Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №947/14707/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/14707/26

Провадження № 2/947/3824/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю

«Одеська обласна енергопостачальна компанія»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію,

інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , за період з грудня 2021 року по жовтень 2023 року в сумі 15657,20 грн. інфляційних втрат за період з січня 2024 року по червень 2025 року в розмірі 2895,21 грн., три відсотки річних за період з січня 2024 року по червень 2025 року в розмірі 758,91 грн. та судові витрати.

Представник позивача свої вимоги мотивує тим, між ним та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщений на офіційному сайті https://ooek.od.ua/ (надалі скорочено Договір), на умовах раніше укладеного договору з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» № 01002 - 916452, як з постачальником за регульованим тарифом, шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання електроенергії.

Згідно умов договору ТОВ «ООЕК» постачає електричну енергію на об`єкт побутового споживача, розташований за адресою: АДРЕСА_2 та відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Як стверджує представник позивача, ТОВ «ООЕК» від АТ «ДТЕК Одеські електромережі», як від оператора системи розподілу, отримано дані щодо фактичного споживання електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 за грудня 2021 року по жовтень 2023 року, відповідно до яких було спожито 9179 квт.год, що складає 16970,16 грн., з яких позивачем було здійснено часткову оплату заборгованості за електричну енергію в розмірі 1312,96 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати заборгованості за спожиту електричну енергію, як споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 30.04.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання, з повідомлення сторін по справі.

До судового засідання призначеного на 08.07.2026 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Однак, 08.07.2026 року до суду надійшла заява від представника позивача про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач – ОСОБА_1 (надалі за текстом – Відповідач) у судове засідання призначене на 08.07.2026 року також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з відповіддю з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідача, оскільки останній не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення останнього про дату, час і місце проведення судового засідання шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, на вказану адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, однак поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Додатково суд зазначає, що з урахуванням подання позивачем позовної заяви до суду в електронній формі через підсистему Електронний суд, позивачем на виконання приписів ч.1 ст. 177 ЦПК України були надані докази надсилання копії поданої до суду позовної заяви з додатками до неї засобами поштового зв`язку на адресу вищевказаного зареєстрованого місця проживання відповідача (поштове відправлення №6501100151511), яке у відповідності до трекінгу з відстеження поштових відправлень, що перебуває у вільному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті АТ «Укрпошта», вбачається, що поштове відправлення не вручено одержувачу та надіслано відправнику для повернення.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, відповідач про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, однак, у встановлений судом строк не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, не було надано заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, про причини неявки до судового засідання суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 01 січня 2019 року ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» є постачальником універсальних послуг на якого покладений спеціальний обов`язок, щодо постачання електричної енергії побутовим споживачам на території Одеської області, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 62 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» є юридичною особою та діє на підставі Статуту, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 .

Згідно з відповіддю з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданого позивачем балансу абонента ОСОБА_1 , на ім`я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за період 01.12.2021 року по 01.10.2024 року спожито 9179 кВт.год електричної енергії, на суму 16970,16 грн.

У відповідності до поданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем у лютому 2022 року, червні 2022 року, вересні 2023 року та жовтні 20224 року здійснено часткову сплату заборгованості за спожиту електроенергію в загальному розмірі 1312,96, за наслідком чого у останнього за період 01.12.2021 року по 01.10.2024 року наявна заборгованість в сумі 15657,20 грн.

Судом встановлено, що позивач 27.02.2026 року звертався до Київського районного суду міста Одеси з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 15657,20 грн., інфляційних нарахувань в сумі 2895,21 грн., трьох відсотків річних в сумі 758,91 грн.

Однак, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13.03.2026 року по справі №947/9039/26 ТОВ «ООЕК» відмовлено у видачі судового наказу на підставі вказаної заяви.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати заборгованості за спожиту електроенергію у вказаному розмірі, зумовило звернення позивача до суду з цим позовом.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є зокрема договори та інші правочини.

Згідно приписів ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до абз. 5 п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії›, фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Відповідно до п. 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до п. 1.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Відповідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, Укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Договори, передбачені цими Правилами, укладаються у письмовій формі в паперовому або в електронному вигляді.

Для укладення договору шляхом приєднання до умов договору, друга сторона підписує заяву-приєднання.

Договір може бути укладений, змінений та розірваний за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації, зокрема через особистий кабінет у вигляді електронного документа.

Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення електронних документів під час укладання, виконання, зміни та розірвання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії та використання електронної ідентифікації при укладанні договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії за допомогою інформаційно-комунікаційних систем та/або засобів електронної комунікації здійснюється з урахуванням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Початок виконання умов договору, передбаченого цими Правилами, може встановлюватися за погодженням сторін.

Порядок створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення електронних документів, у тому числі під час укладання, зміни, виконання та розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, визначається в угоді про електронний документообіг, укладеній між споживачем та іншим учасником роздрібного ринку електричної енергії.

Угода про електронний документообіг має містити інформацію щодо інформаційно-комунікаційної системи та/або засобу електронної комунікації, які використовуються учасником роздрібного ринку електричної енергії для електронної взаємодії зі споживачем.

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та розірвання договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку.

При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до п. 5.2.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 4.12. Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Відповідно до п. 5.5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що споживачі електричної енергії, зокрема, зобов`язані сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Отже, споживач несе відповідальність за прострочення платежів за електричну енергію та зобов`язаний здійснювати оплату за спожиту електричну енергію відповідно до показань приладу обліку за платіжними документами, які виписуються постачальником, у термін, який вказаний в рахунку для сплати за фактично укладеним договором.

Крім того, судом враховується висновок Верховного Суду викладений у постанові від 20.11.2024 року у справі №463/6799/18 згідно з яким, обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. Зазначена практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі 712/8916/17, постанови Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 07 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).

Відповідно до загальних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно , виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язку доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи вище викладене та надаючи оцінку наданим до суду доказам, судом встановлено, що позивач є належним постачальником послуг з електричної енергії до квартири АДРЕСА_4 , споживачем яких є ОСОБА_1 , на ім`я якого в свою чергу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та який зареєстрований за зазначеною адресою.

За наслідком чого є встановленим, що відповідач є споживачем електричної енергії за вказаною адресою, послуги з надання яких надаються позивачем.

Внаслідок не належного виконання зобов`язань зі сплати коштів за спожиту електричну енергію, у відповідача виникла заборгованість за період 01.12.2021 року по 01.10.2024 року в сумі 15657,20 грн.

Вказаний розрахунок не спростований відповідачем, містить усі необхідні складові нарахування, інформацію про абонента, застосовані тарифи, періоди нарахування, інформацію про частково сплачені кошти, є послідовним та логічним для сприйняття, а відтак приймається в якості належного доказу.

У відповідності до наданого до суду розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем частково здійснювалась сплата коштів за надані послуги, однак не в повному обсязі.

Під час розгляду справи відповідачем не оспорювався факт надання позивачем послуг з постачання електричної енергії, їх споживання, як і не оспорювалась якість відповідних послуг.

За наслідком чого, суд вважає підтвердженим факт, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та споживачем ОСОБА_1 на ім`я якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , існують фактичні договірні відносини з постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать вчинені споживачем дії, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання електричної енергії та часткової сплати коштів за ці послуги.

Доказів на підтвердження сплати вказаної суми заборгованості, відповідачем в порушення вимог ст. 81 ЦПК України до суду не надано.

На підставі вищевикладеного, приймаючи, що в порушення вищезазначених приписів закону, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувались кошти за спожиту електричну енергію, суд вважає доведеним належними доказами, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електричну енергію за період 01.12.2021 року по 01.10.2024 року складає в сумі 15657,20 грн.

Враховуючи вищевикладене в цілому, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» є обґрунтованим та підлягає до задоволення, а саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за спожиту електричну енергію за період 01.12.2021 року по 01.10.2024 року складає в сумі 15657,20 грн.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних суд зазначає наступне.

Згідно до розрахунків, наданих представником позивача, інфляції та трьох відсотків річних вбачається, що інфляційні збитки розраховані на суму заборгованості у загальному розмірі 15657,20 грн., за період з січня 2024 року по червень 2025 року становить у розмірі 2895 гривень 21 копійка грн., а три відсотки річних нараховані на вказану суму заборгованості за період з січня 2024 року по червень 2025 року складають 758 гривень 91 копійка.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, прострочив виконання грошового зобов`язання, останній на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07.07.2020 у справі № 14-448цс19-ц.

Судом встановлено вірність вищевказаних розрахунків, у зв`язку з чим, нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних відповідають вимогам Закону та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Ухвалюючи рішення суду по справі судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи вищевикладене в цілому, суд вважає що, за наслідком обґрунтованості заявлених вимог, порушенні права позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» підлягають захисту, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, за даним позовом виходячи з ціни позову у розмірі 19311,32 грн. та з врахуванням подання позивачем позовної заяви в електронному вигляді, судовий збір підлягав до слати у розмірі 2662,40 грн.

Позивачем до позову на підтвердження сплати судового збору було надано платіжні доручення №9958836068 від 17.06.2025 року в сумі 2119,60 грн., №9958858963 від 30.12.2025 року в сумі 240,00 грн. та №34800 від 20.01.2026 року в сумі 30,00 грн.

Поряд з цим судом встановлено, що 27.02.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» зверталось до Київського районного суду міста Одеси з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 заборгованості (справа №947/9039/26), у видачі якого ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13.03.2026 року було відмовлено.

Позивачем під час звернення до суду з вказаною заявою в рамках справи №947/9039/26 було сплачено судовий збір у розмірі 302,80 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

З урахуванням вищевикладеного, судом приймається сплачений позивачем в рамках справи №947/9039/26 судовий збір за звернення до суду з заявою про видачу судового наказу у розмірі 302,80 грн., як судовий збір в рамках даної справи.

З урахуванням задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат зі сплати судового збору підлягає у розмірі встановленому за пред`явлення даної позовної заяви до суду, а саме в сумі 2622,40 грн.,

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, інфляційних втрат та трьох відсотків річних – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, код ЄДРПОУ - 42114410) заборгованість за спожиту електроенергію за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2021 року по 01.10.2024 року в розмірі 15657 (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок, інфляційні втрати нараховані на суму заборгованості за період з січня 2024 року по червень 2025 року у розмірі 2895 (дві тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) гривень 21 (двадцять одна) копійка, три відсотки річних нараховані за період з січня 2024 року по червень 2025 року у розмірі 758 (сімсот п`ятдесят вісім) гривень 91 (дев`яносто одна) копійка, що в загальному розмірі становить 19311 (дев`ятнадцять тисяч триста одинадцять) гривень 32 (тридцять дві) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 88, код ЄДРПОУ - 42114410) у відшкодування витрат зі сплати судового збору – 2622 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко