Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №420/40066/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/40066/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оскільки вона прийнята з порушенням принципу верховенства права, є формалізованою та суперечить чинному законодавству і практиці Верховного Суду;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 статус учасника бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням фактичних обставин проходження служби під час дії воєнного стану та конституційного принципу недопустимості звуження прав;

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу учасника бойових дій для підтвердження свого фактичного статусу учасника бойових дій та реалізації відповідних пільг і соціальних гарантій, передбачених ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, обґрунтувавши її тим, що нібито діяльність позивача не підтверджує виконання бойових (службових) завдань у межах, передбачених п.2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 р. № 413. Позивач вважає, що така позиція є хибною, оскільки підставою для присвоєння статусу учасника бойових дій є безпосередня участь особи в заходах із забезпечення оборони України, відсічі збройної агресії рф та виконання бойових завдань незалежно від географічного місця їх виконання. Фактичні обставини служби позивача свідчать, що він перебував у складі бойового чергування Повітряних Сил ЗСУ на запасному командному пункті, виконував завдання управління підрозділами, моніторингу повітряної обстановки, забезпечення оперативного реагування та підтримання протиповітряної оборони України. На думку позивача, наведене підтверджує особисту участь позивача у заходах із забезпечення оборони України під час збройної агресії рф. Позивач вважає свої права порушеними, а дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 04.12.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

26.12.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за період проходження служби ОСОБА_1 не виконував бойові завдання у районах ведення бойових дій. Він постійно перебував на своїй посаді та виконував завдання за посадою. Останні не відносяться до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Крім того, у відповідності до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, населені пункти, де перебував (виконував завдання) позивач, не належать до визначених районів ведення воєнних (бойових) дій. В такі райони позивач не відряджався. В журналах ведення бойових дій вноситься інформація та дані, що стосуються ведення бойових дій. Так як позивач не приймав безпосередню участь у бойових діях, тому відсутні відомості про виконання ним особисто бойових (службових) завдань. У зв`язку з відсутністю підстав, які надають право на отримання статусу учасника бойових дій, командування військової частини не вбачає можливості забезпечити оформлення відповідних документів для надання статусу учасника бойових дій. Також наголошує на дискреційності своїх повноважень.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Наказом командувача Повітряних Сил України (по особовому складу) від 10.05.2024 р. № 350 старший помічник оперативного чергового запасного командного пункту військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у відставку за пп."а" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

24.06.2025 р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо оформлення та надання йому статусу учасника бойових дій.

Листом від 16.08.2025 р. № 1044/303/2802 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для оформлення та надання йому статусу учасника бойових дій, оскільки в журнали ведення бойових дій не містять відомостей на підтвердження участі ОСОБА_1 особисто чи у складі військової частини (підрозділу) бойових (службових) завдань.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.1-2 цього Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XIІ), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Згідно ст.5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно п.19 ч.1 ст.6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. № 413 затверджено Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Порядок № 413).

Відповідно до абз.2 п.2 Порядку № 413 статус учасника бойових дій надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним, добровольцям Сил територіальної оборони) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Абзацами 3-5 п.19 ч.1 ст.6 Закону № 3551-XII визначено, що особи, зазначені в абзаці першому цього пункту (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу учасника бойових дій, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, повноваження якої визначаються законодавством.

У такій заяві зазначаються відомості про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також додаються копії відповідних документів, засвідчені підписом суб`єкта звернення (за наявності).

Якщо особа, яка подає заяву про надання статусу учасника бойових дій, не володіє такими відомостями (документами), комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій витребовує такі відомості (документи) за запитом в уповноваженого органу або особи в рамках міжвідомчої взаємодії суб`єктів владних повноважень, але не пізніше ніж через п`ять календарних днів від дати надходження такої заяви. Уповноважений орган або особа зобов`язані надати запитувані відомості (документи) або обґрунтувати причину відмови у наданні не пізніше ніж через 15 календарних днів від дати надходження такого запиту.

За приписами п.11 Порядку № 413 заява може подаватися:

у паперовій формі за формою згідно з додатком 8:

безпосередньо комісії (міжвідомчій комісії), у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв`язку;

через центр (заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 та 25 частини першої статті 6 Закону);

в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.

Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України (за наявності реєстраційного номеру облікової картки платника податків).

Заявники, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій яким приймається відповідними комісіями розвідувальних органів, можуть подавати заяву на адресу такої комісії виключно у паперовій формі за формою згідно з додатком 8.

Згідно п.19 Порядку № 413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається:

комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону;

міжвідомчою комісією - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 21 і 25 частини першої статті 6 Закону.

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджуються відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в підпункті 3 пункту 2 цього Порядку.

Положення про міжвідомчу комісію затверджується Мінветеранів. До складу міжвідомчої комісії включаються представники Міноборони, МВС, Мін`юсту, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ, розвідувальних органів, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро. Також можуть включатися представники інших державних органів та громадських об`єднань.

За п.20 Порядку № 413 Комісії розглядають документи, у разі потреби заслуховують пояснення заявників, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають документи до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання та повторного подання на розгляд комісій протягом 10 календарних днів.

Комісії подають на розгляд міжвідомчої комісії документи із спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання.

Згідно п.22 Порядку № 413 у разі відсутності оригіналів або електронних копій оригіналів паперових документів, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 4 цього Порядку, вони витребовуються комісіями, утвореними міністерствами, центральними органами виконавчої влади чи іншими державними органами, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу заявники, в командира (начальника) військової частини (органу, підрозділу) або іншого керівника підприємства, установи та організації не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дати надходження заяви (звернення).

Командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій зобов`язані надати комісії запитувані документи (відомості) або повідомити обґрунтовану причину їх відсутності не пізніше ніж через 15 календарних днів з дати надходження такого запиту.

Відповідно до п.23 Порядку № 413 Комісія не пізніше ніж через 10 календарних днів після отримання відповіді на запит приймає рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій.

Статус учасника бойових дій вважається наданим за заявою, поданою в електронній формі, після того, як комісія в одноденний строк з дня прийняття відповідного рішення створила реєстрову інформацію про наданий статус учасника бойових дій шляхом внесення такої інформації до Реєстру і запис про це обліковано в Реєстрі.

У відповідності до п.24 Порядку № 413 комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі:

1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;

2) відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку;

3) подання недостовірної інформації;

4) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення заявником умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину під час участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

У разі усунення виявлених підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій заявник або уповноважена особа може повторно ініціювати винесення питання про надання зазначеного статусу (за процедурою, визначеною цим Порядком) на розгляд комісії шляхом подання заяви до керівника відповідного міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади чи іншого державного органу, в якому утворено комісію.

При цьому, обов`язковою умовою для надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту безпосередньої участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та виконання нею особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань. Наявність таких обставин є правовою підставою для подачі командирами (начальниками) військових частин на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.

У взаємозв`язку із наведеним, Верховний Суд від 23.07.2025 р. у справі № 140/9090/24 зазначив, що за приписами ст.1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 № 1932-XII бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Крім того, відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 р. № 912/а/29 (далі - Окреме доручення), під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу) яка веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових завдань на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони або наступу під час перебування у складі органу управління, штабу угрупування військ або штабу тактичної групи; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ безпосередньо в районі ведення бойових дій, бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих противником; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань; виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою, здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

За приписами п.3 Окремого доручення документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, визначається на підставі: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій, рапорту командиру підрозділу.

Згідно п.4 Окремого доручення у разі якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участі у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03.07.2019 р. у справі № 233/2929/17, згідно з якими для надання особі статусу учасника бойових дій визначено позасудовий порядок, який здійснюють спеціально уповноважені на це органи (комісії, міжвідомчі комісії). Насамперед передбачено звернення особи, яка претендує на надання статусу учасника бойових дій, до комісії, а в разі відмови в наданні такого статусу особа має право звертатися до суду для оскарження рішення комісії, в тому числі щодо встановлення факту участі в АТО чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій. Розгляд такої заяви судом є фактично перебиранням на себе органом судової влади функції, яку покладено на спеціально уповноважений орган, що має відповідну компетенцію.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій. Остання розглянута командуванням військової частини НОМЕР_1 та за результатами розгляду сформовано лист від 16.08.2025 р. № 1044/303/2802, яким повідомлено позивача про відсутність підстав для оформлення та надання йому статусу учасника бойових дій.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що наказом командувача Повітряних Сил України від 10.05.2024 р. № 350 позивача звільнено з військової служби у відставку. При цьому із заявою щодо оформлення та надання йому статусу учасника бойових дій до військової частини НОМЕР_1 позивач звернувся 24.06.2025 р., тобто, на момент звернення із вказаною заявою ОСОБА_1 вже не був військовослужбовцем та був звільнений з військової служби.

Відповідно до абзаців 3-5 п.19 ч.1 ст.6 Закону № 3551-XII та п. 11 Порядку № 413 особа має право подати заяву про надання статусу учасника бойових дій безпосередньо до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (безпосередньо комісії, через центр надання послуг або в електронній формі засобами Порталу Дія/Реєстру).

У разі якщо особа, яка подає заяву, не володіє необхідними документами, за приписами ст.6 Закону № 3551-XII та п.22 Порядку № 413, саме комісія (а не особа самостійно) витребовує такі відомості за запитом у командира військової частини, у складі якої проходив службу заявник. У свою чергу, командир зобов`язаний надати комісії запитувані документи або повідомити обґрунтовану причину їх відсутності.

При цьому п.19 Порядку № 413 чітко розмежовує компетенцію та визначає, що рішення про надання або відмову у наданні статусу учасника бойових дій приймається виключно комісіями або міжвідомчою комісією. Військова частина (командир) не наділена повноваженнями приймати рішення про надання чи відмову в наданні статусу учасника бойових дій за прямою заявою звільненої з військової служби особи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивач на час подачі заяви був звільнений з військової служби, він обрав неналежний спосіб реалізації свого права. Відповідно до визначеної законодавством процедури, позивач мав подати заяву про надання статусу учасника бойових дій до відповідної комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, а не до військової частини НОМЕР_1 .

Враховуючи, що військова частина НОМЕР_1 не є тим уповноваженим органом (комісією), який за законом має розглядати заяви звільнених осіб та приймати рішення про надання статусу учасника бойових дій, лист військової частини від 16.08.2025 р. № 1044/303/2802 не є протиправним рішенням суб`єкта владних повноважень про відмову у наданні статусу в розумінні Порядку № 413.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не дотримано встановленого позасудового порядку звернення до уповноваженої комісії, позовні вимоги про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання її надати позивачу статус учасника бойових дій є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко

.