Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №160/8367/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 рокуСправа №160/8367/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)"( 49006, місто Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, будинок 80 ЄДРПОУ 14316882) про визнання протиправним та скасування наказу

УСТАНОВИВ:

06.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 19.03.2026 р. № 123/ос/ст-26 «Про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників установи» відносно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 19.03.2026 р. № 63/ОС-26 «Про особовий склад» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби з 19.03.2026 року відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 6 частини 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України;

- поновити ОСОБА_1 на службі на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» з 19.03.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 13.12.2023 по 19.03.2026 проходив службу у відповідача на посаді молодшого інспектора 2 категорії. 19.03.2026 його було звільнено зі служби на підставі п.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію". У наказі допущено помилку у даті - зазначено 2025 рік. Наказ про накладення дисциплінарних стягнень та висновок службового розслідування містять між собою істотні суперечності щодо часу та фактичних обставин проступку, який інкриміновано позивачу. Матеріали службового розслідування не підтверджують факту сну на посту. Відповідач звільнив його не за чітко встановлений та належно доведений дисциплінарний проступок, а за суперечливу, розширену та оціночну сукупність обставин, що свідчить про протиправність наказів. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 09 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/8367/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

На виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач надіслав 21.04.2026 року до суду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та зазначив, що діяв у відповідності до діючого законодавства.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) громадянин України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 проходив службу у Державній установі "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", що сторонами не заперечується.

Відповідно до Наказу Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" від 19.03.2026 №123/ос/ст.-26 «Про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників установи», на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді суворої догани за порушення вимог п.6 гл. 1 розділу VІ наказу Міністерства юстиції України від 13.12.2019 №73/5 – ДСК та порушення вимог п.2,4 посадової інструкції.

Наказом Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" від 19.03.2026 №63/ОС-26 "Про особовий склад" ОСОБА_1 звільнено зі служби 19.03.2026.

01.04.2026 за №4/7-7104 відповідач надав запитувані представником позивача матеріали: копії матеріалів службового розлідування, посадової інструкції тощо.

Позивач вважає, що матеріали службового розслідування не підтверджують факту сну на посту. Відповідач звільнив його не за чітко встановлений та належно доведений дисциплінарний проступок, а за суперечливу, розширену та оціночну сукупність обставин, що свідчить про протиправність наказів про дисциплінарні стягнення та звільнення, у зв`язку з чим звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України Про Державну кримінально-виконавчу службу України № 2713-IV від 23.06.2005 (далі - Закон № 2713-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №2713-IV на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України (стаття 3 цього ж Закону).

За змістом положень частини першої статті 6 Закону №2713-IV Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Структура, штати територіальних органів управління, підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я та положення про них затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань (частина 4 статті 6 цього Закону).

Відповідно до частини першої та другої статті 14 Закону №2713-IV до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Громадяни України, які вперше зараховуються на посади рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби та у відповідних випадках пройшли встановлений строк випробування, складають присягу (частина четверта статті 14 Закону).

Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України, додержуватися норм професійної етики, гуманно ставитися до засуджених і осіб, узятих під варту. Жорстокі, нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зі службою і роботою в органах, установах виконання покарань та слідчих ізоляторах (частина перша статті 16 цього Закону).

Статтею 18 Закону №2713-IV визначені права та обов`язки посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів.

Частиною першою цієї статті визначено, що посадові та службові особи органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів зобов`язані, зокрема: 1) виконувати покарання відповідно до вимог кримінально-виконавчого законодавства; 2) забезпечувати дотримання прав людини і громадянина, реалізацію законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань; 3) виконувати вироки, постанови і ухвали суду, а також рішення, прийняті прокурорами і слідчими в установленому законом порядку і в межах їх компетенції; тримати осіб, узятих під варту; 6) забезпечувати правопорядок, додержання вимог режиму, правил внутрішнього розпорядку в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах і на прилеглих до них територіях та вимагати від засуджених і осіб, узятих під варту, інших осіб виконання ними обов`язків, установлених законом; 8) забезпечувати безпеку засуджених і осіб, узятих під варту, персоналу і громадян, які перебувають на території установ виконання покарань та слідчих ізоляторів; 11) забезпечувати охорону, ізоляцію та нагляд за засудженими і особами, узятими під варту; здійснювати заходи щодо розшуку осіб, які вчинили втечу з установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, та засуджених, які ухиляються від покарань, не пов`язаних з позбавленням волі; 15) створювати належні умови для тримання засуджених і осіб, узятих під варту, їх комунально-побутового і медико-санітарного забезпечення;18) здійснювати контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону №2713-IV персонал Державної кримінально-виконавчої служби України під час виконання покладених на нього обов`язків керується законами та іншими нормативно-правовими актами, діє на підставі та в межах своїх повноважень.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі-Закон №580).

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 59 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Приписами частини першої статті 60 Закону №580 визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону №580.

Так пунктом 7 частини першої статті 77 Закону №580 визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.

Згідно з частинами другою та третьою статті 77 Закону №580 днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Пунктом 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580 передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), яке є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, та на час виникнення спірних правовідносин є чинним.

Преамбулою Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) встановлено, що цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Разом з тим, абзацом 1 статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС).

Статтею 7 Дисциплінарного статуту ОВС визначені обов`язки осіб рядового і начальницького складу.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина 1 статті 5 Дисциплінарного статуту ОВС).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС.

З метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням його нетяжкості, сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов`язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та з інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

За змістом частини другої статті 15 Дисциплінарного статуту накладання дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу за проступки, учинені під час чергування, несення вартової чи патрульно-постової служби, здійснюється тільки після закінчення чергування, варти або після заміни їх іншими особами та здачі зброї.

Наказом Міністерства юстиції України №356/5 від 12.03.2015 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - Порядок №356/5), який визначає підстави для призначення, процедуру та мету проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (надалі за текстом - ДКВС України); порядок документування й оформлення результатів службових розслідувань, прийняття за ними рішення та їх виконання; компетенцію структурних підрозділів апарату Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - органи), воєнізованих формувань, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, уповноважених органів з питань пробації, навчальних закладів, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, створених для забезпечення виконання завдань ДКВС України (далі - установи), під час проведення службових розслідувань; права та обов`язки посадових осіб органів і установ під час проведення службових розслідувань.

За визначенням понять, наведеного у пункті 2 розділу І Порядку №356/5, висновок службового розслідування документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції; дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни; персонал особи рядового і начальницького складу ДКВС України (далі особи рядового і начальницького складу), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в ДКВС України (далі працівники); службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства юстиції України та Присяги особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 1 розділу II Порядку №356/5 визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з пунктом 2 розділу II вказаного Порядку службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань; втечі (спроби втечі) засуджених та ув`язнених з під варти, а також ухилень від відбування покарання засудженими до обмеження волі.

Пунктом 6 розділу II вказаного Порядку визначено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином оформлений письмовий наказ уповноваженого на те начальника.

Згідно з пунктом 12 розділу III Порядку забороняється призначення службових розслідувань за відсутності підстав, визначених цим Порядком.

Розділом V Порядку №356/5 передбачено, що службове розслідування повинне бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення уповноваженим на те начальником.

У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк проведення службового розслідування може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку службового розслідування.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №356/5 особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, подавати виконавцю (голові, членам комісії), який (які) проводить (ять) службове розслідування, документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять); відмовлятися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України; за письмовим зверненням ознайомлюватися із затвердженим висновком службового розслідування, а також із матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Згідно з пунктом 1 розділу VIII Порядку №356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку зазначаються: відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного; відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються: пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Пунктом 3 розділу VIII Порядку №356/5 висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення та надіслати (або надати) йому засвідчений належним чином висновок службового розслідування. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення (пункт 4 VIII Порядку №356/5).

Відповідно до п.6, 7 розділу VIII Порядку №356/56 за результатами службового розслідування особи рядового і начальницького складу, стосовно яких воно проводилося, притягаються до відповідальності в установленому законом порядку.

Про накладення дисциплінарного стягнення за результатами службового розслідування видається наказ, зміст якого оголошується персоналу органу або установи, де проходить службу особа рядового чи начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності її підлеглих забороняється.

Особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

З системного аналізу наведених норм законодавства слідує, що єдиною підставою для застосування до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України дисциплінарного стягнення є відповідний наказ начальника, прийнятий на підставі висновку службового розслідування, проведеного з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого такою особою.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до особи рядового чи начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, дисциплінарна відповідальність такої особи виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який доведений матеріалами службового розслідування. У свою чергу, висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.

Суд зазначає, що застосування дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС, є мірою дисциплінарної відповідальності за вчинений особою рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України дисциплінарний проступок, що полягає у невиконанні чи неналежному виконані особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

При цьому, службова дисципліна досягається дотриманням особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру. Персонал Державної кримінально-виконавчої служби України зобов`язаний неухильно виконувати закони України.

Як видно з матеріалів справи, оскаржувані накази прийняті за наслідками проведеного службового розслідування, оформленого відповідним висновком.

Підставою для призначення службового розслідування стали рапорти посадових осіб установи щодо неналежного виконання позивачем службових обов`язків під час несення служби.

Із матеріалів службового розслідування видно, що дисциплінарною комісією були витребувані та досліджені письмові пояснення, рапорти посадових осіб, службова документація та інші матеріали, необхідні для встановлення фактичних обставин події, за результатами чого складено висновок службового розслідування, який затверджено уповноваженим начальником.

Під час вирішення спору щодо правомірності притягнення особи до дисциплінарної відповідальності адміністративний суд не підміняє дисциплінарний орган та не здійснює повторне службове розслідування, а перевіряє, чи діяла посадова особа в межах повноважень, чи було дотримано встановленої процедури, чи підтверджуються висновки дисциплінарної комісії належними та допустимими доказами, а також чи не є застосоване дисциплінарне стягнення явно непропорційним установленому порушенню.

Посилання позивача на те, що матеріали службового розслідування не підтверджують факту його сну на посту, суд оцінює критично, оскільки саме по собі заперечення встановлених комісією обставин без спростування доказів, покладених в основу висновку службового розслідування, не свідчить про незаконність прийнятого рішення.

Суд враховує, що дисциплінарна відповідальність не потребує такого самого стандарту доказування, який застосовується у кримінальному провадженні. Водночас сукупність зібраних під час службового розслідування доказів має давати можливість дійти обґрунтованого висновку про наявність дисциплінарного проступку.

Висновком по факту виявлених недоліків моніторингу інформації з камер відеоспостереження від 19.03.2026 комісією Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" встановлено, що згідно із рапортом молодшого інспектора Бецької О.А. було виявлено, що під час добового чергування на посту відеоспостереження у період з 08.00 04.03.2026 по 08.00 05.03.2026 порушення служби з боку співробітника чергової зміни №2. Під час проведення службової перевірки та перегляду відеозапису з камер відеоспостереження факт сну на посту не підтвердився, однак було встановлено, що у вищевказаний час черговий зовнішнього поста №5 відволікався від спостереження за постом, декілька раз схиливши голову вниз на нетривалий час, що є порушенням. Резолютивна частина висновку: службове розслідування закінчити. За порушення вимог вимог п.6 гл. 1 розділу VІ наказу Міністерства юстиції України від 13.12.2019 №73/5 – ДСК «Про затвердження інструкції із забезпечення режиму охорони і нагляду за особами, які тримаються у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України» та порушення вимог п.2,4 посадової інструкції, запропоновано ОСОБА_1 звільнити.

До Висновку додано пояснення інспектора Петрова М.М. від 11.03.2026, Посадова інструкція.

Оцінюючи доводи позивача про те, що матеріали службового розслідування не підтверджують факту його сну на посту, суд зазначає таке.

Із висновку службового розслідування від 19.03.2026 слідує, що під час перегляду записів камер відеоспостереження дисциплінарною комісією факт сну позивача під час несення служби дійсно не підтвердився.

Разом із тим, службовим розслідуванням встановлено інші обставини, які, на думку дисциплінарної комісії, свідчать про неналежне виконання позивачем службових обов`язків, а саме встановлено, що під час несення служби він декілька разів відволікався від спостереження за постом, схиляючи голову вниз на нетривалий час, чим порушив вимоги пункту 6 глави 1 розділу VI наказу Міністерства юстиції України від 13.12.2019 №73/5-ДСК та пункти 2, 4 посадової інструкції.

Таким чином, твердження позивача про те, що відповідач притягнув його до дисциплінарної відповідальності саме за сон на посту, не відповідає змісту оскаржуваного наказу та матеріалам службового розслідування, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано за неналежне виконання службових обов`язків, встановлене за результатами службового розслідування.

Посилання позивача на наявність істотних суперечностей між висновком службового розслідування та наказом про накладення дисциплінарного стягнення суд вважає необґрунтованими.

Як убачається зі змісту висновку службового розслідування та наказу №123/ос/ст-26, дисциплінарне стягнення застосовано за встановлене службовим розслідуванням порушення вимог нормативно-правових актів та посадової інструкції, що полягало у відволіканні від несення служби та неналежному здійсненні спостереження за постом. Відсутність підтвердження факту сну не спростовує встановленого службовим розслідуванням факту неналежного виконання службових обов`язків.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності своїх дій чи бездіяльності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд робить висновок про відмову у задоволенні позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненнідо суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)"( 49006, місто Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, будинок 80 ЄДРПОУ 14316882) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук