійшла заява щодо виключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

21.04.2026 в.о. начальником Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олексієнко Оксаною Сергіївною з власної ініціативи та при здійсненні контролю в одноденний термін, здійснено перевірку виконавчого провадження № 55859424 в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.10.2018 року у виконавчому провадженні №55859424 у зв`язку з тим, що виконавче провадження завершено згідно п.2 ч.1 ст. 37, а не п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». 21.04.2026 скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.10.2018 у виконавчому провадженні №55859424.

21.04.2026 винесено постанову про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, які в подальшому виділені в окремі виконавчі провадження.

Також 21.04.2026 у ВП № 55859424 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

22.04.2026 державним виконавцем у ВП № 80836721 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно постанови про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 №55859424 від 21.04.2026 у сумі 2000,00 дол. США.

Того ж дня державним виконавцем у ВП №80836791 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження згідно постанови про стягнення витрат виконавчого провадження з боржника ОСОБА_1 № 55859424 від 21.04.2026 у сумі 130,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено статтею 74 Закону №1404-VІІІ.

Так, згідно з ч.1 ст.74 Закону №1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону №1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

При цьому ч.3 ст.74 Закону №1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

При цьому порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження визначений розділом ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 283/5) (далі Інструкція).

Так, п.1 розділу ХІІ Інструкції встановлено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право:

директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділах примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень, відділах державної виконавчої служби;

начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі

начальник управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані;

начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі;

начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Відповідно до п.2 розділу ХІІ Інструкції посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому та шостому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.

Таким чином, як приписами ст.74 Закону №1404-VІІІ, так і приписами розділу ХІІ Інструкції передбачено, що правом на ініціювання проведення перевірки законності виконавчого провадження наділені стягувач та інші учасники виконавчого провадження, крім боржника. В свою чергу, в силу приписів ч.1 ст.74 Закону №1404-VІІІ боржнику надане право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Згідно статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Згідно пункту 3 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);

відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;

відділи державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).

Таким чином відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень є окремими органами державної виконавчої служби від управлінь забезпечення примусового виконання рішень.

Наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.10.2022 № 121/7 «Про затвердження Положень про Управління забезпечення примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та їх структурних підрозділів» затверджено, зокрема, Положення про відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Згідно пункту 1 розділу І Положення, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, є структурним підрозділом та підпорядкується Східному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції через Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Розділом III Положення визначені функції Відділу, однією з яких є розгляд звернень громадян та юридичних осіб, аналіз стану цієї роботи у Відділі, ведення прийому громадян з питань, що належить до компетенції Відділу.

Згідно пункту 1 розділу V Положення, Відділ очолює заступник начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який призначається на посаду та звільняється з посади Державним Секретарем Міністерства юстиції України у встановленому законодавством порядку.

Згідно підпункту 10 пункту 2 розділу V Положення, начальник Відділу, серед іншого, розглядає скарги на дії (бездіяльність) державних виконавців.

Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження регламентований розділом XII Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Згідно приписів абзацу п`ятого пункту 1 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, начальник відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень має право перевірити законність виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Згідно пункту 2 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи.

Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому та шостому, пункту І цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувана та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі.

Таким чином, начальник Відділу має повноваження на розгляд скарг на дії (бездіяльність) державних виконавців цього Відділу та проведення перевірок законності виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому Відділі за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, з власної ініціативи а також за скаргою стягувана та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника).

При цьому начальник Управління забезпечення примусового виконання рішень має право перевірити законність виконавчого провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби, з власної ініціативи, а також за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Аналізуючи правову конструкцію зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, слід дійти висновку, що посадові особи, визначені пунктом 2 розділу ХІІ Інструкції №512/5 наділені правом самостійно визначати наявність чи відсутні підстав для ініціювання перевірки законності виконавчих проваджень, окрім випадку, проведення перевірки за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 21.04.2026 в.о. начальником Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олексієнко Оксаною Сергіївною з власної ініціативи та при здійсненні контролю в одноденний термін, здійснено перевірку виконавчого провадження №55859424 в частині винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.10.2018 у виконавчому провадженні №55859424 у зв`язку з тим, що виконавче провадження завершено згідно п.2 ч.1 ст. 37, а не п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». 21.04.2026 скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.10.2018 у виконавчому провадженні №55859424.

Таким чином, перевірка виконавчого провадження №55859424 - проведена в.о. начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олексієнко О.С. з власної ініціативи, що відповідає приписам ч. 3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» та п. 2 розділу ХІІ Інструкції № 512/5.

Суд погоджується, що прийняття в.о. начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Олексієнко О.С. оскарженої постанови за результатами проведеної перевірки виконавчого провадження №55859424 направлено на приведення виконавчого провадження у відповідність до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», тому така постанова є законною та не підлягає до скасування.

Оскільки позовні вимоги позивачки про скасування постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.04.2026, про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат виконавчого провадження та зобов`язання зняти арешт з майна – є похідними позовними вимогами від вимоги про скасування постанови про наслідки перевірки виконавчого провадження №55859424 від 21.04.2026, у задоволенні якої суд дійшов висновку відмовити, як наслідок позов у вищезазначених похідних вимог також задоволенню не підлягає.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи за межі позовних вимог, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ