Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №573/694/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м.Суми

Справа №573/694/24

Номер провадження 22-ц/816/339/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Черних О. М. , Худика А. М.

за участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.,

сторони:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу адвоката Чехової Ольги Олександрівни, яка подана в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_5 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 20 травня 2024 року в складі судді Терещенко О.І., ухвалене в м. Білопіллі, повний текст якого складено 20 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2024 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви зазначає, що 12 листопада 2022 року вона уклала шлюб з ОСОБА_6 . Від попереднього шлюбу має доньок: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З грудня 2021 року вона, чоловік та її неповнолітні діти проживали разом однією сім`єю по АДРЕСА_1 . Фактично вона та її діти перебували на утриманні чоловіка ОСОБА_6 . Також вказує, що біологічний батько дітей не брав участі у їхньому вихованні, не спілкувався з ними, матеріально не забезпечував. У зв`язку з воєнними діями вона також не працювала, а тому матеріальна допомога вітчима для дітей була постійним і основним джерелом засобів для існування. ІНФОРМАЦІЯ_3 під час бойових дій у Донецькій області, виконуючи військовий обов`язок, ОСОБА_6 загинув.

Посилаючись на викладені обставини, з метою отримання її неповнолітніми дітьми пільг та інших виплат як утриманці загиблого військовослужбовця, просила встановити факт перебування неповнолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні вітчима ОСОБА_6 з 2021 року по день його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 20 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено юридичний факт про те, що неповнолітні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували на утриманні вітчима ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув під час бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , з грудня 2021 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокатом Чеховою О.О. подано апеляційну скаргу в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_5 , як особою, яка не була залучена до участі у справі, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується їх прав та обов`язків.

В апеляційній скарзі адвокат Чехова О.О., яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні заяви.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що у цій справі існує спір про право між іншими утриманцями загиблого, зокрема між неповнолітнім сином від законного шлюбу ОСОБА_4 , його законним представником - його матірю ОСОБА_5 з ОСОБА_1 та її неповнолітніми доньками. Факт утримання дітей нової дружини ОСОБА_1 оскаржується, оскільки вони не є біологічними дітьми загиблого і між сторонами існує конфлікт щодо обсягу прав на отримання соціальних виплат.

Вказує, що рішення суду зачіпає інтереси іншої дитини - кровного спадкоємця загиблого, без урахування його пріоритетного права на допомогу та без його залучення до процесу.

Підсумовуючи вищевикладене, приходить до висновку, що рішення створює юридичну колізію і порушує право неповнолітньої дитини на належне пенсійне забезпечення, оскільки встановлення утримання інших дітей загиблим автоматично впливає на розмір пенсії та розподіл спадщини між кількома особами.

За наведеного вважає, що рішення прямо впливає на права та обов`язки ОСОБА_4 , а тому виникає беззаперечне право на оскарження такого рішення в апеляційному порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Даценко А.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відзив від заінтересованих осіб на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 – адвоката Чехової О.О., представника ОСОБА_1 – адвоката Даценко А.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав заяви, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивілього судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заінтересована особа у цій справі, є батьками неповнолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 10 зв. бік, 11).

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 24 квітня 2022 року, яке набрало законної сили 24 лютого 2022 року, розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (а. с. 34-35).

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 18 липня 2022 року, яке набрало законної сили 18 серпня 2022 року, розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а. с. 46).

12 листопада 2022 року заявник уклала шлюб із ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а. с. 12).

Заявник ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_6 з грудня 2021 року проживали без реєстрації у будинку АДРЕСА_1 , а з 05 травня 2023 року вони в цьому будинку зареєстровані (а. с. 16 зв. бік, 22).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 (а. с. 6).

04 липня 2023 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 направлено сповіщення сім`ї № 38/1, адресоване ОСОБА_2 , про те, що її син ОСОБА_6 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту Іванівське Донецької області внаслідок ворожого мінометного обстрілу, гідно виконуючи свій військовий обов`язок та залишившись вірним присязі, беручи участь в обороні держави та стримуванні збройної агресії Російської Федерації (а. с. 14).

Згідно з довідками, виданими депутатом Ворожбянської міської ради Тамарою Копилевич 14 вересня 2023 року та 07 березня 2024 року, ОСОБА_1 з грудня 2021 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з дітьми: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та чоловіком ОСОБА_6 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 . Останній приймав участь у вихованні та забезпеченні дітей (а. с. 6 зв. бік, 7 зв. бік).

Рішенням виконавчого комітету Ворожбянської міської ради Сумського району Сумської області № 119 від 29 листопада 2023 року «Про надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дітей війни, які постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, як такі, що зазнали психологічного насильства (а. с. 7-8).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 з 09 травня 2022 року, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та отримував грошове забезпечення як військовослужбовець (а. с. 57-64).

Разом з цим, заявник ОСОБА_1 з початком повномаштабного вторгнення російських військ на територію України не працювала та не мала власних доходів (а. с. 15-16).

Батько її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , залучений до участі у справі як заінтересована особа, у судове засідання суду першої інстанції не з`явився без повідомлення причин. Зі слів заявника, останній матеріальної допомоги на утримання їхніх дітей не надавав, аліменти не сплачував. Протилежного ОСОБА_3 суду не довів.

ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей вже після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 і 31 липня 2023 року Білопільським районним судом Сумської області ОСОБА_1 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 та її користь аліментів на утримання доньок: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, з 28 липня 2023 року до досягнення ними повноліття (а. с. 13 зв. бік).

Заінтересована особа ОСОБА_2 , яка була матір`ю загиблого ОСОБА_6 , та свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , які були відповідно сестрою та братом ОСОБА_6 , суду першої інстанції підтвердили, що заявник у справі та її неповнолітні діти були на повному забезпеченні ОСОБА_6 з часу їх спільного проживання з грудня 2021 року і по день його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Таким чином, місцевим судом було встановлено, що єдиним джерелом утримання неповнолітніх ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було матеріальне забезпечення їхнього вітчима ОСОБА_6 .

Ухвалюючи рішення та задовольняючи заяву, суд першої інстанції встановив, що грошове забезпечення з боку ОСОБА_6 було постійним і основним джерелом засобів до існування заявника та її неповнолітніх дітей. У період часу з грудня 2021 року ОСОБА_6 взяв на себе обов`язок щодо утримання неповнолітніх дітей заявника, яке мало постійний характер допомоги, надавалося систематично протягом з грудня 2021 року і до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому місцевий суд вважав за необхідне заяву ОСОБА_1 задовольнити і встановити факт перебування її неповнолітніх дітей на утриманні вітчима ОСОБА_6 протягом часу з грудня 2021 року по 01 липня 2023 року.

Колегія суддів з даним висновком місцевого суду не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (стаття 293 ЦПК України).

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Глава 6 Розділу 4 ЦПК України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії.

Так, факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Як регламентовано статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) вказано, що:

«згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».

Вбачається, що у цій справі існує спір про право між іншими утриманцями загиблого, зокрема між неповнолітнім сином від законного шлюбу ОСОБА_4 , його законним представником - його матірю ОСОБА_5 з ОСОБА_1 та її неповнолітніми доньками. Факт утримання дітей нової дружини ОСОБА_1 оскаржується, оскільки вони не є біологічними дітьми загиблого, і між сторонами існує конфлікт щодо обсягу прав на отримання соціальних виплат.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки із наявних матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, апелянт категорично заперечує факт утримання загиблим дітей заявника, вказує про відсутність в справі на підтвердження даних обставин належних доказів, також зазначає, що поява у загиблого нових неповнолітніх утриманців потягло зменшення для ОСОБА_4 пенсійних виплат з чим останній також не може погодитись, тому заявлена у даній справі вимога підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення заяви без розгляду, оскільки вбачається спір про право.

Встановлення вказаного факту не носить безспірний характер, оскільки встановлення цього факту може вплинути на права та обов`язки заінтересованих осіб.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення скасувати та залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Чехової Ольги Олександрівни, яка подана в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 20 травня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 липня 2026 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. М. Черних

А. М. Худик