Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №712/10946/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/821/1026/26Головуючий по першій інстанції

Справа № 712/10946/25 Категорія: 304090000 Казидуб О.Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу – Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор»,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2026 року (у складі судді Казидуб О.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

У серпні 2025 року ТОВ «Новий Колектор» звернулось до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування зазначено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий колектор» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2 від 26.12.2024, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 0653-9595 від 31.03.2021 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Так, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 21.03.2021 укладено кредитний договір № 0653-9595, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 12000 грн на наступних умовах: строк, на який надається кредит 21 календарний день з моменту перерахування кредиту позичальнику; термін платежу 10.04.2021.

Позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, в зв`язку з чим станом на 22.07.2025 утворилась заборгованість в розмірі 36000 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 12000 грн та за відсотками 24000 грн.

На підставі викладеного вище, позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 0653-9595 від 31.03.2021 в розмірі 36000 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.02.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором в розмірі 17040 грн, судовий збір в розмірі 1146,52 грн.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, врахувавши той факт, що отримані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку кредитодавцю не повернуті, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь позивача тіла кредиту в розмірі 12000 грн.

Також суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням відсутності доказів пролонгації кредитного договору, до стягнення підлягають відсотки в межах строку його дії (21 день) в розмірі 5040 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачем через підсистему «Електронний суд» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.02.2026 в частині відмови у стягненні процентів в розмірі 18960 грн скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що проценти у загальному розмірі 18960 грн, які були нараховані після закінчення строку кредитування, були нараховані у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України.

Звертає увагу на те, що якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

16.04.2026 від представника відповідача – адвоката Пасіченко К.П. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Зазначає, що звертаючись до суду із цим позовом, ТОВ «Новий Колектор» не заявляло вимоги про стягнення з ОСОБА_1 відсотків в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, з виписки, долученої до матеріалів справи, вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховувалися за період з 21.03.2021 по 28.06.2021, тобто поза межами терміну кредитування з 10.04.2021 по 28.06.2021.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Згідно з п. 1 ч. 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суть апеляційної скарги зводиться лише до незгоди позивача в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків в розмірі 18960 грн, жодних інших доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення апеляційна скарга не містить, тому апеляційний суд здійснює перегляд судового рішення лише в межах доводів апеляційної скарги ТОВ «Новий Колектор».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

26.12.2024 між ТОВ «Новий колектор» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2.

Відповідно до Витягу із Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № УКФ?261224-2 від 26.12.2024, ТОВ ««Новий колектор» набуло право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 36000 грн, з яких 12000 грн – сума основного боргу, 24000 грн – сума заборгованості по відсотках.

Відтак, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується перехід права вимоги до позивача за кредитним договором № 3344919000/252002 від 26.02.2020.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2021 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0653-9595, шляхом підписання останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором А981.

Відповідно до п. 1 Договору, кредитодавець надає позичальникові грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем комісію та проценти за користування кредитом. Тип кредиту: кредит.

Факт отримання грошей підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 0653-9595 від 21.03.2021, наданою директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс».

Також, на виконання ухвали суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь від 07.12.2025 № 20.1.0.0.0/7 251205/80309-БТ, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ). Також емітувались інші картки.

З виписки по рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що 21.03.2021 на карту було перераховано кошти в розмірі 12000 грн.

Відповідно до п. 2 Договору, строк кредиту 21 день

Відповідно до п. 3 Договору, термін платежу 10.04.2021, сума кредиту 12000 грн, нараховані проценти 5040 грн, разом до сплати 17040 грн.

Відповідно до п. 4 Договору, протягом строку кредиту фіксована процентна ставка складає 2 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за Кредитом складає 730 %. Орієнтовна загальна вартість Кредиту (вартість користування Кредитом) для Позичальника на дату Кредитного Договору складає 142.00 % від Суми Кредиту (у відсотковому вираженні) або 17040 грн та включає в себе проценти за користування Кредитом 42.00 % від Суми Кредиту (у відсотковому вираженні) або 5040 грн (у грошовому вираженні) та комісію за видачу кредиту у розмірі 0.0% від суми кредиту (у відсотковому вираженні) або 0 грн (у грошовому вираженні). Обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості Кредиту є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, зазначених в Договорі, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Орієнтовна реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за Договором залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії Договору (п. 7 Договору).

Згідно з п. 11, якщо кредитний Договір не було пролонговано відповідно до пункту 14 кредитного договору, у випадку неповернення Суми Кредиту у строк, встановлений пунктом 2 кредитного Договору:

11.1. Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за користування чужими грошовими коштами за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 2 % (два відсотки(-ів)) за кожен день фактичного користування відповідною частиною Суми Кредиту по дату фактичного повернення всієї Суми Кредиту включно. Річна відсоткова ставка за процентами за користування чужими грошовими коштами складає 730 %. Максимальний сукупний розмір нарахованих процентів за користування грошовими коштами згідно даного пункту не може перевищувати 200 % від Суми Кредиту.

11.2. Кредитодавець має право на кожен 10 (десятий) день існування прострочення, включаючи день виникнення та погашення прострочення, нараховувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10 % (десяти відсотків) від Суми Кредиту, однак у цілому не більше 50 % (п`ятдесяти відсотків) Суми Кредиту (з врахуванням сплачених штрафів за весь строк користування Кредитом).

11.3. Якщо визначена п. 4 Кредитного Договору процентна ставка є меншою ніж 2 % (два відсотки) від Суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то у разі прострочення строку платежу (нездійснення платежу до встановленого Терміну (включно)), Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити штраф за весь період користування Кредитом, із розрахунку процентів у розмірі 2 % (два відсотки) за кожен день користування Кредитом, починаючи з моменту отримання Кредиту (з врахуванням сплачених штрафів за весь строк користування Кредитом не більше 50 % (п`ятдесяти відсотків) Суми Кредиту).

14. Позичальник має право пролонгувати Договір на строк, що встановлений у пункті 2 Кредитного Договору, на умовах, в порядку та у спосіб, що визначені Правилами, але не більше 4 (чотири) пролонгацій. На строк пролонгації процентна ставка складає 2 % (2 відсотки(-ів)) від неповерненої Суми Кредиту за кожен день користування. Кредитодавець має право в односторонньому порядку обмежити кількість пролонгацій Договору чи відмовити Позичальнику у пролонгації, повідомивши Позичальника про це не пізніше терміну платежу у спосіб, встановлений Правилами.

Як видно із розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором (а.с. 25?39), відсоток за користування кредитними коштами у розмірі 2 % нараховувалися ним з 21 березня 2021 року по 28 червня 2021 року, тобто протягом 100 днів.

Водночас, як видно зі змісту п. 4 договору, сторони обумовили нарахування відсотків до закінчення визначеного кредитним договором строку, на який надається кредит, який відповідно до п. 2 становить 21 день.

Можливість продовження кредитором нарахування відсотків після закінчення строку укладеного кредитного договору, передбачена виключно у разі пролонгації позичальником кредитного договору у порядку, встановленому п. 14 договору. У іншому випадку відповідно до п. 11 договору до позичальникам могли бути застосовані відповідні санкції, передбачені п. 11.1, 11.2, 11.3.

Проте, доказів вчинення відповідачем дій щодо пролонгації кредитного договору матеріали справи не містять.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що кредитодавцем нараховувалися відсотки після закінчення строку кредитування в розмірі 18960 грн в порядку ст. 625 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 11.1 Позичальник сплачує Кредитодавцю проценти за користування чужими грошовими коштами за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України у розмірі 2 % (два відсотки(-ів)) за кожен день фактичного користування відповідною частиною Суми Кредиту по дату фактичного повернення всієї Суми Кредиту включно.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання (правопорушення), тоді як проценти за статтею 1048 ЦК України є платою за правомірне користування майном (кредитом). Таким чином, договірні проценти та проценти за статтею 625 ЦК України мають різну правову природу та є різними підставами позову.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 36000 грн. з яких заборгованість по тілу кредиту становить 12000 грн, заборгованість за відсотками – 24000 грн.

Позовна заява не містить посилань на статтю 625 ЦК України як на підставу для стягнення заборгованості, так само як і не містить вимог про стягнення процентів, нарахованих в порядку п. 11.1 договору.

Крім того, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що кредитодавцем нараховувалися саме договірні відсотки за ставкою 2,00 % в день за період з 21.03.2021 по 28.06.2021.

Суд не має права самостійно змінювати правову підставу позову, оскільки визначення предмета та підстав позову є виключним диспозитивним правом позивача. Самостійне застосування судом статті 625 ЦК України за відсутності відповідної вимоги позивача є виходом за межі позовних вимог.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що за відсутності відповідних доказів пролонгації договору, нарахування процентів починаючи з 22 дня кредитування є неправомірним та таким, що суперечить умовам договору, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2026 року у даній справі, в оскаржуваній частині, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді Ю.В. Сіренко

О.В. Карпенко

Л.І. Василенко