Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №750/5684/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/5684/26 Головуючий у 1 інстанції Сапон А. В.

Провадження № 33/4823/627/26

Категорія - ч.4 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Куценка М.О. з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 рокуу справі за протоколом про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.4 ст. 130 КУпАП

В С Т А Н О В И В :

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.05.2026 о 16.45 год., в м. Чернігів по вул. Батуринська, 5А, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ «Chevrolet Lacetti», номерний знак НОМЕР_1 , після ДТП з його участю, вживав алкогольні напої, а саме пиво «Герман», чим порушив п. 2.10є Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись із рішенням суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Деснянського районного суду скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з недоведеністю вини та відсутністю доказів вчинення адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд першої інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи та не надав належної оцінки всім доказам у їх сукупності. Вказує, що від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не ухилявся, просив провести відповідний огляд, однак працівники поліції не забезпечили проведення огляду та відмовили у його проведенні. Зазначає, що суд першої інстанції не перевірив доводи щодо порушення працівниками поліції процедури документування події.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, заперечив обставини зазначені в оскаржуваній постанові суду першої інстанції.

Інших клопотань до суду не надходило та не заявлялось.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах її вимог, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно зі ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів здійснюється судом за внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на їх всебічному, повному, безпосередньому та об`єктивному дослідженні в сукупності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна у його вчиненні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою та другою ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа підлягає адміністративній відповідальності лише за наявності передбачених законом підстав та за умови доведеності всіх елементів складу адміністративного правопорушення.

При цьому положення ст. 62 Конституції України, які відповідно до усталеної практики Верховного Суду поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення карального характеру, передбачають, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічний підхід випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий судовий розгляд, а обов`язок доведення винуватості особи покладається на орган, який здійснює обвинувачення.

З урахуванням правової природи адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, при вирішенні питання про винуватість особи підлягає застосуванню стандарт доказування «поза розумним сумнівом», що неодноразово підкреслювався як Верховним Судом, так і Європейським судом з прав людини.

Саме з урахуванням наведених вимог закону та стандартів доказування апеляційний суд перевіряє правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, виходячи з того, що після дорожньо-транспортної пригоди останній вживав алкогольні напої.

Разом із тим такий висновок не ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах, досліджених у судовому засіданні, а тому не може бути визнаний таким, що відповідає вимогам ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або лікарських препаратів, виготовлених на їх основі, до проведення уповноваженою особою медичного огляду чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Аналогічний обов`язок передбачений п. 2.10 є Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві, причетному до дорожньо-транспортної пригоди, заборонено без призначення медичного працівника вживати алкоголь до проведення медичного огляду або до прийняття рішення про звільнення від його проведення.

Таким чином, для висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, обов`язковому встановленню та доказуванню підлягають усі елементи об`єктивної сторони цього правопорушення, зокрема: факт керування транспортним засобом; факт настання дорожньо-транспортної пригоди за участю цієї особи; факт вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди; час такого вживання, тобто що воно мало місце саме після дорожньо-транспортної пригоди та до проведення медичного огляду або до прийняття рішення про звільнення від його проведення.

Відсутність належного підтвердження хоча б однієї із зазначених обставин виключає можливість висновку про доведеність складу адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд не ставить під сумнів доведеність того, що ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 , та був учасником дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої було пошкоджено автомобіль Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_2 .

Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема поясненнями учасників події та відеозаписом, на якому зафіксовано встановлення працівниками поліції механічних пошкоджень транспортних засобів, а також подальше з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Разом із тим встановлення факту керування транспортним засобом та причетності особи до дорожньо-транспортної пригоди саме по собі не свідчить про доведеність іншої обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме факту вживання алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди до проведення медичного огляду.

Саме ця обставина є визначальною для правильної юридичної кваліфікації дій особи та підлягає доведенню належними, допустимими і достатніми доказами, оціненими у їх сукупності.

У даній справі саме щодо зазначеної обставини апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували її існування.

Як убачається з матеріалів справи та дослідженого в судовому засіданні відеозапису, після встановлення працівниками поліції обставин дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 було викликано до місця її вчинення.

Під час спілкування з працівниками поліції останній повідомив, що після повернення додому вживав пиво, про що власноруч зазначив у письмових поясненнях.

Разом із тим зазначені пояснення фактично стали єдиною підставою для висновку органу поліції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Будь-яких інших доказів, які б об`єктивно підтверджували факт вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди, матеріали справи не містять.

Зокрема, після отримання від особи відповідних пояснень працівниками поліції не було проведено огляду на стан алкогольного сп`яніння, не здійснено направлення до закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду, не зафіксовано наявності чи відсутності ознак алкогольного сп`яніння, не отримано інших доказів, які б підтверджували або спростовували повідомлені особою відомості.

При цьому з дослідженого відеозапису вбачається, що після надання пояснень ОСОБА_1 висловив готовність пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак працівники поліції такого огляду не організували та будь-яких процесуальних дій, спрямованих на перевірку повідомленої ним інформації, не вчинили.

За таких обставин апеляційний суд виходить із того, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, фактично не було забезпечено належної перевірки обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Сам по собі факт того, що особа під час спілкування з працівниками поліції повідомила про нібито вживання алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди, не звільняв уповноважених осіб від обов`язку перевірити ці відомості шляхом отримання інших належних та допустимих доказів.

Апеляційний суд звертає увагу, що доказування у справах про адміністративні правопорушення, які за своїм каральним характером підпадають під дію гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не може будуватися виключно на припущеннях або неперевірених відомостях, навіть якщо вони були повідомлені самою особою.

Надані особою пояснення є одним із можливих джерел доказів, однак за відсутності їх підтвердження іншими належними та допустимими доказами вони самі по собі не можуть бути достатньою підставою для висновку про доведеність усіх елементів складу адміністративного правопорушення.

При цьому суд враховує, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 заперечив факт вживання алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на недоведеність цієї обставини матеріалами справи.

З огляду на це апеляційний суд оцінює не зміну позиції особи як таку, а достатність та переконливість доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи не містять жодного незалежного доказу, який би підтверджував викладені у письмових поясненнях відомості щодо вживання алкоголю після дорожньо-транспортної пригоди. За таких обставин зазначені пояснення залишилися ізольованим доказом, який не знайшов підтвердження іншими доказами у справі.

Саме тому вони не можуть бути покладені в основу висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначений конституційний принцип поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, які за своїм характером є каральними, що узгоджується з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеною практикою Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у пункті 43 рішення у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, посилаючись на свою усталену практику, зокрема рішення у справі «Авшар проти Туреччини», зазначив, що при оцінці доказів застосовується критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який повинен випливати із сукупності достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак або неспростовних презумпцій факту.

Такий стандарт доказування не означає необхідності абсолютної достовірності кожної окремої обставини, однак вимагає, щоб сукупність досліджених доказів виключала розумні сумніви щодо доведеності події правопорушення та винуватості особи.

У даній справі такого рівня доказування не досягнуто.

Матеріали справи беззаперечно підтверджують лише факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його причетність до дорожньо-транспортної пригоди.

Водночас обов`язкова ознака об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме факт вживання алкогольних напоїв після дорожньо-транспортної пригоди до проведення медичного огляду або до прийняття рішення про звільнення від його проведення, належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджена.

Єдиним доказом цієї обставини залишаються письмові пояснення самої особи, які не були перевірені та не знайшли підтвердження жодним іншим доказом.

При цьому після отримання таких пояснень працівники поліції не вчинили процесуальних дій, які об`єктивно могли б підтвердити або спростувати повідомлені відомості, хоча така можливість у них була. За відсутності інших доказів суд позбавлений можливості визнати встановленим факт вживання алкоголю лише на підставі письмових пояснень особи, які під час апеляційного розгляду нею заперечуються.

Фактично висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується не на сукупності взаємопов`язаних доказів, а на одному доказі, який не отримав об`єктивного підтвердження іншими матеріалами справи, що не відповідає вимогам статей 251, 252 та 280 КУпАП щодо повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи.

За таких обставин усі сумніви щодо доведеності обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 62 Конституції України підлягають тлумаченню на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять достатніх та переконливих доказів, які б у своїй сукупності підтверджували поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 с.130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяМ. О. Куценко