Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №745/1079/25 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 07 липня 2026 р.

Справа: №745/1079/25

Суддя: Луговець О. А.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

08 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 745/1079/25

Головуючий у першій інстанції – Стельмах А. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1425/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.

секретар судового засідання Зеляк Ю.Г.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»

відповідач ОСОБА_1

особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2026 року (суддя – Стельмах А.П., місце ухвалення – с-ще Сосниця, дата складання повного рішення – 14.04.2026) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договорами та судові витрати у розмірі 12422,40 грн, а саме:

1/ за Договором №102008639 від 31.01.2025 у розмірі 44930,69 грн, яка складається з: 15000,00 грн – борг за кредитом, 10030,12 грн – борг за нарахованими процентами, 7350,00 грн – борг по комісії за обслуговування, 3000,00 грн – борг по комісії за надання кредиту, 7500,00 грн – борг за пенею (штрафами), 2050,57 грн – сума інфляційного збільшення;

2/ за Договором №8087953 від 31.01.2025 у розмірі 24355,60 грн, яка складається з: 10000,00 грн – борг за кредитом, 8400,00 грн – борг по комісії за обслуговування, 30,00 грн – борг по комісії за надання кредиту, 5000,00 грн – борг за пенею (штрафами), 925,60 грн – сума інфляційного збільшення;

3/ за Договором №5807676 від 31.01.2025 у розмірі 24355,60 грн, яка складається з: 10000,00 грн – борг за кредитом, 8400,00 грн – борг по комісії за обслуговування, 30,00 грн – борг по комісії за надання кредиту, 5000,00 грн – борг за пенею (штрафами), 925,60 грн – сума інфляційного збільшення.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 31.01.2025 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем було укладено вказані три договори про споживчий кредит, підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором в особистому кабінеті на вебсайті позивача в мережі Інтернет. Згідно умов цих кредитних договорів відповідач на банківську картку безготівково отримав кредит у сумах 15000,00 грн, 10000,00 грн, 10000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів, можливих штрафних санкцій. Позивач умови кредитних договорів виконав у повному обсязі, надавши позичальнику погоджену суму кредитних коштів. Однак відповідач порушив свої кредитні зобов`язання за даними договорами, у зв`язку з чим допустив заборгованість і йому нараховано штрафні санкції та інфляційні збільшення. Оскільки вищевказана заборгованість за кредитними договорами відповідачем добровільно не погашена, тому просить стягнути її в судовому порядку.

Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2026 року позов ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованість: за кредитним договором №102008639 від 31.01.2025 року в сумі 35380,12? грн; за кредитним договором №8087953 від 31.01.2025 року в сумі 18430,00? грн; за кредитним договором №5807676 від 31.01.2025 року в сумі 18430,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» 1868,76 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить дане рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Мілоан» відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу та судовий збір.

Доводи апеляційної скарги відповідача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Апелянт вказує, що матеріали справи не містять жодних підтверджень, що спірні кредитні договори були акцептовані сторонами, в порядку, передбаченому законом, що ці договори підписав відповідач, що саме ці договори розумів відповідач та ознайомився і погодився з отриманням грошових коштів на умовах, визначених у договорах, що договори взагалі містили умови щодо кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за обслуговування, комісії за надання кредиту, пені (штрафів) у зазначених в цих договорах розмірах і порядках нарахування.

Скаржник зазначає, що позивачем також не надано ніяких доказів на підтвердження отримання відповідачем грошових коштів за кредитними договорами, не надано інформації з приводу відкриття рахунку для зарахування кредиту, відсутні докази користування відповідачем кредитними коштами та відсутня інформація про рух коштів (якщо такі були), тоді як відповідач не вчиняла жодних дій, які б свідчили про визнання заборгованості.

Апелянт акцентує увагу, що зверталася до органу поліції з приводу оформлення на її ім`я кредитів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, тобто вона стала жертвою шахрайських дій невстановлених осіб, які без її відома використали персональні дані для укладення кредитних договорів.

Відповідач вважає, що встановлена умовами кредитних договорів комісія нарахована всупереч вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим такі умови договорів є нікчемними.

Апелянт стверджує, що вимога про сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, спонукав на укладення кредитних договорів на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Позивач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

31 січня 2025 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №102008639 (індивідуальна частина) (а.с. 104-117 т. 1).

Згідно умов даного кредитного договору кредитодавець зобов`язується на строк, визначений умовами договору, надати позичальнику кошти в сумі 15000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 31.01.2025 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 11.01.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно п. 1.5 договору денна процентна ставка складає 0,99%.

Комісія за надання кредиту: 3000,00 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 20,00% від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (п. 1.5.1 договору).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 23100,00 грн, що нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (п. 1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 220,00% річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3 договору).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 220,00% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п. 1.5.4 договору).

Нараховані згідно з п. 1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 24926,25 грн (п. 1.5.4 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п. 2.2.2, 2.2.3 цього договору.

У п. 2.1 договору сторони узгодили, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .

Розділом 6 кредитного договору передбачено порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Зокрема, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням (смс) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність – комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепт). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт товариства, мобільний додаток, месенджер. На договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору. Після укладення кредитний договір надається (надсилається) позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником товариству.

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Даний кредитний договір підписаний електронним підписом уповноваженою особою кредитодавця ( ОСОБА_2 ) та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 663575, про що зазначено на першій сторінці договору.

Разом із кредитним договором відповідач 31.01.2025 у електронній формі підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені аналогічні умови кредитування (а.с. 127-130 т.1).

У матеріалах справи наявні також Додаток №2 до договору (заява на отримання кредиту), Додаток №3 до договору (додаткові контактні дані позичальника), анкета-заявка на кредит від 31.01.2025, які не підписані ОСОБА_1 (а.с. 95, 116, 118, 119 т.1).

У копії платіжного доручення №99803370 від 01.02.2025 зазначено, що ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 15000,00 грн, призначення платежу - згідно договору №102008639 (а.с. 132 т. 1), і узгоджується з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про здійснення зазначеної платіжної операції про переказ грошей (а.с. 102 т.1).

Згідно складеної ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення 01.02.2025 відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 15000,00 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 3000,00 грн, у подальшому кожного дня з 02.02.2025 до 29.05.2025 проводилося нарахування процентів, крім того нараховано штраф згідно п. 4.1 договору 5025,00 грн та комісії за обслуговування кредиту в сумі 7350,00 грн (а.с. 99-101 т. 1).

31 січня 2025 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №5807676 (індивідуальна частина) (а.с. 30-43 т.1).

Згідно умов даного кредитного договору кредитодавець зобов`язується на строк, визначений умовами договору, надати позичальнику кошти в сумі 10000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін.

Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору кредит надається загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 31.01.2025 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 26.01.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно п. 1.5 договору денна процентна ставка складає 0,86%.

Комісія за надання кредиту: 30,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,30% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 0,30% від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (п. 1.5.1 договору).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800,00 грн, що нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору (п. 1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3 договору).

Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п. 1.5.4 договору).

Нараховані згідно з п. 1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0,00 грн (п. 1.5.4 договору).

Даний кредитний договір підписаний електронним підписом уповноваженою особою кредитодавця ( ОСОБА_2 ) та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 823846, про що зазначено на першій сторінці договору.

Разом із кредитним договором відповідач 31.01.2025 у електронній формі підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені аналогічні умови кредитування (а.с. 53-56 т. 1).

У копії платіжного доручення №147148340 від 01.02.2025 зазначено, що ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 10000,00 грн, призначення платежу - згідно договору №5807676 (а.с. 58 т. 1), і узгоджується з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про здійснення зазначеної платіжної операції про переказ грошей (а.с. 28 т. 1).

Згідно складеної ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення 01.02.2025 відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 30,00 грн, комісію за обслуговування кредиту в сумі 8400,00 грн, штраф згідно п.1.4 договору в сумі 5000,00 грн (а.с. 27 т. 1).

31 січня 2025 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №8087953 (індивідуальна частина) (а.с. 66-77 т.1).

Згідно п. 1.5 договору денна процентна ставка складає 0,86%.

Комісія за надання кредиту: 30,00 грн, яка нараховується за ставкою 0,30% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 0,30% від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (п. 1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.3 договору).

Даний кредитний договір підписаний електронним підписом уповноваженою особою кредитодавця ( ОСОБА_2 ) та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 599296, про що зазначено на першій сторінці договору.

Разом із кредитним договором відповідач 31.01.2025 у електронній формі підписав Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені аналогічні умови кредитування (а.с. 89-92 т. 1).

У копії платіжного доручення №147148284 від 01.02.2025 зазначено, що ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 10000,00 грн, призначення платежу - згідно договору №8087953 (а.с. 94 т. 1), і узгоджується з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» про здійснення зазначеної платіжної операції про переказ грошей (а.с. 64 т. 1).

Згідно складеної ТОВ «Мілоан» відомості про щоденні нарахування та погашення 01.02.2025 відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 30,00 грн, комісію за обслуговування кредиту в сумі 8400,00 грн, штраф згідно п. 1.4 договору в сумі 5000,00 грн (а.с. 63 т.1).

За довідкою АТ «Універсал Банк» від 14.03.2026, картка 4441111050639842 емітована на ім`я ОСОБА_1 , фінансовим номером ОСОБА_1 є номер НОМЕР_2 , на який відправлялась інформація щодо підтвердження операцій в період 31.01.2025 – 03.02.2025. (а.с. 10 т. 2).

Відповідно до наданої АТ «Універсал Банк» руху коштів по картці ОСОБА_1 НОМЕР_3 на неї 01.02.2025 о 00:12 були зараховані кошти в сумах 10000,00 грн, 10000,00 грн, 15000,00 грн (а.с. 10 зворот - 11 т. 2).

ТОВ «Мілоан» 10.06.2025 зверталось до ОСОБА_1 з вимогами про дострокове повернення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами (а.с. 25, 61, 98 т. 1).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 за фактом оформлення кредитів в 11 фінансових установах та зняття кредитних коштів з її віртуальної картки Monobank на загальну суу 131277 грн СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області було відкрито кримінальне провадження №12025270340000452 від 04.02.2025 за ч. 4 ст. 190 ККУкраїни (а.с. 182 т. 1).

З листа слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернігівській області вбачається, що ОСОБА_1 визнано потерпілою в кримінальному провадженні №12025270340000452 від 04.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 185 т. 1).

Крім того, ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «Мілоан» 26.02.2025 щодо вчинення стосовно неї шахрайських дій з приводу укладення кредитного договору №102008639 від 01.02.2025 (а.с. 190 т. 1).

ТОВ «Мілоан» листом від 05.05.2025 повідомило відповідачку, що за результатами перевірки у ТОВ «Мілоан» відсутні підстави вважати, що кредитні договори було укладено не ОСОБА_1 (а.с. 189 т.1).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 05.02.2025, у газеті Голос України №31 (283) від 14.02.2025 розміщене оголошення наступного змісту «31.01.2025 шахраї отримали доступ до персональних даних, а саме: сканкопії паспорта НОМЕР_4 виданий Сосницьким РС УДМС України в Чернігівській області 3 жовтня 2015р. на ім`я ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 та цифрового підпису. Прошу не відкривати кредити, банківські картки та проводити будь-які інші дії за вказаними документами без моєї особистої присутності» ( а.с. 193 т. 1).

У справі наявні скріншоти переписки, згідно яких відповідачка здійснювала комунікацію з « ОСОБА_3 », «Діана менеджер», « ОСОБА_4 » щодо роботи в сфері купівлі продажу валюти та криптовалюти. Відповідачка зверталась з питаннями, що робота полягає в тому, щоб набрати кредитів, на що їй відповідали, що це маскування коштів. Відповідачка передавала інформацію з отримуваних нею повідомлень, проходила ідентифікацію та отримувала рекомендації, щодо подальших дій відповідачки. Відповідачка зверталась до співрозмовниць, щодо оформлених на її ім`я нових кредитних договорів та продовжувала передавати запитувану співрозмовницями інформацію. Відповідачка цікавилась в «Анастасії» хто буде закривати кредити на що їй відповіли, що відповідачці нічого віддавати не потрібно (а.с. 204-215 т. 1)

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором (договором позики) банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Мілоан», суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні встановлено укладення 31.01.2025 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 в електронній формі кредитних договорів №102008639, №8087953, №5807676, на підставі яких у сторін виникли кредитні правовідносини. При цьому, суд вказав на безпідставність доводів відповідачки відносно того, що вона стала жертвою шахрайських дій невстановлених осіб, які отримавши її персональні дані, оформили спірні кредитні договори від її імені, оскільки зміст переписки відповідачки в соціальній мережі свідчить про добровільну передачу нею третім особам конфіденційної інформації та обізнаність про оформлення на неї цих кредитних договорів, довірившись співрозмовникам про відсутність необхідності в поверненні кредитних коштів.

Водночас суд виснував, що стягнення неустойки та інфляційних втрат за договором №102008639 (7500,00 грн – пеня, 2050,57 грн – інфляційні втрати), за договором №8087953 (5000,00 – пеня, 925,60 грн – інфляційні втрати), за договором №5807676 (5000,00 грн – пеня, 925,60 грн – інфляційні втрати) у період дії воєнного стану не відповідає вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Однак апеляційний суд не може повністю погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.01.2025 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено три Договори про споживчий кредит (індивідуальна частина): №5807676 на суму 10000,00 грн, №8087953 на суму 10000,00 грн, №102008639 на суму 15000,00 грн, підписані сторонами у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання позичальником електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора (відповідно: 823846, 599296, 663575).

Зазначені одноразові ідентифікатори містяться на оспорюваних кредитних договорах, що спростовує аргументи апеляційної скарги відповідача про не укладення ним цих договорів.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Водночас відповідач не клопотав перед судом про витребування оригіналів оспорюваних електронних договорів, розпорядившись своїми правами на власний розсуд.

Колегія суддів погоджується з місцевим судом, який цілком обґрунтовано відхилив аргументи відповідача щодо не укладення ним кредитних договорів із посиланням на статус потерпілої від шахрайських дій. Адже, як вбачається зі змісту наданої самою ОСОБА_1 переписки в соціальній мережі з особами « ОСОБА_3 », «Діана менеджер», «Анастасия», відповідач добровільно передавала їм вразливу інформацію щодо своїх персональних даних, проходила ідентифікацію та отримувала рекомендації щодо подальших дій по оформленню кредитних договорів.

Отже, правильними є висновки суду першої інстанції про укладення 31.01.2025 між сторонами трьох електронних кредитних договорів (№5807676, №8087953, №102008639), що узгоджується з приписами Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування», ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

У даних кредитних договорах сторонами погоджено всі істотні умови, договори є дійсними, відповідають презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим вони у силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами.

ТОВ «Мілоан» у безготівковому порядку перерахувало ОСОБА_1 на її банківську картку обумовлені кредитними договорами суми фінансових ресурсів, підтвердженням чому є довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 06.06.2025р., АТ «Універсал Банк» від 14.03.2026 із випискою по рахунку, які відповідають критеріям належності й допустимості доказів.

Натомість відповідачем не надано суду ніяких доказів на спростування обставин отримання кредитних коштів, а саме відсутності їх перерахування на його банківський картковий рахунок, а також спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Також матеріали справи не містять доказів повернення кредиту та сплати комісій, процентів за користування кредитними коштами відповідачем і ним їх не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність у справі доказів фактичного отримання від позивача кредитних коштів, апелянт у свою чергу мав можливість надати суду власні докази на спростування того, що банківська картка, на яку кредитодавцем перераховувались кошти, належить саме йому, чи що на даний картковий рахунок надходили кошти від кредитодавця, проте цього не зробив.

Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balance of probabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).

Отже, підписавши електронні кредитні договори, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з їх умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинено в формі, встановленій законом, та вони були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами правочину. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами не виконала, отримані кошти не повернула.

Апеляційний суд також погоджується з правомірністю дострокового стягнення позивачем із відповідача кредитної заборгованості, оскільки таке право передбачено п. 2.4.3 кредитних договорів, цьому передувало направлення позивачем вимог від 10.06.2025 про дострокове повернення заборгованості, які відповідачем проігноровані й порушення умов договору не були усунуті, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Однак суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про правомірність наведених в розрахунку та пред`явлених до стягнення з позичальника сум заборгованості по комісії з обслуговування кредиту з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 (далі - Правила), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил).

Згідно з додатком 1 до Правил загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи, у розділі «Терміни та визнаначення» оспорюваних кредитних договорів комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) – встановлена п. 1.5.2 цього договору винагорода за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань, пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

У Графіках платежів, які є Додатком №1 до кредитних договорів, зазначені загальні суми за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктами 1.5.2 кредитних договорів ОСОБА_1 встановлено плату за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Водночас відповідно до п. 3.1.3 кредитних договорів кредитодавець зобов`язаний протягом всього строку кредитування надавати позичальнику сервіси, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення позичальника, але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані позичальником у зверненні канали комунікації.

Разом з тим, зміст п. 3.1.3 кредитних договорів частково дублює положення п. 1.5.2 у взаємозв`язку з розділом «Терміни та визначення» кредитних договорів у розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір сплаченої суми кредиту), але в п. 3.1.3 кредитних договорів – безоплатно, а в п. 1.5.2 кредитних договорів – з оплатою наданих послуг.

При цьому, умови кредитних договорів не містять встановленої ціни кожної послуги, пов`язаної з обслуговуванням кредиту, а в графіках платежів комісія за обслуговування кредитної заборгованості значиться загальною сумою, з якої неможливо визначити, за які конкретно послуги вона нараховувалася, зокрема, за ті, що мали надаватися позичальнику оплатно, чи за ті, що раз на місяць безоплатно.

Прикметно, що й у п. 2 розділу 4 Паспорту споживчого кредиту до кожного кредитного договору, де міститься визначення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) – це відповідні суми комісії за весь строк кредитування, які нараховуються за відповідною процентною ставкою від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, відсутнє розмежування платності та оплатності надання послуг, за які справляється дана комісія.

Отже, включення до сум заборгованості за кредитними договорами складової заборгованості за комісією за обслуговування кредиту є необґрунтованою з вищеокреслених підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Також у цій ситуації апеляційний суд враховує, що умови кредитного договору були підготовлені й запропоновані позичальнику самим кредитодавцем, тому в силу ст. 213 ЦК України потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem – слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав); особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про нікчемність умов п. 1.5.2 кредитних договорів, укладених між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 , якими встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом вправі звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обгрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину. Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового ріщення в якості обгрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Тому, зважаючи на встановлені у справі обставини та сформульований висновок щодо нікчемності пункту п. 1.5.2 кредитних договорів, зазначена в розрахунках та в позовних вимогах ТОВ «Мілоан» складова сукупної кредитної заборгованості ОСОБА_1 у вигляді боргу за комісією з обслуговування кредиту не підлягає стягненню з відповідача.

Право ж кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, яка є складовою частиною загальних витрат за споживчим кредитом, передбачене п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», Правилами і з такою умовою договору позичальник погодився.

Наведений висновок суду узгоджується з правими позиціями, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 грудня 2022 року в справі №753/8945/19, які в силу вимог ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірності позовних вимог та незаконності рішення суду першої інстанції про стягнення комісії є частково обґрунтованими (лише щодо комісії за обслуговування кредиту).

Водночас безпідставними є посилання апелянта на несправедливість нарахованих кредитодавцем відсотків за користування кредитом та їх невідповідність вимогам законодавства про захист прав споживачів.

Так, у п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Така компенсація є притаманною випадкам невиконання (неналежного виконання) зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.

Разом з тим, за приписами ст. 1048, 1056-1 ЦК України проценти є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання. Таке нарахування процентів обумовлено умовами кредитного договору і не являється штрафними санкціями за невиконання зобов`язань.

За відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №102008639 (а.с. 99-101 т. 1) ТОВ «Мілоан» нарахувало ОСОБА_1 проценти згідно п. 1.5.3, 1.5.4 договору (за користування кредитом), які регламентовані ст. 1048, 1056-1 ЦК України і загальна сума яких становить 10030,12 грн, а також проценти згідно п. 4.2 договору (за прострочення зобов`язань з повернення кредитом), які регламентовані ч. 2 ст. 625 ЦК України і загальна сума яких становить 2475,00 грн.

Однак, у своїх позовних вимогах ТОВ «Мілоан» пред`явило до стягнення з ОСОБА_1 лише заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 10030,12 грн, які й були присуджені місцевим судом, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

При цьому, колегія суддів констатує, що величина встановленої у кредитному договорі №102008639 денної процентної ставки в 0,99% та застосованої при нарахуванні відсотків процентної ставки 220,00% річних не перевищує її максимального розміру, передбаченого ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (1%).

За кредитними договорами №5807676, №8087953 нараховані відсотки становлять 0,00 грн (п. 1.5.4 договору).

Таким чином, з огляду на зазначені обставини та після проведеного апеляційним судом перерахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» за кредитними договорами становить:

1/ за договором №102008639 від 31.01.2025 – у розмірі 28030,12 грн, з яких: 15000,00 грн – борг за тілом кредиту, 10030,12 грн – борг за відсотками за користування кредитом, 3000,00 грн – борг за комісією по наданню кредиту;

2/ за договором №8087953 від 31.01.2025 – у розмірі 10030,00 грн, з яких: 10000,00 грн – борг за тілом кредиту, 30,00 грн – борг за комісією по наданню кредиту;

3/ за договором №5807676 від 31.01.2025 – у розмірі 10030,00 грн, з яких: 10000,00 грн – борг за тілом кредиту, 30,00 грн – борг за комісією по наданню кредиту.

Загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» за вказаними кредитними договорами, становить 48090,12 грн (28030,12 + 10030,00 + 10030,00).

Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

У зв`язку з цим, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд висновлює про необхідність зміни судового рішення з вищенаведених підстав.

Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 13.04.2026 –зміні, шляхом зменшення визначеної до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості за трьома кредитними договорами та судового збору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційним судом апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково (на 33,43%), а позовні вимоги ТОВ «Мілоан» фактично задовольняються на меншу суму – 48090,12 грн, що становить 51,36% від ціни позову.

Тому стягнуті з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції також підлягають відповідному зменшенню: з 1868,76 грн до 1244,14 грн (2422,40 грн х 51,36%).

Крім того, на підставі ст. 133, 137, 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з апеляційним розглядом справи.

Так, відповідачем за апеляційне оскарження судового рішення сплачено 4542,00 грн судового збору (а.с. 35, 67 т. 2).

Професійна правнича допомога, надана відповідачу у зв`язку з поданням апеляційної скарги, становить 7000,00 грн, що підтверджується наявними у справі доказами: договором про надання правової допомоги №88 від 21.04.2026, укладеним між Адвокатським об`єднанням «Кушнеренко та партнери» і ОСОБА_1 , в якому зазначена фіксована сума гонорару 7000,00 грн (а.с. 52 т. 2), квитанцією до прибуткового касового ордера №88 від 21.04.2026 про сплату ОСОБА_1 коштів гонорару в сумі 7000,00 грн (а.с. 53 т. 2), актом виконаних робіт від 06.05.2026, у якому зазначено склад, обсяг та види наданих адвокатом послуг (а.с. 54 т. 2), копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 55 т. 2), адвокатським ордером від 06.05.2026 (а.с. 56 т. 2).

Прикметно, що позивачем не було подано заперечень чи клопотань про зменшення пред`явлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відтак, оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, то за апеляційний перегляд справи з ТОВ «Мілоан» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1518,39 грн (4542,00 грн х 33,43%) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2340,10 грн (7000,00 грн х 33,43%).

Керуючись ст. 141, 367-369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 13 квітня 2026 року – змінити, зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» заборгованості: за кредитним договором №102008639 від 31.01.2025 року – з 35380,12? грн до 28030,12 грн, за кредитним договором №8087953 від 31.01.2025 року – з 18430,00? грн до 10030,00 грн, за кредитним договором №5807676 від 31.01.2025 року – з 18430,00 грн до 10030,00 грн, а також судового збору – з 1868,76 грн до 1244,14 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на користь ОСОБА_1 1518,39 грн судового збору та 2340,10 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року.

Головуючий О.А. Луговець

Судді Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua