Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №711/4/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 711/4/25

Провадження № 22-ц/821/1371/26

Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Карпенко О.В.

суддів Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря Руденко А.О.

прокурора Архипенко В.О.

учасники справи:

позивач: заступник керівника Черкаської окружної прокуратури Троцько Євгеній Володимирович в інтересах держави в особі Черкаської міської ради,

відповідач: ОСОБА_1

представник відповідача: адвокат Семенюк Ольга Григорівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк Ольги Григорівни на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 квітня 2026 року(ухваленого під головуванням судді Скляренко В.М. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси, повний текст ухвали складений 20 квітня 2026 року ) у справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури Троцько Євгенія Володимировича, в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст заявлених вимог

Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури Троцько Є. В., в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2025 року позов задоволено.

Усунуто перешкоди державі, а саме територіальній громаді міста Черкаси, в особі Черкаської міської ради, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, шляхом її звільнення ОСОБА_1 через знесення (демонтаж) самочинно збудованого нерухомого майна нежитлової будівлі площею 55,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури суму коштів в розмірі 2 422,40 грн в якості судових витрат.

05 лютого 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Семенюк О.Г. подала до суду заяву про перегляд заочного рішення та клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

В обґрунтування заяви посилалась на те, що під час заочного розгляду справи судом не було враховано те, що тимчасова споруда, яка є предметом спору, була встановлена відповідно до законодавства за погодженням з уповноваженим органом, тобто Черкаською міською радою. В обґрунтування своїх доводів сторона відповідача також посилається на укладений договір №1233 від 18.08.2021 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою та виготовлені паспорти прив`язки тимчасової споруди №1035, №1036.

За період дії Договору відповідачкою були проведені відповідні проплати, а згодом у відповідності до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, отримано паспорт прив`язки тимчасової споруди за реєстраційним №1036 від 13.06.2025.

Отже, тимчасова споруда, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , встановлена відповідно до рішень Черкаської міської ради від 09.07.2010 №5-821, від 05.04.2012 №3-753 (зі змінами) та Законів України «Про благоустрій населених пунктів», «Про регулювання містобудівної діяльності». На підтвердження відповідних обставин сторона відповідача додала копії відповідних документів (договір №1233 від 18.08.2021 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, платіжні квитанції про оплату платежів за договорами про пайову участь №1233 та №540, паспорт прив`язки тимчасової споруди №1036 від 13.06.2025 тощо).

Сторона відповідача також вказує про те, що спірні правовідносини виникли із земельних відносин, пов`язаних із користуванням земельною ділянкою ФОП для здійснення підприємницької діяльності. Спір за позовом органу місцевого самоврядування про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасової споруди на такій земельній ділянці, якою користується особа для здійснення підприємницької діяльності, з підстав припинення відносин договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду сторона відповідача посилається на те, що з початку введення воєнного стану й дотепер відповідачка фактично проживає за кордоном в Фінляндії, де має постійне місце проживання. Відсутність відповідачки на території України унеможливила виконання нею процесуальних дій протягом установленого законом строку, оскільки вона не мала можливості отримати копію позовної заяви, надати відзив по справі і була позбавлена можливості брати участь у розгляді судом цієї цивільної справи, внаслідок чого вважає причини своєї неявки в судові засідання поважними.

Крім того, представник відповідачки – адвокат Семенюк О.Г. ознайомилась з матеріалами справи 16.01.2026, а заяву про перегляд заочного рішення суду була надіслана через підсистему «Електронний суд» 04.02.2026, тобто в межах строку, передбаченого ч. 3 ст. 284 ЦПК України.

На підставі наведеного, сторона відповідача просила визнати причини пропуску процесуального строку поважними та поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду та скасувати заочне рішення суду від 13.06.2025.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.06.2025 - відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.06.2025 у справі №711/4/25 – залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована, зокрема, тим, що стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів, які з точки зору достатності та взаємозв`язку, свідчили б про поважність причин пропуску відповідачкою строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Будь-яких доказів того, що представники відповідачки діяли всупереч її інтересам чи, зловживаючи її довірою, неналежним чином здійснювали представництво її інтересів, суду не надано. Сам факт заміни відповідачкою одного свого представника на іншого не є достатньою підставою, що обумовлює зміну порядку обчислення процесуальних строків, пов`язаних з діями попереднього представника, оскільки фактично дозволяє уникнути негативних наслідків неналежної процесуальної поведінки відповідного учасника справи, що суперечить засадам добросовісності та розумності.

За обставинами даного судового провадження, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин, що об`єктивно перешкоджали відповідачці звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, а тому її клопотання про поновлення цього процесуального строку задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Семенюк О.Г. подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи її незаконною, необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14 квітня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2025 року у справі № 711/4/25 і направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті.

Апеляційна скарга, зокрема мотивована тим, що про існування справи № 711/4/25 відповідачу відомо не було.

20.06.2025 суд першої інстанції надіслав копію рішення для відома за місцем реєстрації відповідачки, проте поштове повідомлення повернулось до суду без вручення з відміткою «відсутній за вказаною адресою».

25.06.2025 від представника відповідачки адвоката Безвершенко І.С. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи і 08.07.2025 адвокат ознайомився із матеріалами справи. При цьому, копію рішення не отримував і відповідачці не передав.

Угодою від 20.01.2026 розірвано договір про надання правової допомоги від 25.06.2025 між ОСОБА_2 та адвокатом Безвершенко І.С. Відповідно до акту приймання-передачі №1 від 20.01.2026 зафіксовано, що єдиною наданою послугою було ознайомлення з матеріалами справи.

08.01.2026 адвокат Семенюк О.Г. уклала договір з ОСОБА_1

16.01.2026 адвокат Семенюк О.Г. ознайомилась з матеріалами справи та фактично отримала доступ до повного тексту рішення.

05.02.2026 адвокат Семенюк О.Г. подала до суду заяву про поновлення строку та перегляд заочного рішення.

Відмовляючи в поновленні строку, суд першої інстанції неправильно визначив момент початку відліку строку, а саме з моменту ознайомлення з матеріалами справи адвокатом Безвершенко І.С., проте адвокат Безвершенко І.С. лише ознайомилась з матеріалами справи , однак копії рішення не отримувала і відповідачці не передавала.

08.07.2025 не є датою вручення рішення ні самій відповідачці, ні її представнику.

Першою датою, коли уповноважений представник відповідачки із належними процесуальними повноваженнями фактично отримав доступ до повного тексту рішення, є 16.01.2026, тобто дата ознайомлення адвоката Семенюк О.Г. Заяву про перегляд заочного рішення адвокатом Семенюк О.Г. подано до суду 05.02.2026, тобто в межах 20 днів.

Також вважає помилковим висновок суду, що представник відповідачки за довіреністю Яворська А.В., мала можливість отримати судову кореспонденцію та брати участь у процесі, оскільки Яворська А.В. не є учасником судового процесу та не має процесуального статусу представника в цьому провадженні, оскільки її ніколи не залучали до справи, вона не подавала процесуальних заяв, не отримувала судових повісток та не вчиняла жодних процесуальних дій.

Вказує, що довіреність від 18.08.2021 виписана для загального управління майном та представництва в судах, тобто наявність довіреності не означає, що Яворська А.В. мала обов`язок вступати в справу.

Суд не оцінив обставини об`єктивної неможливості відповідачки вчиняти процесуальні дії, оскільки вона з 21.03.2022 перебуває у Фінляндії.

Вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки поважності причин, порушивши стандарт «уникнення надмірного формалізму».

Яворська О.О. не отримала жодного судового документа. Застосування до неї стандарту «максимально використовувати всі засоби законодавства» є логічно неможливим, щоб скористатися засобами захисту, необхідно знати про те, від чого захищатися.

Висновок суду про недоведеність місця перебування відповідачки після жовтня 2024 року є хибним, оскільки грунтується на неправильному розумінні правил прикордонного контролю в ЄС.

Суд першої інстанції посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №990/330/23, однак ця постанова стосується принципово іншої ситуації і не може бути застосована до обставин справи Яворської О.О.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 11 червня 2026 року, заступник керівника Черкаської окружної прокуратур Мамедов Р.Л., вважаючи апеляційну скаргу необгрунтованою, просив залишити апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Семенюк О.Г. без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.04.2026 залишити без змін.

В обгрунтування відзиву вказує, що стороною відповідача не наведено обгрунтованих доводів поважності пропуску та об`єктивну неможливість звернутися до суду із заявою про скасування заочного рішення, у тому числі через представника з 08.07.2025, а твердження про те, що договір з попереднім представником розірвано не є належним доказом, що підтверджує поважність пропуску строку звернення до суду.

Зазначає, що вибір представника, контроль за виконанням його діяльності у справі, обмеження чи розширення обсягу надання послуг є правом сторони, і обмежень послуг адвоката лише діями щодо ознайомлення зі справою не є поважною причиною пропуску процесуальних строків, визначених законом.

Судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2025 року, суд першої інстанції виходив із того, що стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів, які з точки зору достатності та взаємозв`язку, свідчили б про поважність причин пропуску відповідачкою строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Будь-яких доказів того, що представники відповідачки діяли всупереч її інтересам чи, зловживаючи її довірою, неналежним чином здійснювали представництво її інтересів, суду не надано. Сам факт заміни відповідачкою одного свого представника на іншого, не є достатньою підставою, що обумовлює зміну порядку обчислення процесуальних строків, пов`язаних з діями попереднього представника, оскільки фактично дозволяє уникнути негативних наслідків неналежної процесуальної поведінки відповідного учасника справи, що суперечить засадам добросовісності та розумності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому, під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

ЦПК України встановлює для відповідача особливий порядок оскарження заочного рішення – шляхом подання до суду, що його ухвалив, заяви про перегляд цього рішення (стаття 284 ЦПК України), а також загальний порядок – апеляційне оскарження (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Водночас, норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку, втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Отже, правило частини другої статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині другій статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом, пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у їх нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно, суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Тлумачення змісту статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із нормою частини першої статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися у судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.

Очевидно, що передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та інших статтях.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень суду першої інстанції не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Отже, інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Наведені правові висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу сформульовані у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24), у якій Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, викладених у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), зазначила, що:

– передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

– оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції суду першої інстанції, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.

Відповідно до частин сьомої, восьмої, одинадцятої, дванадцятої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам – підприємцям – за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, – за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення. Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частиною шостою статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Процесуальне законодавство передбачає два способи надсилання судового рішення: рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі – через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом надсилання листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС. Надсилання судового рішення у той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи є у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4 і 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. За відсутності таких відомостей судове рішення вважається неврученим (постанова Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 159/1942/22).

За змістом пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученим судове рішення вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, повернення копії заочного рішення з вказівкою причини повернення «адресат відсутній за місцем проживання чи перебування» є доказом вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи відповідно до статті 272 ЦПК України, тому за наявності таких відомостей, судове рішення вважається врученим.

Встановивши, що заочне рішення було ухвалено судом 13 червня 2025 року, копія відповідного рішення 20 червня 2026 року направлена на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки, проте відповідна кореспонденція була повернута до суду без вручення адресату через відсутність за вказаною адресою і фактично повернулась до суду 04.07.2025.

Отже, копія заочного судового рішення вважається врученою відповідачці відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, з 04.07.2025.

За змістом наведених норм саме зазначена дата є юридично значущою для визначення моменту вручення повного тексту заочного рішення та початку перебігу строку на подання заяви про його перегляд.

Також судом зазначено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст заочного рішення суду від 13.06.2025 був опублікований в реєстрі з забезпеченням надання до нього загального доступу 19.06.2025, що є загальнодоступною інформацією та на підставі ч. 3 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Разом із тим, заява про перегляд заочного рішення подана стороною відповідача 05 лютого 2026 року, тобто після спливу встановленого законом строку.

Як підставу для поважності причин пропуску строку звернення із заявою про перегляд заочного рішення, сторона відповідача посилалась на те, що відповідач проживає у Фінляндії і не могла реалізувати свої процесуальні права як учасник справи. Представник відповідачки адвокат Безвершенко І.С., яка діяла на підставі укладеної угоди, лише ознайомилась із матеріалами справи 08.07.2025. Представник відповідачки адвокат Семенюк О.Г. – ознайомилась з матеріалами справи 16.01.2026.

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, суд першої інстанцій надав оцінку доводам сторони відповідача щодо необізнаності відповідачки про розгляд справи та процесуальну поведінку сторони відповідача та її представників.

Суд першої інстанції виходив з того, що: судова кореспонденція надсилалася за зареєстрованою або останньою відомою адресою відповідачки; суд першої інстанції здійснював виклик сторін, зокрема, відповідачки шляхом направлення повісток, які повертались до суду без вручення з підстав відсутності відповідачки за вказаною адресою.

Також судом першої інстанції було надано оцінку щодо представництва відповідача, зокрема заміни представника відповідача після ухвалення заочного рішення та процесуальну поведінку сторони відповідача, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, у зв`язку із чим дійшов обгрунтованого висновку про відсутність поважних обставин, що об`єктивно перешкоджали відповідачці звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк.

Суд першої інстанції вірно виходив із того, що з урахуванням вимог ст. 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка учасника справи та його представників.

Встановив, що відповідачка перебуваючи за кордоном, не могла особисто здійснювати представництво своїх інтересів в суді першої інстанції під час розгляду справи. Водночас довіреністю від 18.08.2021 уповноважила Яворську А.В. представляти її інтереси з питань управління і розпорядження всім її майном та майновими правами. Також діючи в інтересах відповідачки ОСОБА_2 уклала договір про надання правової допомоги з адвокатом Безвершенко І.С., яка і ознайомилась із матеріалами справи 08.07.2025, при цьому, заяву про ознайомлення із матеріалами справи подала до суду 25.06.2025

Отже, із наведеного слідує, що відповідач знала про наявність даної справи саме з 25.06.2025 та мала можливість особисто або через представника ознайомитись із змістом заочного рішення і подати заяву про перегляд заочного рішення у визначені процесуальним законом строки.

За наведених підстав, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про залишення такої заяви без розгляду.

Доводи апеляційної скарги, що 08.07.2025 не є датою вручення рішення ні самій відповідачці, ні її представнику, відхиляються колегією суддів, оскільки ознайомлення із матеріалами справи є дата отримання копії рішення, так як заява адвоката Безвершенко І.С. містила клопотання не лише про ознайомлення з матеріалами даної справи, а також надання можливості зробити фотокопії. Також в заяві зазначено, що 13.06.2025 у даній справі винесено заочне рішення, тобто адвокату відповідачки було відомо про наявність рішення і при ознайомленні із матеріалами справи адвокат мала право робити фотокопії.

Крім того, суд першої інстанції у відповідності до вимог цивільно-процесуального законодавства направив копію заочного рішення відповідачу, яка повернулася до суду у зв`язку з відсутністю адресата, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні про відмову отримати копію судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, у даному випадку конверт із копією заочного рішення повернувся до суду 04.07.2025.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що довіреність від 18.08.2021 виписана для загального управління майном та представництва в судах, тобто наявність довіреності не означає, що Яворська А.В. мала обов`язок вступати в справу, не варті уваги, оскільки Яворська А.В. не була учасником даної справи, проте не була позбавлена права вступити в дану справу як представник за довіреністю, враховуючи, що на час розгляду справи в суді першої інстанції дана довіреність була чинна і на підставі якої Яворська А.В. в інтересах ОСОБА_1 укладала договори з адвокатами Безвершенко І.С. та Семенюк О.Г. про надання правничої допомоги.

Доводи скаржника, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки поважності причин, порушивши стандарт «уникнення надмірного формалізму», є безпідставними, оскільки при вирішенні питання про поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції дослідив не лише саме клопотання, але й об`єктивні обставини справи, що доводять відсутність поважних, непереборних причин пропуску строку.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №990/330/23, однак ця постанова стосується принципово іншої ситуації і не може бути застосована до обставин справи Яворської О.О., є помилковою. Суд першої інстанції правомірно врахував ці висновки, оскільки заміна представника відповідача та вчинення ним дій щодо представництва знаходяться поза межами втручання суду. Посилання на зазначену практику є обґрунтованим , так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 990/330/23 чітко зазначено, що відносини між довірителем та його представником (адвокатом) знаходяться поза площиною судового втручання, за винятком питань обсягу повноважень представника. Оскільки клопотання про поновлення строку обґрунтовувалося саме фактом заміни представника відповідача та часом, який знадобився новому представнику для ознайомлення зі справою та вчинення процесуальних дій, суд не може переоцінювати доцільність чи організаційні рішення сторони у виборі своїх представників як поважну причину пропуску.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом апеляційного перегляду, однак на правильність висновків суду першої інстанції щодо вирішення питання поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення не впливають.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 270, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Семенюк Ольги Григорівни – залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14 квітня 2026 року у справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури Троцько Євгенія Володимировича, в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко

(повний текст постанови суду виготовлено 09 липня 2026 року)