Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №592/967/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/967/26

Провадження №2/592/1068/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючої судді Корольової Г.Ю., за участю секретаря судового засідання Перев`язки К.А., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на дитину та додаткових витрат на неповнолітню дитину,

У С Т А Н О В И В:

Позиція сторін у справі.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів на дитину та додаткових витрат на неповнолітню дитину.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що сторони від шлюбу та спільного проживання мають спільну дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано, дитина проживає разом із матір`ю.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 березня 2010 року у справі № 2-2333 було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.01.2020 року, та до дня досягнення дитиною повноліття.

Позивачка зазначає, що починаючи з січня 2025 року сума аліментів зменшилась і не відповідає потребам дитини, ні реальному матеріальному стану відповідача і зазначила, що вона з 2022 року проживає разом з дитиною на території Швейцарської Конфедерації та здійснює повне матеріальне утримання дитини, включаючи витрати на проживання, проїзд громадським транспортом до місця навчання дитини, освіту, мовну інтеграцію, медичне забезпечення, лікарські засоби та вітаміни, необхідні для дитини відповідного віку, у частині, що не покривається медичним страхуванням. Вказує, що рівень витрат на дитину у Швейцарії є суттєво вищим, ніж в Україні, а вона отримує лише соціальну допомогу, проте ці кошти лише мінімальне покривають харчування, і повністю не покривають жодних інших витрати, зокрема: репетиторів з німецької, французької та англійської мов, транспортні витрати, шкільні матеріали, харчування у школі; одяг та взуття (ціни у 4-6 разів вищі), медичні обстеження, окуляри, лікування зору – очні каплі «Атропін», які потрібно замовляти та купувати щомісяця, платні додаткові заняття для інтеграції та розвитку дитини. Батько дитини, відповідач, не бере участі у забезпеченні реальних потреб дитини, не компенсує витрати на її навчання, проїзд до місця навчання, розвиток і медичне забезпечення. Позивачка вважає, що у зв`язку з фактичним проживанням дитини у Швейцарїї, зростання потреб і значним збільшенням витрат, існують всі законні підстави для перерахунку та збільшення розміру аліментів, враховуючи реальний матеріальний стан відповідача, який придбав у 2023 і 2024 роках два автомобіля: SKODA Super b- державний номер НОМЕР_1 і Volkwagen LT-35 – державний номер НОМЕР_2 та здійснення ним витрат на їх обслуговування та ймовірність проживання його у орендованій квартирі у м. Суми, а не за місцем його реєстрації у м. Білопілля. Окрім цього, позивачка зазначає, що відповідач перебуває у фактичних сімейних відносинах з ОСОБА_6 і під час спільного проживання придбали будинок у м. Суми, який зареєстровано хоча і з нею, але не виключається участь відповідача у фінансуванні та кардинальній реконструкції будинку і витрат на будівельні матеріали і ремонті роботи, що об`єктивно потребують значних фінансових витрат, а тому просить встановити фіксований розмір аліментів у розмірі 200 Євро щомісячно, з перерахунку у гривню за офіційним курсом НБУ на день сплати, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитини повноліття, стягнути з відповідача 50% додаткових витрат на дитину з перерахунком у гривню за офіційним курсом НБУ на день сплати, фактичні витрати у швейцарських франках та в гривнях, що становить 3 248 грн. у швейцарських франків та 29 460 грн. та зобов`язати відповідача компенсувати 50% додаткових витрат на дитину у майбутньому, що виникають у зв`язку з навчанням, репетиторством, медичним обстеженням, участю у додаткових заходах та іншими потребами дитини на підставі наданих документів і квитанцій, незалежно від валюти їх здійснення, з перерахунком у гривню за офіційним курсом НБУ на день сплати.

У судовому засіданні позивачка вимоги позову підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, а також у додаткових поясненнях просила ще стягнути з відповідача на її користь недоплату аліментних зобов`язань у розмірі 2527,59 грн. за період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2026 року.

Представник позивача повністю підтримала позовні вимоги у судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні, посилаючись на те, що за період стягнення аліментів майновий стан відповідача не змінився на стільки, щоб стягувати з нього аліменти у розмірі 200 доларів США щомісячно і заперечує проти стягнення додаткових витрат, які не підтверджені належними та допустимими доказами. Надані документи на іноземній мові не перекладені на державну мову. У відповідача відсутнє нерухоме майно, отримає лише заробітну плату, з якої відраховуються аліменти згідно рішення суду та закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належно утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів». Також представником відповідача зазначено, що позивачем складено позовна заява за допомогою штучного інтелекту і не перевірено, що посилання на постанови ВС не відповідають тим правовим відносинам, які зазначені у позовній заяві, а деякі зазначені лише рішення першої або апеляційної інстанції. Просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2026 року позовна заява залишена без руху і надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 09 березня 2026 року.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27 травня 2026 року.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 червня 2026 року витребувані докази з Головного управління Державної податкової служби у Сумській області щодо податкового розрахунку сум доходу відповідача.

Фактичні обставини справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Сторони від шлюбу мають спільну неповнолітню доньку – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.8).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 березня 2010 року у справі № 2-2333 було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30% мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 січня 2010 року, та до дня досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 на території Швейцарської Конфедерації з 2022 року.

Позивачка першою вимогою свого позову просить змінити спосіб стягнення аліментів з частки на тверду суму у розмірі у первісному позові вказала 11 200 грн., в уточненій позовній заяві просила стягнути у твердій сумі розміром 7 000 грн., посилаючись на те, що виплата у частки не вистачає на потреби дитини, яка проживає у Швейцарії, а відповідач окрім зарплати отримує допомогу як ВПО, має два транспортні засоби, його образ життя покращився, у його співмешканці є будинок і вони разом його ремонтують і вкладають спільні гроші.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

При перевірці позовної заяви, у посиланнях на постанови ВС справи взагалі не стосуються сімейних правовідносин щодо участі батьків у вихованні дитини, а саме за №522/1915/16 стосується кримінального провадження, за №761/2662/15-ц – рішення Шевченківського районного суду м. Києва стосовно розірвання шлюбу, за №756/4947/17-ц відмова у додаткових витратах; за №607/12170/20 – рішення стосовно додаткових витрат на оплату дитячого садочку, а за змістом ухвали ВС за 523/9632/24 від 26 березня 2026 року зазначено, що Верховний Суд не заперечує використання учасниками справи інформаційних технологій при підготовці процесуальних документів, зокрема й інструментів штучного інтелекту (ШІ), однак таке використання має супроводжуватись відповідним контролем та верифікацією з боку людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Положеннями ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, оскільки можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених у ст. 182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-III, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, саме стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів - в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі.

Відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 16.06.2021 у справі № 643/11949/19, за положеннями ст. 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою і зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм, можна дійти висновку, що відповідач зобов`язаний утримувати спільних з позивачем дітей і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя нарівні з позивачем.

Згідно з ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, що регулює сімейні правовідносини щодо утримання неповнолітніх дітей, та виняткового права стягувача аліментів на зміну способу їх стягнення, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та необхідність змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 30 березня 2010 року у справі № 2-2333 було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 30% мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19 січня 2010 року, та до дня досягнення дитиною повноліття. З частки доходу на тверду грошову суму, беручи до уваги його заробітну плату та можливість працювати та отримувати заробітну плату у більшому розмірі з метою надання допомоги неповнолітньої дитини, але у меншому розмірі ніж просить позивачка, враховуючи і стан здоров`я позивача, розмір заробітної плати і зо він є переселенцем, стягнути з відповідача на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000 грн. щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, задовольняючи позов частково, суд врахував, що позивачем зазначені мотиви такі, як проживання нею у Швейцарії, де набагато вище рівень життя, наявність рухомого майна, проживання відповідача з жінкою, яка має більший дохід ніж у нього, але позивачкою не доведено належними та допустимими доказами розмір доходу відповідача, значне поліпшення його матеріального стану та необхідність стягнення з відповідача щомісячно аліментів саме у розмірі 7 000 грн. на дитину, оскільки на обох батьків покладено рівний обов`язок по утриманню дітей, а отже, заявляючи до стягнення саме такий розмір аліментів, позивач також мав довести свої щомісячні витрати на дітей в аналогічному розмірі.

Стосовно позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину, пов`язаних з витратами на оплату освітніх послуг та навчальних матеріалів, послуг репетиторів з німецької мови, медичних витрат на лікування зору, стоматологічне лікування дитини, придбання окулярів та оплату проїзних абонентів дитини на місце навчання у розмірі 210 525 грн. і також зобов`язати відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину у розмірі 50% від фактично понесених витрат позивачем за наявності підтверджуючих документів (квітанцій, чеків, рахунків, медичних довідок тощо), дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Зазначений висновок ґрунтується також на правовій позиції Верхового Суду України, висловленій 24 лютого 2016 р. у справі № 6-1296цс15, відповідно якої виходячи з аналізу ст.185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Пункт 1 ст. 3 ч. 1 Європейської Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР№ 789-ХIIвід 27.02.1991року передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно п. 2 - дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 від 27лютого 1991рокута набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов`язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Тобто, суд вирішує, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний приймати участь в цих витратах, виходячи з матеріального та сімейного положення сторін та інших інтересів та обставин, що мають істотне значення, що визначаються так само, як і при стягненні аліментів відповідно до ст. ст.181,182 СК України.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Чинним законодавством України не передбачений вичерпний перелік таких додаткових витрат на утримання дитини. Підставою призначення додаткових витрат є особливі обставини, які можуть бути зумовлені, як негативними і так і позитивними фактами.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Позивачкою на підтвердження її вимог надані купа документів на німецькій мові без перекладу (а.с.10-16, 22, 24, 25), деякі з перекладом (а.с.19, 21, 23), але не зрозуміло ким зроблений цей переклад на українську мову, один аркуш переведений та засвідчений нотаріусом про діагноз офтальмологом, але відсутні чеки про проведення оплати за окуляри або на придбання ліків або інші витрати.

Окрім цього, позивачкою надана купа квитанцій на переказ грошових коштів на ім`ям ОСОБА_7 , але відсутні відомості, хто вона, чим займається і за що проводилися такі перекази.

Згідно акту виконаних робіт від 20.01.206 року між виконавцем «Тополь» та ОСОБА_5 проводилися ряд медпослуг на суму 7220 грн., але відсутня документація про оплату даних послуг.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд не може визнати тексти на іноземній мові, квитанції про переказ невідомій особі грошей, які долучені до позову, належними та достовірними доказами.

Перевіривши доводи та докази позивачки, на які вона посилається, суд вважає, що позивачка не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на її користь, а тому і відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цієї частині позову.

Разом з тим, не знайшла свого підтвердження і необхідність додаткових витрат на майбутнє, оскільки позивачка не визначивши відповідний розмір майбутніх додаткових витрат не обґрунтувала необхідність таких витрат жодним доказом чи вагомим аргументом, що такі можливі витрати необхідні на постійній основі та не покриваються аліментами.

За таких підстав суд вважає позовні вимоги в цій частині не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У додаткових поясненнях позивачка просила стягнути з відповідача на її користь недоплату аліментних зобов`язань у розмірі 2527,59 грн. за період з 01 жовтня 2024 року по 31 березня 2026 року, що не відноситься до позовній вимоги і перевірці у даному позовному провадженні не підлягає.

Виходячи з часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст. 141, 180-184, 185 Сімейного кодексу України, ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів на дитину та додаткових витрат на неповнолітню дитину.

Змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , що стягуються з ОСОБА_4 за рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 30.03.2010 року в справі № 2-2333/2010 та визначити його у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Відмовити у решті позовних вимог за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в сумі 1 331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , фактично проживає – Швейцарія.

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 09.07.2026.

Суддя Галина КОРОЛЬОВА