Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №693/623/26 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 693/623/26

Провадження № 22-ц/821/1357/26

Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

пзивач : ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2026 року про відмову у відкритті провадження (постановлену під головуванням судді Коцюбинської Ю.Д. в приміщенні Жашківського районного суду Черкаської області) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и в :

27 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В обгрунтування позову зазначила, що 17.04.2024 між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, яка розташована в АДРЕСА_1 .

На момент підписання договору вона була впевнена, що підписує договір довічного утримання, оскільки на укладенні такого договору наполягала ОСОБА_2 , яка ввійшла до неї в довіру, обіцяла догляд, допомогу .

Вказує, що після укладення спірного договору, вона залишилась проживати у квартирі, проте відповідач перестала спілкуватись і навідувати її, а її донька, ознайомившись зі змістом договору, повідомила їй, що насправді вона уклала договір купівлі-продажу, а при зазначенні в договорі вартості квартири виявила, що вона є значно нижчою від ринкової вартості.

Позивачка вказує, що, вважаючи себе ошуканою, вона звернулась до правоохоронних органів та суду.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 07 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року, у справі №693/1528/24 в задоволенні її позову до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним було відмовлено.

Вказує, що підстави для звернення із даним позовом інші, ніж були предметом розгляду справи №693/1528/24, зокрема, судом не звернуто увагу на те, що основною і визначальною ознакою договору є перехід майна у власність покупця, а переходу майна не відбулося і вона фактично продовжує проживати у даній квартирі, жодних коштів не отримувала, що свідчить про відсутність наміру у сторін на укладення договору купівлі-продажу. Також позивачка зазначає, що не мала наміру відчужувати квартиру, про що свідчить раніше укладений нею заповіт від 18.10.2019 на ім`я онучки.

Вказує, що підписала договір купівлі-продажу квартири, який насправді не мала на меті укладати. Даний правочин поставив її в тяжке матеріальне становище та фактично позбавив її єдиного житла.

На підставі наведеного, ОСОБА_1 просила суд постановити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2024 року, посвідчений приватним нотаріусом Шелудько В.П. та зареєстрований в реєстрі за №1096.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадженні у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі було встановлено перебування в провадженні суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування державної реєстрації права власності на квартиру та поновлення запису про право власності на квартиру, по якій 07.07.2025 було ухвалено рішення, яке набрало законної сили 17.12.2026.

В апеляційній скарзі, поданій 05 травня 2026 року через засоби поштового зв`язку, ОСОБА_1 , вважаючи ухвалу суду незаконною, просить ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2026 року скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при поданні позовної заяви, як на підставу позову позивач посилалася на укладення договору під впливом обману, тобто з інших підстав, тому вважає відмову у відкритті провадження незаконною.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин), позивач просить про захист свого права.

За змістом ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 серпня 2023 року у справі № 910/13049/22, від 10 серпня 2022 року у справі № 712/9540/21 (провадження № 61-2473св22), від 16 листопада 2022 року у справі № 357/278/22 (провадження № 61-7444св22).

Отже, для застосування підстави для відмови у відкритті провадження, передбаченої п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 07 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року у справі №693/1528/24,в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири; скасування державної реєстрації права власності на квартиру та поновлення запису про право власності на квартиру – відмовлено повністю.

Обґрунтовуючи вимоги у справі № 693/1528/24, ОСОБА_1 , зокрема, посилалась на те, що договір купівлі-продажу квартири від 17.04.2024, укладений між нею та ОСОБА_2 , повинен бути визнаний недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки вона не мала на меті укладати цей договір, підписаний договір не був виявом внутрішньої волі останньої. Лише пізніше, коли її донька прочитала копію договору, то виявила, що насправді підписаний договір купівлі-продажу, хоча вона вважала, що підписує договір догляду, при цьому, будь-яких коштів від відповідачки не отримувала. Відповідач при укладенні договору діяла недобросовісно, не вказала про дійсні наміри, тому позивач вважає оспорюваний договір протиправним, нікчемним, оскільки обставини його укладення є сумнівними.

У справі, що переглядається, предметом позову є визнання договору купівлі-продажу недійсним, в обгрунтування якого позивачка посилалась на свою впевненість щодо підписання договору довічного утримання, оскільки на укладенні саме такого договору наполягала ОСОБА_2 , яка ввійшла до неї в довіру, обіцяла догляд, допомогу . Після укладення спірного договору, заначає позивачка, вона залишилась проживати у квартирі, проте відповідач перестала спілкуватись і навідувати її, а згодом вона зізналася, що насправді уклала договір купівлі-продажу, відносно укладення якого вона не мала жодних намірів.

Отже, підставою для звернення до суду із повторним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним є укладення договору купівлі-продажу під впливом обману із сторони відповідачки.

Як вбачається із наданих суду матеріалів, предметом позову в обох справах є визнання недійсним договору купівлі продажу від 17.04.2024, при чому, в новій заяві позов обгрунтовувався наявністю тих самих підстав, які були зазначені позивачем і у поданій до Жашківського районного суду Черкаської області позовній заяві в листопаді 2024 року, а саме укладення договору купівлі-продажу квартири під впливом обману.

Відмінність вказаних позовів полягає лише в різному стилістичному викладі, проте, учасники, обставини та підстави позовів є тотожними.

З огляду на те, що набрало законної сили рішення суду у справі № 693/1528/24, ухвалене між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, висновок суду першої інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України, є таким, що відповідає вимогам цивільного процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2026 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко