Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №127/4227/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4227/26

Провадження № 2/127/1195/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 липня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Левченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Перша вінницька державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Оськіна Ю.В. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно. За життя ОСОБА_3 склала заповіт яким заповідала належне їй нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,9550 гектарів, розташовану за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Красненьківська сільська рада за кадастровим номером 0521283900:03:000:0177. Натомість ОСОБА_2 із заявою про вступ у спадщину не звертався, а відповідно своїм правом на спадщину не скористався. Після померлої залишилась неприйнята спадщина у вигляді: частки квартири АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 2,9580 га за кадастровим номером 0521283900:03:000:0021. Оскільки, ОСОБА_2 вищезгадане спадкове майно по заповіту не прийняв, в порядку ч. 2 ст. 1223 ЦК України ОСОБА_1 , котра є донькою померлої ОСОБА_3 претендує на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом. Інших спадкоємців за законом немає. Проте 15.10.2025 постановою державного нотаріуса Дишкант М.В. відмовлено ОСОБА_1 у вчинені нотаріальної дії, яка аргументована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали зареєстроване місце проживання за однією адресою, у той же час заява про відмову у прийнятті спадщини від ОСОБА_2 не надходила. Позивач вказує, що з 2000 року ОСОБА_2 постійно проживає та працює у Італійській Республіці, востаннє приїздив на територію України понад 10 років тому. ОСОБА_3 з 2016 року по жовтень 2024 року проживала у селі Красненьке, а з жовтня 2024 року постійно проживала разом із донькою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, позивач наголошує, що на момент смерті ОСОБА_3 постійно проживала разом з нею, відтак адреса реєстрації померлої за іншою адресою не породжує для відповідача презумпцію автоматичного прийняття спадщини, при цьому в шестимісячний строк ОСОБА_2 не було подано заяви про прийняття спадщини.

З огляду на викладене позивач просить встановити факт її постійного проживання разом з його спадкодавцемОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а саме на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Першу вінницьку державну нотаріальну контору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2026 року витребувано у Першої вінницької державної нотаріальної контори копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду, залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Першу вінницьку державну нотаріальну контору.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 02 липня 2026 року, не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце судового засідання.

Представник позивача адвокат Оськін Ю.В. 02.07.2026 подав до суду заяву, згідно якого просив розгляд справи проводити без участі позивачки та її представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлялась в порядку, визначеному чинним законодавством, про причини неявки суд не повідомила, відзиву не надала, а тому суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Представником третьої особи Першої вінницької державної нотаріальної контори подано заяву (вх. №21750 від 06.03.2026) про розгляд справи без участі їх представника, у вирішенні справи поклалися на розсуд суду.

Разом з тим, позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні, призначеному на 18 червня 2026 року, надала суду усні пояснення по суті позовних вимог та вказала, з 1975 року проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Спершу у цій квартирі проживала позивачка разом із матір`ю ОСОБА_3 , батьком та братом ОСОБА_2 . Після смерті батька мати вийшла заміж вдруге та ненадовго переїхала проживати до другого чоловіка за адресою: АДРЕСА_4 , а потім переїхала проживали на малу батьківщину - село Красненьке. Брат ОСОБА_2 близько 26 років тому переїхав в Італію, за адресою: АДРЕСА_4 , ніколи не проживав, лише був формально зареєстрований. Позивачка вказала, що утелефонному режимі повідомила брата про смерть матері.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_5 , та є сусідкою позивачки показала, що з 1975 року проживали як сусіди по будинку. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 постійно проживали разом у квартирі АДРЕСА_6 з 1975 року по день смерті ОСОБА_6 (приблизно лютий 2025 року). У вказаній квартирі постійно проживали ОСОБА_5 , її чоловік та діти, а також ОСОБА_3 . ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_3 та братом ОСОБА_5 , близько 25 років тому виїхав за кордон, з того часу більше його не бачила. ОСОБА_5 під час перебігу хвороби допомагала та доглядала за матір`ю.

Свідок ОСОБА_7 , яка була сусідкою позивачки показала, що ОСОБА_3 проживала разом із дочкою ОСОБА_5 . Також ОСОБА_6 їздила у село, однак після того як захворіла на цукровий діабет, близько одного року перед смертю, постійно безвиїзно проживала разом з дочкою у квартирі АДРЕСА_6 . Сина ОСОБА_3 востаннє бачила близько 26 років тому.

Свідок ОСОБА_8 , яка є жителькою села Красненьке та подругою позивачки показала, що ОСОБА_3 певний період часу проживала у селі Красненьке, проте після того як вона захворіла на цукровий діабет донька ОСОБА_9 забрала її назад до міста Вінниці, де й доглядали за нею. Після того приблизно один рік, а можливо й більше ОСОБА_6 проживала разом донькою ОСОБА_9 . Зі слів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 знала, що у ОСОБА_6 є син, однак ніколи його не бачила та не чула.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки показання свідків, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.01.1972, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 01.06.1992, копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 .

23.01.2024 року ОСОБА_3 був складений заповіт, згідно якого остання на випадок смерті зробила розпорядження, яким: частку квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2,9580 га (кадастровий номер 0521283900:03:000:0021) заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; а все інше майно, в тому числі земельну ділянку площею 2,9550 га (кадастровий номер 0521283900:03:000:0177) заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 74 роки у місті Вінниця померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 24 лютого 2025 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

10.03.2025 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В. після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відкрито спадкову справу №121/2025 (номер у спадковому реєстрі 73773020).

Як слідує з копії спадкової справи №121/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 як дочка померлої.

15 жовтня 2025 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №2-2752, а саме на спадщину, яка складається із земельної ділянки площею 2,9550 гектарів, розташованої за адресою: Вінницька область, Вінницький район (колишній Іллінецький), Красненьківська сільська рада, цільове призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521283900:03:000:0177.

Водночас, 15 жовтня 2025 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М.В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на часку квартири під номером АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 2,9580 гектарів, кадастровий номер 0521283900:03:000:0021, після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №1778/02-31.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Іллінецької міської ради Вінницького району Вінницької області №295 від 07.11.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дійсно постійно проживала в АДРЕСА_7 з 2016 року по жовтень 2024 року. Догляд за останньою та допомогу по господарству здійснювала її донька ОСОБА_1 . Син ОСОБА_2 проживає та працює в Італійській Республіці.

Із довідки МКП «УК «Житло-Гарант» №1282 від 09.12.2025 слідує, що по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 постійно проживала разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до дня її смерті та вели спільне господарство.

Відповідно до акту, складеного 09.12.2025 мешканцями будинку АДРЕСА_8 ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до дня своєї смерті постійно проживала разом з ОСОБА_1 та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із амбулаторної картки № НОМЕР_5 пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , остання проживала та спостерігалась лікарем ЗПСМ з жовтня 2024 року за місцем реєстрації доньки – АДРЕСА_2 , де і констатована смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з інформаційною довідкою з реєстру Вінницької міської територіальної громади №31915 від 02.10.2015 за відомостями Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради в реєстрі територіальної громади наявна інформація за адресою: АДРЕСА_9 , а саме щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка знята з реєстрації 24.02.2025 у зв`язку з смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом частини першою статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

В силу статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи в санаторії тощо).

Згідно з пунктами 3.19, 3.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

Позивач, звертаючись до суду із позовом, вказувала, що не була зареєстрований разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за однією адресою, проте до дня її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживала разом з нею.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Отже, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи позивача та подані ним докази, заслухавши показання свідків, суд, дійшов висновку, що позивач довів належними, достатніми та достовірними доказами факт її спільного проживання з її матір`ю ОСОБА_3 на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд зауважує, що за життя ОСОБА_3 хоч і не була зареєстрована за однією адресою з позивачкою ОСОБА_1 , однак з жовтня 2024 року постійно проживала разом з нею до дня своєї смерті, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також показаннями свідків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, спосіб захисту порушених прав позивача є ефективним, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 1216, 1217, 1222, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 246-247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , разом з її спадкодавцемОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час відкриття спадщини, а саме на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 ;

третя особа: Перша вінницька державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 028857350, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, Вінницька область.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна