Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №592/3058/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/3058/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Фоменко І. М.

Номер провадження 33/816/1302/26 Суддя-доповідач Янголь Є. В.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Янголь Є.В.,за участю захисника Фомінова Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Фомінова Романа Миколайовича на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 травня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн за те, що він 21.02.2026 року, о 20:00 год, в м. Суми по вул. 8-го Березня, буд. 32, керував транспортним засобом Mitsubishi Shogun, н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в закладі охорони здоров`я КНП «ОКМЦСНЗ» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з таким судовим рішенням, захисник Фомінов Р.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 травня 2026 року та закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Shogun. Відеозапис, долучений до матеріалів справи, не містить ані факту руху транспортного засобу, ані моменту його зупинки працівниками поліції, ані безпосереднього спостереження працівниками поліції факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 , однак зазначені доводи були проігноровані судом першої інстанції.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 про розгляд скарги був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, що згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду скарги. До того ж, у судовому засіданні захисник Фомінов Р.М. не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 .

Захисник апеляційну скаргу підтримав із мотивів зазначених у ній, просив її задовольнити та скасувати оскаржувати постанову, а справу закрити за відсутністю в діях Штогрина події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

З наданих апеляційному суду письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він підтримав апеляційну скаргу, заперечив факт керуванням ним транспортним засобом та зазначив, що за кермом автомобіля Mitsubishi Shogun був його співслужбовець ОСОБА_2 . Пояснює, що у зв`язку з обмеженою видимістю та станом дорожнього покриття в умовах сильного снігопаду трапилося ДТП між двома автомобілями: Mitsubishi Shogun, в якому знаходився він та Jeep Compass (автомобіль потерпілих). Після зіткнення та оцінки пошкоджень транспортних засобів, було прийнято рішення компенсувати матеріальні збитки завдані власнику автомобіля Jeep Compass. Для отримання грошових коштів, а також, з метою уникнення дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, що в умовах суворої дисциплінарної практики могло призвести до переміщення військовослужбовця до підрозділів, які виконують завдання безпосередньо на лінії бойового зіткнення, ОСОБА_2 поїхав до місця проживання. Невдовзі після цього, прибули екіпажі поліції. У зв`язку з відсутністю водія на місці й тим, що автомобіль був переданий особисто ОСОБА_1 у якості гуманітарної допомоги, не будучи обізнаним щодо правил експлуатації транспортних засобів переданих військовослужбовцям у якості гуманітарної допомоги, він спочатку вдався до самообмови та повідомив працівникам поліції, що перебував за кермом Mitsubishi Shogun. Однак, після того, як йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, він відмовився це зробити по причині, що транспортним засобом не керував.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Так, у відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ст. 130 ч.1 КпАП України до адміністративної відповідальності може бути притягнута особа, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Ухвалюючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується наявними у справі письмовими доказами та, зокрема, відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що в судовому засіданні був оглянутий відеозапис із нагрудних камер поліцейських, з якого вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції.

З висновком суду першої інстанції про доведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційний суд погодитись не може, з огляду на наступне.

З наявних в матеріалах справи відеозаписів вбачається, що висновки суду першої інстанції про наявність на відеозаписах відомостей про зупинку ОСОБА_1 працівниками поліції не відповідають обставинам справи. Вказані відеозаписи не містять відомостей ні про рух автомобіля, ні про його зупинку. На момент під`їзду працівників поліції після ДТП пройшов певний час, поблизу двох автомобілів із пошкодженнями знаходилися кілька військовослужбовців та цивільних осіб, а тому працівники поліції не могли ніяким чином бачити, хто керував автомобілем.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 із ним не погодився та зробив запис про те, що не керував транспортним засобом.

В матеріалах справи відсутні письмові пояснення жодних свідків чи потерпілого, які б підтвердили факт перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля у момент ДТП.

Допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 підтвердив, що саме він керував транспортним засобом та , що їх четверо перебувало в автомобілі Mitsubishi Shogun: він був тверезий та був за кермом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходилися позаду, ОСОБА_1 також їхав з ними. Після того як сталося ДТП, він поїхав додому по гроші, щоб розрахуватися з потерпілими. Хто викликав поліцію на місце ДТП не знає. Коли повернувся на місце, екіпажів поліції вже не було, проте йому вдалося розрахуватися із потерплим.

Допитані апеляційним судом свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали покази, аналогічні показам свідка ОСОБА_2 . Свідок ОСОБА_4 також додав, що автомобіль Mitsubishi Shogun був переданий особисто ОСОБА_1 від благодійної організації, тому довіреність була видана на нього.

З показань свідків вбачається, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, водієм був ОСОБА_2 , й у зв`язку з тим, що на час приїзду поліції на місці ДТП останній був відсутній, ОСОБА_1 обмовив себе та назвався водієм автомобіля.

До того ж, факт того, що автомобіль Mitsubishi Shogun був переданий особисто ОСОБА_1 у якості гуманітарної допомоги БФ «Крапелька добра» підтверджується актом приймання-передачі гуманітарної допомоги від 11.05.2024 (а.с.43) та показами свідка ОСОБА_4 , наданими в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги.

Як вбачається з відеозапису, що долучений до матеріалів справи і був досліджений судом в ході підготовки до апеляційного розгляду, поліцейські прибувають на місце ДТП, для з`ясування обставин подій, в цей час автомобілі вже були зупинені та не знаходилися в русі, поряд знаходилося кілька осіб. Під час спілкування, поліцейські намагаються з`ясувати хто був за кермом ОСОБА_6 , на що ОСОБА_1 зазначає, що він. Однак, при подальшому спілкуванні з поліцейськими й після виявлення в нього ознак сп`яніння та пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння заперечує раніше вказану інформацію і говорить, що не бачить необхідності проходити огляд, оскільки він не був водієм транспортного засобу (диск 2, файл clip_1, час на відео 21:00:48).

Слушним є твердження апелянта про те, що потерпілі не бачили хто був водієм транспортного засобу, оскільки як вбачається з відео, потерпіла на запитання поліцейського хто керував транспортним засобом Mitsubishi Shogun, вказує, що не бачила хто був за кермом (диск 2, файл clip_1, час на відео 21:00:00).

Також на відеозаписі чутно голоси сторонніх осіб про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом.

Небезпідставною є також думка захисника про те, що поліцейські не мали належних та беззаперечних даних щодо особи водія на момент складання протоколу. Зазначене підтверджується відеозаписом, на якому поліцейський висловлюється про те, що це не його компетенція вирішувати чи їхав ОСОБА_1 , чи не їхав (диск 2, файл clip_1, час на відео 21:06:20).

З врахуванням зазначених обставин апеляційний суд не може покласти в основу доведення факту керування автомобілем ОСОБА_1 лише його пояснення, які він же і спростував під час спілкування із працівниками поліції.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом а висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають обставинам справи та є помилковими.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Фомінова Р.М. – задовольнити.

Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП – скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуЯнголь Є. В.