Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №750/19044/23 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 750/19044/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/608/26

Категорія - ч. 2 ст. 307 КК України Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Чернігів

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3

ОСОБА_4

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2025 рокув кримінальному провадженні № 12023270340003313 від 01.09.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Чернігів, громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заміжньої, освіта вища, не працює, є особою з інвалідністю ІІ групи, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

1. Зміст оскаржуваного вироку і встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2025 рокусуд визнав ОСОБА_8 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та призначив їй покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 п`яти років позбавлення волі; відповідно до ст. 75 КК України, звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки та поклавши відповідні обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Також суд стягнув з ОСОБА_8 процесуальні витрати в сумі 15535 грн, скасував решт на майно та вирішив питання долі речових доказів в порядку ст. 100 КПК України.

Вказаним вироком суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_8 , діючи умисно, з корисливих мотивів, придбала у невстановленої досудовим розслідуванням особи, шляхом отримання «закладки» 19 вересня 2023 року неподалік від будинку №180 по пр. Миру в м. Чернігові, особливо небезпечну психотропну речовину PVP, яку в подальшому незаконно, зберігаючи при собі, з метою подальшому збуту, перевезла на автомобілі служби «таксі» марки Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_1 до блок-посту №3 – стаціонарний пост поліції «Новоселівка», що на виїзді з міста Чернігова.

В подальшому, 20 вересня 2023 року працівниками поліції в період часу з 00 год. 41 хв. по 00 год. 59 хв. на блок-посту №3 – стаціонарний пост поліції «Новоселівка», що на виїзді з міста Чернігова, під час огляду місця події у ОСОБА_8 виявили та в подальшому вилучили 11 пакетиків та 3 згортки з речовинами, електронні ваги з нашаруванням речовини, які відповідно до висновку експерта №СЕ-19/125-23/10764-НЗПРАП від 05 жовтня 2023 року містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-петан-1-он), загальною масою 10,7865 г, що є великим розміром, які ОСОБА_8 незаконно придбала, зберігаючи при собі, перевозила на автомобілі служби «таксі» марки Renault Megane реєстраційний номер НОМЕР_1 з метою подальшого збуту.

Також, ОСОБА_8 діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням особи придбала шляхом отримання «закладки» неподалік будинку №180 по пр. Миру в м. Чернігові, особливо небезпечну психотропну речовину PVP, яку в подальшому, зберігаючи при собі, перенесла до квартири за місцем свого мешкання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігала до 23 вересня 2023 року з метою подальшого збуту.

Так, 23 вересня 2023 року ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, з корисливих мотивів, перебуваючи біля квартири АДРЕСА_2 , незаконно збула за 300 (триста) гривень особі, яка була залучена для оперативної закупівлі психотропних речовин у якості покупця під легендованими анкетними даними « ОСОБА_10 », згорток з кристалоподібною речовиною, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/125-23/10636-НЗПРАП від 28 вересня 2023 року містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-петан-1-он), масою 0,437 г.

Окрім того, встановлено, що ОСОБА_8 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, за попередньою змовою, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням особи придбали у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб особливо небезпечну психотропну речовину PVP з метою її подальшого збуту.

Так, особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, попередньо домовившись про збут психотропних речовин із ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, за вказівками останньої 30 жовтня 2023 року о 17 год. 47 хв. у квартирі АДРЕСА_3 , незаконно збув за 250 (двісті п`ятдесят) гривень особі, яка була залучена для оперативної закупівлі психотропних речовин у якості покупця під легендованими анкетними даними « ОСОБА_10 », два пакетики з кристалоподібною речовиною, яка відповідно висновку експерта №СЕ-19/125-23/11989-НЗПРАП від 31 жовтня 2023 року містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-петан-1-он), загальною масою 0,319 г.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою, з корисливих мотивів, у невстановленої досудовим розслідуванням особи придбали у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб не менше семи пакетиків та двох згортків особливо небезпечної психотропної речовини PVP з метою її подальшого збуту.

Так, особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, попередньо домовившись про збут психотропних речовин із ОСОБА_8 , повторно, з корисливих мотивів, за вказівками останньої 31 жовтня 2023 року о 16 год. 21 хв. у квартирі АДРЕСА_3 , незаконно збув за 250 (двісті п`ятдесят) гривень особі, яка була залучена для оперативної закупівлі психотропних речовин у якості покупця під легендованими анкетними даними « ОСОБА_10 », частину психотропної речовини, у вигляді пакетику з кристалоподібною речовиною, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/125-23/12015-НЗПРАП від 01 листопада 2023 року містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-петан-1-он), загальною масою 0,3736 г.

31 жовтня 2023 року в період часу з 20 год. 32 хв. по 22 год. 35 хв. під час обшуку квартири АДРЕСА_3 у особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, працівники поліції виявили та в подальшому вилучили придбані за попередньою змовою із ОСОБА_8 6 пакетиків та 2 згортки з речовинами, паличку з нашаруванням речовини, які відповідно до висновків експертів №СЕ-19/125-23/12192-НЗПРАП від 07 листопада 2023 року, №СЕ-19/125-23/12186-НЗПРАП від 09 листопада 2023 року містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-петан-1-он), загальною масою 6,9171 г, що є великим розміром, які особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, за вказівками ОСОБА_8 незаконно зберігав за місцем свого мешкання з метою збуту.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, придбала у невстановленої досудовим розслідуванням особи шляхом отримання «закладки» 31 жовтня 2023 року неподалік від будинку №180 по пр. Миру в м. Чернігові, особливо небезпечну психотропну речовину PVP, яку в подальшому незаконно, зберігаючи при собі перенесла за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігала її до 31 жовтня 2023 року з метою подальшого збуту.

Так, працівники поліції 31 жовтня 2023 року в період часу з 19 год. 10 хв. по 21 год. 51 хв. під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_8 виявили та в подальшому вилучили 20 пакунків з речовинами, 2 медичні шприці з рідинами, ложку з нашаруванням речовин, які відповідно висновків експертів №СЕ-19/125-23/12180-НЗПРАП від 08 листопада 2023 року, №СЕ-19/125-23/12178-НЗПРАП від 08 листопада 2023 року, №СЕ-19/125-23/12176-НХПРАП від 08 листопада 2023 року, №СЕ-19/125-23/12179-НЗПРАП від 06 листопада 2023 року, №СЕ-19/125-23/12183-НЗПРАП від 06 листопада 2023 року, №СЕ-19/125-23/12184-НЗПРАП від 06 листопада 2023 року містять у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-петан-1-он), загальною масою 12,2796 г, що є великим розміром, які ОСОБА_8 незаконно придбала та зберігала за місцем свого мешкання з метою збуту.

За встановлених у вироку обставин ОСОБА_8 визнана винуватою в вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.307 КК України, тобто незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

2. Вимоги та доводи апеляційної скарги.

Не погодившись із вироком суду, 11 вересня 2025 року прокурор подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини ОСОБА_8 та правову кваліфікацію її дій, просила вирок скасувати та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченій за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Також просила визначити початок строку відбування покарання з моменту затримання ОСОБА_8 на виконання вироку.

На обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначила, що суд першої інстанції без достатніх підстав та належного мотивування одночасно застосував до обвинуваченої положення ст. 69 та ст. 75 КК України, фактично врахувавши одні й ті самі пом`якшуючі обставини двічі. На його думку, відсутність шкідливих наслідків злочину, належна процесуальна поведінка обвинуваченої, її намір пройти лікування від наркотичної залежності, а також перебування на утриманні матері з інвалідністю самі по собі не свідчать про можливість її виправлення без відбування покарання.

Прокурор наголошувала, що суд не врахував характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, кількість епізодів незаконного збуту психотропних речовин, вчинення злочинів за попередньою змовою групою осіб, а також значний обсяг психотропних речовин, що зберігався з метою збуту. На її переконання, наведені обставини свідчать про підвищену суспільну небезпечність дій ОСОБА_8 та виключають можливість її звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У поданих 02 грудня 2025 року змінах та доповненнях до апеляційної скарги прокурор змінила свої вимоги та просила призначити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Крім того, просила на підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання період перебування обвинуваченої під цілодобовим домашнім арештом з 30 листопада по 29 грудня 2023 року з розрахунку три дні домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 403 КПК України внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, після закінчення строку на апеляційне оскарження не допускається.

Як вбачається з матеріалів провадження, у первинній апеляційній скарзі, поданій у межах встановленого законом строку, прокурор просила призначити ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Натомість у поданих після спливу строку на апеляційне оскарження змінах та доповненнях прокурор фактично порушила питання про призначення більш суворого покарання у виді 6 років позбавлення волі, що очевидно погіршує становище обвинуваченої.

За таких обставин колегія суддів приймає зміни та доповнення до апеляційної скарги лише в частині вимог щодо зарахування у строк покарання періоду перебування ОСОБА_8 під цілодобовим домашнім арештом відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, а в іншій частині вони не підлягають врахуванню під час апеляційного розгляду.

3. Позиції учасників судового провадження.

Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав первинну апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 покарання скасувати та ухвалити новий вирок, за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Зміни і доповнення до апеляції підтримав лише в частині необхідності зарахування у строк відбування покарання періоду перебування обвинуваченої під цілодобовим домашнім арештом. На обґрунтування своєї позиції прокурор зазначив, що призначене обвинуваченій покарання є невиправдано м`яким та не відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність, ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам справи та даним про особу винної.

Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити вирок суду першої інстанції без змін. Зазначили, що призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставинам кримінального провадження та даним про особу обвинуваченої. На їхню думку, суд першої інстанції повно і всебічно врахував усі обставини, що мають значення для призначення покарання, належним чином оцінив як тяжкість вчиненого, так і обставини, які характеризують ОСОБА_8 . Окрім того, на думку сторони захисту, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 416 КПК, суд був позбавлений можливості призначити ОСОБА_8 покарання з реальним його відбуванням, тобто без застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням. У зв`язку з цим підстави для скасування вироку, на переконання сторони захисту, відсутні.

4. Оцінка доводів апеляційної скарги та мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 та кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 307 КК України не оспорюються, апеляційний перегляд здійснюється лише в частині призначеного покарання.

В апеляційні скарзі прокурор просила скасувати вирок в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна.

4.1 Щодо можливості призначення покарання у виді конфіскації майна.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів не погоджується з її твердженнями щодо необхідності та можливості призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року був скасований вирок суду першої інстанції від 24 січня 2025 року, яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від його відбування з випробуванням строком на 3 роки. Підставою для скасування вироку стала апеляційна скарга прокурора, а кримінальне провадження було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК України під час нового розгляду в суді першої інстанції застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання допускається лише у випадку, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора чи потерпілого у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 728/2724/16-к (провадження № 51-7543кмо18), у якій зазначено, що ч. 2 ст. 416 КПК України містить вичерпний перелік випадків, коли за результатами нового розгляду можливе застосування більш суворого кримінального закону або посилення покарання.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що в ухвалі Чернігівського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року питання про необхідність призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді конфіскації майна не розглядалося. Скасовуючи попередній вирок та призначаючи новий розгляд, апеляційний суд не висловлював жодних міркувань щодо необхідності застосування такого додаткового покарання та не надавав відповідних вказівок суду першої інстанції.

За таких обставин призначення ОСОБА_8 за результатами нового судового розгляду додаткового покарання у виді конфіскації майна фактично означало б посилення призначеного їй покарання, що суперечило б вимогам ч. 2 ст. 416 КПК України та наведеній правовій позиції Верховного Суду.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у цьому кримінальному провадженні відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді конфіскації майна. У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є безпідставними, а вирок суду першої інстанції щодо не призначення такого додаткового покарання підлягає залишенню без змін.

4.2 Щодо тверджень сторони захисту про неможливість призначення іншого покарання після скасування попереднього вироку.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями сторони захисту, відповідно до яких під час нового розгляду кримінального провадження суд першої інстанції, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 416 КПК, був позбавлений можливості призначити ОСОБА_8 покарання з реальним його відбуванням, тобто без застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.

На думку апеляційного суду, такі твердження не ґрунтуються на змісті ухвали Чернігівського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року, якою хоча й скасовано вирок місцевого суду від 24 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 , через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, проте у цій ухвалі від 17 квітня 2025 року суд апеляційної інстанції, серед іншого, звернув увагу на необхідності у разі підтвердження обсягу висунутого обвинувачення, з урахуванням відомостей про особу засудженої, і за відсутності інших обставин, які можуть вплинути на призначення покарання та застосування положень ст. 75 КК України, висловити думку щодо можливості застосування до засудженої звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, як вбачається зі змісту вказаної ухвали апеляційного суду, під час нового судового розгляду суд першої інстанції не був позбавлений можливості дійти іншого висновку щодо доцільності звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням та за наявності відповідних підстав мав право не застосовувати до неї приписи ст. 75 КК України, а відповідно не має обмеження щодо вирішення цього питання в апеляційного суду в межах даного апеляційного перегляду.

4.3 Щодо необхідності скасування вироку в частині звільнення від відбування покарання.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що, за встановлених у даному кримінальному провадженні обставин, призначене ОСОБА_8 покарання із звільненням від його відбування, на підставі ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Так, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З огляду на принципи співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчиненого діяння, його небезпечності та даним про особу винуватого.

Відповідно до завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції, вказаних вимог закону не дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України (у редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) якщо суд, крім випадків, передбачених цим Кодексом, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Підставою звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене у мотивованому висновку, про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема на відомостях про вчинене особою кримінальне правопорушення, посткримінальну поведінку та її характеристику, спосіб життя, соціальні зв`язки тощо.

Так, суд першої інстанції врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання засудженої, низку обставин, що його пом`якшують, а саме: щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення та злочинної діяльності іншої особи, стан здоров`я ОСОБА_8 (особа з інвалідністю 2 групи), в сукупності з відсутністю даних про притягнення її до адміністративної та кримінальної відповідальності, негативних характеристик, перебуванням на її утриманні матері-пенсіонерки, яка також є особою з інвалідністю 2 групи.

Однак, колегія суддів вважає, що всі наведені дані про особу засудженої та обставини, що пом`якшують її покарання, які були враховані судом під час призначення їй покарання із застосуванням положень ст. 69 КК, не є переконливими аргументами, які би свідчили про можливість виправлення ОСОБА_8 із встановленням їй іспитового строку на підставі ст. 75 КК України.

Також без належної оцінки суду першої інстанції залишилися наявні у провадженні дані про тяжкість, характер та обставини вчинення злочину, кількість психотропної речовини, яку засуджена збула та мала намір надалі збувати з корисливих мотивів, кількість епізодів вчинених нею злочинних діянь у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

Крім того, без уваги суду першої інстанції залишився ступінь суспільної небезпеки вчинених засудженою злочинів, безпосереднім об`єктом яких є здоров`я населення, поряд з належним порядком обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Колегія суддів звертає увагу, що злочини цієї категорії шкідливо впливають на суспільство, мають згубний вплив на здоров`я і соціальне благополуччя населення в цілому та створюють загрозу сталому розвитку держави.

Положення ст. 75 КК України підлягають застосуванню у взаємозв`язку із приписами статей 50, 65 цього Кодексу, що вимагає від суду переконливо вмотивувати наявність підстав до висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні внаслідок звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Питання призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Натомість в аспекті дотримання приписів статей 50, 65 КК України оскаржене рішення не містить переконливого обґрунтування того, яким чином звільнення від відбування покарання з випробуванням забезпечує досягнення мети загальної превенції злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, виправлення засудженої, з урахуванням обставин, встановлених судом, та відомостей про її особу.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки можливості досягнення мети виправлення ОСОБА_8 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень за умови призначення покарання без його реального відбування.

Покарання, визначене судом першої інстанції, з урахуванням обставин, які бралися ним до уваги при його призначенні, вказує на істотну диспропорцію між обраним судом та тим розміром покарання, яке б мало бути призначене та яке б не становило особистого надмірного тягаря для особи, адже воно відповідало б справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.

Відтак, призначене судом першої інстанції ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є явно несправедливим унаслідок його м`якості.

Отже, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції ухвалив вирок без дотриманням вимог закону України про кримінальну відповідальність, оскільки при призначенні покарання застосував закон, який не підлягає застосуванню, а саме ст. 75 КК України.

Колегія суддів вважає, що доводи прокурора в межах апеляційної скарги є обґрунтованими, тому вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням судом апеляційної інстанції свого вироку.

Призначаючи ОСОБА_8 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, колегія суддів враховує ступінь суспільної небезпеки скоєного, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, її відношення до скоєного; дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, є інвалідом ІІ групи, відсутність негативних характеристик, перебування на її утриманні матері-пенсіонерки, яка також є особою з інвалідністю ІІ групи; відсутність обставин, що обтяжують покарання засудженої, низку обставин, що його пом`якшують, а саме: щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення та злочинної діяльності іншої особи.

Санкція ч.2 ст.307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

Положеннями ч.1 ст.69 КК України, передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

За таких обставин, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, апеляційний суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 покарання в межах, встановлених санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком 5 років, оскільки її перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Підстав для призначення обвинуваченій покарання з урахуванням статті 75 КК України колегія суддів не вбачає.

При цьому колегія суддів враховує межі апеляційного перегляду, визначені ч. 1 ст. 404 КПК України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. У поданій апеляційній скарзі прокурор просив призначити ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі. З огляду на наведене, апеляційний суд не вправі вийти за межі апеляційних вимог сторони обвинувачення та призначити більш суворе покарання, ніж те, про яке порушено питання в апеляційній скарзі прокурора.

На переконання апеляційного суду, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також таким, що не буде становити особистий надмірний тягар для неї, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Підстави для обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 відсутні, відповідних клопотань учасники судового розгляду не заявляли.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Ухвалою слідчого судді Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2023 року до ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 29 грудня 2023 року включно.

За таких обставин ОСОБА_8 підлягає зарахуванню у строк відбування покарання період перебування під цілодобовим домашнім арештом з 30 листопада 2023 року по 29 грудня 2023 року, з розрахунку, що трьом дням цілодобового домашнього арешту відповідає один день позбавлення волі.

5. Висновки апеляційного суду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Пунктом 2 частини 1 статті 420 КПК України передбачено, що у разі необхідності застосування більш суворого покарання суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок.

Частиною 1 ст. 421 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Отже, доводи апеляційної скарги прокурора є частково слушними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням в цій частині нового вироку.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 418, 420, 421 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_9 – задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, з врахуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 відраховувати з моменту її затримання на виконання цього вироку.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання у виді позбавлення волі період перебування під цілодобовим домашнім арештом з 30 листопада 2023 року по 29 грудня 2023 року включно, з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

В іншій частині вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 серпня 2025 року - залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копії вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4