Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №380/8679/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 рокусправа № 380/8679/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (місце проживання: 81134, Львівська область, Пустомитівський район, с.Липники, РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні;

-стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 166 370,96 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

-визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів передбаченої Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у належному розмірі, нарахованого за період з 01.01.2016 по 07.05.2024;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі, за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати 01.04.2026 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач не провів своєчасно розрахунок у зв`язку із звільненням. Зазначає, що оскільки відповідачем на день звільнення зі служби не проведено повного розрахунку при звільненні зі служби, позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, а окрім того, має право на компенсацію втрати частини доходів передбаченої Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». У зв`язку з вищенаведеним, адміністративний позов просить задовольнити повністю.

Ухвалою від 20.05.2026 суддею відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Відповідач подав до суду відзив у якому заперечив позов з тих підстав, що оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Просить у позові відмовити

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Суд установив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді головного сержанта інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 у військовому званні майстер-сержант.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02 травня 2024 року №37-РС позивач звільнений з військової служби у запас за підпунктом «г» частини п`ятої пункту 2 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

07 травня 2024 року майстер-сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 380/14265/24 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 07 травня 2024 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 07 травня 2024 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Зазначене судове рішення, в частині нарахування та виплати грошового забезпечення, виконано відповідачем 01.04.2026 та перераховано позивачу грошове забезпечення у розмірі 83 625,23 грн.

Позивач вважає, що оскільки виплату індексації грошового забезпечення відповідач у день звільнення позивачу не провів, то відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, але не більше ніж за шість місяців, тобто з 08.05.2024 до 08.11.2024.

Крім того, під час проведення виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відповідач не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення.

Позивач вважає, що він має право на компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення.

Зазначене стало мотивом для звернення позивача до суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Особливим способом реалізації права на працю є проходження військової служби за контрактом.

Однією з встановлених державою гарантій права на своєчасне одержання винагороди за працю є передбачений Кодексом законів про працю України обов`язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі також Закон № 2011-XII).

Однак Законом № 2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116-117 Кодексу законів про працю України.

Наведене відповідає правовій позиції щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби, сформованій у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 30.01.2019 у справі № 807/3664/14, від 26.06.2019 у справі № 826/15235/16 та від 30.04.2020 у справі № 140/2006/19.

У спірних правовідносинах Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022 в статтю 117 КЗпП України внесені зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі №560/11489/22 вказав, що у контексті цієї справи слід застерегти, що з 19 липня 2022 року стаття 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями. На дату звернення позивача до суду з цим позовом стаття 117 КЗпП України діяла в редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-ІХ, і підлягала застосуванню.

Отже у цій справі суд ураховує приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України, відповідно до якої законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 580/9003/23.

Як встановив суд, 07 травня 2024 року майстер-сержанта ОСОБА_1 виключено із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При звільненні, позивачу не було виплачене належне йому грошове забезпечення у зв`язку з чим позивач звертався за захистом своїх прав до суду.

Рішення суду, яким позивачу нараховано відповідні суми грошового забезпечення виконано відповідачем 01.04.2026 та перераховано позивачу грошове забезпечення у розмірі 83 625,23 грн.

Отже, позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні, але не більше ніж за шість місяців, тобто з 08.05.2024 до 08.11.2024.

Стосовно розрахунку середнього заробітку, який належить до виплати позивачу з урахуванням норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла після 19 липня 2022, то суд зазначає таке.

Відповідно до довідки від 18.05.2026 про доходи позивача за два останні місяці служби перед звільненням (07.05.2024 ) становив 55 789,00 грн.

Кількість календарних днів за березень-квітень 2024 року становить 61 день.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням складає 914,57 грн (55 789,00 грн /61 день). Період за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а саме з 08.05.2024 до 08.11.2024 (включно) становить 184 календарних днів.

Таким чином, середній заробіток, який підлягає виплаті позивачу у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні становить 168 280,88 грн (914,57грн х 184 календарних днів).

Разом з тим, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 166 370,96 грн з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Саме таку суму позивач вважає належною для нього сатисфакцією з метою отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд дійшов висновку про задоволення позову в частині, що заявлена позивачем.

Стосовно компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення, то суд зазначає таке.

Суд встановив, що під час проведення виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року відповідач не нарахував та не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасно виплачену індексацію грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 , у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі також Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Статтями 3 та 4 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі також Порядок №159) визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів.

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Компенсація втрати частини доходу є спеціальним видом юридичної відповідальності, який застосовується до органу, що здійснює нарахування та виплату доходів, з метою захисту майнових інтересів громадян та є прямим правовим наслідком невиконання обов`язку щодо своєчасного нарахування та виплати особі відповідних доходів. При цьому основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.

Оскільки факт несвоєчасної виплати сум індексації грошового забезпечення із затримкою на один і більше календарних місяців з моменту виникнення права на її отримання встановлений рішенням суду, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Отже, бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі, яка була йому нарахована та виплачена на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі № 380/14265/24, є протиправною.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача, з його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 81134, Львівська область, Пустомитівський район, с.Липники, РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 81134, Львівська область, Пустомитівський район, с.Липники, РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 166 370 (сто шістдесят шість тисяч триста сімдесят)гривень 96 копійок з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів передбаченої Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення у належному розмірі, нарахованого за період з 01.01.2016 до 07.05.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення в належному розмірі, за період з 01.01.2016 до дня її фактичної виплати 01.04.2026 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 81134, Львівська область, Пустомитівський район, с.Липники, РНОКПП НОМЕР_2 ) 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривень 96 копійок судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09.07.2026.

Суддя Лунь З.І.