Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №420/33656/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33656/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони), у якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 38719,72 грн, що був утриманий з грошового забезпечення, яке йому було виплачене на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №420/32139/24 протиправною,

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) 38 719,72 гривень грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб, що був утриманий з грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке було виплачене йому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 р. у справі № 420/32139/24, на його користь,

- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо нарахування і виплаті ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 22 липня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, протиправною,

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 22 липня 2025 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що у період з 18.07.1997 по 28.03.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) ДПСУ.

Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони ДПСУ від 28.03.2022 №103-ОС позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

У зв`язку із тим, що під час проходження служби у період з 29.01.2020 по 28.03.2022 відповідачем нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення позивачу у заниженому розмірі, він звернувся до суду з відповідним позовом, який рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №420/32139/24 залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025, - був задоволений.

На виконання вказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі № 420/32139/24 відповідачем 22.07.2025 позивачу виплачено 173113,19 грн. Однак при нарахуванні і виплаті доплати грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 420/32139/24 позивачу не проведено нарахування і виплату грошової компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб, та відмовлено у проведенні виплати такої компенсації за зверненням позивача. Вважає такі дії відповідача протиправними, так як за приписами Порядку №44 військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

Ухвалою від 13.10.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вказуючи на безпідставність позовних вимог просить відмовити у задоволенні позову.

У своїх доводах відповідач вказує, що Військовою частиною НОМЕР_1 проводився перерахунок та виплата грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року у адміністративній справі № 560/10671/24, а не виплачувалося саме грошове забезпечення, тому ця виплата не є грошовим забезпеченням та не пов`язана з виконанням обов`язків несення служби, а має характер разової виплати, здійсненої на підставі виконання рішення суду, відтак на неї не поширюються положення п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, а також положення Порядку №44 щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, та ці норми права до виниклих правовідносин не застосовуються.

У зв`язку із зазначеним вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 було правомірно утримано з нарахованої на виконання рішення суду суми 38 719,72 грн (18%) податку на доходи фізичних осіб, та законних підстав для здійснення нарахування та компенсації ОСОБА_1 суми податку на доходи фізичних осіб, не було, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню

Також на думку відповідача відсутні підстави і для задоволення вимоги в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки нарахування та виплата грошей ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 року по 28.03.2022 було здійснено 22.07.2025 року у зв`язку з прийняттям судового рішення щодо зобов`язання здійснити таку виплату. Саме рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року у адміністративній справі № 420/32139/24 було зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 28.03.2022. Ці гроші були нараховані та виплачені Позивачу протягом 21 днів з часу виникнення обов`язку здійснити нарахування та виплати (з часу набрання законної сили судового рішення), без порушення строків її виплати.

Окрім того відповідач звертає увагу, що така виплата має характер одноразової виплати на підставі рішення суду. В той же час, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» проводиться лише у випадку затримки грошових доходів громадян, які не мають разового характеру. Відтак, сума перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплачена йому за рішенням суду, не є об`єктом для компенсації в розумінні вище наведених норм, та не може нараховуватися компенсація згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів».

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загоні морської охорони) з 24.09.2014 по 27.03.2022, у тому числі у спірній період (з 25.10.2019 по 27.03.2022) - на посаді командира військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 28.03.2022 №103-ОС «Про особовий склад» капітана 1 рангу ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 28.03.2022 року у зв`язку із вибуттям для подальшого проходження військової служби до Національної академії Держприкордонслужби України.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обрахунку у період проходження служби позивачем з 29.01.2020 по 28.03.2022 складових його грошового забезпечення без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020-2022 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, який розглядався у справі №420/32139/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №420/32139/24, яке в подальшому було залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025, позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено, ат зокрема:

- Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, допомогу для оздоровлення за 2020 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум;

- Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, допомогу для оздоровлення за 2021 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум;

- Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2022 року по 28.03.2022 року включно, допомогу для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та провести їх виплату ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до довідки-розрахунку щодо перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 по справі №420/32139/24 за період з 29.01.2020 по 28.03.2022 позивачу нарахована сума 215109,56 грн, з якої відраховано військовий збір – 3226,65 грн та ПДФО 18% - 38719,72 грн. та 22.07.2025 виплачено позивачу фактично перерахованого грошового забезпечення у розмірі 173113,19 грн.

У вересні 2025 позивач звернувся до відповідача із заявами, в яких просив нарахувати й виплатити грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що був утриманий, а також компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення, однак відповідач у задоволенні заяв позивача відповідними листами відмовив.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо утримання сум податку на доходи з фізичних осіб з донарахованого на виконання рішення по справі № 420/32139/24 грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

За приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22 вказав на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 р. у справі № 580/602/22 зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

До такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 25.06.2020 р. у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 р. у справі № 812/1048/17.

З довідки-розрахунку відповідача від 07.07.2025 №62 суд встановив, що відповідач на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 по справі № 420/32139/24/24 нарахував позивачу перераховане грошове забезпечення 215109,56 грн. та виплатив 173163,19 грн., утримавши з розрахованої суми, зокрема, ПДФО 38719,72 грн.

Таким чином, у відповідача був наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 по справі № 420/32139/24.

Однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення відповідач не здійснив.

З урахуванням вищенаведеного та наведеної практики Верховного Суду, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 38719,72 грн., що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення суду у справі № 420/32139/24, у зв`язку з чим відповідача необхідно зобов`язати нарахувати на виплатити позивачу таку грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 38719,72 грн, що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі № 420/32139/24.

Саме такий спосіб суд вважає у спірному випадку достатнім для відновлення порушеного права позивача, а не шляхом стягнення як просив у позовній заяві позивач.

Щодо вимог нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Як визначено ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У відповідності до приписів ст.3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Вимогами пункту 7 Порядку №159 визначено, що компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, дія Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Зі змісту норм Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації грошових доходів громадян; 2) доходи не повинні носити разового характеру; 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи та послуги.

Тобто основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів громадян) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Така правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 15.05.2025 у справі № 440/2166/23.

Суд також вбачає доцільним зазначити, що за висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду).

Водночас, як було вказано вище, зі змісту норм Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання певних умов, серед яких затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Та за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

З огляду на викладене суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що на виконання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024, постановленого у справі №420/32139/24, яке набрало законної сили 01.07.2025 відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду, відповідач нарахував позивачу перераховане грошове забезпечення, що підтверджується довідкою від 07.07.2025 та 22.07.2025 здійснив виплату на картковий рахунок позивача перерахованого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 28.03.2022 у сумі 173163,19 грн.

Оскільки затримка виплати грошового забезпечення, яке повинно було бути нараховане та виплачене за рішенням суду з моменту набрання ним законної сили (01.07.2025) було фактично виплачене 22.07.2025, а отже термін прострочення складає менше одного місяця, відтак не знайшли свого підтвердження доводи та вимоги позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, у частині не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою перерахованого грошового забезпечення позивача за період служби з 29.01.2020 по 28.03.2022.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню лише в частині компенсації сум податку.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації для відшкодування суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 38719,72 грн, що був утриманий з грошового забезпечення, яке йому було виплачене на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 у справі №420/32139/24 протиправною

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загону морської охорони) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 38 719,72 гривень, що утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 р. у справі № 420/32139/24.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 загін морської охорони) Державної прикордонної служби України, код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА