Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №400/777/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р. № 400/777/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач- ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії командира військової частини щодо відмови від звільнення з військової служби ст. солдата ОСОБА_1 відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , інвалідом 2 групи загального захворювання, який потребує стороннього догляду за відсутності інших осіб 1 та 2 ступеня спорідненості, які можуть здійснювати такий догляд, зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України видати наказ та звільнити з військової служби в запас ст. солдата ОСОБА_1 відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 , інвалідом 2 групи загального захворювання, який потребує стороннього догляду за відсутності інших осіб 1 та 2 ступеня спорідненості, які можуть здійснювати такий догляд.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби на підставі «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки позивачем були надані всі документи на підтвердження необхідності постійного догляду за його батьком-інвалідом ІІ групи. Сестра позивача проживає у Польщі та має двох неповнолітніх дітей, тому не може доглядати за батьком.

Відповідач відзив суду не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана через е-суд.

Відповідно до ст. 262 КАС України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

ОСОБА_1 , проходить військову службу на посаді старшого солдата, оператора безпілотних літальних апаратів 4 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України Міністерство оборони України.

24 листопада 2025р. позивач подав рапорт на ім`я командира І роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 з проханням клопотати перед вищим командуванням про його звільнення з військової служби в запас на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю 2 групи. В рапорті зазначив, що його рідна сестра ОСОБА_3 ( в дівоцтві ОСОБА_4 ) проживає за кордоном та не може здійснювати за догляд за батьком.

09.12.2025 позивачу надали відповідь на рапорт, в якій зазначили:

«Відповідно до Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів від 12.06.2013 року № 413, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Так відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1І53\2008 (надалі - Положення), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та відповідні документи, які підтверджують підстави звільнення.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року № 170 (далі - Інструкція № 170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних силах України виконання вимог Положення.

Додатком 19 Інструкції № 170, передбачено перелік документів, які подаються разом з поданням для звільнення військовослужбовця з військової служби.

Питання, які стосуються експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи (надалі - ЕКОПФО), регулюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 (надалі - Постанова).

Відповідно до вказаної Постанови № 1338 від 15.11.2024 року, визначається, що

експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи мають такі повноваження: встановлюють інвалідність, визначають її причину та тривалість, встановлюють ступінь втрати професійної працездатності, визначають потребу в засобах реабілітації та формують рекомендації для індивідуальних програм реабілітації (ІПР).

Відповідно до пункту 40 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи затвердженого Постановою, за результатами проведення оцінювання, експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: зокрема потреби у постійному сторонньому догляді.

Положення Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» зачіпають сферу надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі. Відповідно до п. 9 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації, висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві та м. Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної у місті ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на не професійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад.

Зазначені вище Висновки, надаються для вирішення питання, щодо призначення особі соціальної послуги з догляду на не професійній основі та компенсації витрат пов`язаних з наданням такої послуги.

Однак, не зважаючи на це, позивачем надано:

- медичний висновок ЛКК № 703 від 05.11.2025 року.

Також відповідач у відповіді зазначив, що надані позивачем документи не створюють для військової частини НОМЕР_1 юридичного обов`язку враховувати останні, при розгляді рапорту ОСОБА_1 , оскільки вони не узгоджуються із Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме, порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи затвердженого цією Постановою.

Враховуючи та беручи до уваги вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 року №1338 про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, а саме, порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи у розрізі розподілення та розмежування повноважень між ЛКК та ЕКОПФО, вбачається, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, а необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною, підтверджується висновком лікарсько- консультативної комісії.

Законодавством передбачена можливість звільнення військовослужбовців на підставі п. 3 ч.12, п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» лише у випадку, необхідності здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, підтвердженої відповідним рішенням ЕКОПФО для осіб понад 18 років, тому підстави для прийняття рішення про задоволення рапорту про звільнення із військової служби військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , як і підстави для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 відсутні.Рапорт військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п.З ч. 12, п.п.«г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - не підлягає задоволенню".

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII .

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону №2232 видами військової служби є, зокрема: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232 і залежать від виду військової служби.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану:

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Згідно з підпункту 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) право на звільнення з військової служби військовослужбовців у військових званнях до майстер-сержанта (майстер- старшини) включно за всіма підставами надано командирам бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Згідно зі статтею 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командири, посади яких у цьому Статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою, зокрема, командир військової частини зі штатно-посадовою категорією «полковник» користується владою командира бригади (полку, корабля 1 рангу).

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Рапорт позивача був розглянутий та було відмовлено у його задоволенні рапорту, оскільки позивачем не надано документів, які підтверджують необхідність постійного догляду за батьком позивача, виданого експертною командою, а надано тільки висновок ЛКК від 05.11.2025 № 703, в якому зазначено, що хворий ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.

Суд зазначає, що висновок ЛКК виданий не на бланку, форма якого встановлена МОЗ України. Також у ЛКК відсутні повноваження відповідно до постанови КМУ № 1388 видавати такі висновки повнолітнім особам про необхідність постійного стороннього догляду.

Отже висновок наданий позивачем є неналежним доказом про необхідність постійного догляду за батьком позивача.

Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, які видавались до 31.12.2024 або експертної команди( з 01.01.2025(, яким би була підтверджена необхідність постійного догляду за батьком позивача суду не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби. Також суд зазначає, що проживання сестри позивача за кордоном не звільняє її від обов`язку передбаченого Сімейним Кодексом України ( ст.202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги) .

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач всупереч ст.77 КАС України, не довів суду, що відповідач діяв протиправно, тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. О. Гордієнко