Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №240/19533/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/19533/26

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію податку на доходи фізичних осіб у сумі 13301,28 грн;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплатою компенсації податку на доходи фізичних осіб за період з 11.01.2019 по день фактичної виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 240/24578/24 відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення в розмірі 56899,91 грн. Зазначає, що відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію втрати частини доходів, передбачену Законом України № 2050-ІІІ, одночасно з погашенням заборгованості, чим порушено права позивача. Підкреслює, що Закон № 2050-ІІІ не передбачає підстав для відмови у виплаті компенсації. Крім того, при виплаті протиправно утримано податок на доходи фізичних осіб без виплати рівноцінної компенсації.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву військова частина НОМЕР_1 зазначила, що нарахування та виплата за рішенням суду не є грошовим забезпеченням, тому Порядок № 44 не застосовується, а податок утримується на загальних підставах.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 240/24578/24 позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення з 11.01.2019.

На виконання вказаного рішення суду відповідач 27.12.2025 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 56899,91 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

При виплаті відповідачем утримано податок на доходи фізичних осіб.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати рівноцінної грошової компенсації податку на доходи фізичних осіб, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.

Згідно зі статтями 1 та 2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення, такі як підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби. Також грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України заробітна плата для цілей розділу 4 цього Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно з законом.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167.

Статтею 167 Податкового кодексу України встановлено ставку податку у розмірі 18 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України (далі - ПК України) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Наведене дає підстави для висновку, що суми податку на доходи фізичних осіб, які утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Доводи відповідача про те, що виплата за рішенням суду не є грошовим забезпеченням та здійснюється за іншим КЕКВ, є формальними, оскільки сутність виплати полягає у донарахуванні грошового забезпечення за період служби, а не у новій виплаті.

Суть гарантії, закріпленої у пункті 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та деталізованої у Порядку № 44, полягає у тому щоб військовослужбовець отримував своє грошове забезпечення у повному обсязі, не відчуваючи фінансового тягаря від сплати податку на доходи фізичних осіб, оскільки держава бере на себе зобов`язання компенсувати ці витрати. Вирішальним критерієм для застосування вказаної норми є правова природа самого доходу. Якщо дохід за своєю суттю є грошовим забезпеченням або іншою виплатою, одержаною у зв`язку з виконанням військового обов`язку, такий дохід підлягає компенсації в частині утриманого податку.

Той факт, що відповідач виплатив заборгованість з грошового забезпечення на виконання рішення суду за певним кодом економічної класифікації видатків бюджету, жодним чином не змінює правової природи цих коштів. Заборгованість, яка утворилася внаслідок неправильного нарахування відповідачем посадового окладу та окладу за військовим званням, залишається недоотриманим грошовим забезпеченням позивача. Інструкція щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету є підзаконним нормативним актом фінансово-технічного характеру, який визначає виключно внутрішні процедури казначейського обслуговування бюджетних коштів і не може звужувати чи скасовувати соціальні гарантії військовослужбовців, встановлені на рівні законів України. Судове рішення не створило нового джерела доходу цивільно-правового характеру, воно лише зобов`язало державу виконати свій обов`язок з повної виплати саме грошового забезпечення.

Отже, оскільки індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення., при її нарахуванні та виплаті військовослужбовцям утримана сума податку з доходів фізичних осіб підлягає поверненню шляхом виплати відповідної компенсації в розмірі суми утриманого податку.

Встановлено, що позивачу на виконання рішення суду від 31.07.2025 у справі № 240/24578/24 здійснено нарахування індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, однак під час її виплати відповідачем утримано із нарахованого позивачу грошового забезпечення податок з доходів фізичних осіб.

Суд зазначає, що сутність виплати за рішенням суду полягає у донарахуванні індексації грошового забезпечення за період служби, а не у новій виплаті індексації грошового забезпечення після звільнення з військової служби.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача по утриманню податку на доходи фізичних осіб при проведенні позивачу доплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду та наявності підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити недоотриману суму індексації грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Переходячи до аналізу позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III та зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію, суд звертає увагу на таке.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 240/24578/24 вже зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення 11.01.2019 по 11.07.2019.

Порушення прав позивача полягають не в тому що компенсація не була нарахована, а виключно в тому що під час виплати відповідач протиправно утримав податок на доходи фізичних осіб без застосування механізму його компенсації.

Отже, належним та достатнім способом захисту порушеного права позивача в цьому контексті є зобов`язання відповідача виплатити позивачу саме ту суму утриманого податку, яка мала бути компенсована.

З огляду на це, позовні вимоги у частині, що стосуються зобов`язання відповідача нарахувати саму компенсацію втрати частини доходів, задоволенню не підлягають як такі, що вже охоплені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі відсутні, їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 по утриманні податку на доходи фізичних осіб із індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 240/24578/24.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб, утриманого із індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 240/24578/24.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 09 липня 2026 р.

09.07.26