Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №694/2125/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/874/26Головуючий по 1 інстанції

Справа № 694/2125/25 Категорія: 304090000 Смовж О. Ю.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

секретар: Івануса А.Д.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Кредобанк»;

відповідач – ОСОБА_1 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу – ОСОБА_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 січня 2026 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року АТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.10.2021 між банком та ОСОБА_1 підписано Додаток про відкриття кредитної лінії № ПКК/43249 від 27.11.2020 до Заяви-Договору № 26208011602027/980/РКО від 27.10.2021.

Відповідно до умов договору Клієнт просить, а Банк зобов`язується відкрити Клієнту кредитну лінію, в межах якої надавати йому грошові кошти, Клієнт зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені договором. Максимальний ліміт Кредитної лінії: 200 000 грн. Процентна ставка - фіксована та складає 30%. Кредитний договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами цього Додатку та діє до моменту повного виконання Сторонами зобов`язання за Кредитним договором.

Проте, позичальник належним чином не повертає отримані кредитні кошти, своїх зобов`язань за договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 16.05.2025 заборгованість за кредитним договором становить 128 026,30 грн, що складається з неповернутої суми заборгованості кредиту за тілом - 62 923,83 грн; суми заборгованості за відсотками - 65 102,47 грн, а тому АТ «Кредобанк» просив стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №ПКК/145056 від 27.10.2021 в розмірі 116 641,20 грн, з яких: 62 923,83 грн - заборгованість за тілом кредиту; 53 717,37 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 758,72 та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 11 663,19 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами в розмірі 65 102,47 грн, однак не надав суду жодних доказів щодо підстав та способу нарахування заборгованості за відсотками у пред`явленому розмірі.

Суд посилаючись на норми ЦПК України та практику Верховного Суду вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове поверненння кредиту згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Не погодившись з рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 січня 2026 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів надання кредиту, отримання кредиту, ознайомлення відповідача з умовами кредитування.

07.04.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від АТ «Кредобанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що матеріали справи містять і розрахунок заборгованості, і виписку про рух коштів по рахунку, що підтверджують отримання та користування відповідачем кредитними коштами. У відзиві сторона позивача посилається на необґрунтованість апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

13.04.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від АТ «Кредобанк» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відзив містить загальні твердження та не усуває ключових сумнівів щодо повноти, належності та допустимості доказової бази, покладеної в основу оскаржуваного рішення.

Заслухавши доповідача, учасників справи, які з`явилися в судове засідання в режимі відеоконференції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, враховуючи таке.

Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 27.10.2021 між банком та відповідачем ОСОБА_1 підписано Додаток про відкриття кредитної лінії № ПКК/43249 від 27.11.2020 до Заяви-Договору № 26208011602027/980/РКО від 27.10.2021.

Відповідно до п. 1.3.1.1. Додатку, Банк зобов`язується в межах ліміту кредитування встановленого та у розмірі та на умовах, обумовлених Додатком, Заявою-Договором та чинним, на момент укладення Додатку, умовами Правил ФО і Тарифів, - відкрити Клієнту кредитну лінію (надалі - Кредитна лінія), в межах якої надавати йому грошові кошти (надалі - Кредит) згідно з Додатком, Правилами ФО та Тарифами, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти та інші платежі передбачені Додатком, Правилами ФО та Тарифами.

Згідно з п. 1.3.2.1. Додатку, максимальний ліміт Кредитної лінії: 200 000 грн. Строк кредитної лінії – до 26.10.2024 включно.

Відповідно до п. 1.3.2.3.2.1. Додатку, тип процентної ставки є фіксованою та складає 30%.

Згідно з п. 1.3.2.6.1. Додатку, видача Клієнту Кредиту (Кредитів) за Кредитним договором здійнюється Банком, в межах Поточного ліміту Кредитної лінії, безготівковим шляхом з Позичкового рахунку на Поточний рахунок Клієнта, на якому встановлений Поточний ліміт Кредитної лінії під час ініціювання Клієнтом видаткової операції (видаткових операцій), якщо сума видаткової операції (видаткових операцій) перевищує залишок власних коштів Клієнта Поточному рахунку. Датою видачі Банком Клієнту Кредиту є дата проведення відповідної видаткової операції зі списання коштів з Поточного рахунку Клієнта в межах Поточного ліміту Кредитної лінії. Ціль видачі Кредиту (Кредитів) за Кредитним договором - поточні потреби Клієнта.

Відповідно до п. 1.3.2.7.1. Додатку, клієнт зобов`язаний здійснювати погашення заборгованості за Кредитним договором ( у тому числі тіла Кредиту, процентів, комісій, неустойки та інших платежів, передбачених Кредитним договором) шляхом внесення коштів на Поточний рахунок у будь-який спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з п. 2 Додатку, кредитний договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами цього Додатку та діє до моменту повного виконання Сторонами зобов`язання Кредитним договором. Зміни до цього Додатку вносяться за згодою Сторін у письмовій формі, крім випадків, передбачених Правилами ФО.

Судом також встановлено, що 27.10.2024 відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту, який містить повну інформацію щодо основних умов кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту. У паспорті сторонами погоджено також строк кредитування – 36 місяців.

Згідно з наданого банком розрахунку заборгованості за Кредитним договором, станом на 16.05.2025 заборгованість за кредитним договором становить 128 026,30 грн, що складається з неповернутої суми заборгованості кредиту за тілом - 62 923,83 грн; суми заборгованості за відсотками - 65 102,47 грн.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положенням ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит, є чинним, недійсним у судовому порядку не визнавався.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як позичальник, отримав кредитні кошти за договором та не повернув їх у визначені строки разом із нарахованими відсотками, отже має непогашену заборгованість, що підтверджується умовами відповідного кредитного договору від 27.10.2021, підписаного сторонами, випискою за особовим рахунком позичальника про надходження коштів кредиту та здійснених погашень, а також розрахунком заборгованості, що відповідає умовам кредитування.

Апеляційним судом відхиляються аргументи скаржника про те, що кредитну заборгованість не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, з урахуванням такого.

За правовим висновком Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Пунктом 63 вказаного Положення передбачено, що 63. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами заборгованості за кредитними договорами.

Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість за кредитом, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Щодо розміру заборгованості відповідача перед позивачем колегія суддів зазначає таке.

Умовами Додатку про відкриття кредитної лінії до Заяви-Договору від 27.10.2021, а також Паспортом споживчого кредиту від 21.10.2021 визначено, що строк кредитування становить 36 місяців, а саме до 26.10.2024 включно.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець після закінчення строку кредитування, тобто після 26.10.2024, нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами до 16.05.2025.

Разом з тим, колегія суддів наголошує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого договору та, у даному випадку, нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 27.10.2021 до 26.10.2024, а нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторона позивача просила суд стягнути з відповідача заборгованість, яка складається з заборгованості по кредиту та з заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за прострочення виконання зобов`язань, встановлені охоронною нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, позовна заява не містить.

Таким чином, нараховані відсотки поза межами строку кредитування в сумі 11385,10 грн стягненню не підлягають, про що правомірно вказав суд першої інстанції.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, позичальником, у межах строку кредитування, у рахунок погашення заборгованості за відсотками сплачено 5025,04 грн.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості за відсотками, обґрунтовано дійшов висновку про те, що зазначений розмір відсотків, розрахований позивачем за період з 27.10.2021 до 24.10.2024 в сумі 58 742,41 грн слід зменшити на суму, сплачену ОСОБА_1 – 5025,04 грн, та стягнути з відповідача на користь позивача різницю в сумі 53 717,37 грн.

Натомість, суд першої інстанції, визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, не звернув уваги на те, що сума використаного кредитного ліміту станом на 24.10.2024 складає 47141,95 грн, а отже саме такий розмір заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи виписку по рахунку та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» за період з 27.10.2021 до 24.10.2024 становить в загальному розмірі 100 859,32 грн, що складається з 47 141,95 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 53 717,37 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитним лімітом.

Контррозрахунку відповідач суду не надав.

Із урахуванням зазначеного вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши загальний розмір заборгованості з 116 641,20 грн до 100 859,32 грн, з яких 47 141,95 грн – заборгованість за тілом кредиту; 53 717,37 грн – заборгованість за відсотками. У решті рішення суду слід залишити без змін.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що стороною позивача при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 3310,46 грн.

Таким чином, враховуючи, що за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволені на 78,8 %, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 2386,07 грн, а з позивача на користь відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 701,80 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак, апеляційний суд, здійснивши взаєморозрахунок судових витрат, дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» 1 684,9 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Колегія суддів звертає увагу, що на підтвердження надання правничої позивачу, останній надав Договір про надання правової допомоги від 11.02.2019, укладений між позивачем та АО «Бізнес і Право», який складає дві сторінки і об`єктивно не містить всих умов вказаного договору. З наданого договору не вбачається за можливе встановити порядок та визначення гонорару, порядок та строки оплати, перелік можливих послуг, можливість складання актів виконаних робіт тощо.

Також до матеріалів справи додано довіреність, видану АТ «Кредобанк» на адвоката Павленка С.В.

Однак, доказів того, що адвокат Павленко С.В. є партнером чи учасником АО «Бізнес і Право» та діяв саме на виконання укладеного Договору про надання правової допомоги від 11.02.2019, матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять опису виконаних адвокатом робіт, актів приймання-передачі наданих послуг, документів, що підтверджують їх вартість, доказів сплати гонорару чи інших витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, або інформації про те, що позивач зобов`язується здійснити таку оплату в майбутньому.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факту понесення витрат на професійну правничу допомогу чи виникнення обов`язку щодо їх сплати, ані їх розміру, ані зв`язку заявлених витрат із розглядом даної справи, у зв`язку з чим правові підстави для їх стягнення відсутні.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про витребування доказів колегія суддів зазначає таке.

13.04.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування у АТ «Кредобанк» доказів, а саме: виписки про рух коштів за усіма рахунками, відкритими на ім`я відповідача та пов`язаними з кредитним договором; первинні бухгалтерські документи та банківські документи, які підтверджують надання кредитних відповідачу за кредитним договором; документи, що підтверджують відкриття рахунків та випуск, видачу, отримання чи активацію платіжної картки, пов`язаної з кредитним договором; повний деталізований розрахунок заборгованості; копії документів, які визначили умови кредитування, на підставі яких банк здійснював нарахування платежів; документи на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні заявленого скаржником в суді апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції, в якому скаржник брав участь, такого клопотання ним заявлено не було. При цьому, ОСОБА_1 не навів жодних обставин, які б свідчили про неможливість заявлення такого клопотання в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому підстав для його задоволення на стадії апеляційного перегляду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 30 січня 2026 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, змінити, зменшивши загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», з 116 641,20 грн до 100 859,32 грн, з яких: 47 141,95 грн – заборгованість за тілом кредиту; 53 717,37 грн – заборгованість за відсотками.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Остаточно визначити, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» слід стягнути заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 100 859,32 грн, з яких: 47 141,95 грн – заборгованість за тілом кредиту; 53 717,37 грн – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 684,9 грн.

Розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не здійснювати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2026 року.

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

О.В. Карпенко