Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №440/3678/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3678/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Назарко Л.О.

представника позивача – Коваленка Р.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

В С Т А Н О В И В:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якій просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , розрахунковий рахунок UA238201720343190003001090634, відкритий в УДКСУ у м. Києві, МФО 820172) 62 194,92 грн (шістдесят дві тисячі сто дев`яносто чотири гривні 92 копійки) прямої дійсної шкоди, завданої державі внаслідок надлишкової виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами службового розслідування та на підставі довідки про нарахований дохід №0989/10/5391 від 24.11.2025, складеної фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 , встановлено, що після вибуття для проходження військово-лікарської комісії та неповернення до військової частини ОСОБА_1 безпідставно продовжувалися нарахування та виплата грошового забезпечення та додаткової винагороди у січні 2024 року. Службовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_4 були нараховані та виплачені: за січень 2024 року - грошове забезпечення у розмірі 17 033,63 грн та додаткова винагорода у розмірі 45 161,29 грн. Загальний розмір надмірно виплачених ОСОБА_1 коштів становить 62 194,92 грн (шістдесят дві тисячі сто дев`яносто чотири гривні 92 копійки). Після вибуття для проходження військово-лікарської комісії відповідач до військової частини не повернувся, однак у січні 2024 року йому продовжувалися нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди на загальну суму 62 194,92 грн. У межах досудового врегулювання спору 11.01.2026 військова частина НОМЕР_1 направила відповідачу письмове повідомлення про необхідність добровільного відшкодування шкоди та надала реквізити для перерахування коштів. Зазначене повідомлення направлено поштовим відправленням №8431300257097, яке вручено одержувачу 27.01.2026. Повторно відповідача повідомлено листом військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2026 №0989/3/46. Проте відповідач суму 62 194,92 грн добровільно не відшкодував.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 зобов`язано Виконавчий комітет Карлівської міської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 06.04.2026 Виконавчий комітет Карлівської міської ради листом №12.2/888 повідомив суд, що відомості про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 відсутні.

Згідно із частиною сьомою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється у порядку, визначеному статтею 130 цього Кодексу.

За змістом статті 130 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Копію ухвали разом із повісткою направлено на останню відому адресу відповідача, однак останні повернулися до суду із відміткою поштового відділення "відмова".

Також про дату, час та місце розгляду справи було оголошено на офіційному веб-порталі судової влади України.

На "Електронний суд" надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про участь представника у засіданні у режимі відеоконференції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України поза межами приміщення суду, у зв`язку із відсутністю можливості забезпечити явку представника у судове засідання.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 задоволено заяву позивача про участь представника Військової частини НОМЕР_1 у засіданні в режимі відеоконференції у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 АДРЕСА_2 про стягнення коштів.

Розгляд справи призначений на 09.06.2026 було відкладено на 08.07.2026.

Повістку направлено на останню відому адресу відповідача, однак остання повернулися до суду із відміткою поштового відділення "адресат відсутній".

Також про дату, час та місце розгляду справи було оголошено на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 19.07.2023 №273 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 з 19.07.2023 та поставлено на всі види забезпечення, у тому числі грошове.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 20.01.2024 №20 ОСОБА_1 визнано таким, що вибув до військової частини НОМЕР_5 для проходження військово-лікарської комісії поза розташуванням військової частини з 20.01.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 14.02.2024 №45 ОСОБА_1 вважати таким, що станом на 18:00 13.02.2024, під час проведення вечірньої перевірки особового складу відсутній в місці дислокації 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_4 . З 14.02.2024 знятий з усіх видів забезпечення.

Згідно листа військової частини НОМЕР_1 від 16.02.2026 №1216, військові частини, які перебували на окремому штаті та в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 з 25.08.2025 - переформовані у військову частину НОМЕР_1 , з анулюванням їх коду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З метою перевірки підстав відсутності відповідача військовою частиною НОМЕР_1 витребувано відомості щодо його перебування на стаціонарному лікуванні та проходження військово-лікарської комісії.

На запит військової частини НОМЕР_1 отримано відповідь командира військової частини НОМЕР_5 №590/5214 від 07.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 19.01.2024 по теперішній час на лікуванні у військовій частині НОМЕР_5 не перебував, військово-лікарську комісію не проходив.

24.11.2025 начальником фінансово-економічної служби-головним бухгалтером військової частини НОМЕР_1 подано керівнику рапорт про призначення службового розслідування за фактом можливої переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди ОСОБА_1 .

Згідно довідки доданої до рапорта №0989/10/5391 за період служби у військовій частині НОМЕР_4 , НОМЕР_1 з 01.01.2024 по 30.09.2025 ОСОБА_1 нараховано грошове забезпечення в розмірі 62194,92 грн.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2025 №4460 призначено службове розслідування.

29.12.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 затверджено акт службового розслідування за висновками якого встановлено, що сума прямої дійсної шкоди інтересам військової частини НОМЕР_1 в розмірі 62194,92 грн підтверджена та підлягає стягненню за рахунок винної особи - ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.12.2025 №2112 "Про результати службового розслідування" у разі відсутності згоди ОСОБА_1 на добровільне повернення надлишково виплаченої суми коштів у розмірі 62194,92 грн підготувати матеріали для стягнення надлишково сплачених коштів зі солдата ОСОБА_1 в судовому порядку.

Копію наказу з повідомленням про необхідність відшкодування безпідставно набутих у військової частини НОМЕР_4 коштів у добровільному порядку направлено ОСОБА_1 11.01.2026 та 27.01.2026.

Станом на момент подання позову відповідь від військовослужбовця на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходила, матеріальна шкода не відшкодована.

Посилаючись на те, що вказані кошти відповідачем отримано незаконно і вони підлягають стягненню як завдана шкода державі, військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно вимог статті 17 Закону України «Про оборону України» визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Статтею 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється:

громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;

іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Статуту внутрішньої служби України Збройних Сил України визначено, що військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Згідно вимог пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За приписами частини другої статті 24 Закону № 2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Порядок та умови призупинення та продовження військової служби визначаються положеннями про проходження військової служби.

Відповідно до Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;

територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону;

Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони;

органи охорони державного кордону - прикордонні загони, окремі контрольно- пропускні пункти, авіаційні частини;

розвідувальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009) визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

Відповідно до пунктів 48-1 - 48-7 Положення № 1115/2009 визначено, що:

для військовослужбовців, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місця служби, дезертирували із Держприкордонслужби або добровільно здалися в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

військова служба для військовослужбовців призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв, повідомлень начальників органів Держприкордонслужби про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України;

військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються, про що видається наказ начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходив службу;

військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до загальної чисельності Держприкордонслужби;

військовослужбовці, військову службу яких призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпункту "е" пункту 1, підпункту "е" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні;

звільнення військовослужбовців, військову службу яких призупинено, з військової служби здійснюється в установленому порядку посадовими особами, зазначеними у пункті 270 цього Положення;

для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1,2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Інструкцією з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 06.06.2017 № 468, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16.08.2017 за № 1011/30879 (далі - Інструкція № 468), визначено організацію й порядок обліку військовослужбовців і працівників Державної прикордонної служби України в Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управліннях, загонах морської охорони, прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах, навчальних закладах, науково-дослідній установі, органах забезпечення, підрозділах спеціального призначення, підрозділах, на кораблях та катерах морської охорони органів Держприкордонслужби в мирний час і в особливий період та порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу і облікованих документів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої Інструкція № 468 визначено, що особи, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місце служби, і тих, що не з`явилися в строк без поважних причин на службу при призначенні, переміщенні, з відрядження, відпустки, навчання або закладів охорони здоров`я тривалістю понад три доби, - тільки після з`ясування причин залишення ними (неповернення) органу Держприкордонслужби та внесення в єдиний реєстр досудових розслідувань, але не раніше ніж через три місяці після закінчення встановленого строку відрядження, відпустки, лікування, навчання або самовільного залишення органу Держприкордонслужби. Протягом цього часу вони вважаються тимчасово відсутніми і обліковуються в кадрових підрозділах у книзі обліку тимчасово відсутнього й тимчасово прибулого до органу Держприкордонслужби особового складу в окремому розділі.

Військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

За змістом частин першої - третьої статті 3 вказаного Закону підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

В силу вимог пункту 4 частини першої статті 6 Закону особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Законодавство передбачає виключні випадки повернення набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.

Під час розгляду справи судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти є грошовим забезпеченням відповідача за січень 2024 року у розмірі 62194,92 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 14.02.2024 №45 ОСОБА_1 вважати таким, що станом на 18:00 13.02.2024, під час проведення вечірньої перевірки особового складу відсутній в місці дислокації 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_4 . З 14.02.2024 знятий з усіх видів забезпечення.

Однак згідно відповіді командира військової частини НОМЕР_5 №590/5214 від 07.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 19.01.2024 по теперішній час на лікуванні у військовій частині НОМЕР_5 не перебував, військово-лікарську комісію не проходив.

Отже, дії відповідача призвели до отримання без належних правових підстав коштів у вигляді грошового забезпечення в розмірі 62194,92 грн, а отже за змістом зобов`язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави у позивача виникло право на повернення безпідставно отриманого відповідачем майна, і виник обов`язок відповідача повернути безпідставно одержане майно.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, визначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 734/3102/16-ц та від 22.01.2020 у справі № 813/1045/18.

Відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця. Позов пред`явлено військовою частиною до фізичної особи про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби, а саме внаслідок ухилення останнього від проходження військової служби.

Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв`язку з чим позов слід задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , м.Карлівка, Полтавський район, Полтавська область) про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , розрахунковий рахунок UA238201720343190003001090634, відкритий в УДКСУ у м. Києві, МФО 820172) 62 194,92 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.07.2026.

Суддя С.О. Удовіченко