Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №752/26340/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/26340/25

Провадження №2/752/4079/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Шененка В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Сердюк Ю.А. ,

представника відповідача ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Сердюк Юлія Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 23.04.2024 о 08 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Самійла Кішки, 10/1, внаслідок ДТП, спричиненим порушенням з боку ОСОБА_3 п. 10.4 Правил дорожнього руху відбулось зіткнення автомобіля «Mercedes-Benz GLE 53AMG», номер НОМЕР_1 , з автомобілем «Audi», номер НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження із значними матеріальними збитками.

Вину відповідачки у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП було визнано постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.05.2024 у справі №752/9420/24.

Після винесення вищезазначеної постанови позивач звернувся із заявою про відшкодування шкоди до Товариства з додатковою від?по?від?аль?ні?стю «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ» (далі - ТДВ «СГ «ОБЕРІГ»), страховий поліс відповідача № 216215827, проте отримав відмову у виплаті.

За наслідками апеляційного оскарження постановою Київського апеляційного суду від 25.07.2024 у справі № 752/9420/24 постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 29.05.2024 було залишено без змін

За результатами автотоварознавчого дослідження від 17.05.2024, виконаного суб`єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_4 вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI A5 номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням ПДВ 20 % на запасні частини та лакофарбові матеріали (реальні збитки) складає 1146394,44 грн.

25.07.2024 позивач повторно звернувся із заявою до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» та отримав страхове відшкодування згідно страхового акту 49574/3/1 від 30.07.2024 у розмірі 156 800 грн. 00 коп. (без ПДВ).

Різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) підлягає відшкодуванню в повному обсязі з боку відповідача. Проте станом на дату подання позовної заяви відшкодування збитків не було.

02.09.2024 Управлінням патрульної поліції в м. Києві був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП серії ААД № 824291 стосовно позивача, внаслідок чого було ініційовано вже новий судовий процес у справі № 752/19505/24ю

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16.10.2024 у справі №752/19505/24 закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, стосовно позивача у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, а також у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.02.2025 у справі № 752/19505/24 було скасовано постанову Голосіївського районного суду м. Києва 16.10.2024 та прийнято нову постанову, якою закрито провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» 18.10.2024 згідно страхового акту 49574/3/1 від 30.07.2024 здійснило страхову виплату на рахунок позивача у розмірі 156800 грн.

Відповідно до автотоварознавчого дослідження від 17.05.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача складає 1146394,44 грн. Різниця між вартістю відновлювального ремонту та розміром страхової виплати, що підлягає відшкодуванню відповідачем складає 989593,44 грн. (1146394, 44 грн. - 156 800 грн.).

Автотоварознавче дослідження від 17.05.2024 підготовлено для подання до суду, експерт, що проводив оцінку, обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Позивач має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди у повному обсязі в межах вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то сама по собі дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією, що полягає у факті її настання та її негативних наслідках.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач пережив сильний психологічний стрес у момент даного інциденту та у подальшому внаслідок судових процесів у справах №752/9420/24, № 752/19505/24.

Позивач досі не може використовувати свій автомобіль «Audi» в зв`язку з отриманими пошкодженнями, в результаті чого змінився його звичний спосіб життя, були порушені його налагоджені життєві зв`язки, і він до цього часу постійно змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Своїми діями відповідач заподіяв позивачу моральну шкоду, яка полягає у стресі та душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв`язку з вищезазначеним. У позивача також порушився сон, погіршився стан здоров`я, виникли невпевненість у майбутньому та відчуття ним негативних емоцій.

З урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, завданих позивачу та об`єктивного ступеня вини відповідача, яка завдала моральної шкоди, обґрунтованим є стягнення 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Просила:

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 989593,44 грн.;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000 грн.;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 11107,13 грн. та витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу у розмірі 5000 грн.

28.10.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.10.2025 постановлено ухвалу про відмову в забезпеченні позову.

24.12.2025 постановлено ухвалу про перехід до розгляду у справи за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання.

01.05.2026 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

12.12.2025 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зазначила, що відповідно до наданого позивачем звіту №141 про оцінку автомобіля AudiA5, номер НОМЕР_2 , складеного 17.05.2024, виконаного суб`єктом оціночної діяльності СПД ОСОБА_4 , матеріальний збиток, завданий власникові Audi A5,номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП з урахуванням ПДВ 20% на запасні частини та лакофарбові матеріали складає 682949,49 грн.

Однак, всупереч вказаній сумі матеріального збитку позивач намагається стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ 20% на запасні частини та лакофарбові матеріали, що становить 1146393,44 грн., що значно перевищує той розмір матеріального збитку, який був йому нанесений.

У позові зазначено, що позивач повторно звернувся із заявою до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» та отримав страхове відшкодування згідно страхового акту 49574/3/1 від 30.07.2024 у розмірі 156800 грн. без ПДВ.

Якщо матеріальний збиток відповідно до звіту № 141 складав 682949,49 грн., а ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» відшкодувала 156800 грн., то залишок матеріальної шкоди відповідача перед позивачем має становити 526 149,49 грн., а не 989 593,44 грн.

Звіт № 141 викликає сумніви у його достовірності та обґрунтованості. В ньому вказана дата оцінки 23 квітня 2024 року, тобто на дату скоєння ДТП, однак в акті огляду транспортного засобу № 141/2024 зазначено, що огляд автомобіля проведений 09.05.2024, тобто через 16 днів після ДТП, яке нібито спричинило вказані збитки.

Для отримання незалежного висновку щодо повноти звіту № 141, правильності його виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, представником відповідача направлена заява до Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів» про проведення рецензування звіту.

До матеріалів справи не долучено жодного акту виконаних робіт, який би підтверджував, що позивач скористався послугами з ремонту автомобіля та що ним сплачувалась вартість відновлювального ремонту саме з урахуванням ПДВ 20%. Оскільки доказів сплати вартості робіт, запасних частин та лакофарбових матеріалів з урахуванням ПДВ 20% немає, тому ця сума має бути вирахувана з загальної вартості відновлювальних робіт. Отже, тоді розмір шкоди складає 760 315,75 грн. за відрахуванням 20% ПДВ, що складає 229278,69 грн. та вартість суми отриманої від ТДВ «СГ «Оберіг» в розмірі 156800 грн. (1146394, 44 грн. - 229278,69 грн. - 156800 грн. = 760315,75 грн.).

Також до позовних вимог була включена вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 25000 грн. Разом з тим, автомобіль AudiA5, номер НОМЕР_2 , не належить позивачу на праві власності, а також немає жодних доказів того, що він користується ним на постійній основі та тривалий час і що пошкодження автомобіля вплинуло на його звичний спосіб життя. Позивач не надав доказів того, що у нього дійсно порушився сон та погіршився стан здоров`я, а тому до таких посилань варто віднестись критично, оскільки розмір моральної шкоди в Україні має відповідати критеріям розумності, а тому розмір 25000 грн. є занадто великим для даної справи.

18.12.2025 представник позивача надала відповідь на відзив, який суд відповідно до приписів ч.2 ст.126 ЦПК України залишає без розгляду з огляду на пропуск процесуального строку на його подання, зазначений в ухвалі від 28.10.2025.

В судових дебатах представник відповідача не заперечувала проти стягнення з відповідачки на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 305247,91 грн.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

23.04.2024 о 08 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Самійла Кішки, 10/1, з вини ОСОБА_5 , яка керувала автомобілем «Mercedes-Benz GLE 53AMG», номер НОМЕР_1 , та допустила порушення п. 10.4 Правил дорожнього руху, відбулось зіткнення з автомобілем «Audi», номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засобі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, що підтверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №862991 від 23.04.2024.

17.05.2024 на замовлення ОСОБА_6 . СПД ОСОБА_4 складений звіт №141, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi», номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП з урахуванням ПДВ 20% на запасні частини та лакофарбові матеріали складає 1146393,44 грн.; матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Audi», номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП з урахуванням ПДВ 20% на запасні частини та лакофарбові матеріали складає 682949,49 грн.

17.05.2024 ОСОБА_6 прийняла від СПД ОСОБА_4 роботи щодо виконання авто товарознавчого дослідження «Audi А5», номер НОМЕР_2 , вартістю 5000 грн.

17.05.2024СПД ОСОБА_4 склав рахунок № НОМЕР_3 на оплату ОСОБА_6 робіт за виконання автотоварознавчого дослідження КТЗ «Audi А5», номер НОМЕР_2 , звіт №141, вартістю 5000 грн.

Згідно з ремонтною калькуляцією ТДВ «СГ «Оберіг» від 21.05.2024 №49574/3 вартість відновлювального ремонту «Audi А5», номер НОМЕР_2 , дата ДТП 23.04.2024, становить 630236,82 грн., вартість зносу 324988,91 грн.

29.05.2024 Голосіївським районним судом м. Києва у справі №752/9420/24 винесено постанову, згідно з якою ОСОБА_5 визнано винною в скоєнні вищезазначеної ДТП. Зазначена постанова набрала законної сили 25.07.2024 відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 25.07.2024.

СПД ОСОБА_4 є суб`єктом оціночної діяльності відповідно до сертифікату від 27.05.2022 №2/3/2022 та має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 17.06.2006 №4408.

16.10.2024 Голосіївським районним судом м. Києва у справі №752/19505/25 винесено постанову, згідно з якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

18.10.2024 ТДВ «СГ «Оберіг» виплатило страхове відшкодування в розмірі 156800 грн. згідно акту 49574/3/1 від 30.07.2024 («Audi А5», НОМЕР_2 ), що підтверджується даними інтернет-банкінгу.

Згідно з постановою Київського апеляційного суду від 07.02.2025 у справі №752/19505/25 постанову Голосіївського районного сулу міста Києва від 16.10.2024 скасовано та прийнято нову, якою закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_7 з 21.11.2025 є власником «Audi А5», номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Згідно з рецензією від 19.01.2026 №2-ЕР, складеною Громадською організацією «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів», звіт від 17.05.2024 №141, складений СПД ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_6 має наступні зауваження: не дотриманий вимоги п.4.4.,5.5. Методики, відсутні вихідні дані щодо обставин виникнення аварійних пошкоджень КТЗ, відповідно до яких проводилось дослідження розміру матеріального збитку, в звіті не обґрунтований обсяг та вид ремонтних робіт щодо відновлення складників КТЗ; відсутнє обґрунтування вартості трудомісткості відновлювального ремонту КТЗ, відсутня наскрізна нумерація сторінок звіту та додатків.

Звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15 зроблений висновок, відповідно до якого відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначено, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Згідно з ч.1 п. 1 ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 12 Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

10.09.2003 постановою Кабінету Міністрів України №1440 затверджено Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пунктами 50-55 вказаного Національного стандарту №1, зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

28,10.2004 постановою Кабінету Міністрів України №1442 затверджено Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», який є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Приписами ч. 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким чином, оцінка рухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту №2 та з урахуванням Національного стандарту №1, яким визначено загальні засади.

Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту №1 проведенню незалежної оцінки майна (незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу його оцінки) передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до вимог п. 51 Національного стандарту №1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом із цим, вимогами п. 56 Національного стандарту №1 визначено, що звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість, а також додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Отже, виходячи з наведених норм, не зважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц сформувала висновок про неналежність доказу, як звіту про оцінку майна, який складений без особистого огляду транспортного засобу.

Відповідно до п. 4.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Фондом державного майна України Міністерства юстиції України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика) за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (далі - висновок експерта).

Відповідно до п. 4.4. Методики у звіті (акті) або висновку експерта про оцінку КТЗ зазначається така інформація: а) повне найменування суб`єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб`єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; в) найменування юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); ґ) назва об`єкта (об`єктів), представленого для оцінки; д) найменування юридичної особи (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об`єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв`язання поставлених питань; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження); с) додатки, які становлять невід`ємну частину звіту (акта), висновку експерта про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Відповідно до п. 5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Відповідно до п. 5.5 Методики під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов`язковою їх фіксацією шляхом фотографування.

Відповідно до п. 8.5.1. Методики умови щодо визначення вартості відновлювального ремонту без технічного огляду КТЗ зазначені в пункті 5.1 цієї Методики.

У зазначених у пункті 5.1 розділу V цієї Методики випадках орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), визначає обсяги ремонтних робіт з відновлення КТЗ або характер та обсяг його пошкоджень.

Судом встановлено, що 23.04.2024 з вини ОСОБА_5 відбулась ДТП, в якій були спричинені механічні пошкодження автомобіля «Audi А5», НОМЕР_2 , яким на відповідній правовій підставі керував ОСОБА_1 .

Згідно з ремонтною калькуляцією ТДВ «СГ «Оберіг» від 21.05.2024 №49574/3 вартість відновлювального ремонту «Audi А5», номер НОМЕР_2 , дата ДТП 23.04.2024, становить 630236,82 грн., вартість зносу 324988,91 грн.

Відповідно до звіту №141 від 17.05.2024, складеного СПД ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi», номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП з урахуванням ПДВ 20% на запасні частини та лакофарбові матеріали складає 1146393,44 грн.; матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Audi», номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП з урахуванням ПДВ 20% на запасні частини та лакофарбові матеріали складає 682949,49 грн.

Відповідач оспорювала правильність складання звіту №141 від 17.05.2024, складеного СПД ОСОБА_4 , та надала рецензію від 19.01.2026 №2-ЕР, складеною Громадською організацією «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів», звіт від 17.04.2024 №141, складений СПД ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_6 має зауваження та недоліки.

Суд відзначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.

Тобто зазначений Закон передбачає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який у межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Оцінюючи рецензію від 19.01.2026 №2-ЕР, складену Громадською організацією «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів» на звіт від 17.05.2024 №141, складений СПД ОСОБА_4 , суд відзначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що СПД ОСОБА_4 є суб`єктом оціночної діяльності відповідно до сертифікату від 27.05.2022 №2/3/2022 та має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача від 17.06.2006 №4408.

За приписами ч.2 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) можуть виконувати певні особи які також є суб`єктами оціночної, тобто зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону, або органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Як вбачається з рецензії від 19.01.2026 №2-ЕР, вона складена Громадською організацією «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів», проте до неї не додані відомості про те, що особи, які її складали відповідають вимогам, викладеним в ч.2 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Виходячи з наведеного, суд не приймає рецензію та вважає звіт від 17.05.2024 №141, складений СПД ОСОБА_4 , належним доказом, який підтверджує вартість матеріального збитку, спричиненого позивачу.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблений висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Відомості про фактичне здійснення ремонту автомобіля позивача, в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідачка, як особа, яка винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

У постанові від 19 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду виснував, що всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. В зв`язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону № 1961-IV), ПДВ не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками ПДВ по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.

Тобто вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19 (провадження № 61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20.

Так, згідно зі звітом від 17.05.2024 №141 в результаті пошкодження автомобіля «Audi», номер НОМЕР_2 , при ДТП з урахуванням ПДВ 20 % на запасні частини та лакофарбові матеріали (реальні збитки) складає 1146394,44 грн.

Судом встановлено, що позивач отримав страхове відшкодування від ТДВ «СК «Оберіг» в розмірі 156800 грн.

Отже, розмір матеріального збитку, який підлягає стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 з урахуванням виплаченого страхового відшкодування підлягає зменшенню на 20% ПДВ та становить 760315,55 грн. (1146394,44 грн. - 20% ПДВ - 156800 грн. = 760315,55 грн.).

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 25000 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі справа №216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, позивач зазначив, що зазнав моральної шкоди, оскільки дорожньо-транспортна пригода є стресовою і небезпечною подією, що полягає у факті її настання та її негативних наслідках. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він пережив сильний психологічний стрес у момент даного інциденту та у подальшому внаслідок судових процесів у справах №752/9420/24, № 752/19505/24. В зв`язку з отриманими пошкодженнями автомобіля змінився його звичний спосіб життя, були порушені його налагоджені життєві зв`язки, і він до цього часу постійно змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Моральна шкода також полягає у стресі та душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв`язку з вищезазначеним, у нього також порушився сон, погіршився стан здоров`я, виникли невпевненість у майбутньому та відчуття ним негативних емоцій.

Оцінюючи доводи, якими позивач обґрунтував стягнення моральної шкоди, враховуючи ступінь понесених моральних страждань та переживань у зв`язку з пошкодженням автомобіля, суд вважає, можливим стягнути на відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Зазначена сума є належним розміром компенсації моральних страждань позивача, які він поніс внаслідок протиправних дій відповідачки, та не виконуватиме функцію збагачення за рахунок останньої.

Отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Доводи сторін, якими вони обґрунтовували свої вимоги та заперечення і які не узгоджуються з вищевикладеними висновками, суд відхиляє.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог (75,92%), що становить 8432,53 грн.

Витрати по оплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 605,60 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в суд відмовив в застосуванні заходів забезпечення позову.

Витрати на проведення експертної оцінки в розмірі 4000 грн. позивачу за рахунок відповідача відшкодуванню не підлягають.Судом не було встановлено, що позивач ОСОБА_1 поніс зазначені витрати. До позову додані письмові докази, згідно з якими замовником проведення дослідження №141 була інша особа, а не позивач. Докази оплати проведення безпосередньо позивачем цього звіту матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 12 - 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 760315 (сімсот шістдесят тисяч триста п`ятнадцять) грн. 55 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 8432 (вісім тисяч чотириста тридцять дві) грн. 53 коп.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Рішення складене 09.07.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова