Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №420/12631/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12631/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2026 №262140012950 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру”.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 86 Закону України № 1697-VII, як прирівняний до військової служби, період навчання як курсанта в Одеській державній морській академії з 01.09.1997 по 30.06.2002 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2024 № 262140012950 пенсійним фондом розраховано страховий стаж особи становить 27 років 01 місяць, 08 днів; стаж роботи, що дає право на вислугу років, який становить 23 роки 04 місяці 11 днів, з них на прокурорських посадах 20 років 11 місяців 11 діб. Відповідачем усупереч ч. 6 ст. 86 Закону України № 1697-VII не зараховано до вислуги років у повному обсязі, як проходження військової служби, період навчання курсантом в Одеській державній морській академії з 01.09.1997 по 30.06.2002.

Позивач вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2026 № 262140012950 у призначенні пенсії за вислугу років протиправною.

Ухвалою від 11.05.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

25.05.2026 року від представника відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що станом на дату звернення Позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області необхідними умовами для призначення їй пенсії за вислугу років були: а) вислуга років - 25 років; б) стаж роботи на посадах прокурорів - не менше 15 років. Згідно поданих документів стаж роботи Позивача на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років складає 23 роки 04 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 30.05.2003 року по 09.10.2024 року обіймав посади в органах прокуратури.

05.04.2026 року, ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно ЗУ «Про прокуратуру».

14.04.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 262140012950, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки стаж роботи, що дає право на вислугу років становить 23 роки 04 місяці 11 днів, з них на прокурорських посадах 20 років 11 місяців 11 днів. Згідно наданих документів право на пенсійну виплату відсутнє.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі Закон № 1697-VII).

Положеннями ст. 86 Закону №1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

За змістом ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах і прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років). До стажу роботи, що дає право на одержання пенсії за вислугою років прокурорам, слідчим органів прокуратури, зараховується час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, яка дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Згідно ч. 8 ст. 86 Закону № 1697-VІІ, право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров`я, у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв`язку із скороченням кількості прокурорів, у зв`язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.

За частиною 13 статті 86 Закону № 1697-VII, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Отже, позивач має право на пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» якщо його вислуга років, на момент звернення із заявою про призначення пенсії, складала 25 і більше років.

З матеріалів справи слідує, що в період з 01.09.1997 року по 30.06.2002 року ОСОБА_1 навчався у Одеській державній морській академії, що підтверджується копіями дипломів та записами в трудовій книжці.

Згідно записів у військовому квитку серії НОМЕР_1 , виданому на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 останній прийняв військову присягу.

Відповідно до наказу МОУ № 454 від 16.08.2022 року, ОСОБА_1 отримав військове звання молодший лейтенант.

Також, згідно записів у військовому квитку ОСОБА_1 отримав спеціальну освіту в Одеській державній морській академії у 2002 році, а також військову освіту – військово-морська підготовка при ОДМА у 2002 році по профілю: експлуатація та ремонт корабельно-мінного озброєння, ком. бойової частини корабля 3 р.

Відповідно до Статуту Одеська державна морська академія (далі ОДМА) 1997 року (правонаступник ОДМА – Національний університет «Одеська морська академія»), особи, які навчались за денною формою навчання, мали статус курсантів.

Одеська державна морська академія є: закладом вищої освіти, якій має у своєму складі військові навчальні підрозділи, що здійснюють підготовку військових фахівців для Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

До складу закладу входить кафедра військової підготовки, що на добровільних засадах здійснює військову підготовку громадян України, які мають або здобувають ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, придатні до військової служби за станом здоров`я та морально-діловими якостями, за програмою підготовки офіцерів запасу.

Згідно Статуту ОДМА 1997 року курсанти денної форми навчання знаходились на повному державному забезпеченні, яке включало, в тому числі безоплатне надання форменого одягу взуття за встановленими нормативами.

Згідно Статуту ОДМА 1997 року в складі ОДМА функціонувала кафедра військової підготовки, персонал якої утримувався за рахунок Міністерства оборони України.

Згідно з переліком вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 року №1410 «Про створення єдиної системи військової освіти» Одеський державний морський університет (кафедра військової підготовки) входить до вищих навчальних закладів Міносвіти (військові навчальні підрозділи Міноборони).

Згідно пункту 1.7 Інструкції про організацію освітньої діяльності у вищих військових навчальних закладах Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України №399 від 30 жовтня 1998 року, до вищих військових навчальних закладів відносяться такі військові структури, як військові факультети при цивільних вищих навчальних закладах які готують фахівців з відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.

Відповідно до п. 15 Тимчасового положення про організацію підготовки офіцерів у цивільних вищих навчальних закладах України, затвердженого наказом Міністерства освіти України, Міністерства оборони України від 28.12.95 р. № 360/342 (чинних на дату отримання позивачем освіти) військові інститути, військові відділення, військові факультети при цивільних вищих навчальних закладах є вищими військово-навчальними закладами Міністерства оборони України, що створені для підготовки офіцерів з вищою освітою з залученням професорсько-викладацького складу і навчально-матеріальної бази цивільних вищих навчальних закладів.

Згідно приписів ч. 3 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» (чинних на дату отримання позивачем освіти) встановлюються такі види військової служби, зокрема, військова служба (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки)* з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» студентам, які пройшли повний курс військової підготовки за програмою офіцерів запасу, склали встановлені іспити і атестовані до офіцерського складу, після закінчення вищого навчального закладу присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу.

Військові навчальні підрозділи є структурними підрозділами цих вищих навчальних закладів. Порядок створення, реорганізації та ліквідації військових навчальних підрозділів визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані вищі навчальні заклади.

Згідно ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» види військової служби, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відтак, в розумінні приписів чинного законодавства України військова служба (навчання) курсантів закладів вищої освіти, які мають у своєму складі, зокрема кафедри військової підготовки, є видом військової служби.

Таким чином, відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що період навчання позивача з 01.09.1997 року по 30.06.2002 року є військовою службою і підлягає зарахуванню до відповідного стажу в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2026 №262140012950 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, згідно Закону України “Про прокуратуру” є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 86 Закону України № 1697-VII, як прирівняний до військової служби, період навчання як курсанта в Одеській державній морській академії з 01.09.1997 по 30.06.2002 та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру”, суд бере до уваги, що безпідставно неврахований позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період навчання як курсанта в Одеській державній морській академії з 01.09.1997 по 30.06.2002 складає 4 роки 10 міс.

Отже, з урахуванням стажу, який позивачу було зараховано відповідачем (23 роки 04 місяці 11 днів), стаж роботи, що дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років становить 28 років 2 міс. 11 днів, що є більшим ніж 25 років згідно вимог закону.

Вимозі закону щодо наявності стажу роботи на посадах прокурорів (15 років) позивач також задовольняє, маючи 20 років 11 місяців 11 днів такого стажу, що відповідач підтвердив у своєму рішенні.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 05.05.2018 у справі № 826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відтак, виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, слід дійти висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Спосіб захисту порушеного права позивача, який обрано останнім, є найбільш ефективним, що виключить необхідність повторного звернення до суду.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За викладених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тому, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2129,92 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.04.2026 №262140012950 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 86 Закону України № 1697-VII, як прирівняний до військової служби, період навчання як курсанта в Одеській державній морській академії з 01.09.1997 по 30.06.2002, та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів