Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №490/2986/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 06 липня 2026 р.

Справа: №490/2986/26

Суддя: Серебрякова Т. В.

07.07.26

22-ц/812/1344/26

Єдиний унікальний номер судової справи 490/2986/26

Номер провадження 22-ц/812/1344/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

07 липня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового засідання – Колосовою О.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дідняк І.А.,

відповідача ОСОБА_2 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу, яка постановлена Центральним районним судом міста Миколаєва 07 травня 2026 року під головуванням судді Саламатіна О.В. о 09 год.05 хв. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Дідняк Ірину Анатоліївну, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтований тим, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №541.

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, подружнє життя між сторонами не склалось внаслідок несумісності характерів, різних поглядів на життєві проблеми та шляхи їх вирішення. Подружні стосунки сторони не підтримують, спільне господарство не ведеться, кожна сторона фактично проживає окремо.

За таких обставин, позивач вважала, що сім`я розпалась, відновлення її неможливе та недоцільне, час на примирення не має необхідності надавати в зв`язку із існуванням викладених вище суб`єктивних та об`єктивних причин.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила розірвати шлюб, укладений 25 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №541.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду на 07 травня 2026 року.

Відповідач ОСОБА_2 подав до районного суду клопотання про надання строку на примирення подружжя, в якому просив суд надати час на примирення строком шість місяців.

В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідач категорично не погоджується на розірвання шлюбу з позивачем та вважає, що розірвання шлюбу стане помилкою, спричиненою емоційною втомою від тривалої розлуки через війну. Відповідач наголошував, що сторони разом вже 26 років, а шлюб триває майже 18 років та базується на любові та взаємопідтримці, а нинішня криза є виключно наслідком зовнішніх обставин (війни).

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 травня 2026 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку для примирення задоволено.

Надано сторонам строк для примирення терміном на 6 (шість) місяців.

Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено до закінчення строку для примирення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач зазначала, що суд першої інстанції, надаючи максимальний строк для примирення сторін (6 місяців), не встановив та не врахував ключові фактичні обставини, що виключають реальну можливість примирення між сторонами. Зокрема те, що фактичні шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинені понад 2 роки тому; сторони не ведуть спільного господарства та не проживають однією сім`єю; позивач постійно проживає на території іншої держави (Австрія); має сталі нові стосунки та бажає створити сім`ю з іншим чоловіком.

За таких обставин суд фактично надав строк для примирення у ситуації, коли сімейні відносини як юридичний та фактичний інститут вже припинені. Це свідчить про формальний підхід до вирішення питання та невідповідність ухвали принципу розумності та пропорційності.

Вказано, що клопотання відповідача про примирення є маніпулятивним. Замість реальних кроків до відновлення родини, відповідач здійснює психологічний тиск, погрожує позивачу та її батькам, що підтверджується скріншотами реєстрації фактів несанкціонованого зламу відповідачем електронної скриньки позивача та інших інтернет сайтів, на яких зареєстрований позивач.

Дії відповідача свідчать про наявність конфліктних відносин між сторонами, що виключає можливість примирення як мети, передбаченої сімейним законодавством. Отже, використання строку для примирення в даній ситуації фактично перетворюється на інструмент затягування судового процесу, що суперечить завданню цивільного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність її доводів, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала районного суду зазначеним вимогам відповідає.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстрований Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №541 (а.с.36).

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 13 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

07 травня 2026 року від відповідача до суду надійшло клопотання про надання часу для примирення на шість місяців (а.с.31).

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 травня 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Надано сторонам строк для примирення терміном на 6 (шість) місяців та зупинено провадження у справі на вказаний строк.

За правилами ч.5 ст.211 ЦПК України під час розгляду справи по суті суд сприяє примиренню сторін.

У ч.7 ст.240 ЦПК України вказується на можливість суду у справах про розірвання шлюбу зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, крім випадків, передбачених ч.2 ст.111 СК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов`язковою підставою зупинення провадження у справі крім випадків, передбачених ч.2 ст.111 СК України.

Стаття 111 СК України передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечитиме моральним засадам суспільства (ч.1 ст.111 СК України).

Якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються (ч.2 ст.111 СК України).

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі №446/2076/24 зазначав, що ухвала про зупинення провадження у справі у зв`язку із наданням сторонам строку для примирення є одним процесуальним актом, який може бути предметом апеляційного оскарження окремо від рішення суду як в частині наданням сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, так і в частині зупинення провадження у справі.

Оскаржуваною ухвалою від 07 травня 2026 року сторонам надано строк для примирення на 6 місяців, тобто в межах передбаченого законом строку.

Заперечуючи проти надання строку на примирення, позивач не посилається на наявність передбачених ч.2 ст.111 СК України обставин.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, бажання відповідача спробувати зберегти шлюб, з врахуванням інтересів неповнолітньої дитини сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з метою збереження сім`ї необхідно вжити заходи для примирення подружжя та задовольнив клопотання відповідача ОСОБА_2 .

З огляду на викладене не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що шлюбні стосунки сторін фактично припинені, оскільки вони разом не проживають, не ведуть спільне господарство та позивач втратила почуття любові до відповідача. До того ж, колегія суддів враховує, що такі обставини будуть предметом дослідження судом першої інстанції при розгляді справи по суті у разі, якщо застосовані судом заходи для примирення подружжя не дадуть позитивного результату.

При вирішенні питання щодо зупинення провадження у справі суд першої інстанції дотримався положень ч.7 ст.240, п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 09 липня 2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua