Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №756/16965/25 — Оболонський районний суд міста Києва

06.07.2026 Справа № 756/16965/25

Унікальний номер 756/16965/25

Номер провадження 2/756/1975/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Белоконна І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») через свого представника звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 36655,00 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 31.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3865629, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за договором виконало, разом з тим, відповідач у порушення умов договору свої зобов`язання належним чином не виконала в результаті чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 36655,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4850,00 грн, заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 30855,00 грн та заборгованості за комісією у розмірі 950,00 грн.

29.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 29-11-102, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржників ТОВ «МІЛОАН» в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3865629 від 31.07.2021.

В подальшому між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір про відступленням (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Вердикт Капітал», в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3865629 від 31.07.2021.

Посилаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3865629 від 31.07.2021, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , а також судові витрати.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.

Станом на 06.07.2026 відзив на позов до суду не надійшов.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.07.2021 між ТОВ «МІЛОАН» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 3865629, відповідно до умов якого позичальнику надано грошові кошти (фінансовий кредит) на наступних умовах: сума (загальний розмір) кредиту – 5000,00 грн (п. 1.2. Договору); строк кредитування – 30 днів (п. 1.3. Договору); комісія за надання кредиту – 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. Договору); проценти за користування кредитом: 3000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2. Договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом – 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, відповідно до якої «укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Таким чином, підписання відповідачем договору, шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких підстав, суд доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 . Договору про споживчий кредит № 3865629 від 31.07.2021.

29.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 29-11-102, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до боржників ТОВ «МІЛОАН», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3865629від 31.07.2021, що підтверджується копією вказаного договору; копією реєстру боржників до Договору факторингу № 29-11-102 від 29.11.2021.

10.03.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір про відступленням (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Вердикт Капітал», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3865629 від 31.07.2021, що підтверджується: копією вказаного договору; копією реєстру боржників до до Договору про відступленням (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 3865629 від 31.07.2021, відповідно до договору факторингу та договору про відступлення прав вимоги, укладеними з первісними кредиторами.

Вказаний договір факторингу та договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювалися та не визнавалися недійсними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша - установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «МІЛОАН» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 5000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 07.02.2025.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «Приватбанк» надав лист та виписку про рух коштів на рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_1 за період з 31.07.2021 – 06.08.2021, якими підтверджується факт належності відповідачу ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та зарахування коштів у розмірі 5000,00 грн 31.07.2021.

За змістом ст. 509, ч. 3 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Судом встановлено, що відповідач не належним чином виконувала свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит № 3865629 від 31.07.2021.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за Договором про споживчий кредит № 3865629 від 31.07.2021 становить 36655,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4850,00 грн, заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 30855,00 грн та заборгованості за комісією у розмірі 950,00 грн.

Відповідач не надала суду доказів належного виконання зобов`язань за Договором про споживчий кредит № 3865629 від 31.07.2021.

Водночас, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок Верховний Суд зробив у постановах від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 4-10цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Підстав для відступу від вказаних правових висновків не вбачає також Велика Палата Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

Судом встановлено, що в межах строку кредитування 30 днів сума процентів складала 3000,00 грн.

Доказів того, що строк кредитування був продовжений за згодою сторін у встановленому порядку, або що відповідач вчинила дії для продовження кредитування, суду не надано. Водночас, автоматичне продовження строку кредитування шляхом лише продовження користування кредитом, та без ініціативи для цього позичальника, суд не може розцінювати як встановлення сторонами конкретного строку кредитування, а тому слід виходити зі строку кредитування, погодженого сторонами у договорі (30 днів).

Зважаючи на визначену у договорі та фактично надану суму кредиту 5000,00 грн, фіксовану процентну ставку у розмірі 2 % в день, за якою нараховані проценти в розмірі 3000,00 грн на кінець заявленого (обраного) позичальником строку користування кредитом 30 днів та з урахуванням комісії за надання кредиту в розмірі 950,00 грн, суд визнає доведеною заборгованість відповідача за кредитним договором на суму 8800,00 грн (4850,00 грн + 3000,00 + 950,00 грн), які підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі вищезазначеного, оскільки строк кредитування за умовами договору становить 30 днів, нарахування процентів після закінчення строку дії договору є неприпустимим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 581,56 грн (8800,00Х2422,40/36655,00).

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання правової допомоги пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 3121,67 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ - 44276929, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 3865629 від 31.07.2021 у розмірі 8800 (вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 581 (п`ятсот вісімдесят одна) гривня 56 копійок та витрати професійну правничу допомогу у розмірі 3121 (три тисячі сто двадцять одна) гривня 67 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог та судових витрат – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна