Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №160/12542/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Справа № 160/12542/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

11 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:

- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення ОСОБА_1 до медичного закладу на консультацію до профільного фахівця з метою вирішення подальшого спрямування до Центру оцінювання повсякденного функціонального стану особи для визначення відсотка втрати працездатності або групи інвалідності, внаслідок отримання поранення під час проходження військовослужбовцем військової служби - протиправною;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 до профільного фахівця з метою вирішення подальшого спрямування ОСОБА_1 до Центру оцінювання повсякденного функціонального стану особи для визначення відсотка втрати працездатності або групи інвалідності, внаслідок отримання поранення під час проходження військовослужбовцем військової служби та видати ОСОБА_1 відповідне направлення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 08.04.2026 року засобами поштового зв`язку звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про надання направлення на медичний огляд. Однак станом на момент звернення позивача із позовною заявою такий рапорт не був розглянутий. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду від 15.05.2026 відкрито провадження в адміністративній та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 15.05.2026 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 15.05.2026; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що була розформована та правонаступником якої стала Військова частина НОМЕР_1 .

08.04.2026 року позивач, засобами поштового зв`язку, подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив направити його до Центру оцінювання повсякденного функціонального стану особи для оцінки повсякденного функціонального стану особи, з метою визначення відсотка втрати професійної працездатності під час проходження військової служби та надати відповідне направлення.

До вказаного рапорту були долучені копії: довідки про обставини травми від 01.05.2024 року; довідки про обставини травми від 30.06.2024 року.

Доказом направлення рапорту до військової частини НОМЕР_1 є копія накладної Укрпошти №4906400289860 від 08.04.2026 р.. Проте, відповіді від ВЧ НОМЕР_1 надано не було.

Позивач вважає, що відповідачем безпідставно не було розглянуто по суті рапорт позивача, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутись за захистом порушених прав до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

При вирішені спору суд виходить із того, що Закон України "Про військову службу і військовий обов`язок" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 ст. 2 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Дисциплінарний Статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 № 551-XIV (далі Дисциплінарний Статут ЗСУ) визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Згідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до частини 6 статті 5 Дисциплінарного Статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статут ВС ЗСУ) визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).

Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Пункт 14 Статуту визначає, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника (загальний обов`язок військовослужбовця).

Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.

Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 28.12.2016 № 735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.01.2017 за № 94/29962 (далі Інструкція) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.

Відповідно до Інструкції в роботі з письмовими (електронними) та усними зверненнями громадян має забезпечуватись кваліфікований, неупереджений, об`єктивний і своєчасний розгляд звернень.

Згідно пунктам 4-6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється з дня, наступного за днем, з якого починається строк (таким днем є день їх надходження та реєстрації в органі військового управління, військовій частині), до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Термін розгляду пропозицій, заяв та скарг обчислюється від дня їхньої реєстрації у структурному підрозділі Міністерства оборони України, відповідальному за організацію розгляду звернень громадян.

Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо в місячний термін розв`язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов`язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Відповідно до статті 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.

Пунктом 6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.

Відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, з метою впорядкування та належної організації роботи з рапортами військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, наказом Міністерства оборони від 06.08.2024 №531 затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерстві оборони України (далі - Порядок №531).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту. (п.1 розділ І Порядку №531)

Пунктом 2 розділу І Порядку №532 передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. (п.1 розділу ІІ Порядку №531).

Розділом III Порядку №531 визначені особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі.

У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок «Рапорт»; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Забороняється: 1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; 2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо; 3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; 4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Розділом V Порядку №531 визначено, що ніхто не може бути скривджений на службі чи притягнутий до відповідальності за те, що він подав рапорт.

Керівники органів військового управління, командири військових частин та підрозділів організовують та забезпечують дотримання встановленого порядку та строків розгляду рапортів військовослужбовців.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що була розформована та правонаступником якої стала Військова частина НОМЕР_1 .

08.04.2026 року позивач, засобами поштового зв`язку, подав рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив направити його до Центру оцінювання повсякденного функціонального стану особи для оцінки повсякденного функціонального стану особи, з метою визначення відсотка втрати професійної працездатності під час проходження військової служби та надати відповідне направлення.

До вказаного рапорту були долучені копії: довідки про обставини травми від 01.05.2024 року; довідки про обставини травми від 30.06.2024 року.

Доказом направлення рапорту до військової частини НОМЕР_1 є копія накладної Укрпошти №4906400289860 від 08.04.2026 р.. Проте, відповіді від ВЧ НОМЕР_1 надано не було.

Відтак у відповідача виник обов`язок розглянути рапорт позивача та прийняти рішення по суті питання, порушеного у рапорті.

Проте доказів розгляду вказаного рапорту відповідачем до суду не надано.

Викладено обумовлює висновок суду про те що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 про направлення його до Центру оцінювання повсякденного функціонального стану особи для оцінки повсякденного функціонального стану особи, з метою визначення відсотка втрати професійної працездатності під час проходження військової служби та надати відповідне направлення.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути рапорт позивача по суті та прийняти рішення за наслідками розгляду рапорта.

При цьому суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 направити ОСОБА_1 до профільного фахівця з метою вирішення подальшого спрямування ОСОБА_1 до Центру оцінювання повсякденного функціонального стану особи для визначення відсотка втрати працездатності або групи інвалідності, внаслідок отримання поранення під час проходження військовослужбовцем військової служби та видати ОСОБА_1 відповідне направлення не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно суд не вправі зобов`язувати відповідача до прийняття конкретного рішення за наслідками розгляду рапорта, оскільки наявність підстав для його задоволення не є предметом цього спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що компетенція Збройних Сил України полягає у тому, що згідно покладених завдань і функцій Збройні Сили України є спеціалізованим суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо видання наказів.

А тому належним захистом порушених прав позивача буде зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.04.2026 року про направлення його до Центру оцінювання повсякденного функціонального стану особи для оцінки повсякденного функціонального стану особи, з метою визначення відсотка втрати професійної працездатності під час проходження військової служби та прийняти рішення по суті порушених у рапорті питань, який уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду та неприйняття рішення по суті рапорту ОСОБА_1 від 08.04.2026 року про направлення його до Центру оцінювання повсякденного функціонального стану особи для оцінки повсякденного функціонального стану особи, з метою визначення відсотка втрати професійної працездатності під час проходження військової служби.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.04.2026 року про направлення його до Центру оцінювання повсякденного функціонального стану особи для оцінки повсякденного функціонального стану особи, з метою визначення відсотка втрати професійної працездатності під час проходження військової служби та прийняти рішення по суті порушених у рапорті питань, який уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09 липня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков