Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №240/13621/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/13621/25

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бас-Маркет" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про визнання протиправною і скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бас-Маркет" звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті, постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29 квітня 2025 року №089686.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ “Бас-Маркет” отримало Постанову від 29 квітня 2025 року №089686 про накладення штрафу у розмірі 17000 гривень за порушення вимог ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”. Позивач зазначає, що транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , належить йому на праві власності, але на підставі договору оренди транспортного засобу № 10/А від 01 вересня 2023 року був переданий в оренду Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . Позивач стверджує, що після передачі транспортного засобу в оренду не використовував його. Під час перевірки водій надав товарно-транспортну накладну ТТН № 25 від 25.03.2025, яка, за твердженням позивача, містила необхідні дані. Позивач вважає, що не є автомобільним перевізником у розумінні Закону.

Позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Бас-Маркет" у забезпеченні позову.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що під час проведення перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки було виявлено, що транспортним засобом MRCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу. Водієм ОСОБА_2 перевіряючій особі було надано: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, власником згідно якого є ТОВ «БАС-МАРКЕТ»; документ на вантаж (ТТН 25.03.2025 № 25), згідно якого автомобільним перевізником визначено ФОП ОСОБА_1 ; протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, який втратив чинність на момент перевірки. Вказує, що будь-яких документів, які б підтверджували, що транспортний засіб, що перевірявся, було передано у користування іншим особам, у тому числі договір оренди транспортного засобу №10/А від 01 вересня 2023 року (наданий договір лише до суду), згідно якого транспортний засіб, що перевірявся, передано в оренду ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 , як зазначено в ТТН від 25.03.2025 № 25, наданій водієм під час перевірки.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій вказав, що не погоджується з доводами відповідача. Звертає увагу, що положення статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт. При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ “Бас-Маркет” є власником транспортного засобу марки MRCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу .

25.03.2025 водій ОСОБА_2 , який керував зазначеним транспортним засобом марки MRCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ “Бас-Маркет”, здійснив зупинку на вимогу працівників Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті для проведення перевірки.

Перевірка транспортного засобу здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку від 21.03.2025 № 000779.

За результатами перевірки складено акт № АР099493 від 25.03.2025, у якому зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення ст.34, 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» п.6.1 Наказ №340 від 07.06.2010, п.33 Наказ №385 від 24.06.2010, під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія транспортного засобу документами, а саме відсутній протокол перевірки та адаптації до аналогового тахографа.

На розгляд справи про порушення, листом від 07.04.2025 № 30800/26/24-25, завчасно було запрошено ТОВ «БАС-МАРКЕТ».

На розгляд справи про порушення представник ТОВ «БАС_МАРКЕТ» не з`явився, письмові пояснення не надав.

На підставі акту перевірки № АР099493 від 25.03.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області 29.04.2025 винесено постанову № 089686 про застосування до ТОВ “Бас-Маркет” адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн за порушення статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Вважаючи постанову № 089686 від 29.04.2025 протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІII центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом статті 1 Закону № 2344-ІII рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт; автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення).

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

За змістом п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктами 2, 12 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 20 Порядку № 1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п. 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-ІII та п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону № 2344-ІII автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила).

Відповідно до п. 11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України “Про автомобільний транспорт”, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

У разі необхідності форма товарно-транспортної накладної може бути доповнена іншими реквізитами, з урахуванням особливостей перевезень, зокрема умов та/або виду вантажу.

З огляду на наведене суд зазначає, що товарно-транспортною накладною суб`єктами господарювання підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому, вимоги статті 48 Закону № 2344-III щодо наявності товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж скерована не до автомобільного перевізника (у розумінні положень цього Закону), а до водія, оскільки товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.

З товарно-транспортної накладної від 25.03.2025 №25, наданої водієм ОСОБА_3 в ході перевірки, вбачається, що автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 .

Верховний Суд у постанові від 01.07.2020 у справі № 803/50/17 зазначив, що діюче законодавство чітко визначає підстави для відповідальності автомобільного перевізника, як то порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених законодавством документів становить склад правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.

Частиною третьою статті 48 Закону №2344-III визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Отже, чинним законодавством чітко визначено істотні дані, що має містити товарно-транспортна накладна.

Крім цього, згідно з пунктом 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктом 3.3 Інструкції №385 закріплено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі,

та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів визначено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.

За відсутності документів, зокрема, в даному випадку, картки водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Під час проведення перевірки, в порушення вимог статті 48 Закону №2344-III, було встановлено відсутність протоколу перевірки та адаптації до аналогового тахографа.

Позивач обґрунтовує протиправність спірної постанови також тим, що він не є перевізником у спірних правовідносинах, тому не може нести відповідальність, оскільки ним був укладено договір оренди транспортного засобу з ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно зі статтею 33 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Відповідальність на підставі ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14.10.1997, визначено: Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілю MRCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником є ТОВ “Бас-Маркет”.

Позивач у позові зазначив, що 01 вересня 2023 року між ТОВ “Бас-Маркет” та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір оренди транспортного засобу № 10/А, відповідно до умов яких ТОВ “Бас-Маркет” було передано, а ФОП ОСОБА_1 прийняв у строкове користування транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_2 .

Стосовно посилань позивача на те, що він у даному випадку не є автомобільним перевізником суд зазначає наступне, що акт рейдової перевірки не містить посилань на те, що водій надавав інспекторам договір оренди транспортного засобу. Крім того, в наданій водієм ТТН перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , а не ОСОБА_1 ,. Водій ОСОБА_2 також надав своє посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на позивача.

Суд враховує, що відповідно до п. 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (Порядок № 1388), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до п.п. 3, 21 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197, підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є: визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички); користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача.

Згідно з абз. 4 пункту 16 Порядку № 1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Крім того, відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 № 379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861, за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до ______ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ № ________". Заява подається власником ТЗ особисто або уповноваженою ним особою.

В силу вимог пункту 6.3 цієї Інструкції, якщо власник ТЗ передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження ТЗ іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ. При цьому в графі "Особливі відмітки" тимчасового реєстраційного талона робиться запис "Дійсний до _____ 20__ року за наявності свідоцтва про реєстрацію ТЗ (технічного паспорта) серії ___ № ___________". Копія документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження ТЗ, долучається працівниками Центру до матеріалів видачі тимчасового реєстраційного талона.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України “Про автомобільний транспорт”.

Правову позицію щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16.

В зазначеній постанові зазначено, що попри те, що наведені положення Інструкції №379 та Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування транспортним засобом іншій фізичній особі зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення вантажів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).

Поміж тим, позивач, стверджуючи, що передав право користування належним йому транспортним засобом MRCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будь-яких доказів оформлення тимчасового реєстраційного талона суду не надав.

Водій транспортного засобу від підпису акту відмовився, жодних зауважень та заперечень до перевіряючих стосовно зафіксованого в матеріалах порушення не надав. Крім того, водій не повідомляв, що транспортний засіб перебуває в оренді, а перевізником фактично є ФОП ОСОБА_1 .

Разом з цим слід зазначити, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надати пояснення та/або додаткові належні докази Державній службі України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області щодо складення документів відносно особи, яка не має відповідати за допущене порушення. Однак, На розгляд справи, для надання пояснень стосовно порушення та про повідомлення того факту, що транспортний засіб, який перевірявся, був переданий згідного договору у користування іншій особі, представник позивача не з`явився.

Таким чином, ні при проведенні рейдової перевірки, ні в ході розгляду відповідачем справи останньому не було надано жодного документа, який би підтверджував, що автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_1 , а не позивач у справі - власник транспортного засобу.

Суд при вирішенні справи враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.

Як зазначено у статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, суд зауважує, що ці положення закону не можуть нівелювати обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як це передбачено частиною 1 статті 77 КАС України.

Також суд звертає увагу, що згідно з п. 4.3 договору оренди транспортного засобу від 01.09.2023 №10/А сторона, яка своїми діями завдала збитків іншій стороні, повинна їх відшкодувати у повному обсязі. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання інших обов`язків за договором.

Встановлені законодавцем шляхи відшкодування збитків надають можливість позивачу звернутися із відповідним позовом про регресне відшкодування збитків.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством, та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бас-Маркет" (вул. Покровська, 52,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 38719932) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області (майдан С.П.Корольова, 12,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10014. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

09.07.26