Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №569/5645/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/5645/25

Провадження № 22-ц/4815/675/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»

відповідач – ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Михайлова Володимира Олександровича на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року у складі судді Харечка С. П., ухвалене в м. Рівне, повний текст рішення складено 26 грудня 2025 року,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог вказувало, що 12.07.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №481844706 у формі електронного документу, відповідно до якого відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 11 900,00 грн. В подальшому 15.10.2024р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № MB-ТП/4,за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передала ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняв належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, в тому числі й до відповідача. Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором, розмір якої становить 38 137,05 грн. та включає у себе заборгованість по кредиту в сумі 11 899,02 грн. і заборгованість по відсотках за користування кредитом у сумі 26 238,03 грн.. Зазначену суму, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., просило стягнути на свою користь із відповідача.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 червня 2025 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 38137 грн. 05 коп., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

27.10.2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Михайлов В. О. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 листопада 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення від 06 червня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано і призначено справу до розгляду в спрощеному порядку.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року позов ТОВ «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 667 грн. 52 коп., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2074,78 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп..

Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов`язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов`язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. В частині часткового задоволення вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами суд виходив з того, що ч.5 ст.8 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, а з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %, а тому денна процентна ставка за даним кредитним договором перерахована і склала за період з 12.07.2024 по 20.08.2024 – 6 961,50 грн та за період з 21.08.2024 по 07.01.2025 року – 16 541,00 грн., що разом становить 20768,50 грн.

Вважаючи рішення суду незаконним, представник ОСОБА_1 – адвокат Михайлов В. О. оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що ТОВ «Таліон Плюс» не довело переходу до нього прав вимоги за договором факторингу, оскільки суду не надано доказів на підтвердження оплати за договорами. Розрахунки заборгованості, які надані позивачем за кредитним договором є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику у кредит. Розрахунки заборгованості не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані у позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять. Зазначає, що строк першого дисконтного періоду за договором сплив 11.08.2024р. (30 днів після надання траншу 12.07.2024р.) і в цей період відповідачем не було сплачено проценти у розмірі 787,50 грн., відтак дисконтний період не було продовжено. У справі відсутні докази продовження строку дисконтного періоду шляхом здійснення ОСОБА_1 , як це передбачено в п. 3.3 Договору, сплати всіх нарахованих за перші 30 днів дисконтного періоду процентів у розмірі 787,50 грн. Інших доказів, які б свідчили про пролонгування строку кредитування за договором кредитної лінії №481844706 від 12.07.2024р. позивачем суду не надано. Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Таліон Плюс» не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом більше, ніж за 30 днів, тобто поза межами строку кредитування, на що суд першої інстанції не звернув увагу. Таким чином до стягнення підлягало 11900 грн. – заборгованості за основною сумою боргу, 787,50 грн. – заборгованість за відсотками (30-денний дисконтний період). Із врахуванням сплати відповідачем заборгованості в сумі 2734 грн., сума боргу становить 9166 грн., відсотків 787,50 грн., загальна сума – 9 953,50 грн. Із цих підстав просить змінити оскаржуване рішення суду, частково задовольнити позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс», а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 953,50 грн. та судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Таліон Плюс» вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 12 липня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 481844706 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За умовами Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Вказаним Договором передбачено, що грошові кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання позичальником чергового траншу за Договором.

Згідно цього Договору ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитні кошти кількома траншами у розмірі 11 900,00 грн., з яких: 12.07.2024 – 3500 грн., 14.07.2024 – 2200 грн, 17.07.2024 – 3000 грн., 18.07.2024 – 2050 грн., 19.07.2024 – 1000 грн., 22.07.2024 -150 грн..

Факт перерахування грошових коштів Товариством на банківську карту відповідача № 4323-34XX-XXXX-5316, яка була вказана ним при укладанні Договору, підтверджується наявною в матеріалах справи випискою АТ «Акцент-банк» та підтвердженням ТОВ «Профітгід».

15.10.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № MB-ТП/4, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передала ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняв належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, в тому числі й до відповідача.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18), від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Факт укладення договору кредиту сторонами не оспорюється, натомість відповідач заперечує у апеляційній скарзі правомірність переходу права вимоги до позивача від первісного кредитора.

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

З витягу Реєстру боржників за кредитними договорами, відповідно до Договору факторингу № МВ-ТП/4 від 15 жовтня 2024 року, вбачається, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги, зокрема, до Відповідача за кредитним договором № 481844706 від 12.07.2024 року (рядок 831 Реєстру). Реєстр прав вимог підписувався представником первісного кредитора та фактором в електронному вигляді, про що є відмітка про електронний підпис та електронну печатку. Окрім того, Витяг з реєстру боржників відображає інформацію про боржника, ОСОБА_1 .

Частково задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції виходив того, що нарахування відсотків ним здійснено з порушенням вимог закону, що визначає обмеження розміру денної процентної ставки.

Апеляційний суд вважає такий висновок місцевого суду правильним та обґрунтованим.

Так, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 цього Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 % .

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після 24.12.2023 (дати набрання чинності Законом № 3498-IX), а також за договорами, строк кредитування за якими буде продовжено після 24.12.2023, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення (продовження) договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання (продовження) такого договору.

Зважаючи на наведене, денна процентна ставка за кредитним договором розрахована позивачем помилково, з огляду на що та враховуючи ч.5 ст.8 та п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» місцевий суд здійснив її перерахунок, частково задовольнивши позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом, а саме: за період з 12.07.2024 по 20.08.2024 року – 6 961,50 грн (11900 грн х 1,5% х 39 днів); за період з 21.08.2024 по 07.01.2025 року – 16 541,00 грн. (11900 грн х 1% х 139 днів), що в сукупності та з врахуванням проплат відповідача у розмірі 2734 грн. становить 20768,50 грн..

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Оцінюючи встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулює, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 38 137 грн. 05 коп., з яких 11 899, 02 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 20 768,50 грн – заборгованість за відсотками.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Михайлова Володимира Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 липня 2026 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.