Постанова від 22 червня 2026 р. у справі №916/2069/21(916/529/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/2069/21(916/529/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М. Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - Таран С. В., судді: Богатир К. В., Поліщук Л. В.) від 22.04.2026

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд ІН", арбітражної керуючої Коваль Іванни Василівни

до ОСОБА_2 та ОСОБА_1

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Сенс Банк" та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ( ОСОБА_1 ) органу опіки і піклування Оболонської районної ради в місті Києві Державної адміністрації

про визнання недійсним договору та скасування рішення про державну реєстрацію

в межах справи за заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд ІН"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник позивача - ліквідатор, арбітражна керуюча Коваль І. В.;

представник відповідача 1 ( ОСОБА_2 )- Брожко Н. І., адвокат;

представник відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) - Єфімов О. М., адвокат;

представник третьої особи 1 (АТ "СЕНС БАНК") - Семенець І. І., адвокат;

представник третьої особи 2 - не з`явився;

представник третьої особи 3 - не з`явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 09.08.2021 Господарський суд Одеської області ухвалив: відкрити за заявою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мейд ІН" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядника майна Боржника тощо.

22.07.2022 Господарський суд Одеської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити щодо нього ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Боржника арбітражну керуючу Коваль І. В. тощо.

1.2. 14.02.2025 Боржник в особі ліквідатора арбітражної керуючої Коваль І. В. (далі - Позивач) подав позов про визнання недійсним укладеного ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1) договору від 14.07.2023 № 819 дарування (далі - Договір) на користь ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2) належної Відповідачу 1 частини квартири у АДРЕСА_1 (далі - Квартира), а також, в порядку застосування наслідків недійсності правочину, - про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний № 68461258 від 14.07.2023 (далі - Рішення).

1.3. Позов обґрунтований фраудаторним характером оспорюваного правочину, вчиненого на шкоду Боржнику Відповідачем 1 з метою уникнення ним сплати Боржнику боргу та звернення стягнення на відчужену за Договором частину Квартири, оскільки спірна частина Квартири була подарована Відповідачем 1 власному синові (Відповідачу 2) після звернення ліквідатора Боржника із заявою про стягнення з Відповідача 1 як директора та учасника товариства Боржника субсидіарної відповідальності, вимоги про що були судом задоволені, тоді як приватний виконавець у межах виконання рішення щодо стягнення субсидіарної відповідальності встановив відсутність у Відповідача 1 іншого майна для виконання відповідного судового рішення.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1. 18.07.2025 Господарський суд Одеської області вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог.

2.2. Судове рішення мотивоване недоведенням недобросовісної поведінки Відповідача 1 під час відчуження за оспорюваним Договором майна на користь власного сина (Відповідача 2), оскільки на момент звернення ліквідатора у цій справі з вимогами про покладення на Відповідачку 1 субсидіарної відповідальності вона не мала відповідних зобов`язань перед Боржником за судовим рішенням, на намір з невиконання якого вказує Позивач; а вчинення оспорюваного правочину дарування було зумовлено особистими обставинами, а саме підозрою на онкологічне захворювання у Відповідачки 1, через що вона у межах природньої поведінки подарувала своєму синові власне майно з метою уникненні ймовірних спорів щодо такого майна, зокрема і спадкових спорів.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1. 22.04.2026 Південно-західний апеляційний господарський суд за скаргою Акціонерного банку "Сенс Банк" постановив про задоволення скарги, скасування рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2025, задоволення позову: визнання недійсним Договору між відповідачами з дарування частини Квартири та скасування Рішення щодо реєстрації прав на це майно.

3.2. Судове рішення мотивоване недобросовісною поведінкою Відповідачки 1 з безоплатного відчуження спірного майна на користь близького родича, сина, Відповідача 2, оскільки оспорюваний правочин був вчинений нею як законним представником Відповідача 2 відразу після звернення ліквідатора Боржника з позовом про покладення на Відповідачку 1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, тобто під час відповідного судового провадження, а тому Відповідачка 1 могла передбачити та була обізнана про негативні наслідки позитивного вирішення спору щодо покладення на неї субсидіарної відповідальності. При цьому апеляційний суд визнав неналежним врахування стану здоров`я Відповідачки 1 на момент вчинення оспорюваного правочину, оскільки відповідні обстеження проводились ще з 2021 року, рекомендувалось звичайне спостереження і лікування, результати досліджень були стабільні, діагноз, за яким не потребувалось лікування, встановлений у 2025 році, тоді як Договір укладений саме у 2023 році після ініціювання спору щодо субсидіарної відповідальності Відповідачки 1.

4. Встановлені судами обставини

4.1. 14.07.2023 між Відповідачкою 1 (як дарувальницею) в особі представника ОСОБА_3 , який діяв від імені Відповідача 1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрковою О. А. від 11.04.2023 № 381, та ОСОБА_1 (як обдаровуваним) в особі представника ОСОБА_4 , який діяв від імені Відповідача 2 на підставі довіреності, посвідченої консулом Генерального консульства України в Дюссельдорфі Бикорізом Р. Є. № 570/1595-23 від 11.07.2023 укладено договір дарування частки квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою В. М. та зареєстровано в реєстрі за № 819.

Відповідно до пунктів 1-3 укладеного правочину Відповідачка 1 передає безоплатно 1/2 (одну другу) частку квартири у праві спільної власності у власність Відповідача 2. Квартира, 1/2 частка якої відчужується за даним договором, знаходиться в АДРЕСА_1 (чотириста сімдесят один). Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1750531580000. Вказана квартира складається з трьох жилих кімнат, має загальну площу - 67,50 кв. м., житлову площу - 43.30 кв. м. Квартира належить Дарувальниці на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Розсохою С. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13.11.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 12122 та додаткового договору до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Розсохою С. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13.11.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 12122, посвідченого Розсохою С. С., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 15.11.2019, зареєстрованого в реєстрі за № 12173. Право власності на 1/2 частку квартири зареєстроване 15.11.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Відповідачкою 1, номер запису про право власності № 34133160.

В пункті 4 Договору дарування частки квартири Відповідачка 1 засвідчила, що на момент укладення цього договору, відчужувана частка квартири у податковій заставі, під арештом чи забороною, в іпотеці не перебуває, не передана як внесок до статутного капіталу юридичних осіб, щодо неї не ведуться судові спори, будь-яких прав у третіх осіб на вказану квартиру немає. Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави податкова застава у Дарувальниці відсутня.

Сторони підтверджують, що цей договір не має характеру уявного та удаваного правочину. Дарувальниця стверджує, що дарування здійснено за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального. В квартирі, яка є предметом договору дарування зареєстрований неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (пункти 7, 8 Договору дарування частки квартири від 14.07.2023).

Вказаний правочин посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою В. М. Особи громадян (представників сторін), які підписали договір встановлено, їх дієздатність, а також повноваження представників та належність Відповідачці 1 відчужуваної частки квартири перевірено приватним нотаріусом.

4.2. 11.08.2023 Господарський суд Одеської області від 11.08.2023 відмовив ліквідатору Боржника арбітражній керуючій Коваль І. В. у задоволенні заяви про стягнення з Відповідача 1 з будь-якого рахунку, виявленого в ході виконання судового рішення, на користь Боржника 5 145 818 грн 58 коп. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 (залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду від 12.03.2024) скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.08.2023, задоволено заяву ліквідатора Боржника арбітражної керуючої Коваль І. В. та стягнуто з Відповідача 1 на користь Боржника 5 145 818 грн 58 коп. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства.

4.3. На виконання постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 господарський суд видав наказ від 19.12.2023.

4.4. 09.10.2024 ліквідатор Боржника арбітражна керуюча Коваль І. В. звернулася до приватного виконавця Жаботинського І. М. із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу про примусове виконання постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023.

4.5. 14.10.2024 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жаботинський І. В. відкрив виконавче провадження № 76295884 з виконання наказу, виданого 19.12.2023 Господарським судом Одеської області про стягнення з Відповідачки 1 на користь Боржника 5 145 818 грн 58 коп. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

4.6. У матеріалах справи містяться отримані в межах виконавчого провадження № 76295884 відповіді на запити приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського І. В. до Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України, Міністерства внутрішніх справ України та Державної фіскальної служби України, а також надана вказаним приватним виконавцем відповідь №11319 від 19.05.2025 на запит арбітражного керуючого Коваль І. В. щодо надання інформації про стан даного виконавчого провадження, згідно з якими у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого можливо було б здійснити виконання чинного і такого, що набрало законної сили, судового рішення у справі № 916/2069/21 про стягнення з неї 5 145 818 грн 58 коп. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

4.7. До відзиву Відповідачка 1 надала копії: свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 25.07.2008, медичного обстеження ОСОБА_2 від 05.02.2025 з перекладом на українську мову, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21.03.2017 у справі № 756/371117-ц щодо розірвання шлюбу.

4.8. Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 від 07.04.2025, виданої ТОВ "Моє здоров`я - сімейна медицина" вбачається підозра на онкологічне захворювання.

На підтвердження своїх доводів щодо наявності у неї підозри на важке захворювання Відповідача 2 подала до місцевого господарського суду медичну документацію, зокрема:

- незасвідчений нотаріально переклад з німецької мови медичного висновку від 05.02.2025, який виданий медичним центром Проф. Др. Уленброк та партнери, згідно з яким лікування Відповідачці 1 не потрібне;

- виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 07.04.2025, згідно з якою медичні обстеження щодо Відповідачки 1 почали проводитися взимку 2021 року, при цьому остаточний діагноз не встановлювався і рекомендувалося звичайне спостереження у динаміці, а 29.01.2025 Відповідачці 1 було встановлено остаточний діагноз, який відповідно до призначення лікаря не потребує лікування.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1. 01.05.2026 Відповідач 2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 залишити без змін.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду є положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки апеляційний суд застосував норми права:

- частини другої статті 61 КУзПБ без урахування висновків Верховного Суду у постанові від 11.09.2025 у справі № 910/15018/19 щодо цивільно-правової відповідальності, яка встановлює конкретне зобов`язання компенсувати завдані збитки (якого у Відповідача 1 на момент укладення спірного договору не існувало), однак не підтверджує раніше існуюче зобов`язання;

- пункту 6 частини першої статті 3, частин другої, третьої статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених:

1) у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №910/6654/24 щодо фраудаторності правочину, вчиненого за наявності дійсного невиконаного зобов`язання, тоді як Відповідачка 1 на момент вчинення оспорюваного правочину не була боржником за судовим рішенням;

2) у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №159/5846/23 щодо необхідності наявності вини боржника, тоді як апеляційний суд безпідставно відхилив аргументи відповідачів, що оспорюваний Договір був укладений виключно зі звичайних сімейних мотивів для підтримки Відповідачем 1 близької людини (сина, Відповідача 2) та надання їй фінансового забезпечення на майбутнє, враховуючи саме підозру щодо наявності, а не факт наявності у Відповідачки 1 важкого захворювання;

3) у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 908/802/20(908/2766/22 щодо обов`язковості суб`єктивного та об`єктивного критеріїв фраудаторності правочину.

6.2. Згідно з аргументами в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження постанови апеляційного суду також є положення пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки в ухваленні оскаржуваної постанови брали участь судді, яким було заявлено відвід, на думку скаржника обґрунтований, однак безпідставно відхилений, адже та сама колегія суддів, що ухвалила оскаржувану постанову, вже неодноразово висловлювала свою правову позицію щодо обставин і правовідносин, безпосередньо пов`язаних із Відповідачкою 1 у справі про банкрутство Боржника, оскільки вирішила проти Відповідачки 1 спір про покладення на неї субсидіарної відповідальності та відмовила їй у задоволенні заяви про перегляд відповідного судового рішення за нововиявленими обставинами.

7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7.1. Аргументи Акціонерного банку "Сенс Банк" у відзиві на касаційну скаргу, у якому він заперечує аргументи в касаційній скарзі, загалом аналогічні мотивам в оскаржуваній постанові та зводяться до:

- встановленої судовим рішенням неправомірної поведінки Відповідачки 1, яка як директор та засновник товариства Боржника під час виконання своїх повноважень вивела на шкоду кредиторам з власності Боржника всі його активи;

- необґрунтованості аргументів щодо упередженості та необ`єктивності суддів апеляційного суду, які ухвалили оскаржувану постанову у цій справі, а також суб`єктивного характеру відповідних доводів скаржниці.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо критеріїв добросовісності та зловживання правом у спорі про недійсність фраудаторного правочину

8.1. Суди встановили, що предметом спору став вчинений між відповідачами правочин з дарування Відповідачкою 1 на користь Відповідача 2 як близького родича (неповнолітнього сина) частки квартири, що оспорюється з підстав стверджуваної ліквідатором Боржника фраудаторності цього правочину, як вчиненого на шкоду Боржника та його кредиторів з метою ухилення Відповідачем 1 від сплати присудженої за судовим рішення суми субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у цій справі про банкрутство.

8.2. За загальним правилом у спорі про визнання правочинів недійсними суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

8.3. При цьому Суд зазначає, що інститут визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

8.4. КУзПБ є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які врегульовані нормами названого Кодексу, можуть застосовуватися норми ЦК України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника (подібний висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

8.5. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

За змістом частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною.

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

8.12. Відносно критеріїв (ознак), за якими правочин може бути кваліфікований, як фраудаторний, Суд зазначає, що фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування; контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори; щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19)).

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

8.13. Тож, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, від 10.12.2021 у справі №370/3154/14, а також у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

Правочини за участі боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

8.6. Наразі вже сформована усталена судова практика про можливість оскарження правочину, вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину) особою (не стороною правочину), чиї майнові інтереси порушує такий правочин, якщо ця особа доведе, що особа, яка уклала договір та відчужила за ним майно, свідомо погіршила свій майновий стан, з метою уникнення відповідальності перед кредитором.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

Правочини за участі боржника, які допомагають реалізувати таку мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою).

У цих висновках Суд звертається до власної правової позиції, сформульованої в постанові від 17.10.2023 у справі № 908/802/20(908/2767/22).

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

8.10. Тож, у разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

8.7. Отже, не виключається також визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

8.11. Згідно з наведеними висновками та ураховуючи висновки у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19), Суд наголошує, що до критеріїв фраудаторності правочину як підстави для його недійсності належить вчинення його на шкоду кредитору всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом.

8.14. Між тим, попри встановлені судами обставини вчинення оспорюваного правочину з безоплатного відчуження майна, а саме дарування частини квартири Відповідача 1 на користь близького родича, неповнолітнього сина (Відповідача 2), у липні 2023 року:

- після того, як у березні 2023 року ліквідатор Боржника ініціювала у межах цієї справи про банкрутство спір про покладення на Відповідача 1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на суму 5 145 818 грн 58 коп. (обставини, встановлені у постанові Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, пункт 4.2);

- однак до ухвалення відповідного судового рішення (постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023) про задоволення вимог ліквідатора Боржника та покладення на Відповідача 1 субсидіарної відповідальності у цій справі (пункт 4.2);

а також враховуючи невстановлення приватним виконавцем у Відповідачки 1 майна, за рахунок якого можливо було б здійснити виконання судового рішення про стягнення з неї 5 145 818 грн 58 коп. субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства (пункт 4.6);

Суд не погоджується з висновками апеляційного суду про недобросовісну поведінку Відповідачки 1 під час вчинення оспорюваного правочину, на шкоду Боржнику та його кредиторам у справі про банкрутство.

8.15. Так, апеляційний суд, досліджуючи та встановлюючи у спірних правовідносинах такий обов`язковий критерій фраудаторного правочину як недобросовісність Відповідачки 1 (пункти 8.5- 8.7 цієї постанови) безпідставно відхилив її аргументи з посиланням на суб`єктивні обставини та причини, що зумовили вчинення нею оспорюваного правочину з безоплатного відчуження майна на користь Відповідача 2 як близького родича (неповнолітнього сина), а саме на обставини стану здоров`я Відповідачки 1 через виявлену в неї підозру на онкологічне захворювання (пункт 4.8), у зв`язку з чим Суд зазначає про таке.

Вчинення фізичною особою правочину та інших дій за обставин виявленої в неї підозри на онкологічне захворювання з подальшим спостереженням, що мало місце у цій справі (пункт 4.8) задля упорядкування власних прав та обов`язків з третіми особами, керуючись сімейними мотивами, в інтересах та на користь близьких родичів, відповідає межам звичайної, природньої, свідомої поведінки фізичної особи, з правильними висновками про що в рішенні суду першої інстанції Суд погоджується.

Апеляційний суд наведеного не спростував, здійснивши неправильну кваліфікацію відповідних обставин і аргументів.

Дійшовши наведених висновків, Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункт 6.1) та відхиляє протилежні аргументи Акціонерного банку "Сенс Банк" у відзиві на касаційну скаргу (пункт 7.1).

8.16. Поряд з викладеним, проти фраудаторного характеру оспорюваного правочину за Договором свідчать хоча і визначені Позивачем, однак не досліджені, а тому і не враховані апеляційним судом підстави, що зумовили заперечення Позивачем цього правочину у спірних правовідносинах.

Однією із визначених Позивачем підстав звернення з вимогами у спірних правовідносинах про визнання недійсним саме оспорюваного правочину (з дарування Відповідачем 1 частини квартири близькому родичу) стало встановлення приватним виконавцем (у межах виконання рішення щодо стягнення з Відповідачки 1 на користь Боржника присуджених сум субсидіарної відповідальності) обставин відсутності у неї іншого майна для виконання відповідного судового рішення (пункт 1.3).

Тоді як Позивач, звертаючись із позовом у цій справі, а також апеляційний суд, задовольняючи цей позов, не врахували, що згідно з обставинами, встановленими судами під час ухвалення рішень про покладення на Відповідачку 1 субсидіарної відповідальності, у власності Відповідачки 1, перебували також майнові права, а саме корпоративні права у статутних капіталах інших юридичних осіб, які (корпоративні права) за правилами статей 115, 177, 178, 190 ЦК України, статті 167 Господарського кодексу України належать до майнових прав, як і інше майно мають вартісну оцінку та можуть бути об`єктом цивільного обороту, об`єктом прав та обов`язків (висновки у пунктах 6.1-6.9 Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14 (Провадження № 12-38гс12) та у пунктах 8.37, 8.38, 8.50, 8.51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 916/2813/18 (Провадження № 12-71гс20).

Так, суди встановили на підставі витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 6249493601 та № 268728482043, що Відповідачка 1 була не тільки керівником ТОВ "Самміт Солюшн" та ТОВ "Інформ Стандарт", а також мала 80% частки статутного капіталу у ТОВ "Самміт Солюшн" та 50% частки статутного капіталу у ТОВ "Інформ Стандарт" (пункт 7 постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 916/2069/21).

8.17. У зв`язку з викладеним спростовуються і аргументи Позивача, і висновки апеляційного суду щодо такого критерію фраудаторності правочину у спірних правовідносинах як недобросовісність Відповідача 1 під час вчинення оспорюваного правочину з дарування частини квартири близькому родичу, відповідно порушення нею вимог пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, порушення частини третьої і шостої статті 13 цього Кодексу зі зловживанням правом, тоді як саме таку підставу недійсності оспорюваного Договору заявив ліквідатор Боржника у позові у цій справі (пункт 1.3).

8.18. А тому Суд погоджується з висновком та рішенням суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваного Договору (дарування) як фраудаторного та скасування рішення про державну реєстрацію відповідних прав на відчужене за таким договором майно. Натомість апеляційний суд наведеного не врахував, безпідставно скасувавши таке рішення місцевого суду та задовольнивши позов про визнання Договору недійсним та похідної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію відповідних прав на відчужене за таким договором майно. Таким чином, апеляційний суд, ухваливши оскаржувану постанову, безпідставно скасував правомірне та обґрунтоване рішення місцевого суду про відмову у позові.

8.19. Поряд з цим Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 6.2) про ухвалення оскаржуваної постанови суддями, яким було заявлено відвід, який скаржник вважає обґрунтованим через неодноразові висловлювання цією ж колегією суддів своєї правової позиції щодо обставин і правовідносин, безпосередньо пов`язаних із Відповідачкою 1 у справі про банкрутство Боржника. Тоді як Суд зауважує, що згідно з приписами частини четвертої статті 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

8.20. Ураховуючи викладене, положення пункту 4 частини першої статті 308, статті 312 ГПК України та наведені висновки щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а скасоване нею протилежне рішення суду першої інстанції - залишенню в силі з урахуванням також доповнень мотивів, викладених у цій постанові.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 у справі № 916/2069/21 (916/529/25) скасувати.

3. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 у справі № 916/2069/21 (916/529/25) залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк