Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №203/5473/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа №203/5473/26

Провадження №3/0203/900/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Дніпро

Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого – судді Качаленко Г.В.,

за участі секретаря – Кравченко О.А.

потерпілої – ОСОБА_1 ,

представників потерпілої – Яланської Ю.П., Андрієнко В.А.,

захисника – Хачікян М.П.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 ,

розглянув матеріали, що надійшли з відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпра, громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 (начальник відділу), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

за ч.1 ст. 173-2, ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

16.05.2026 року о 12.55 годині ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 в вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство фізичного характеру в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягало в штовханнях, чим завдав психологічного болю та фізичних страждань, завдавши шкоду психічному здоров`ю потерпілої.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 пояснив, що не визнає жодних обставин викладених в протоколі, зазначив, що намагався лише домовитися з ОСОБА_4 , щоб бачити та спілкуватися з дитиною. Місце зустрічі 16.05.2026 року на 11.00 годину біля зоопарку було призначене саме нею, однак він чекав її до 12.14 годин. Просив побачити дитину в неділю, але йому було відмовлено. Коли він побачив їх разом із сестрою, її дітьми, то зрозумів, що нормальної зустрічі не відбудеться. Зауважив, що хоче зосередити увагу дитини лише на собі, в той час, коли йому визначено спілкування, однак ОСОБА_5 постійно не дає йому побути з сином, зустрічі проходять в присутності когось, і повноцінного контакту з дитиною він не має. Коли вона казала, що він її вперше вдарив, то вона сама зачепила його руку, на якій перебувала дитина, він не міг вдарити її, тримаючи дитину. Голос не неї також не підвищував, спілкувався максимально коректно. Коли її сестра відійшла, вони пішли до дитячої залізниці, дійшовши до пів шляху ОСОБА_6 схопила дитину і почала повертатися з нею до зоопарку. Знімав на відео в парку дитину, бо останній раз дитину бачив три місяці назад, не вважає що цим відео намагався спровокувати конфлікт. Іграшку дитині купила сестра потерпілої. Він передав іграшку дитині лівою рукою через праве плече ОСОБА_7 , та її взяла і пішла. Червоних плям на шиї ОСОБА_8 він не бачив. Конфлікт, коли ОСОБА_6 крикнула і побігла тривав декілька секунд, а словесної перепалка між ними її як такої не було. Свідок ОСОБА_9 сиділа обличчям до зоопарку і спиною до них приблизно на відстані 10 метрів. За весь час зустрічі ОСОБА_10 дуже голосно розмовляла, та тим самим привертала увагу оточуючих. 16.05.2026 року він не перебував на військовій службі, та не виконував своїх обов`язків як військовий. Також зауважив, що на той момент він недооцінив ситуацію і не очікував, що ОСОБА_10 викличе поліцію. На даний момент вона подала позов до суду про встановлення місця проживання дитини, та робить все для того, щоб він не бачився з сином, телефонує його родичам, вимагає гроші, знаходить його колишніх дружин.

Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що за рішенням суду ОСОБА_2 визначено час відвідування дитини кожної суботи по дві години в період часу, коли дитині це зручно, у зв`язку з віком дитини -1.6 рочки. Вона запропонувала йому зустрітися в м. Дніпро, в парку, щоб дитина побувала в зоопарку. 16.05.2026 року, коли вони приїхали до в`їзду в парк, дитина в дорозі заснула, вона написала смс, щоб батько підійшов до машини, він був вже агресивно налаштований. Почав знімати нас на камеру телефону, сказав, щоб сестра йшла від них, хоче побуди з дитиною вдвох. Дитина прокинулась, він пішов з дитиною на руках, а вона йшла за ними, дитина тягнулась до матері, батько відштовхував її. Дитина погано знає батька. Вона запропонувала піти до зоопарку, ОСОБА_1 відмовився, ходив з дитиною кругами. Було дуже сонячно і жарко та дитина захотіла пити, а пляшка була у сестри в рюкзаку і вони пішли в сторону зоопарку, щоб взяти воду. Дорогою до зоопарку дитина просилась до неї на руки, і в цей час він вмикав відеокамеру і кричав що вона не дає йому дитину, і таким чином він увесь час перебування з дитиною намагався провокувати конфлікт. Коли підійшли до зоопарку, то вона знов запросила його зайти в зоопарк, щоб показати дитині тварин, та забрати у сестри пляшку з водою. Вона почала брати дитину собі на руки, щоб зайти з нею удвох. Коли вона вже з дитиною на руках повернулася спиною до чоловіка, в цей час, ОСОБА_2 схватив її з силою за шию ззаду і штовхнув. Вона в цей час злякалась, бо раніше він піднімав на неї руку, і вона дуже боїться цю людину. Після поштовху вона побігла і почала кликати на допомогу, підбігла до пари, яка сиділа на лавочці. Вона зайшла на територію зоопарку до сестри, віддала їй дитину, яка плакала. Дитина не знає і не розуміє що це його тато, бо він бачив його раз 10 приблизно за своє життя, тому він відчув що мати нервує і злякався. На запитання уточнила, що цю зустріч з ОСОБА_2 вона планувала заздалегідь. Коли він вперше її штовхнув, то поліцію не викликала, бо розуміла, що він її провокує і не хотіла конфлікту. Коли вже схватив за шию, знаходилась спиною до нього і не бачила чи замахувався він рукою на неї, щоб вдарити. Поліції показала сліди на шиї, написала заяву та письмові пояснення. Агресивна поведінка ОСОБА_2 стала приводом, щоб поїхати з міста Дніпра на постійне місце проживання до міста Кам`янське. Раніше ОСОБА_2 застосовував на неї насильство, коли вона була вагітною, були звернення до поліції та медичних закладів.

16.06.2026 року представником потерпілої ОСОБА_1 – адвокатом Яланською Ю.П. до суду подано письмові пояснення з долученням відповідних доказів, в яких зазначено, що потерпіла ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, який рішенням суду від 06.10.2025 року було розірвано. Також за рішенням суду ОСОБА_2 встановлено порядок спілкування з дитиною. На переконання потерпілої, звернення колишнього чоловіка до суду з позовом про встановлення графіку зустрічей було зумовлене припиненням шлюбних відносин та її переїздом, оскільки під час шлюбу, зокрема у період вагітності, а також після розірвання шлюбу, ОСОБА_1 систематично вчиняв щодо неї фізичне та психологічне насильство, у тому числі, у присутності дитини, що підтверджується долученими до письмових пояснень медичними висновками та виписками. Так, 16.05.2026 року на виконання встановленого судом графіку спілкування з дитиною ОСОБА_2 було запропоновано зустрітись із сином у парку ім. Лазаря Глоби у місті Дніпрі. Під час того як потерпіла разом із сином прямувала до місця призначення зустрічі разом зі своєю сестрою та її дітьми, батько дитини під час переписки та телефонних розмов почав поводити себе агресивно, бо йому не сподобалось, що дитина в дорозі заснула. Після приїзду до парку дитина прокинулась, та їй потрібен був деякий час для адаптації та контакту з батьком. Спочатку батько з дитиною у присутності матері разом погуляли біля озеру, але враховуючи літню спеку та обідній час, дитина втомилася та потерпіла запропонувала пройти все ж таки до зоопарку, де більш прохолодно. Після тривалих розмов ОСОБА_2 погодився на це. Під час прямування до зоопарку мати тримала дитину на руках, а батько йшов позаду і почав ображати потерпілу, а потім схопив її ззаду за шию, та штовхнув уперед, залишив червоний слід на шиї, що свідчить про застосування сили. В результаті його дій ОСОБА_1 дуже злякалась та почала плакати. Дитина також плакала, бо злякалась. Як виявилося пізніше, така поведінка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності була зумовлена тим, що потерпіла взяла дитину на руки. Отже, потерпіла та її представник вважають, що ОСОБА_2 умисно вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру в присутності малолітньої дитини, тож з урахуванням викладеного, враховуючи характер скоєного правопорушення, з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, в письмових поясненнях ставиться питання про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч.ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП.

Представник потерпілої ОСОБА_1 – адвокат Андрієнко В.А. в судовому засіданні зазначила, що матеріали справи містять достатньо беззаперечних доказів скоєння ОСОБА_2 адміністративних правопорушень. Жодних процесуальних порушень під час складання працівниками поліції не допущено, протоколи містять підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі, щодо роз`яснення прав, а відсутність його пояснень в матеріалах справи зумовлена поміткою в протоколах, що такі пояснення він надасть у суді. Отже, вважає що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень за ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП, та просить визнати його винуватим у вчиненні даних правопорушень та застосувати до нього стягнення в межах санкції.

29.06.2026 року захисником Хачікян М.П. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 подано письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в яких зазначено, що у діях ОСОБА_2 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Захисник наголошує, що фактично між колишнім подружжям існує тривалий особистий конфлікт з приводу реалізації батьківських прав та порядку спілкування з дитиною, а не умисні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, що підтверджується матеріалами іншої судової справи та долученим відеозаписом. Окрім того, в запереченнях вказано на численні процесуальні порушення при складанні протоколу, зокрема, відсутність пояснень особи, що притягається до відповідальності, та не відображення в протоколі пояснень свідка ОСОБА_9 , що суперечить ст. 256 КУпАП. Наданий рапорт працівника поліції не може бути єдиним та достатнім доказом вини. Також зазначається про порушення презумпції невинуватості, оскільки умисел на вчинення насильства не доведено, а будь-які сумніви мають тлумачитися на користь особи, стосовно якої складено протокол. На підставі викладеного, захисник просить суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Захисником проаналізовано склад правопорушення з огляду на практику Верховного Суду та позицію міжнародної практики.

Захисник Хачікян М.П. в судовому засіданні підтримала письмові заперечення наполягала на закриття провадження у справах за відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Зауважила, що доказів на підтвердження спричинення шкоди фізичному здоров`ю потерпілої до протоколу не долучено. Матеріали справи не містять письмових пояснень ОСОБА_2 , які він надавав працівникам поліції, а також особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не були роз`яснені його права, що вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамер поліцейських, на якому зафіксовано процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 . Отже, такі процесуальні порушення не узгоджуються з правом на захист та є істотним порушенням прав людини, а обставини викладені в протоколі не відповідають фактичним вимогам та ґрунтуються виключно на суб`єктивному сприйнятті заявниці.

Суд вислухав пояснення учасників справи, дослідив докази у справі, доходить висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складів адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ч.2 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п. 14,17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року за № 2229-VIII психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

-фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Тобто, диспозиція ст. 173-2 КУпАП не містить вичерпний перелік діянь, що полягають у вчиненні домашнього насильства, оскільки законодавець посилається на вчинення будь-яких діянь і вживає термін тощо.

Домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

Відповідно до положень ст. 269 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи така особа визнається потерпілою незалежно від того, чи була їй фактично заподіяна шкода, і на неї поширюються права потерпілого.

Вина ОСОБА_2 підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД №077691 та ВАД № 068680 від 16.05.2025 року, що є самостійними доказами у справі, зауважень до яких не внесено, заявою та письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_1 , поясненнями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , рапортом інспектора-чергового Дніпровського РУП№1 ГУНП в Дніпропетровській області від 16.05.2026 року про повідомлення служби 102, терміновим заборонним приписом стосовно кривдника серії ЕТ №109266 від 16.05.2026 із забороною у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою; свідоцтвом про народження малолітнього ОСОБА_3 , згідно з формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, рівень небезпеки визначено як високий відносно ОСОБА_1 , низькій ризик – відносно ОСОБА_3 .

Крім того, вина ОСОБА_2 в судовому засіданні підтверджена поясненнями свідків.

Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що 16.05.2026 з хлопцем гуляла в парку, почули, що дівчина благала про допомогу, побачили як дівчина з дитиною на руках біжить, а позаду неї чоловік, жестикулює руками та щось каже. Почули крик, перебуваючи на відстані приблизно 20 метрів. Дівчина була в істериці, дуже занепокоєна, плакала, просила про допомогу і сказала, що чоловік її штовхнув. Самого поштовху не бачила і не придивлялася, чи були у дівчини сліди на шиї. Увагу на пару звернула, коли дівчина вже підбігла, просила допомогти і дочекатися з нею поліцію. Дитина перебувала спочатку в неї, потім передала сестрі. Коли очікували прибуття поліції, чоловік до жінки неодноразово підходив, намагався з`ясувати стосунки, наголошував, що має право бачитися з дитиною, і зараз тривають його дві години для побачення. Дитина нервувала, притискалася до мами. Відчувався підвищений тон, однак відкритих погроз не було. Коли приїхала поліція він знов зауважував, що його дві години ще не вичерпано, однак жінка зазначила, що дитина перебуває у стресовому стані, тому сьогодні вже побачення не буде. Після приїзду поліції надали письмові пояснення і пішли. На запитання уточнила, що конфліктували двоє, криків не чула, відреагувала на «шорох». Коли жінка підбігла до них, чоловік вже був більш спокійний. Великої агресії від чоловіка не бачила, коли вони підійшли, чоловік вже заспокоївся.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що потерпіла ОСОБА_1 є її рідною сестрою. 16.05.2026 вона разом з чоловіком та дітьми вирішили поїхати до зоопарку в парку міста Дніпра. Оскільки це була субота запросили також ОСОБА_2 до парку, щоб він провів час з дитиною. Вони родиною їхали на машині з м. Кам`янське і взяли із собою ОСОБА_13 з дитиною. Коли приїхали до парку, ОСОБА_2 побачив її, сказав в грубій формі, щоб вона йшла звідси, тоді вона їх залишила та пішла зі своєю дитиною до зоопарку, дізнатися про ціни. Сестра разом з дитиною залишилася з колишнім чоловіком, спілкувалися. Він штовхав ОСОБА_14 , однак свідок не встигла це зафіксувати на камеру. Коли вона з дитиною знов підійшла до них і намагалася все ж таки відвести дитину до зоопарку, ОСОБА_2 взяв дитину на руки і пішов в інший бік, і тоді вони пішли гуляти окремо. Через деякий час їй зателефонувала ОСОБА_5 , попросила дати воду для дитини, з дитячою пляшкою. Коли ОСОБА_1 підбігла, вже була дуже збуджена, і у неї були великі червоні плями на шиї, які зійшли протягом 20-25 хвилин, та вона повідомила що він знову її б`є , кричить та погрожує. Викликали поліцію, ОСОБА_5 показувала червоні сліди на шиї поліції. ОСОБА_2 під час опитування його поліцейськими заперечував, що штовхав ОСОБА_14 . Поліцейським вони надали письмові пояснення та розійшлися. Після цього тато до дитини не приїжджав. На запитання уточнила, що ОСОБА_2 штовхав ОСОБА_14 ще до того, як вона зайшла в зоопарк, він вихватив у неї дитину, яка ще спала, та коли вона йшла від машини до зоопарку позаду них, то бачила як дитина тягнулася до мами, а батько, тримаючи дитину на руках, відштовхував матір. Коли очікували поліцію, то дитина була зляканою, вона вчепилася в маму і тримала її за шию. За весь час перебування сестри у шлюбі ніяких дружніх стосунків між ними не було. Родинами вони не дружили. Після розлучення ОСОБА_5 не чинила перешкод для спілкування з дитиною. Самого поштовху не бачила, а бачила тільки плями на шиї, в той час коли ОСОБА_5 забігла на територію зоопарку за водою, вона плакала та була дуже схвильована. ОСОБА_2 про прогулянку до парку повідомили за день-два до цього та призначили час коли зустрінуться, однак, в дорозі зупинялися, тому приблизно на 30-40 хвилин затрималися, батька попереджали про затримки.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що 16.05.2026 близько 12.00 години вона була свідком суперечки між чоловіком та жінкою з малою дитиною. Зазначила, що вона перебувала в парку, відпочивала з подругою, побачила як приблизно на відстані до 10 метрів від неї пройшла жінка з маленькою дитиною на руках, а за нею йшов чоловік. Виглядали вони кумедно, бо рухалися то в один бік, то в інший, дитина була то на руках у жінки то у чоловіка. Було погано чутно, однак жінка начебто крикнула що її б`ють, взяла знов дитину собі на руки і побігла, а чоловік залишився стояти на місті. Після цього жінка підійшла до інших людей, щось їм емоційно пояснювала. Удару в бік жінки з дитиною не бачила, а бачила як жінка взяла дитину собі на руки і побігла. Дитина в цей час поводила себе спокійно, вона не плакала. Замаху на шию жінки не було, вона просто забрала дитину собі на руки, а чоловік через плече передав дитині іграшку. Жінка поводила себе збуджено. Увагу свідок на цю суперечку не звернула, оскільки побачила, що жінка була не одна, вона підійшла до знайомих людей, тому не було за що переживати. Чоловік в момент конфлікту за нею не біг, він пройшов та став окремо від неї та її знайомих. Жодних ударів та поштовхів не бачила, це виглядало як звичайна побутова сварка між чоловіком та жінкою, де жінка поводила себе більш емоційно збуджено. На запитання пояснила, що їй невідомо з чого почалася сварка, однак вони емоційно розмовляли. Саме на них звернула увагу бо є психологом та помітила між ними емоційність та напруження. На той момент вона не звернула на цю ситуацію особливої уваги, бо вона їй не здалася якоюсь страшною. Через деякий час в парку, де вона відпочиває після занять з йоги, підійшов чоловік, перепитав чи не була вона свідком події 16.05.2026, їй було смішно.

Судом також переглянуто відеозапис з бодікамер поліцейських, наданий стороною захисту та відеозапис, зроблений ОСОБА_2 .

Судом проаналізовані фактичні обставини та докази, представлені на їх підтвердження, що, на думку суду, підтверджують вчинення з боку ОСОБА_2 дій, які закон характеризує як домашнє насильство. При цьому, дійсно з матеріалів вбачається конфліктні відносини між колишнім подружжям, що тягнуть необхідність їх звернень до суду для вирішення. Особа, яка притягається до відповідальності та потерпіла, є батьками малолітньої дитини, відтак, пов`язані спільними правами та обов`язками щодо її виховання, мають контактувати між собою в спосіб, що не порушуватиме ні їх прав, ні прав дитини.

В суду немає сумнівів, що події 16.05.2026 року мають ознаки домашнього насильства, а не просто суперечностей між колишнім подружжям, чим і привернули увагу пересічних громадян, потягли необхідність виклику поліції, вжиття заходів реагування, зокрема, винесення термінового заборонного припису. Не викликають сумнівів і пояснення потерпілої ОСОБА_2 , які узгоджуються з поясненнями свідків, в частинах, очевидцями яких вони стали, фотознімками, представленими потерпілою, її позиція послідовна, як на місці події, так і в суді. Потерпіла посилається на страх, який набула, за час шлюбу з ОСОБА_2 , що триває і наразі.

Окрему увагу суд звертає, що події 16.05.2026 відбувались в присутності дитини. Не тільки потерпіла та її сестра зауважувала, що після діяння ОСОБА_2 син нервував, плакав. Залучені до справи свідки були одностайні в своїй оцінці, що дитина страждала, дитину було шкода.

Такі події є недопустимими, у зв`язку з чим, суд має вжити відповідних пропорційних правопорушенням заходів.

Таким чином, в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст.173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого та вчинення того самого діяння стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Судом взято до уваги позицію захисту щодо не роз`яснення прав поліцейськими на місці при складанні протоколів та не долучення пояснень ОСОБА_2 , разом з тим, судом забезпечено особі роз`яснення та реалізацію прав під час судового розгляду, захист надано кваліфікованим фахівцем, відтак, на встановлені обставини зазначені формальні порушення не вплинули.

При застосуванні адміністративного стягнення суд виходить із змісту статті 33 КУпАП і враховує характер вчинених правопорушень, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, яких не вбачає, а також, що він протягом року не притягався до адміністративної відповідальності, є військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій, позитивно характеризується за місцем проходження служби та вважає, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення з урахуванням ст.36 КУпАП, у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст.173-2 КУпАП, що буде достатньою мірою відповідальності для досягнення мети адміністративного стягнення, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, такі іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Відповідно до ст. 40? КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується, особою, на яку накладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом з`ясовано у особи, яка притягається до відповідальності, що 16.05.2026 він мав вільний день, не виконував службові обов`язки, а також справа не пов`язана з порушенням його прав як учасника бойових дій, відтак, підстав для звільнення від сплати судового збору не вбачається.

Згідно ч.1 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 40?, ст. 173-2, ст.ст. 245, 280, 283, 284 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -

ПОСТАНОВИВ:

Об`єднати в одне провадження адміністративний матеріал №3/0203/900/2026 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП та адміністративний матеріал №3/0203/901/2026 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та присвоїти об`єднаному матеріалу про адміністративне правопорушення №3/0203/900/2026 (ЄУН №203/5473/26).

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2 КУпАП, ч.2 ст.173-2 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 (шістдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме в сумі 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом 10 (десяти) днів з моменту її винесення.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, в разі оскарження - протягом трьох місяців з дня розгляду скарги.

Суддя Г.В. Качаленко