Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №749/213/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/213/26

Номер провадження 2/749/297/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, яка не досягла 18 років, військовозобов`язаним,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив встановити факт, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову зазначено, що заявник та ОСОБА_2 , перебували у шлюбі, який згідно рішення про розірвання шлюбу №749/700/19 від 16.08.2019 року Щорського районного суду Чернігівської області розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню доньку- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Після розірвання шлюбу, донька заявника залишилася проживати разом з батьком. Мати дитини з сім`єю не проживає, участі в її утриманні та вихованні не бере, не спілкується та місце її перебування заявнику невідоме, більше двох років взагалі не приїздила провідати доньку. Оскільки ОСОБА_2 матеріальної допомоги не надає, то заявник звернувся 25.09.2025 року до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з неї аліментів на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Увесь час позивач самостійно здійснює матеріальне утримання та виховання доньки, забезпечує її потреби та догляд. На підтвердження цього звернувся до органу опіки та піклування Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області з письмовою заявою з метою обстеження умов проживання родини за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач посилається на положення п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 4 додатку 5 до Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, згідно з якими для отримання відстрочки від мобілізації особа, яка самостійно виховує дитину, має надати рішення суду про встановлення відповідного факту.

З огляду на це, встановлення зазначеного факту необхідне для забезпечення його права на відстрочку від призову та захисту прав неповнолітньої доньки.

Ухвалою судді Сновського районного суду Чернігівської області від 18 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та представник позивача адвокат Шадуйкіс Г.В. не з`явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на вебпорталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі № 749/213/26 відповідача ОСОБА_2 . Про причини неявки в судове засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Представник заінтересованої особи Органу опіки та піклування Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника, у прийнятті рішення покладається на розсуд суду.

Також в судове засідання не з`явився представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 , надав заяву про розгляд справи без участі та прийняти рішення на розсуд суду .

Заслухавши пояснення представника позивача, Дослідивши доводи заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо у цій справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Щорського (Сновського) районного суду Чернігівської області № 749/700/19 від 16.08.2019 року (набрало законної сили 17.09.2019 року).

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Щорського районного управління юстиції Чернігівської області.

Актом обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 29 січня 2026 року, складеним комісією за участю представників Сновської міської ради, встановлено, що дитина проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком - позивачем у справі; для виховання та розвитку дитини створено належні умови, дитина забезпечена окремим спальним місцем, сезонним одягом, взуттям, продуктами харчування; стосунки та традиції в сім`ї доброзичливі; за результатами бесіди із членами сім`ї встановлено, що мати участі у вихованні та утриманні доньки не приймає, стан здоров`я дитини задовільний.

Висновком органу опіки та піклування Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області від 29.04.2026 № 01-06/1127 підтверджено доцільність встановлення в судовому порядку факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . У висновку зазначено, що під час відвідування сім`ї неповнолітня дитина повідомила, що як після розлучення батьків, так і до цього, вона проживає та проживала з батьком, який самостійно займається її утриманням та вихованням; провести бесіду з матір`ю дитини виявилося неможливим, оскільки місце її проживання невідоме; за результатами телефонної розмови з ОСОБА_2 встановлено, що вона проживає за межами Сновської територіальної громади у цивільному шлюбі.

Судовим наказом Сновського районного суду Чернігівської області від 30.09.2025 у справі № 749/1455/25 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття. Даних про виконання цього судового наказу відповідачем матеріали справи не містять; позивач стверджує, що аліменти фактично не сплачуються.

Відповідно до довідки Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, наданої на запит суду (вх. № 2591 від 23.05.2026), за результатами перевірки бази даних встановлено, що ОСОБА_2 09.08.2025 здійснила виїзд за межі України через пункт пропуску «Краковець»; попередні відомості про перетин нею державного кордону датовані 2018 роком. Відомостей про повернення відповідача в Україну після 09.08.2025 у базі даних немає.

Наведені докази в сукупності підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, тривалий час не підтримує з нею особистого контакту та не сплачує присуджені судом аліменти, а з серпня 2025 року перебуває за межами України.

Разом з тим орган опіки та піклування Сновської міської ради, як третя особа, у своєму висновку від 29.04.2026 № 01-06/1127 не заперечив проти позову та визнав встановлення заявленого факту доцільним.

Оцінюючи встановлені обставини у світлі норм матеріального права, суд зазначає таке.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу, проживання батьків окремо від дитини не звільняє їх від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом. Ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Положеннями статті 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття. Відповідно до частин 1–4 статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Оскільки СК України не встановлює підстав для припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися. Свідоме ухилення одного з батьків від участі у вихованні та утриманні дитини може бути підтверджене лише рішенням суду в порядку вирішення питання про позбавлення батьківських прав.

За загальним правилом, сформульованим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, доведення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком пов`язане з настанням обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, однак сам лише факт роздільного проживання батьків та дитини, відсутність спілкування чи матеріальної допомоги не свідчить про припинення чи обмеження обсягу батьківських прав матері та не звільняє обох батьків від обов`язку виховувати та утримувати дитину. Захист порушених прав у зв`язку із самоусуненням одного з батьків від виконання батьківських обов`язків має здійснюватися в іншому порядку - шляхом пред`явлення позову про позбавлення батьківських прав, а не позову про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Згідно із статтею 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наведені у справі докази: акт обстеження умов проживання, висновок органу опіки та піклування, довідка про перетин державного кордону, відомості про несплату аліментів підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, не спілкується з нею та не сплачує аліменти, однак не підтверджують настання будь-якої з виключних обставин, з якими закон і сталa судова практика пов`язують обмеження чи припинення обсягу батьківських прав матері: відповідача не визнано судом безвісно відсутньою або померлою, вона не позбавлена батьківських прав, не визнана недієздатною, відомості про її перебування в полоні чи на тимчасово окупованій території відсутні. Сам факт виїзду відповідача за межі України 09.08.2025 та відсутність у базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про її повернення не є тотожним визнанню особи безвісно відсутньою чи об`єктивній неможливості здійснення нею батьківських прав, а лише свідчить про її проживання за кордоном, що само по собі не позбавляє її батьківських прав та обов`язків щодо дитини.

Ухилення відповідача від сплати аліментів, присуджених судовим наказом від 30.09.2025, є підставою для звернення позивача до органів державної виконавчої служби для примусового виконання цього наказу, а не для встановлення факту самостійного виховання дитини в порядку окремого провадження.

Позитивний висновок органу опіки та піклування щодо доцільності встановлення заявленого факту не є обов`язковим для суду та не звільняє позивача від визначеного законом обов`язку довести наявність саме виключних обставин, що обмежують чи припиняють обсяг батьківських прав матері дитини, а не лише обставин роздільного проживання та неучасті одного з батьків у вихованні дитини.

Таким чином, заявлені позовні вимоги фактично зводяться до констатації неналежного виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків, що може бути підставою для звернення до суду з іншими вимогами, зокрема про позбавлення батьківських прав, але не є підставою для встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати позивача (судовий збір у розмірі 1 331,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн) відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають та залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Сновської міської ради Корюківського району Чернігівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, яка не досягла 18 років, військовозобов`язаним - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев