Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №743/155/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 743/155/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/556/26

Категорія - ст. 126-1, ч. 3 ст. 389 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_3

суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_6 ,

з участю: прокурора – ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Замглай Ріпкинського району Чернігівської області, громадянин України, не працюючий офіційно, одружений, має на утримані неповнолітніх (малолітніх) дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засуджений 16.01.2025 Куликівським районним судом Чернігівської області за статтею 126-1 КК України до пробаційного нагляду строком на 2 роки,

засуджений за:

- ст. 126-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 ( шість) місяців;

- ч. 3 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК України, з урахуванням частини 1 статті 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців приєднано частину від покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, що відповідає 6 (шести) місяцям позбавлення волі, та визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 9 (дев`ять) місяців.

На підставі частини 1 статті 71 КК України, з урахуванням частини 1 статті 72 КК України, за сукупністю вироків шляхом складання покарань, до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину від покарання за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2025 у виді пробаційного нагляду строком 10 (десять) місяців 19 (дев`ятнадцять) днів, що відповідає 5 (п`яти) місяцям 9 (дев`яти) дням позбавлення волі, та остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі статті 76 КК України покладено на ОСОБА_8 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі статті 91-1 КК України застосовано до ОСОБА_8 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці та покладено на нього обов`язок пройти цю програму.

Іспитовий строк визначено обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Доля речових доказів вирішена у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_8 в період часу з 04.08.2024 по 18.10.2025, діючи в порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв психологічне, фізичне та економічне насильство стосовно своєї доньки ОСОБА_11 , з якою спільно проживає однією сім`єю в одному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що призвело до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя останньої, а саме: ОСОБА_8 неодноразово, не маючи підґрунтя, вчиняв стосовно своєї дочки ОСОБА_11 дії, виражені у словесних образах, висловлюванні в її адресу словами нецензурної лайки, приниженні, побоями та залякуванні, які викликали у неї побоювання за свою безпеку та життя, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди її психічному здоров`ю, що виразилось у формі втрати позитивних емоцій, погіршило якість життя потерпілої особи та призвело до психоемоційного напруження та хронічного стресу, пов`язаного з систематичним спостереженням насильства в сім`ї та безпосереднім переживанням агресивної поведінки батька, а також гострого стресу та ризику розвитку емоційних та поведінкових порушень.

Так, 04.08.2024, близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї доньки ОСОБА_11 , а саме: виражався в її бік нецензурною лайкою та особистими образами, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

За даним фактом стосовно ОСОБА_8 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною 2 статті 173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Ріпкинським районним судом Чернігівської області від 17.09.2024 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

12.10.2024, близько 14 години 00 хвилин, ОСОБА_8 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство стосовно своєї доньки ОСОБА_11 , а саме: ображав нецензурною лайкою та особистими образами, чим завдана шкода психологічного здоров`ю потерпілої.

За даними фактами стосовно ОСОБА_8 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною 2 статті 173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.11.2024 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

26.07.2025, близько 15 години 00 хвилин, ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно своєї доньки ОСОБА_11 , а саме: ображав її грубими нецензурними словами, вдарив в обличчя, в ході даних дій було завдано шкоду потерпілій.

За даними фактами стосовно ОСОБА_8 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, за результатами розгляду, якого постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01.09.2025 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Однак, ОСОБА_8 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно своєї доньки ОСОБА_11 , належних висновків не зробив, та 18.10.2025, близько 16 години 30 хвилин, за адресою спільного проживання: за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи повторно, умисно та систематично, в присутності трьох дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , висловлювався нецензурною лайкою в бік дружини ОСОБА_13 та дав ляпаса по обличчю останньої, а також висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_11 , чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_11 , а також вчинив економічне насильство стосовно ОСОБА_11 , а саме: проявляючи агресію в її бік виганяв її з будинку словесно та виштовхував фізично, тим самим позбавляючи житла, однак дії з виштовхування з будинку були припинені старшим сином ОСОБА_10 .

Сукупністю вказаних дій ОСОБА_8 викликав у ОСОБА_11 побоювання за свою безпеку та життя, спричинивши емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдавши шкоду психічному здоров`ю, що виразилося у формі пониження самооцінки, втрати позитивних емоцій, погіршення якості життя та призвело до психоемоційного напруження та хронічного стресу, пов`язаного з систематичним спостереженням насильства в сім`ї та безпосереднім переживанням агресивної поведінки батька, а також гострого стресу та ризику розвитку емоційних та поведінкових порушень.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), пункт b статті 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в зоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Таким чином, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_8 , які виразилися в умисному систематичному вчиненні фізичного, психологічного та економічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до фізичних та психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_11 , кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене статтею 126-1 КК України.

ОСОБА_8 в період часу з 26.07.2025 по 18.10.2025, діючи в порушення вимог статті 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично вчиняв психологічне та фізичне насильство стосовно своєї дружини ОСОБА_13 , з якою спільно проживає однією сім`єю в одному будинку за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває у шлюбі, що призвело до психологічних та фізичних страждань та погіршення якості життя останньої, а саме: ОСОБА_8 неодноразово, не маючи підґрунтя, вчиняв стосовно своєї дружини ОСОБА_13 дії, виражені у словесних образах, погрозах, висловлюванні в її адресу словами нецензурної лайки, приниженні, побоями та залякуванні, які викликали у неї побоювання за свою безпеку та життя, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди її психічному здоров`ю, що виразилось у формі втрати позитивних емоцій, погіршило якість життя потерпілої особи та призвело до втоми, фізичного дискомфорту, негативних переживань, втрати повноцінного сну та відпочинку.

Так, 26.07.2025, близько 12 години 00 хвилин, ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_13 , а саме: ображав її грубими нецензурними словами, вдарив в обличчя, в ході даних дій було завдано шкоду потерпілій.

За даними фактами стосовно ОСОБА_8 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Ріпкинським районним судом Чернігівської області від 01.09.2025 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

31.08.2025, близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_8 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_13 , яке полягало в висловлюванні погроз та нецензурної лайки в її бік, внаслідок чого завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

За даними фактами стосовно ОСОБА_8 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26.01.2026 останнього визнано винним у вчиненні домашнього насильства та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Однак, ОСОБА_8 будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно своєї дружини ОСОБА_13 , належних висновків не зробив, та 18.10.2025, близько 16 години 30 хвилин, за адресою спільного проживання: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи повторно, умисно та систематично, в присутності трьох дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вчинив стосовно ОСОБА_13 , з якою спільно проживає однією сім`єю, перебуває у шлюбі, домашнє насильство фізичного, психологічного та економічного характеру, а саме: висловлював погрози та нецензурні лайки в її бік, дав ляпаса по обличчю, а також, проявляючи агресію в її бік, виганяв її з будинку словесно та виштовхував фізично, тим самим позбавляючи житла, однак дії з виштовхування з будинку були припинені старшим сином ОСОБА_10 .

Сукупністю вказаних дій ОСОБА_8 викликав у ОСОБА_13 побоювання за свою безпеку та життя, спричинивши емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, завдавши шкоду психічному здоров`ю, що виразилося у формі пониження самооцінки, втрати позитивних емоцій, погіршення якості життя та призвело до втоми, фізичного дискомфорту, негативних переживань, втрати повноцінного сну та відпочинку, та у подальшому встановленні медичного діагнозу – гостра реакція на стрес.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS №210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі Стамбульська конвенція), пункт b статті 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в зоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_8 , які виразилися в умисному систематичному вчиненні фізичного, психологічного, та економічного насильства щодо подружжя, що призвело до фізичних та психологічних страждань, та погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_13 , кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене статтею 126-1 КК України.

Крім того, вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2025 ОСОБА_8 засуджено за статтею 1261 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки та на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 591 КК України на засудженого ОСОБА_8 покладено обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Приписами частини 1 статті 591 КК України передбачено, що покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Згідно із частинами 2, 3 статті 59-1 КК України, на засудженого до пробаційного нагляду судом покладаються обов`язки, серед яких: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Положеннями частини 4 статті 49-1 КВК України закріплено обов`язок виконання засудженим до покарання у виді пробаційного нагляду визначених законом та покладених судом обов`язків.

Відповідно до частини 3 статті 49-3 КВК України ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов`язків, передбачених статтею 49-1 КВК України, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду. Систематичним вважається невиконання без поважних причин три і більше разів обов`язків, передбачених статтею 49-1 КВК України, покладених на особу рішенням суду, або вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень.

24.02.2025 до Чернігівського районного сектору № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області Міністерства юстиції України надійшов на виконання вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2025 (вирок набрав законної сили 17.02.2025) стосовно ОСОБА_8 з відповідним розпорядженням суду про його виконання, на підставі чого засудженого ОСОБА_8 постановлено на облік у вказаному органі пробації.

Надалі, 05.03.2025 засудженому ОСОБА_8 під підпис роз`яснено порядок та умови відбуття покарання у виді пробаційного нагляду, останньому доведено обов`язки засуджених до покарання у виді пробаційного нагляду, передбачені статтею 49-1 КВК України, та наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, передбачені статтею 49-3 КВК України, у тому числі можливість притягнення його до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 КК України у разі ухилення від відбування такого виду покарання.

Водночас, засуджений ОСОБА_8 будучи належним чином ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та попередженим про негативно-правові наслідки ухилення від відбування покарання, достовірно знаючи про обов`язки, зокрема не вчиняти адміністративні правопорушення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки, всупереч вимогам частини 3 статті 49-3 КВК України, вчинив адміністративне правопорушення, а саме: 17.06.2025, о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 180 КУпАП, за що 10.07.2025 був притягнутий Виконавчим комітетом Любецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у виді штрафу 136 гривень.

У подальшому, 01.07.2025, Чернігівським районним сектором №2 філії Державної установи «Центр пробації» ОСОБА_8 винесено письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності, а також роз`яснено, що у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання, зокрема у разі вчинення ним трьох і більше адміністративних правопорушень стосовно нього будуть надіслані матеріали до органів Національної поліції для притягнення його до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 КК України.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 , будучи попередженим під особистий підпис про кримінальну відповідальність за невиконання покладених на нього судом обов`язків, свідомо ігноруючи покладені на нього зобов`язання, зокрема не вчиняти адміністративні правопорушення, всупереч вимогам частини 3 статті 49-3 КВК України, вчинив такі адміністративні правопорушення:

- 26.07.2025, о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП, а саме домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно свого сина ОСОБА_10 , за що 01.09.2025 був притягнутий Ріпкинським районним судом до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у виді штрафу 1020 гривень, справа №743/1029/25;

- 26.07.2025, о 12 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП, а саме домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_13 , за що 01.09.2025 був притягнутий Ріпкинським районним судом до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у виді штрафу 1020 гривень, справа №743/1029/25;

- 26.07.2025, о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП, а саме домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно своєї доньки ОСОБА_11 , за що 01.09.2025 був притягнутий Ріпкинським районним судом до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у виді штрафу 1020 гривень, справа №743/1029/25;

- 26.07.2025, о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_8 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-8 КУпАП, а саме не виконав вимогу термінового заборонного припису, за що 01.09.2025 був притягнутий Ріпкинським районним судом до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у виді штрафу 1020 гривень, справа №743/1029/25;

- 31.08.2025, близько 17 години 00 хвилин, ОСОБА_8 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 173-2 КУпАП, а саме домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_13 , за що 26.01.2026 був притягнутий Ріпкинським районним судом до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у виді штрафу 340 гривень, справа №743/104/26.

Таким чином, засуджений ОСОБА_8 будучи, належним чином ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання у виді пробаційного нагляду та попередженим про негативно-правові наслідки ухилення від відбування зазначеного покарання, діючи умисно, ігноруючи обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 59-1 КК України та покладені на нього вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2025, всупереч приписам частини 3 статті 49-3 КВК України, вчинив три і більше адміністративних правопорушень, тим самим ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Відтак, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_8 , які виразилися в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 389 КК України.

На даний вирок подано апеляційну скаргу керівником Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_14 .

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій ОСОБА_8 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, просить вироку суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання:

- за ст. 126-1 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 389 КК України покарання у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців приєднати частину від покарання у виді обмеження волі, визначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків шляхом складання покарань, до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину від покарання за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2025 у виді пробаційного нагляду строком 10 місяців 19 днів, що відповідає 5 місяцям 9 дням позбавлення волі, та остаточно визначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. В решті вирок залишити без змін.

При цьому в обґрунтування своїх вимог апелянт звертає увагу на те, що застосування ст. 75 КК України є безпідставним та невмотивованим, оскільки ОСОБА_8 вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2026 визнано винним за ст. 126-1 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки. Відповідно до ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально - виховних заходів без ізоляції від суспільства. При цьому, звільнення від відбування пробаційного нагляду з випробуванням ст. 75 КК України не передбачено. Вважає, що оскільки ОСОБА_8 мав невідбуте покарання за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2026, то остаточне покарання суд правильно призначив на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків. У той же час, Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що застосування ст. 75 КК України після приєднання реального покарання за попереднім вироком є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (постанова від 15.09.2022 у справі №378/695/21, від 05.09.2019 у справі №568/652/18). Отже, оскільки місцевий суд втрутився у попередній вирок, необґрунтовано звільнивши ОСОБА_8 від реального покарання у виді пробаційного нагляду, то оскаржуваний вирок підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність (ст. 75 КК України).

Зазначає, що місцевим судом недостатньо враховано дані про особу обвинуваченого та відсутність пом`якшуючих покарання обставин, а тому вони не є належним мотивуванням можливості застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням. За умови застосування положень ст. 75 КК України, у ОСОБА_8 , який після притягнення до кримінальної відповідальності ст. 126-1 КК України, висновків для себе не зробив та через незначний час вчинив нове кримінальне правопорушення, може виникнути почуття безкарності. Вказане призведе до неможливості виправлення обвинуваченого та неможливості запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, про що згадував у постанові від 31.05.2018 і Верховний Суд (справа №754/7388/16), а також не сприятиме попередженню вчиненню злочинів іншими особами.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати вирок суду; обвинуваченого, який не погодився з доводами апеляційної скарги та просив не засовувати до нього реальне позбавлення волі, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз`яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, фактичні обставини справи в апеляційному порядку не перевіряються.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є у тому числі застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно з пунктами 2, 4 ч.1 ст.420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання чи неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Частиною 1 ст. 421 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, окрім іншого, у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання лише у разі, якщо на цих підставах апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого діяння та особі ОСОБА_8 внаслідок м`якості колегія суддів вважає слушними з наступних підстав.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.

Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Мотивуючи свої висновки щодо обраного ОСОБА_8 розміру покарання, місцевий суд узяв до уваги, що останній свою вину визнав, щиро розкаявся, оскільки у судовому засіданні надав показання на підтвердження обставин обвинувачення, критично оцінив свою протиправну поведінку із готовністю нести відповідальність, активні дії обвинуваченого, які направлені на його виправлення протягом перебігу досудового розслідування та розгляду справи судом, обставини, що обтяжують покарання вчинення злочину повторно, у присутності дітей та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння, вік обвинуваченого, стан здоров`я (згідно наявних даних на обліку лікаря – психіатра та лікаря-нарколога КНП «Ріпкинська центральна лікарня» не перебуває), нейтральну характеристику за місцем проживання, а також висновок органу пробації, з якого слідує, що досліджена інформація, що характеризує обвинуваченого за місцем його проживання, умов життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства, свідчать про неможливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Апеляційний суд зауважує, що положення ст. 75 КК підлягають застосуванню у взаємозв`язку із приписами статей 50, 65 цього Кодексу, що вимагає від суду переконливо вмотивувати наявність підстав до висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні внаслідок звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Питання призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Натомість в аспекті дотримання приписів статей 50, 65 КК оскаржене рішення не містить переконливого обґрунтування того, яким чином звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням забезпечує досягнення мети загальної превенції злочинів, виправлення засудженого, з урахуванням обставин, встановлених судом та відомостей про його особу.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що нове кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_8 після постановлення щодо нього вироку Куликівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2025, а тому остаточне покарання має бути призначено із застосуванням положень ст. 71 КК України.

Згідно з ч. 1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.

Крім того, застосовуючи до обвинуваченого положення ст.75 КК України, місцевий суд залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_8 , будучи засудженим вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2026 року за ст. 126-1 КК України до двох років пробаційного нагляду, покарання повністю не відбув, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та через незначний строк вчинив нове кримінальне правопорушення, а тому може виникнути почуття безкарності.

Водночас, відповідно до ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. При цьому звільнення від відбування пробаційного нагляду з випробуванням ст. 75 КК України не передбачено. Таким чином, системне тлумачення вказаних норм вказує на те, що покарання у виді пробаційного нагляду є реальним видом покарання.

При цьому, призначивши ОСОБА_8 за сукупністю вироків, на підставі ст.71 КК України, остаточне покарання й одночасно звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції фактично звільнив обвинуваченого і від відбування попереднього реального покарання - пробаційного нагляду, втрутившись у вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 16 січня 2026 року, який набрав законної сили, чим безпідставно порушив вимоги ч.4 ст.71 КК України та засади призначення кримінального покарання на застосування яких суди зорієнтовані положеннями постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та подальшою практикою Верховного Суду.

Відтак, ураховуючи позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 15.09.2022 (справа №378/695/21), колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_8 остаточне покарання зі звільненням від його відбування, на підставі ст. 75 КК України, слід визнати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

А тому, призначаючи ОСОБА_8 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, колегія суддів бере до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєних правопорушень, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, наявність як декількох обставин, які пом`якшують покарання, так і декількох обставин які його обтяжують, дані про особу обвинуваченого та його відношення до скоєного, який після притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України висновків для себе не зробив та через незначний час вчинив нове аналогічне кримінальне правопорушення, за місцем проживання характеризується нейтрально, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, вважає за необхідне призначити покарання саме у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_8 покарання за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 3 ст. 389 КК України у виді обмеження волі.

Відповідно до статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Враховуючи обставини кримінального про порушення апеляційний суд вважає правильним визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань.

Беручи до уваги, що ОСОБА_8 раніше судимий 16 січня 2025 року Куликівським районним судом Чернігівської області за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, покарання за яким ним невідбуте, остаточне покарання обвинуваченому слід призначити за правилами ст. 71 КК України, з урахуванням положень ст. 72 КК України, у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.

Враховуючи вищенаведене мотивування, зокрема зважаючи на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинених ним кримінальних правопорушень та їх вчинення під час відбування іншого кримінального покарання, остаточне покарання ОСОБА_8 необхідно призначити саме у виді реального позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання, на переконання колегії суддів, можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Відтак, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині форми реалізації кримінальної відповідальності (призначення обвинуваченому покарання та подальшого звільнення від його відбування) - скасуванню, з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 413, 420, 615 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 - скасувати в частині призначеного йому покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити наступні покарання:

- за ст. 126-1 КК України у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 389 КК України у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців приєднати частину від покарання у виді обмеження волі, визначивши ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 9 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань, до покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Куликівського районного суду Чернігівської області від 16.01.2025 у виді пробаційного нагляду строком 10 місяців 19 днів, що відповідає 5 місяцям 9 дням позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Строк відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_8 для виконання вироку.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим який тримається під вартою - у той же строк з дня вручення йому копії даного вироку.

СУДДІ:

ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_5