Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №587/5846/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м.Суми

Справа №587/5846/25

Номер провадження 22-ц/816/2393/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Нестеренка М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Щербаченко М. В.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

у присутності:

представника Військової частини НОМЕР_1 Бунги Вадима Олександровича

ОСОБА_1

представника ОСОБА_1 - адвоката Матюхи Дмитра Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , адвоката Матюхи Дмитра Миколайовича,

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 травня 2026 року (повне рішення складено 15 травня 2026 року), ухваленого у місті Суми у складі судді Вортоломей І.Г.,

у цивільній справі за заявою військової частини НОМЕР_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви і рішення суду першої інстанції

У грудні 2025 року представник військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду із вказаною заявою, яку мотивував тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 листопада 2022 року №310 ОСОБА_3 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата резерву 27 запасної роти. В подальшому відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 грудня 2022 року №366 молодшого сержанта ОСОБА_3 було призначено на посаду старшого водія аеромобільного взводу аеромобільної роти автомобільного батальйону. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 січня 2023 року ОСОБА_3 вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_2 до АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи бойове завдання поблизу м. Мар`їнка, Донецької області група потрапила у засідку противника. Після відходу групи ОСОБА_3 не повернувся з бою в пункт тимчасової дислокації підрозділу. За фактом зникнення безвісти молодшого сержанта запасу, призваного за мобілізацією ОСОБА_3 , було призначено службове розслідування, яким встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 14 год 30 хв. внаслідок вогнепального поранення голови, несумісного з життям, неподалік м. Мар`їнка, Донецької області. У зв`язку з тим, що тіло ОСОБА_3 залишилось на полі бою, а зазначена територія на теперішній час контролюється противником, розшук тіла та доставлення його до моргу з метою отримання лікарського свідоцтва про смерть неможливо. Таким чином, оголошення ОСОБА_3 померлим є необхідним для реєстрації смерті органами ДРАЦС та видачі наказу про виключення ОСОБА_3 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , що, своєю чергою, породжує інші правові наслідки, зокрема право на відкриття та вступ у спадщину, отримання членами сім`ї одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця та призначення пенсії в разі втрати годувальника. Просить ухвалити рішення, яким оголосити померлим старшого водія аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , рядового ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 травня 2026 року серед іншого заяву представника військової частини НОМЕР_1 задоволено. Оголошено померлим старшого водія аеромобільного взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця Сумської області, Сумського району, с. Юнаківка, РНОКПП: НОМЕР_3 . Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Сумської області, Сумського району, с. Юнаківка, вважати ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місцем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Сумської області, Сумського району, с. Юнаківка, вважати м. Мар`їнка, Донецької області.

Задовольняючи заяву військової частини НОМЕР_1 про оголошення ОСОБА_3 померлим, суд першої інстанції виходив із того, що наявними у справі доказами підтверджуються обставини його зникнення безвісти 12 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу м. Мар`їнка Донецької області за обставин, які безпосередньо загрожували життю та дають достатні підстави припускати його загибель. Суд урахував матеріали службового розслідування, пояснення військовослужбовців, акт про настання смерті та результати службового розслідування військової частини, якими встановлено отримання ОСОБА_3 вогнепального поранення голови, несумісного з життям, а також неможливість евакуації тіла через бойову обстановку.

Суд також виходив із того, що відповідно до частини другої статті 46 ЦК України особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою до спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, але не раніше ніж через шість місяців. Врахувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, місцевий суд дійшов висновку, що перебіг такого шестимісячного строку пов`язується із завершенням активних бойових дій на відповідній території, а не із припиненням воєнного стану в Україні. Оскільки активні бойові дії на території Мар`їнської міської територіальної громади, де відбулося зникнення військовослужбовця, завершилися 16 січня 2025 року, а із цього часу до звернення до суду минуло понад шість місяців, суд визнав наявними передбачені законом підстави для оголошення ОСОБА_3 померлим.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через свого представника адвоката Матюху Д.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про оголошення ОСОБА_3 померлим.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права.

Апелянтка вказує, що справа була розглянута судом із порушенням правил територіальної підсудності. На її думку, останнім відомим місцем перебування ОСОБА_3 є район м. Мар`їнка Донецької області, де він зник за обставин, пов`язаних із бойовими діями, тоді як звернення військової частини до суду за місцем його реєстрації не забезпечувало належного з`ясування обставин зникнення. Крім того, заявник був обізнаний із фактичним місцем останнього перебування військовослужбовця, а суд першої інстанції не перевірив відомостей щодо його місця проживання чи перебування на момент відкриття провадження, що, на переконання апелянтки, ставить під сумнів правильність визначення підсудності справи.

Також апелянтка стверджує, що військова частина НОМЕР_1 не є належним заявником у справі про оголошення особи померлою. Зазначає, що оголошення особи померлою породжує правові наслідки насамперед для членів її сім`ї та спадкоємців, зокрема щодо спадкових прав, соціального забезпечення, пенсійного забезпечення та сімейних правовідносин. На її думку, військова частина не має власного цивільно-правового інтересу, який потребував би захисту в порядку окремого провадження, а тому не може підміняти волевиявлення членів сім`ї зниклого військовослужбовця та ініціювати припинення його правосуб`єктності всупереч їхній позиції. При цьому апелянтка наголошує, що вона як дружина військовослужбовця заперечувала проти задоволення заяви та сама із заявою про оголошення чоловіка померлим до суду не зверталася.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначається про передчасність звернення із заявою про оголошення особи померлою. Апелянтка вважає, що шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, має обчислюватися від дня закінчення воєнних дій в Україні, а не від припинення активних бойових дій на окремій території. Оскільки на момент звернення військової частини до суду воєнний стан в Україні тривав і рішення про закінчення воєнних дій не приймалося, заявник, на її переконання, звернувся до суду передчасно.

Також апелянтка вважає недоведеними обставини, які давали б підстави для вірогідного припущення про смерть ОСОБА_3 . Зазначає, що надані військовою частиною акт службового розслідування та акт про настання смерті не є належними й достатніми доказами загибелі військовослужбовця, оскільки не містять усіх документів та матеріалів, передбачених відповідними нормативними актами. Наголошує на відсутності матеріалів огляду місця події, схем, фотознімків, медичних документів, висновків експертів, результатів ідентифікації за ДНК та інших доказів, які б підтверджували факт смерті особи. Також звертає увагу, що станом на час розгляду справи ОСОБА_3 продовжував перебувати у статусі особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а його розшук не був припинений у встановленому законом порядку. На переконання апелянтки, сам факт зникнення військовослужбовця у обстановці бою без виявлення його тіла не є достатньою підставою для оголошення його померлим.

У зв`язку з наведеним апелянтка вважає висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове судове рішення, яким відмовити Військовій частині НОМЕР_1 в задоволенні заяви про оголошення померлим ОСОБА_3 .

22.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Матюхи Д.М.

Зважаючи на правовий висновок Верховного суду, зроблений у постанові від 21 травня 2025 року у справі №592/7164/24 апеляційний суд залишає ці додаткові пояснення без розгляду, оскільки їх подання не передбачене ЦПК України і по суті є штучним доповненням апеляційної скарги, здійсненим поза межами строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

17.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника військової частини НОМЕР_1 Бунги В.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 травня 2026 року – без змін. Відзив мотивований тим, що:

- суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, а наявні у матеріалах докази (службове розслідування, пояснення очевидців, акт про смерть) дають достатні підстави для вірогідного припущення про загибель військовослужбовця під час виконання бойового завдання;

- за відсутності можливості отримати лікарське свідоцтво про смерть через перебування тіла на тимчасово окупованій території єдиним можливим способом державної реєстрації смерті є оголошення особи померлою в судовому порядку;

- обраний спосіб захисту відповідає положенням ЦК України, ЦПК України та сформованій практиці Верховного Суду щодо розмежування справ про встановлення факту смерті та оголошення особи померлою;

- військова частина є належним заявником у справі, оскільки чинне процесуальне законодавство не встановлює вичерпного переліку осіб, які можуть звернутися із такою заявою, а вирішення питання про правовий статус військовослужбовця безпосередньо стосується прав та обов`язків військової частини;

- твердження апелянта про відсутність у заяві мети звернення до суду є безпідставними, оскільки така мета була зазначена у заяві та підтверджена під час розгляду справи. Оголошення особи померлою необхідне для державної реєстрації смерті, виключення військовослужбовця зі списків особового складу, оформлення спадкових прав, соціальних виплат членам сім`ї та припинення безпідставної виплати грошового забезпечення;

- справа правомірно розглянута Сумським районним судом Сумської області, оскільки стаття 305 ЦПК України передбачає альтернативну територіальну підсудність, а останнім зареєстрованим місцем проживання військовослужбовця була Сумська область. Доводи апелянта про необхідність звернення до суду за місцем останнього перебування військовослужбовця в районі бойових дій є необґрунтованими, тим більше що відповідна територія на момент звернення до суду перебувала під окупацією;

- помилковими є й доводи апеляційної скарги про можливість оголошення особи померлою лише після завершення воєнних дій на всій території України. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, заявник зазначає, що шестимісячний строк обчислюється з дня закінчення активних бойових дій на території ймовірної загибелі особи. Оскільки активні бойові дії на території Мар`їнської міської територіальної громади завершилися 16 січня 2025 року, звернення до суду у грудні 2025 року відповідало вимогам статті 46 ЦК України.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Юнаківка, Сумського району Сумської області народився ОСОБА_3 та з 12 березня 2021 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15-19, 34).

Згідно з указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан на всій території України, який у подальшому неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 листопада 2022 року №310 ОСОБА_3 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на посаду солдата резерву 27 запасної роти (а.с. 13 зв.б., а.с. 15-19).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28 грудня 2022 року №366 молодшого сержанта ОСОБА_3 було призначено на посаду старшого водія аеромобільного взводу аеромобільної роти автомобільного батальйону (а.с. 30).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04 січня 2023 року ОСОБА_3 вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_2 до АДРЕСА_1 (а.с.30 зв.б.).

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у складі групи військовослужбовців виконував бойове завдання поблизу м. Мар`їнка, Донецької області, де група потрапила у засідку противника. Після відходу групи ОСОБА_3 не повернувся з бою в пункт тимчасової дислокації підрозділу.

За фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 відділом поліції №2 (м. Курахове) Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області 18 січня 2023 року внесено відомості до ЄРДР за № 12023200480000177 (а.с. 124).

09 лютого 2023 року командиром аемб в/ч НОМЕР_1 було подано рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування за фактом зникнення безвісти 12 січня 2023 року під час виконання бойового завдання військовослужбовця 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта за призовом ОСОБА_3 (а.с. 20 зв.б.).

З Акту проведення службового розслідування за фактом визнання зниклого безвісти загиблим військовослужбовця військової служби за призовом по мобілізації молодшого сержанта ОСОБА_3 вбачається, що 12 січня 2023 року близько 14 год. 30 хв. під час виконання бойового завдання в інтересах військової частини НОМЕР_2 , в лісо полосі поряд із автошляхом м. Мар`їнка – Донецьк не повернувся після бою військовослужбовець військової служби за призовом по мобілізації ОСОБА_3 . По списках загиблих, поранених та полонених не проходить. Зі слів штурмова група потрапила у ворожу засідку. Внаслідок бойового зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою противника ОСОБА_3 отримав вогнепальне поранення в голову, несумісне з життям. Винести тіло загиблого ОСОБА_3 його товаришам не представилось можливим через щільний вогонь противника та наявність трьох поранених в групі (а.с. 12-13).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 , що він у складі відділення із 7 чоловік вибув на позицію 1 аеромобільної роти для проведення розвідувально-штурмових дій. В цю групу входив ОСОБА_3 . Особовий склад просувався вздовж лісосмуги з метою виявлення противника, розділившись на дві групи ОСОБА_4 був в одній групі із ОСОБА_3 та вони разом рухались за старшим групи ОСОБА_5 . Під час переміщення зав`язався бій з противником. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 вели стрілецький бій з противником та під час бою перемовлялись, але в подальшому ОСОБА_3 перестав відповідати на запитання ОСОБА_4 та застиг у положенні для стрільби з коліна. Зрозумівши, що щось не так, ОСОБА_4 оглянув ОСОБА_3 та виявив кровотечу із голови. Пульс у ОСОБА_3 був відсутній, про що ОСОБА_4 доповів ОСОБА_5 , який також перевірив стан ОСОБА_3 та пересвідчився, що пульс відсутній. Через нанесення вогнепального ураження противником та наявність поранених у групі забрати тіло ОСОБА_3 не було змоги. Зазначені обставини у своєму поясненні також підтвердив ОСОБА_5 (а.с. 24).

Актом, складеним командиром військової частини НОМЕР_1 , про настання смерті від 13 березня 2023 року встановлено, що внаслідок бойового зіткнення з групою противника старший солдат ОСОБА_3 отримав вогнепальне поранення в голову, несумісне з життям. Станом на 24 лютого 2023 року тіло загиблого знаходиться на місці події, евакуація є неможливою через щільний вогонь з боку противника (а.с. 14 зв.б.).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 «Про результати проведення службового розслідування» №1107 від 05 квітня 2023 року визнано, що загибель військовослужбовця військової служби за призивом по мобілізації, старшого водія взводу аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 відбулася під час виконання бойового завдання та пов`язана з виконанням службових обов`язків в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ (а.с. 64-65).

Командиром військової частини НОМЕР_1 було направлено запит до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо реєстрації смерті молодшого сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 ,1990 року народження, але йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю документа, який є підставою для державної реєстрації смерті згідно з чинним законодавством, та рекомендовано звернутися до суду із заявою про оголошення особи померлою або про встановлення факту смерті особи в певний час (а.с. 57-58).

З копії Мандату Робочої Групи з питань насильницьких або недобровільних зникнень ООН № G/SO/217/1RUS від 10 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_3 може перебувати в полоні російських збройних сил або пов`язаних з ними збройних груп, але доля та місцезнаходження його залишаються невідомими (а.с. 140-143).

З відповіді ДП «Український національний центр розбудови миру» №06-01/1552 від 09 січня 2026 року вбачається, що за наявною у їхньому розпорядженні інформацією відомості про перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в полоні відсутні. Станом на дату надання відповіді інформації від держави – агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_3 , 1990 року народження, не надходило (а.с. 82).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, № ВГ/В-20260112-92 від 12 січня 2026 року ОСОБА_3 вважається таким, що зник безвісти на території бойових дій (під час воєнних дій) (а.с. 124).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За змістом пункту 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Частиною третьою статті 42 ЦПК України визначено, що у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

Окреме провадження як вид цивільного судочинства характеризується певною специфікою процесуальної форми, що зумовлена такими особливостями: 1) відсутність спору про право, яка водночас не виключає спору про факт, що полягає в неочевидності його існування; 2) особливий об`єкт судового захисту, яким є охоронюваний законом (законний) інтерес як потреба та прагнення до користування конкретним матеріальним та (або) нематеріальним благом, що може як опосередковуватися, так і не опосередковуватися певним суб`єктивним правом. Захист охоронюваного законом (законного) інтересу у справах здійснюється шляхом підтвердження судом наявності чи відсутності певного юридичної факту як підстави виникнення, зміни чи припинення неоспорюваних суб`єктивних прав; 3) спеціальна мета - підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини другої та третьої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру . Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).

Таким чином, оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю.

У цій справі із заявою про оголошення померлим ОСОБА_3 звернулася військова частина НОМЕР_1 , зазначаючи, що він проходив військову службу у її складі та ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу м. Мар`їнка Донецької області зник безвісти після бойового зіткнення з противником і до місця дислокації підрозділу не повернувся. Заявник вказував, що оголошення військовослужбовця померлим необхідне для державної реєстрації його смерті та виключення зі списків особового складу військової частини, оскільки до прийняття відповідного судового рішення він вважається таким, що проходить військову службу, а членам його сім`ї продовжується виплата належної частки грошового забезпечення. Крім того, заявник посилався на те, що рішення про оголошення особи померлою є підставою для реалізації членами сім`ї прав, пов`язаних із загибеллю військовослужбовця, зокрема щодо отримання одноразової грошової допомоги, пенсії у зв`язку із втратою годувальника та спадкових прав.

Пунктами 1–3 розділу ХХХ Порядку № 260 у редакції, чинній на дату зникнення ОСОБА_3 безвісті, передбачено виплату належного військовослужбовцю грошового забезпечення членам його сім`ї у разі його смерті (загибелі), а також визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон, заручників, інтернованих у нейтральних державах чи безвісно відсутніх, виплачується відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення членам сімей безвісно відсутніх військовослужбовців здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання таких військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення їх померлими. В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (установи, організації).

Про те, що військова частина є належним суб`єктом звернення до суду із заявою про оголошення військовослужбовця померлим, свідчить послідовна практика Верховного Суду (див. постанови від 02 липня 2024 року у справі № 183/3972/22, від 02 квітня 2025 року у справі № 465/3147/22, від 15 жовтня 2025 року у справі № 161/13331/24, від 24 квітня 2024 року у справі № 756/5840/23.

Отже, військова частина НОМЕР_1 має зацікавленість в оголошенні померлим військовослужбовця ОСОБА_3 , оскільки це є підставою для державної реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті в певний час або про оголошення її померлою.

Загальні вимоги до змісту заяви про оголошення особи померлою визначені статтею 306 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов`язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Внаслідок смерті відкривається спадщина.

Під час вирішення справи судом першої інстанції встановлено, що за результатами службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 встановлено, що він зник під час виконання бойового завдання в інтересах військової частини НОМЕР_2 у районі ведення бойових дій поблизу автошляху Мар`їнка - Донецьк 12 січня 2023 року. В акті службового розслідування та акті про настання смерті від 13 березня 2023 року зазначено, що під час бойового зіткнення штурмової групи з диверсійно-розвідувальною групою противника ОСОБА_3 отримав вогнепальне поранення голови, несумісне з життям, а евакуація його тіла була неможливою через щільний вогонь противника та наявність поранених у складі групи.

У ході проведення службового розслідування були отримані пояснення військовослужбовців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які безпосередньо перебували разом із ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання.

Зокрема, зі змісту письмових пояснень ОСОБА_4 , підтверджених ОСОБА_5 , вбачається, що під час стрілецького бою з противником ОСОБА_3 перестав відповідати на звернення, після чого під час його огляду було виявлено кровотечу з голови та відсутність пульсу. Через вогневе ураження противника та наявність поранених військовослужбовців забрати тіло ОСОБА_3 з місця події можливості не було.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав вважати, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу м. Мар`їнка Донецької області внаслідок отриманого вогнепального поранення голови.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви військової частини НОМЕР_1 , суд першої інстанції, встановивши обставини зникнення ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання, результати проведеного службового розслідування, зміст акта про настання смерті та пояснення військовослужбовців, які безпосередньо перебували разом із ним під час бойового зіткнення, дійшов правильного висновку про наявність достатніх підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції.

Вищенаведеними висновками суду спростовуються доводи апеляційної скарги про відсутність у військової частини НОМЕР_1 права на звернення до суду із заявою про оголошення військовослужбовця померлим, а також доводи щодо недоведеності обставин, які дають підстави для вірогідного припущення про смерть ОСОБА_3 , неналежності та недостатності доказів, поданих заявником, і неможливості оголошення особи померлою за відсутності її тіла та за наявності статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Такі доводи зводяться до переоцінки належним чином досліджених судом доказів та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим.

Апелянтка вважає, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки останнім відомим місцем перебування ОСОБА_3 був район м. Мар`їнка Донецької області, де він зник за обставин, пов`язаних із бойовими діями. При цьому заявник був обізнаний із цими обставинами, а суд першої інстанції не перевірив відомостей про місце проживання чи перебування військовослужбовця під час вирішення питання про відкриття провадження.

Відповідно до статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Ця норма встановлює альтернативну підсудність справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою: заявник має право звернутися до суду за вибором - за місцем свого проживання, або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, або за місцезнаходженням її майна.

Використання заявником одного з трьох законних варіантів підсудності саме по собі не може розглядатися як порушення процесуальних норм, якщо обраний варіант відповідає встановленим судом фактичним обставинам.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 12 березня 2021 року зареєстрований за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Юнаківка, тобто на території, на яку поширюється територіальна юрисдикція Сумського районного суду Сумської області. Перебування ж військовослужбовця в районі м. Мар`їнка Донецької області було зумовлене виключно виконанням наказу про відрядження до військової частини НОМЕР_2 для виконання бойового завдання - тобто має суто службовий, тимчасовий характер, регульований нормами військового законодавства (статути, накази по особовому складу), а не нормами законодавства про реєстрацію місця проживання чи перебування фізичних осіб.

Відрядження військовослужбовця до району ведення бойових дій не є місцем його проживання чи перебування у розумінні цивільного процесуального законодавства, оскільки таке перебування має службовий та тимчасовий характер і не підлягає декларуванню або реєстрації відповідно до Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) сформульовано правовий висновок про те, що визначення територіальної юрисдикції здійснюється з урахуванням зареєстрованого, а не фактичного місця проживання або перебування фізичної особи, а звернення до суду за місцем фактичного перебування без підтвердження реєстрації не відповідає вимогам процесуального закону.

Колегія суддів вважає, що такий підхід, визначений Верховним Судом у позовному провадженні, є застосовним і до статті 305 ЦПК України, яка вживає ті самі поняття "місце проживання (перебування)" фізичної особи як критерій підсудності.

Оскільки зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 перебувало на території юрисдикції Сумського районного суду Сумської області, звернення військової частини НОМЕР_1 із заявою саме до цього суду повністю узгоджується з положеннями статті 305 ЦПК України. Посилання апелянта на місце фактичного зникнення військовослужбовця під час бойового завдання як на останнє відоме місце перебування є помилковим, оскільки ототожнює тимчасове службове відрядження з місцем проживання (перебування) в процесуально-правовому значенні.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про передчасність звернення військової частини НОМЕР_1 до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити таку особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з урахуванням конкретних обставин справи фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці її ймовірної загибелі або від дня настання події, яка спричинила її загибель, якщо така подія, хоча й була наслідком воєнних дій, сталася поза межами території ведення активних бойових дій. При цьому словосполучення «від дня закінчення воєнних дій» у контексті широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України підлягає тлумаченню як строк, що обчислюється насамперед від дня закінчення активних бойових дій на відповідній території України, а не від дня припинення воєнного стану чи завершення воєнних дій на території всієї держави.

Як установлено судом першої інстанції, активні бойові дії на території Мар`їнської міської територіальної громади Донецької області, де 12 січня 2023 року під час виконання бойового завдання зник безвісти ОСОБА_3 , завершилися 16 січня 2025 року. Із заявою про оголошення ОСОБА_3 померлим військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду у грудні 2025 року, тобто після спливу більш як шести місяців із дня завершення активних бойових дій на зазначеній території.

За таких обставин суд першої інстанції правильно застосував положення частини другої статті 46 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати звернення заявника передчасним. Доводи апеляційної скарги про необхідність обчислення зазначеного строку виключно від дня завершення воєнних дій на всій території України не ґрунтуються на наведеному вище висновку Великої Палати Верховного Суду, який підлягає врахуванню під час вирішення цієї справи.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, повно та всебічно з`ясував обставини справи, належним чином дослідив подані докази та надав їм оцінку відповідно до вимог статей 76–89 ЦПК України. Встановлені у справі обставини підтверджують наявність достатніх підстав для оголошення ОСОБА_3 померлим відповідно до вимог статті 46 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення правил територіальної підсудності, відсутності у військової частини НОМЕР_1 права на звернення до суду із відповідною заявою, недоведеності обставин загибелі ОСОБА_3 , а також передчасності звернення до суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, спростовуються встановленими судом обставинами та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права або зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою доказів.

Оголошення судом громадянина померлим усуває невизначеність у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме (див. постанову Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі № 944/5010/24).

Водночас апеляційний суд зазначає, що за приписами частини першої статті 48 ЦК України якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Отже, оголошення фізичної особи померлою не створює незворотних правових наслідків, оскільки у випадку появи особи або одержання відомостей про місце її перебування закон передбачає порядок відновлення її прав шляхом скасування відповідного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матюхи Дмитра Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 травня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена «09» липня 2026 року.

Головуючий (суддя-доповідач) М.В. Нестеренко

Судді М.В. Щербаченко

А.П. Сидоренко