Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №420/41482/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41482/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати та визнати протиправними податкові повідомлення-рішення №55468/15-32-24-06 від 19.12.2024 року, №445467/15-32-24-05 від 19.12.2024 року.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В. від 22.12.2025 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху.

Суддею встановлено позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даного судового рішення, шляхом надання до суду інформації про ціну позову та доказів сплати судового збору (та надання доказів на підтвердження сплати).

26.12.2025 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із доказами сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В. від 30.12.2025 року продовжено позивачеві – фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.01.2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із доказами доплати судового збору. У вказаній заяві також зазначено ціну позову.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № №420/41482/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

Свої вимоги обґрунтувала тим, що податковим органом не доведено перевищення доходу, а отже прийняті ППР є протиправними та підлягають скасуванню.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на правомірність прийнятих ППР та вказує, що в ході перевірки встановлено, що податкові зобов`язання з податку на додану вартість у ФО-П ОСОБА_1 відповідно до п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183, п.187.1 ст.187 виникають з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем в якому досягнуто обсяг оподатковуваних операцій у розмірі 1 000 000 гривень, а саме з 11 січня 2022 року.

Таким чином, в ході документальної позапланової невиїзної перевірки платника ФО- ОСОБА_2 , встановлено порушення п.181.1 ст.181, п.183.10 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.203 ПКУ, за результатами чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 451 558 грн. В порушення пп.49.18.1 п.49.18 ст.49, п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 ПКУ платником ФО-П Ракоїд С.В. не надано податкові декларації з податку на додану вартість за граничним терміном подання: лютий 2022 – листопад 2023.

Отже, доводи позивача є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства. Відповідач діяв у межах своїх повноважень, передбачених ПКУ, а також керувався принципами законності та обґрунтованості під час застосування штрафних санкцій.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та відзив, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

ФО-П Ракоїд С.В. є платником податку на додану вартість з 15.11. 2023 року за реєстраційним номером 200822636.

Відповідно до підпункту п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, , відповідно до наказу від 13.09.2024 року № 9183-п Головного управління Державної податкової служби в Одеській області , направлень від 16.09.2024 №18348/15-32-24-05 та №18347/15-32-24-05 виданого Головним управлінням ДПС в Одеській області, проведена позапланова виїзна документальна перевірка ФОП РАКОЇД С, ІПН 2577407808, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 14.11.2023.

Копія наказу від 13.09.2024 року № 9183-п про проведення документальної позапланової перевірки, платником отримано особисто 19.09.2024 та лист № 6 від 19.09.2024 року 6/15-32-24-05 з переліком необхідних документів до перевірки .

З направленнями 20.08.2024 №16485/15-32-24-05-13 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 19.09.2024 р., та вручено копію наказу від 13.09.2024 року № 9183-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Перевірку проведено з відома та в присутності ФО-П Ракоїд С.В. Журнал реєстрації перевірок не надавався.

Головним управління ДПС у Одеській області в ході аналізу даних що міститься в ІТС «Податковий блок» про суми отриманих виторгів РРО за період 01.01.2019 по 14.11.2023 року, встановлено порушення податкового законодавства в частині п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінам та доповненнями).

Відповідно наданих ФО-П ОСОБА_1 до перевірки документів за перевіряє мий період 01.01.2019 по 14.11.2023 : банківських випискок про рух коштів на рахунках, книги обліку доходів та витрат, видаткових накладних та актів виконаних робіт (наданих послуг) та інших документів встановлено наступне. За результатами превірки достовірності сплати податку на додану вартість та своєчасності реєстрації у якості платника на додану вартість встановлено, що у перевіряємому періоді платником порушено норми викладені у пункті 183.3, статті 183 ПКУ, а саме у перівряємому періоді 01.01.2019 по 14.11.2024 протягом 12 календарних місяців: січень 2020 року - грудень 2020 року, платником відповідно наданих документів та даних РРО отримано дохід у сумі 1 065 933,95 грн. Відповідно до п.183.2 ст.183 ПКУ фізична особа – підприємець ОСОБА_1 мала обов`язок подати реєстраційну заяву та зареєструватися платником податку на додану вартість до 10.01.2022 включно. Фізична особа – підприємець особа ОСОБА_1 на порушення вимог п.183.2 ст.183 ПКУ реєстраційну заяву платника податку на додану вартість подала 13.11.2023 року.

Таким чином, в ході документальної позапланової виїзної перевірки Фізична особа – підприємець особи ОСОБА_1 заяву 1ПДВ 13.11.2024 року , яку необхідно було надати до контролюючого органу до 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем в якому досягнуто обсяг оподатковуваних операцій у розмірі 1 000 000 гривень, а саме за граничним терміном подання до 10.01.2022 року включно.

За наслідками проведення перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено акт перевірки №43418115373405 від 02.10.2024 року «Про результати позапланової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість та своєчасність реєстрації у якості платника на додану вартість за період з 01.01.2019р. по 14.11.2023р.», яким встановлено порушення п.185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, ст. 187, п. 190.1 ст. 190, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, донараховано податку на додану вартість, який підлягає до сплаті в бюджет у сумі 451 558 грн.; пп.49.18.1 п.49.18 ст. 49, п.203.1 ст.203 ПКУ, у частині неподання податкової звітності з податку на додану вартість за терміном подання за лютий 2022 - листопад 2023.

На підставі вказаного акту перевірки складено податкові повідомлення-рішення №55468/15-32-24-06 від 19.12.2024 року, №445467/15-32-24-05 від 19.12.2024 року.

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом ППР, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Законодавцем визначається поняття первинних документів, як доказів, які підтверджують зміну майнового стану платника податків та зміну показників податкового зобов`язання такого платника. Первинні документи повинні підтвердити дійсність вчинення тієї чи іншої бухгалтерської операції.

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування є прибуток. Сума отриманого за рік прибутку впливає на статус платника податків щодо віднесення його до основної групи оподаткування чи спрощеної групи з сталою сумою податку на прибуток. Більше того, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці.

Згідно п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно п. 164.1, п. 164.2, п. 164.4 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу. Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Згідно пунктів 177.1 – 177.4 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Згідно п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є: для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно п. 177.5, п. 177.10 ст. 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи. Фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Встановлений обов`язок зареєструватися платником ПДВ у суб`єкта підприємницької діяльності за умови перевищення ним протягом останніх 12 календарних місяців виручки від здійснення операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

В ході перевірки встановлено, що податкові зобов`язання з податку на додану вартість у ФО-П ОСОБА_1 відповідно до п.183.1, п.183.2, п.183.10 ст.183, п.187.1 ст.187 виникають з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем в якому досягнуто обсяг оподатковуваних операцій у розмірі 1 000 000 гривень, а саме з 11 січня 2022 року.

За результатами перевірки достовірності сплати податку на додану вартість та своєчасності реєстрації у якості платника на додану вартість встановлено, що у перевіряємому періоді платником порушено норми викладені у пункті 183.3, статті 183 ПКУ, а саме у перівряємому періоді 01.01.2019 по 14.11.2024 протягом 12 календарних місяців: січень 2020 року - грудень 2020 року, платником відповідно наданих документів та даних РРО отримано дохід у сумі 1 065 933,95 грн.

гідно п. 183.1, п. 183.2 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно з п. 183.10 статі 183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В порушення вимог п.203.1 ст.203 ПК України, позивачка не надавала до контролюючого органу податкові декларації, з податку на додану вартість за період за лютий 2022 - листопад 2023.

Варто вказати, що наведені обґрунтування позивачки не спростовують висновків акту документальної планової виїзної перевірки.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів виходить з вимог ч. 2 ст. 77 КАС України та вважає, що податковим органом доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та рішення.

Таким чином, доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії”). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 09.07.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці з 01.06.2026 року по 26.06.2026 року, включно.

Суддя Ю. В. Харченко

.