Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №460/8495/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2026 року м. Рівне№460/8495/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 його матері - ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про виплату та виплатити грошове забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 його матері ОСОБА_1 з 20.06.2024 по 31.01.2025.

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як матері солдата, який зник безвісти, оскільки відсутні докази відсутності права на виплату у повнолітніх дітей, а саме відсутність спільної із військовослужбовцем реєстрації місця проживання. З відмовою здійснити виплату позивач не погодилася та звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 19.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив, відповідно до якого щодо задоволення позову заперечив. На обґрунтування заперечень зазначає, що до 01 лютого 2025 року право на виплату набувають повнолітні діти, які проживали разом з військовослужбовцем, а позивачка як третя черга такого права не набувала. Також, позивачка не довела належними та допустимими доказами відсутності права на виплату у повнолітніх дітей, в саме відсутність спільної із військовослужбовцем реєстрації місця проживання. Додатково відповідач зазначає, що не можливо встановити відсутність осіб другої черги виплати, щоб призначити виплати позивачці. Відтак , оскільки за повнолітніми дітьми зберігається право звернутись в будь-який час із заявами про виплату з наданням доказів спільного проживання (рішення суду про встановлення факту спільного проживання, спільна реєстрація місця проживання тощо). А також є невідомим статус неповнолітнього ОСОБА_3 , відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. У задоволенні позову просив суд відмовити повністю.

При цьому, Військова частина НОМЕР_1 у своєму відзиві просила суд про залучення третіх осіб до участі у справі.

Ухвалою суду від 09.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третіх осіб до участі у справі.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив. Відповідно до якої заперечив, стосовно тверджень відповідача. Вважає, що факт спільного проживання ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 підтверджується актами Незнанівського старостинського округу Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області за вих. № 341 від 18.11.2024 та за вих. №115 від 06.05.2026 (станом на час подачі позовної заяви). Представник відповідача вважає, що за повнолітніми дітьми зберігається право звернутись в будь-який час із заявами про виплату з наданням доказів спільного проживання (рішення суду про встановлення факту спільного проживання, спільна реєстрація місця проживання тощо). Щодо залучення третіх осіб, зазначає, що повнолітні діти з ОСОБА_2 не проживали з часу розлучення батьків, відсутні підстави щодо залучення їх третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У запереченні на відповідь на відзив, відповідач вважає, що факт спільного проживання ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 повинен підтверджуватися рішенням суду, а не актами та довідками. Адміністративне судочинство не передбачає можливості встановлення фактів, що мають юридичне значення. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21). Відтак, правові підстави для задоволення позову повністю відсутні.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який був призваний до Збройних сил України під час мобілізації.

Після мобілізації 26.02.2022 року ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з Сповіщенням №36 від 24.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат ОСОБА_2 , стрілець-санітар 2 єгерського відділення 2 єгерського взводу 3 єгерської роти 1 єгерського батальйону, зник безвісти 18 травня 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини.

05.06.2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача - командира військової частини НОМЕР_1 зі заявою про виплату їй (зараховувати на її картковий рахунок) грошового забезпечення, включаючи додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 (зі змінами), а також виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік належні її синові ОСОБА_2 , який захоплений в полон або зник безвісти 18.05.2024 року.

Заява передана засобами СЕДО за вих.№2/5121 від 06.06.2024 року через другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням, яке викладене у формі листа від 12.02.2026 за №1918/5817, відповідач, посилаючись на пункт 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2016 № 884, - відмовив у задоволенні заяви позивача. Мотивуючи підстави такої відмови відповідач вказав, що згідно витягів з державного реєстру актів цивільного стану громадян, наданих військовій частині ІНФОРМАЦІЯ_3 , у військовослужбовця є 4 повнолітніх дітей, які, за умови спільного із батьком проживання, мають переважне право на отримання його грошового забезпечення за період до 31.01.2025 року. У зв`язку з цим, виплата грошового забезпечення, як матері солдата ОСОБА_4 , не є можливою на даному етапі і заява задоволенню не підлягає, оскільки не надано доказів відсутності права на виплату у повнолітніх дітей, а саме відсутність спільної із військовослужбовцем реєстрації місця проживання.

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ).

Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан.

В подальшому воєнний стан було продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Згідно з приписами статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1-2 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ст. 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 6-1 статті 18 Закону №2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 згаданого Закону.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (ст. 1227 Цивільного кодексу України).

07.06.2018 Наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ Порядку № 260 регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

У разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей (пункт 1 Розділу ХХХ Порядку № 260).

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим (пункт 2 Розділу ХХХ Порядку № 260).

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).

Під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, копія сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до вимог пунктів 5, 6 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

За приписами пункту 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним);

або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців;

або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Отже, виплата грошового забезпечення батькам зниклого безвісти військовослужбовця здійснюється за умови, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі і не має дітей.

Спірним питанням у цій справі є обґрунтованість рішення відповідача щодо права на призначення та отримання грошового забезпечення позивачем, яка є матір`ю ОСОБА_2 , а також право на отримання грошового забезпечення повнолітніми дітьми ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 07.06.2024.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб станом на 01.11.2024, було зареєстровано шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_5 24.08.1996, який розірвано на підставі рішення Радехівського районного суду Львівської області від 16.03.2009 року (26.12.2009 зареєстровано запис про розірвання шлюбу).

Актами Незнанівського старостинського округу Добротвірської селищної ради Шептицького району Львівської області за вих. № 341 від 18.11.2024 та за вих. №115 від 06.05.2026, а також обставинами, встановленими у Рішенні суду при розгляді Кам`янко-Бузьким районним судом від 26.10.20203 справа № 446/1332/23, підтверджено, що діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 проживають з матір`ю.

Разом із цим, згідно з актом обстеження проживання/не проживання №56 від 10.06.2026 якій міститься в матеріалах справи встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 проживають без реєстрації наступні особи: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Про вказане складений Акт №56 від 10.06.2026 року.

Суд звертає увагу, що ч.6 ст.9 Закону №2011-XII та п.7 Порядку №884 дає підстави для висновку, що першочергове право на виплату грошового забезпечення мають дружина (чоловік) військовослужбовця.

В разі їх відсутності це право переходить до повнолітніх дітей військовослужбовця, які проживають разом із ним. На рівні із особами другої черги право на отримання грошового забезпечення мають: 1) законні представники (опікуни, піклувальники) чи усиновлювачі неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства незалежно від їх віку); 2) особи, які перебувають на утриманні військовослужбовців.

У випадку, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні та/або повнолітніх дітей, які проживають разом із ним, право на отримання грошового забезпечення переходить до батьків військовослужбовця.

Тобто, батьки зниклого безвісти військовослужбовця мають право на отримання грошового забезпечення такого військовослужбовця лише за умови відсутності шлюбних відносин, а також відсутності дітей зникло безвісті військовослужбовця.

Вимоги Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх не встановлюють будь-яких винятків стосовно дітей.

За таких підстав, суд приходить до висновку про те, що Військова частина НОМЕР_1 протиправно не прийняла рішення за результатами розгляду заяви щодо призначення і виплати належних сум.

При цьому, належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача прийняти рішення про виплату та виплатити позивачу з 20.06.2024 по 31.01.2025 грошове забезпечення та інші види виплат, належних зниклому безвісті військовослужбовцю ОСОБА_1 .

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 в Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказів, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 його матері - ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про виплату та виплатити грошове забезпечення безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_2 його матері ОСОБА_1 з 20.06.2024 по 31.01.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (с. Матяші,Шептицький р-н, Львівська обл.,80447, ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя В.В. Щербаков