Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №380/3206/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 рокусправа № 380/3206/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, що полягають у невиплаті позивачу грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 15.10.2019 до 19.02.2020 проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, 19.02.2020 уклав контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України строком на три роки, тобто до 18.02.2023, який було автоматично продовжено до оголошення демобілізації. Наголошує, що за час проходження служби брав безпосередню участь у заходах оборони у періоди: з 08.08.2022 до 24.11.2022, з 23.02.2023 до 24.06.2023, з 20.09.2023 до 21.12.2023, з 20.03.2024 до 26.06.2024, з 21.11.2024 до 21.12.2024, з 12.05.2025 до 31.05.2025, з 01.07.2025 до 28.07.2025, з 01.09.2025 до 31.10.2025, що в сукупності становить понад 6 місяців. Під час проходження служби отримав бойове травмування: вибухова травма, акубаротравма, струс головного мозку, цефалгічний синдром, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №50/02/30-4 від 20.10.2023. З метою реалізації права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої п. 4 постанови №153, звернувся до відповідача із заявою, у задоволенні якої відмовлено. Підставою для відмови слугувало те, що позивач уклав перший контракт 19.02.2020, тобто до введення воєнного стану 24.02.2022. Вважаючи поведінку відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

17.03.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин і правових підстав позову. Покликаючись на п. 4 постанови №153 зазначає, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень. Оскільки позивач був прийнятий на військову службу за контрактом 19.02.2020, тобто до введення воєнного стану, підстави для виплати одноразової винагороди відповідно до постанови №153 у військової частини НОМЕР_1 відсутні. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позовну.

Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується ID-карткою за № НОМЕР_3 .

Позивач з 15.10.2019 до 19.02.2020 проходив строкову військову службу, 19.02.2020 прийнятий на військову службу за контрактом в НГУ терміном на 3 роки, з 07.07.2021 до 19.08.2024 проходив службу в 2 Галицькій бригаді, а з 19.08.2024 по теперішній час – у військовій частині НОМЕР_1 . 13.12.2024 позивач уклав контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на строк до оголошення демобілізації у зв`язку з воєнним станом. Ці обставини підтверджуються витягом з послужного списку командира 2-го самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою від 11.02.2026 №1196, виданої військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, лейтенант ОСОБА_1 , 1999 року народження, проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 07.07.2021 по теперішній час.

Відповідно до посвідчення від 05.08.2014 серії НОМЕР_4 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

За змістом довідки №4 про обставини травми (поранення, контузії каліцтва) від 20.10.2023 №50/02/30-4, виданої військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, старший солдат ОСОБА_1 12.10.2023 одержав вибухову трамву, акубаротравму, струс головного мозку, цефалгічний синдром. За обставини: 12.10.2023 близько 15.25 год. виконуючи бойове завдання на блокпосту «БАГАТИР», внаслідок авіаційного обстрілу.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України від 11.02.2026 №1198 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, лейтенант ОСОБА_1 дійсно в період з 08.08.2022 до 24.11.2022, з 23.02.2023 до 24.06.2023, з 20.09.2023 до 21.12.2023, 20.03.2024 до 26.06.2024, з 21.11.2024 до 22.12.2024, з 09.05.2025 до 31.05.2025, з 01.07.2025 до 28.07.2025, з 20.08.2025 по т.ч. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

За змістом витягу з інформаційно-аналітичної системи «Обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 27.01.2026 відсутні.

29.01.2026 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, у якій просив прийняти рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п. 4 постанови №153.

02.02.2026 представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо надання інформації: чи ухвалювалося рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п. 4 постанови №153, чи сформовано пакет документів для погодження виплати одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до постанови №153, чи уповноважена військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України самостійно сформувати списки щодо виплати одноразової грошової винагороди відповідно постанови №153. Крім того, просив надати витяги з послужних списків, довідку про проходження служби, послужку картку, довідки про безпосередню участь у бойових діях, довідку про обставини травми, довідку про відсутність дисциплінарних стягнень, довідку про відсутність притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення, накази про зарахування до особового складу, інші документи, які є необхідними для ухвалення рішення щодо виплати одноразової грошової винагороди.

Листом від 12.02.2026 №50/02/10/2Т34А відповідач повідомив, що 12.08.2025 позивач звертався з рапортом по команді на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 №1403 про виплату йому винагороди, відповідно до постанови №153. За результатом розгляду рапорту комісією частини прийнято рішення, оформлене протоколом №89 від 23.09.2025, яким відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди, оскільки ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом 19.02.2020, тобто до 24.02.2022.

Крім того, у листі зазначено, що за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач не притягався: до кримінальної відповідальності за вчинення військових злочинів, передбачених розділом XIX Кримінального кодексу України; до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення; до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

За змістом витягу з протоколу засідання комісії щодо виплати винагороди у зв`язку з реалізацією експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України від 23.09.2025 №89, за результатом розгляду документів молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалено не виплачувати йому винагороду відповідно до Постанови КМ України від 11.02.2025 №153 із змінами внесеними згідно з постановами КМ №387 від 01.04.2025 та №942 від 30.07.2025 та враховуючи розпорядження ГУ НГУ №27/13/3/02-30454-2025 від 04.09.2025 (130495), по причині підписання контракту до 24.02.2022.

Вважаючи поведінку відповідача щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень на підставі п. 4 постанови №153 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини між сторонами склалися у зв`язку з відмовою у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн на підставі п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. Станом на день розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом ч. 1, 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII).

Приписами ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - постанова №153).

Пунктом 2 постанови №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – порядок №153).

Відповідно до п. 1 порядку №153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом пп. 1 п. 3 постанови №153 учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби; 2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони; 3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 4 постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

За приписами ч. 1 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті «Урядовий кур`єр» та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 за №153 опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» 13.02.2025.

Таким чином, постанова №153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті «Урядовий кур`єр».

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що право на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн виникає за одночасної наявності таких умов: 1) особа належить до рядового, сержантського чи старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; 2) до набрання чинності постановою № 153 у віці до 25 років особа була прийнята (у тому числі за контрактом) або призвана на військову службу під час воєнного стану; 3) проходить військову службу; 4) брала безпосередню у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності постановою №153 [13.02.2025]; 5) особа не належить до кола військовослужбовців, визначених абз. 5 п. 4 постанови №153, яким винагорода не виплачується.

Оцінюючи відповідність позивача наведеним умовам, суд звертає увагу на таке.

Суд установив, що позивач на момент звернення із рапортом обіймав посаду командира 2-го взводу самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї, мав військове звання «молодший лейтенант».

Згідно з довідкою від 11.02.2026 №1196, виданої військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, лейтенант ОСОБА_1 , 1999 року народження, проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 07.07.2021 по теперішній час. Тобто як на момент набрання чинності постановою №153, так і на момент звернення із рапортом (заявою) позивач проходив військову службу.

Безпосередня участь позивача у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю значно перевищує шість місяців станом на 13.02.2025 (за періоди з 08.08.2022 по 24.11.2022 (109 днів), з 23.02.2023 по 24.06.2023 (122 днів), з 20.09.2023 по 21.12.2023 (93 дні), з 20.03.2024 по 26.06.2024 (99 днів), з 21.11.2024 по 21.12.2024 (31 день), підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2026 №1198 убд. Цю обставину відповідач не заперечує та належними доказами не спростовує.

За змістом витягу з інформаційно-аналітичної системи «Обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 27.01.2026 відсутні.

У листі від 12.02.2026 №50/02/10/2Т34А зазначено, що за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач не притягався: до кримінальної відповідальності за вчинення військових злочинів, передбачених розділом XIX Кримінального кодексу України; до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення; до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Тобто доказів притягнення позивача до кримінальної відповідальності, двократного або більше притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення чи до дисциплінарної відповідальності, що враховується для оцінки стану дисципліни і строк дії стягнень за які не закінчився, матеріали справи не містять. Отже, обмеження, передбачені абз. 5 п. 4 постанови № 153, до позивача не застосовувалися.

Спірним у розглядуваній справі є питання дотримання другої умови - чи був позивач у віці до 25 років прийнятий на військову службу під час воєнного стану, з огляду на те, що контракт з ним укладено 19.02.2020, тобто до введення воєнного стану.

Суд установив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується ID-карткою за № НОМЕР_3 .

Як убачається з матеріалів справи, позивач за період з 15.10.2019 до 19.02.2020 проходив строкову військову службу, 19.02.2020 уклав контракт про проходження військової служби у віці 20 років. Станом на 24.02.2022, тобто у віці 22 роки позивач продовжив проходження військової служби в умовах воєнного стану.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що укладення позивачем контракту 19.02.2020 беззастережно виключає його з кола осіб, на яких поширюється дія п. 4 постанови № 153, з огляду на таке.

Суд враховує, що постанова № 153 не містить застережень чи обмежень щодо необхідності укладення контракту вперше або щодо неприпустимості врахування продовження проходження військової служби в умовах воєнного стану. Метою постанови №153, як випливає з її назви та змісту, є підвищення мотивації окремих категорій громадян до проходження військової служби під час воєнного стану та винагородження за тривалість проходження служби в бойових умовах. Позивач, який у віці до 25 років продовжив проходження військової служби в умовах воєнного стану та брав безпосередню участь у бойових діях понад три роки, за своїм фактичним становищем повністю відповідає тій категорії осіб, для мотивації та винагородження яких ухвалено постанову № 153.

Тлумачення п. 4 постанови № 153 у вузькому значенні - лише щодо осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, - призводило б до дискримінації осіб, які до 25 років були прийняті на службу до введення воєнного стану і після його введення також виявили волю продовжувати військову службу, фактично проходячи її в умовах воєнного стану та беручи участь у бойових діях. Частинами 1, 2 ст. 24 Конституції України закріплено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками соціального походження, майнового стану чи іншими ознаками.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.07.2004 № 14-рп/2004 наголосив, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності, що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими; в іншому випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію. Суд не вбачає істотної, об`єктивно виправданої та справедливої мети, яка б виправдовувала позбавлення права на винагороду осіб, котрі, перебуваючи у тій самій віковій категорії та беручи участь у бойових діях, продовжили проходження військової служби в умовах воєнного стану лише на тій підставі, що первісно контракт укладено до 24.02.2022.

Суд також враховує, що в разі неоднозначності норми права перевага надається тлумаченню, яке найбільш повно забезпечує реалізацію прав особи. Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23, вирішуючи спір про право на соціальну виплату, передбачену актом Кабінету Міністрів України, сформулював правовий висновок, відповідно до якого застосування судом принципу тлумачення закону на користь особи (in dubio pro homine) має бути правилом, а принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися обрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси особи: «у вагомих сумнівах - на користь людини». У силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України цей висновок враховується судом при вирішенні цієї справи.

Крім того, суд зважає на конституційно значущий характер функцій, які виконують громадяни, що захищають Вітчизну. Конституційний Суд України у Рішенні від 18.12.2018 № 12-р/2018 зазначив, що, виходячи зі змісту ст. 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, а тому держава повинна надавати їм особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту.

Формування суб`єктного складу учасників експериментального проекту (п. 3 постанови № 153) і визначення кола осіб, які мають право на винагороду (п. 4 постанови № 153), не є тотожними. Пункт 3 постанови № 153 визначає учасників проекту як осіб віком від 18 до 25 років, які приймаються на службу за контрактом на посади рядового складу, тоді як п. 4 окремо й самостійно визначає коло осіб, які набувають права на винагороду, охоплюючи осіб рядового, сержантського і старшинського складу, що проходять службу та брали безпосередню участь у бойових діях. Позивач підпадає під дію саме п. 4 постанови № 153.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач відповідає сукупності умов, визначених п. 4 постанови № 153, а саме: належить до сержантського (старшинського) складу; у віці до 25 років продовжив проходження військової служби в умовах воєнного стану; проходить військову службу; брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю значно перевищує шість місяців станом на 13.02.2025; не належить до кола осіб, яким винагорода не виплачується. Відтак позивач має право на одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи поведінку відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої п. 4 постанови № 153, не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та чинному законодавству, тому таку бездіяльність суд визнає протиправною.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, суд уважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбачену п. 4 постанови № 153.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення цього адміністративного позову, тому підстави для розподілу цього виду судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна