Додаткове рішення від 08 липня 2026 р. у справі №582/1318/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №582/1318/25

Номер провадження 22-з/816/82/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВА

09 липня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Худика А.М.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Кулібаби Олександра Олександровича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 582/1318/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 31 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

Постановою Сумського апеляційного суду від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_2 – адвоката Валюх Юрія Васильовича було задоволено частково, рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 31 березня 2026 року змінено. Ухвалено - виключити з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання на відсутність належних та допустимих доказів порушення прав ОСОБА_2 , як власниці земельної ділянки чи нерухомого майна

В іншій частині рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 31 березня 2026 року залишено без змін.

19 червня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Кулібаба О.О. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 11 000 грн, згідно акту виконаних робіт.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що постановою Сумського апеляційного суду від 16.06.2026 не вирішено питання про судові витрати. Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що має намір подавати заяву про вирішення питання стосовно понесених судових витрат на правничу допомогу під розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, оскільки судові витрати повинні підтверджуватись відповідними доказами, а акт виконаних робіт адвокат підписав з клієнтом вже після ухвалення постанови апеляційним судом. Просив врахувати викладене та стягнути з позивачки ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 11000 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Як передбачено частинами 2, 3, 8, 12 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц та постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 681/947/24 та інших постановах.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Як убачається з апеляційної скарги, відповідачем у відзиві на апеляційну було зазначено, що відповідач поніс витрати на правничу допомогу, докази понесених і документально підтверджених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Отже, відповідач завчасно повідомив суд та інших учасників справи про намір подати докази судових витрат у порядку, прямо передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Матеріали справи містять договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду та акт надання послуг (том №1 а.с. 111-114, 115, том №2 а.с.5), яким підтверджуються обсяг наданих послуг, факт їх прийняття клієнтом та розмір гонорару.

Сам по собі факт ненадання квитанції про оплату не свідчить про відсутність підстав для розподілу судових витрат, оскільки процесуальний закон передбачає можливість компенсації витрат, які не лише сплачені, а й підлягають сплаті.

Згідно п. 1.1 п. 3.1.3 договору № 2810/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 08 жовтня 2025 року (том №1 а.с. 111-114) адвокат зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів і надавати правову допомогу клієнту на умовах, в порядку і обсягах, визначених договором, а клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу і фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до акту №2 приймання-передачі наданих послуг від 16 червня 2026 року у відповідності з договором про надання правової (правничої) допомоги від 28.10.2025 № 2810/25 за надання послуг: підготовка та подача до суду заяви про внесення відомостей про представника відповідача до електронної справи та надання доступу до електронної справи № 582/1318/25 та ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги, складання заяви про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції та представництво клієнта в режимі відеоконференцзв`язку з власних технічних засобів, правовий аналіз та надання консультацій клієнту, підготовка та подача до суду апеляційної інстанції відзиву (том №2 а.с. 5).

З урахуванням наведеного, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги від 28 жовтня 2025 року та акт виконаних робіт від 16 червня 2026 року, врахувавши обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про те, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді у сумі 11000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Підстав для стягнення витрат у розмірі, про який просить заявник, не вбачається.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 3 000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

Тому заява представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Кулібаби О.О. про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 270, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Кулібаби Олександра Олександровича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий - О.М. Черних

Судді: В.І. Криворотенко

А.М. Худик