Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №709/749/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

м.Черкаси

Справа № 709/749/25

Провадження № 22-ц/821/1166/26

Категорія: 331010200

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.,

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

представник заявника: адвокат Поліщук Роман Анатолійович

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчий комітет Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Романа Анатолійовича на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 березня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Левченка В.В., присяжних: Толочної О.І., Гриценка В.М. в приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст заявлених вимог

05 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , виконавчий комітет Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

В обґрунтування заяви зазначив, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 30 серпня 2005 року його брата ОСОБА_4 визнано недієздатним і над недієздатним ОСОБА_4 призначено опікуном його матір ОСОБА_2 .

На даний час його брат ОСОБА_4 знаходиться в Чехівському психоневрологічному інтернаті.

Вказує, що ОСОБА_2 є особою похилого віку і останнім часом погіршився її стан здоров`я і тому остання не має можливості належним чином виконувати свої обов`язки опікуна, в тому числі і не має можливості із-за свого стану здоров`я відвідувати брата, приймати участь в його утриманні та догляді. Натомість, таку можливість має він, оскільки є працездатним та за станом здоров`я може виконувати обов`язки опікуна шляхом забезпечення належного утримання та догляду свого брата ОСОБА_4 .

Його батько ОСОБА_3 також є особою похилого віку, непрацездатний та сам потребує стороннього догляду.

Проти призначення його опікуном над братом ОСОБА_4 - не заперечував, шляхом надання відповідної письмової згоди до органу опіки та піклування (Іркліївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області).

30.10.2024 року рішенням Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області №287 про призначення опікуна особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи, що потребує постійного стороннього догляду, ОСОБА_4 , затверджено висновок опікунської ради виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про призначення опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 просив суд звільнити ОСОБА_2 від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_4 , призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 березня 2026 року заяву - задоволено частково.

Звільнено ОСОБА_2 від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині заяви відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки опікуни і піклувальники призначаються за їх заявою, за наявності їхньої згоди, вираженої в письмовій заяві, та обов`язки опікуна і піклувальника виконуються ними добровільно, такі не можуть виконуватися примусово та проти їх волі і згоди, а тому відсутні правові підстави для відмови у задоволенні заяви про звільнення ОСОБА_2 від повноважень опікуна недієздатного сина ОСОБА_4 , за наявності заяви ОСОБА_2 про звільнення її від повноважень опікуна. У протилежному випадку, відмова в цьому буде суперечити волі самої ОСОБА_2 , яка у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, не може в подальшому виконувати повноваження опікуна над сином ОСОБА_4 та дійшов висновку про задоволення заяви в частині звільнення ОСОБА_2 від повноважень опікуна.

Відмовляючи в задоволенні заяви про призначення опікуном заявника над недієздатним ОСОБА_4 , суд першої інстанції, зваживши на досліджені судом докази та встановлені обставини, дійшов висновку, що наразі відсутні підстави вважати, що заявник належним чином зможе виконувати обов`язки опікуна, що передбачені ст. 63, 67 ЦК України. Зокрема, суд, встановив, що ОСОБА_4 постійно мешкає та перебуває на утриманні у Чехівському психоневрологічному інтернаті, заявник ОСОБА_1 проживає в іншому населеному пункті, а саме м. Тараща, Київської області, який є значно віддаленим від місця проживання ОСОБА_4 , а надане до суду подання органу опіки та піклування про доцільність призначення заявника опікуном над ОСОБА_4 не містить достатніх обґрунтувань такої доцільності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 13 квітня 2026 року через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_1 – адвокат Поліщук Р.А., вважаючи оскаржуване рішення в частині відмови у призначенні заявника опікуном незаконним, прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи та при невідповідності висновків суду обставинам справи, просив суд скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 березня 2026 року в частині відмови у задоволенні заяви щодо призначення опікуном ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення яким задовольнити заяву ОСОБА_1 в повному обсязі та призначити його опікуном над недієздатним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що помилковим є висновок суду першої інстанції, що подання ограну опіки та піклування не містить достатнього обгрунтування доцільності призначення заявника опікуном його брата.

Подання органу опіки та піклування є процесуальною передумовою для розгляду питання судом, однак не має наперед встановленої сили та підлягає оцінці судом в сукупності з іншими доказами.

Вважає, що суд першої інстанції фактично надав вирішальне значення формальним недолікам висновку органу опіки та піклування, підмінив оцінку всіх зібраних доказів у справі аналізом виключно змісту зазначеного висновку, не врахував інші встановлені обставини, які прямо підтверджують наявність підстав для призначення заявника опікуном.

Такий підхід призвів до того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення опікуна не внаслідок оцінки реальних обставин справи, а виключно з формальних міркувань.

Суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що заявник перебуває у близьких відносинах із підопічним, що відповідно до ст. 63 ЦК України є однією з пріорітетних підстав для призначення опікуна.

Судом не враховано наявність у заявника реального наміру здійснювати опіку, що підтверджується його зверненням до суду, участю у справі, а також підтримкою з боку інших членів сім`ї.

Вказує, що в рішенні суд зазначив про відсутність підстав вважати, що заявник зможе належним чином виконувати обов`язки опікуна, однак такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення опікуна, фактично не надав належної оцінки тому, яке рішення найбільшою мірою відповідає інтересам підопічного.

Відмова у призначенні опікуна фактично призводить до ситуації, коли опіка над підопічним здійснюється формально відповідним закладом, у якому він перебуває, без належного індивідуального представництва його прав та інтересів конкретною фізичною особою.

Суд першої інстанції, не забезпечивши належної оцінки інтересів підопічного, дійшов помилкового висновку, що є самостійною підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині.

Суд першої інстанції, висловивши сумніви щодо достатності обгрунтування подання органу опіки та піклування, не вжив передбачених законом заходів для усунення таких сумнівів.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив

Фактичні обставини справи

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, щобатьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 30 серпня 2005 року визнано ОСОБА_4 недієздатним. Над недієздатним ОСОБА_4 призначено опікуном його матір ОСОБА_2 .

ОСОБА_4 перебуває у Чехівському психоневрологічному інтернаті на повному державному утриманні з 29 серпня 2006 року (а.с. 28).

ОСОБА_2 15 січня 2025 року звернулася до органу опіки та піклування Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області із заявою щодо вирішення питання про звільнення її від обов`язків опікуна та призначення її сина ОСОБА_1 опікуном над недієздатним братом ОСОБА_4 (а.с. 17-18).

Згідно висновку ЛКК № 423 ОСОБА_2 встановлено діагноз «атеросклеротичний кардіосклероз» (а.с. 27).

Із висновку про стан здоров`я та медичних довідок, виданих КНП «Таращанська МЛ» вбачається, що ОСОБА_1 має задовільний стан здоров`я. До лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не звертався (а.с. 21, 22, 23).

Рішенням Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області від 30 жовтня 2024 року затверджено висновок про призначення опікуном особі з інвалідністю з дитинства ІІ групи, що потребує постійного сторонного догляду ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (а.с. 8).

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23 квітня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Поліщука Р.А. залишено без руху для сплати судового збору у розмірі 726,72 грн.

На виконання зазначеної ухвали суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Поліщук Р.А. 04 травня 2026 року направив до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 727,00 грн.

Ухвалами Черкаського апеляційного суду 05 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі і призначено розгляд справи на 24 червня 2026 року на 15:30 год, про що повідомлно учасників справи

22 червня 2026 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з пошуком та заміною кваліфікованого адвоката.

24 червня 2026 року судове засідання відкладено на 07 липня 2026 року на 14:30 год про що повідомлено учасників справи.

06 липня 2026 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з пошуком та заміною кваліфікованого адвоката для захисту його прав.

Перевіривши наведені доводи клопотання колегія суддів виходить із наступного.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до п. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце її розгляду.

Крім того, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі представником ОСОБА_1 – адвокатом Поліщук Р.А. вже викладені його доводи, відтак відсутність заявника під час розгляду апеляційної скарги жодним чином не порушує його процесуальні права.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду оскаржується представником ОСОБА_1 - адвокатом Поліщуком Р.А. в частині відмови в задоволенні вимог заяви щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над його недієздатним братом, тому відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України законність судового рішення, ухваленого в іншій частині, апеляційний суд не перевіряє.

Вищевказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Метою встановлення опіки та піклування є забезпечення особистих немайнових та майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть здійснювати свої права та виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

У силу статті 58 ЦК України опіка встановлюється над фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Під час призначення опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах.

Відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Правил для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Під час внесення подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17, від 23 листопада 2021 року в справі № 751/9572/19, від 07 квітня 2022 року в справі № 712/10043/20, від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21, від 24 липня 2024 року в справі № 727/597/24, від 08 січня 2024 року в справі № 753/1905/22.

Крім того, згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи, суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

Судом встановлено та не заперечується заявником, що з 29 серпня 2006 року ОСОБА_4 перебуває на повному державному утриманні та проживає в Чехівському психоневрологічному інтернаті, де йому забезпечується цілодобовий догляд, лікування та нагляд відповідно до стану здоров`я.

ОСОБА_1 в заяві про призначення його опікуном та в апеляційній скарзі не зазначив, як часто він відвідує свого брата ОСОБА_4 в психоневрологічному інтернаті, та як часто цікавиться його станом здоров`я та чи має намір забрати ОСОБА_4 з інтернату.

Водночас, зазначив, що є особою працездатного віку, має добрий стан здоров`я, на обліку у психоневрологічному або наркологічному диспансері не перебуває та має можливість виконувати обов`язки опікуна шляхом забезпечення належного утримання та догляду свого брата.

Крім того, зазначив, що його батьки є особами похилого віку та за станом здоров`я не можуть здійснювати опіку над ОСОБА_4 в повній мірі.

Вирішуючи заяву в частині призначення оспікуна, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи та дійшов висновку, що наразі відсутні підстави вважати, що заявник належним чином зможе виконувати обов`язки опікуна, що передбачені ст. 63, 67 ЦК України. Зокрема, суд, встановив, що ОСОБА_4 постійно мешкає та перебуває на утриманні у Чехівському психоневрологічному інтернаті, заявник ОСОБА_1 проживає в іншому населеному пункті, а саме м. Тараща, Київської області, який є значно віддаленим від місця проживання ОСОБА_4 , а надане до суду подання органу опіки та піклування про доцільність призначення заявника опікуном над ОСОБА_4 не містить достатніх обґрунтувань такої доцільності, у зв`язку із чим дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви у частині вимог про призначення заявника опікуном над ОСОБА_4 .

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що такі висновки суду грунтуються на оцінці усіх поданих сторонами доказів, з урахуванням тривалого перебування ОСОБА_4 у спеціалізованому закладі, відсутності доказів фактичної участі заявника в його житті, а також відсутності підтвердження можливості забезпечення постійного догляду, призначення заявника опікуном не відповідатиме інтересам недієздатної особи.

Крім того, заявник не зазначив, чи має намір забрати ОСОБА_4 з інтернату і чи має належні умови для проживання ОСОБА_4 за місцем проживання заявника. Також матеріали справи не мітять доказів щодо сім`ї заявника та прихильності ОСОБА_4 до заявника.

Відсутність вищезазначеного та доказів на підтвердження даних обставин унеможливлює оцінку реальної здатності заявника виконувати обов`язки опікуна.

Крім того, суд першої інстанції правильно вважав, що наданий Іркліївською сільською радою висновок про призначення опікуна ОСОБА_4 , який затверджений рішенням від 30 жовтня 2024 року № 287, про дозвіл ОСОБА_1 стати опікуном над ОСОБА_4 , є необгрунтованим, оскільки орган опіки та піклування не з`ясував усі необхідні умови, передбачені ст. 67 ЦК України.

Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що у зазначеному висновку органу опіки та піклування не проаналізована фізична можливість ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_4 , зважаючи на їх проживання у різних населених пунктах, відсутня інформація про необхідність покращення захисту інтересів ОСОБА_4 , сприяння його нормальному життєзабезпеченню саме шляхом призначення опікуном ОСОБА_1 .

Встановивши відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження можливості саме заявником здійснювати повноваження опікуна, суд обґрунтовано відмовив у призначенні ОСОБА_1 опікуном його недієздатного брата– ОСОБА_4 .

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції фактично надав вирішальне значення формальним недолікам висновку органу опіки та піклування, підмінив оцінку всіх зібраних доказів у справі аналізом виключно змісту зазначеного висновку, не врахував інші встановлені обставини, які прямо підтверджують наявність підстав для призначення заявника опікуном, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки при прийнятті рішення суд першої інстанції не обмежився формальним аналізом висновку органу опіки та піклування. Ухвалюючи рішення про відмову у призначенні опікуном, суд досліджував усі зібрані докази в їх сукупності, і встановлені факти об`єктивно не підтвердили здатність заявника належним чином виконувати обов`язки опікуна.

Є необґрунтованими також посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою перебування заявника у близьких відносинах із підопічним, що відповідно до ст. 63 ЦК України є однією з пріорітетних підстав для призначення опікуна, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження, крім кровного споріднення, близьких відносин заявника з його братом, який перебуває у спеціалізованому інтернаті.

Наявність кровного споріднення автоматично не означає наявність фактичних близьких відносин. Відповідно до статті 63 ЦК України, переважне право бути опікуном дійсно надається членам сім`ї та близьким родичам, проте ці відносини мають бути реальними, а не лише формальними.

Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано наявність у заявника реального наміру здійснювати опіку, що підтверджується його зверненням до суду, участю у справі, а також підтримкою з боку інших членів сім`ї, відхиляються колегією суддів, оскільки відмова у задоволенні заяви про призначення заявника опікуном не обмежує фактичну участь його в житті брата , він має має право й надалі допомагати брату, забезпечувати підтримку чи доглядатибез відповідного судового рішення. Звернення до суду, участь у справі розцінюється як реалізація законного процесуального права громадянина на захист (передбаченого ст. 4 ЦПК України), а не як беззаперечний доказ наявності моральних, психологічних та фізичних ресурсів для повноцінного виконання обов`язків опікуна.

Посилання скаржника на те, що відмова у призначенні опікуна фактично призводить до ситуації коли опіка над підопічним здійснюється формально відповідним закладом, у якому він перебуває, без належного індивідуального представництва його прав та інтересів конкретною фізичною особою, є безпідставними, оскільки фактично всі обов`язки опікуна протягом тривалого часу вже виконував психоневрологічний пансіонат.

Крім того, відносно особи, яка перебуває у спеціалізованому закладі, саме заклад виконує функцію опікуна, якщо іншого опікуна не призначено.

Також відхиляються доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, висловивши сумніви щодо достатності обгрунтування подання органу опіки та піклування, не вжив передбачених законом заходів для усунення таких сумнівів, оскільки висновок органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений, що і було зроблено судом першої інстанції.

Отже, під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про ухвалення рішення з порушенням норм процесуального права та із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, і підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Романа Анатолійовича – залишити без задоволення.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Ю.В. Сіренко

Л.І. Василенко