Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №904/3253/25 — Центральний апеляційний господарський суд

Суд: Центральний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи про банкрутство, з них:

Дата: 31 травня 2026 р.

Справа: №904/3253/25

Суддя: Парусніков Юрій Борисович

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 м. Дніпро Справа № 904/3253/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Фещенко Ю.В.,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 (суддя Мартинюк С.В.), постановлені за результатами розгляду грошових вимог і за результатами попереднього засідання у справі № 904/3253/25

про неплатоспроможність ОСОБА_1 , м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвал суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/3253/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» 24.07.2015 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання його грошових вимог у справі № 904/3253/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 у розмірі 10989229,15 грн, які забезпечені іпотекою такого майна:

- земельна ділянка площею 0,10 га, кадастровий номер 1221455400:02:001:0142, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна – 194471312214), Іпотекодержатель: ОСОБА_2 ;

- земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400:02:001:0295, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна – 194449512214), Іпотекодержатель: ОСОБА_2 ;

- житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 320,6 кв. м., житловою площею - 193,1 кв. м., який належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна – 194419512214) Іпотекодержатель: ОСОБА_2 ;

- нежитлове приміщення (магазину непродовольчих товарів), що знаходиться в житловому будинку на 1-му поверсі за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 63,8 кв. м., яке належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 194259912101) Іпотекодержатель: ОСОБА_3 .

Грошові вимоги ґрунтуються на набутому за договорами уступки від 20.03.2025 праві вимоги погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013, у забезпечення виконання умов якого ОСОБА_1 передала кредитодавцю в іпотеку нерухоме майно.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 23.09.2025 відмовив в задоволенні грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» у справі № 904/3253/25.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що грошові вимоги пред`явлені до майнового поручителя після спливу позовної давності за основним зобов`язанням, водночас заміна кредитора не впливає на обчислення її строку.

Господарський суд Дніпропетровської області 23.09.2025 за результатами попереднього засідання постановив ухвалу у справі № 904/3253/25, до якої не внесені грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус».

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 у справі № 904/3243/25 і ухвалити нові судові рішення, якими визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» у повному обсязі.

Скаржник вважає, що ухвала місцевого господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, не відповідає вимогам частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки у ній не зазначено про розмір і перелік не визнаних кредиторських вимог у справі.

Скаржник зазначив, що кредитодавець за основним зобов`язанням 23.09.2014 уступив своє право вимоги за кредитним договором та договорами іпотеки ОСОБА_3 , водночас такий договір цесії визнаний недійсним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.09.2022 у справі № 200/19228/19, а уповноважена особа Фонду гарантування вкладів 18.07.2018 визнала їх нікчемними, що спричинило правову невизначеність щодо належного кредитора та іпотекодержателя.

Скаржник вважає, що грошові вимоги про визнання його іпотекодержателем за акцесорним зобов`язанням пред`явлені у межах позовної давності, оскільки після визнання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів 18.07.2018 нечинними договорів уступки, трирічний строк позовної давності сплинув 18.07.2021, а у зв`язку з веденням карантину та воєнного стану на території країни, встановлені положеннями 257 Цивільного кодексу України строки позовної давності з 12.03.2020 продовжені та зупинені до 04.09.2025, водночас до місцевого господарського суду такі вимоги звернені 24.07.2025. Крім того, позовна давність переривалася внаслідок звернення ОСОБА_3 до суду з позовом у справі № 203/6791/15-ц про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» заборгованості за кредитним договором, в забезпечення виконання якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належне їй нерухоме майно.

На думку скаржника, відсутність у державному реєстрі запису про те, що іпотекодержателем належного ОСОБА_1 майна є саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус», не може бути підставою для відмови у визнання його забезпеченим кредитором, оскільки правочини, за якими права кредитора за основним і акцесорним зобов`язаннями перейшли до ОСОБА_3 , визнані недійсними з моменту їх укладення – 23.09.2014, своєю чергою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» набуло право вимоги за спірними договорами іпотеки від належного кредитора 20.03.2025 і звернулося до господарського суду про визнання грошових вимог 24.07.2025.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

ОСОБА_1 і арбітражний керуючий Хандурін Дмитро Вікторович у відзиві заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Боржник і арбітражний керуючий зазначили, що договір уступки від 20.03.2025, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» обґрунтовує набуття права вимоги до ОСОБА_1 за двома договорами іпотеки від 28.10.2013, є предметом оскарження у справі № 904/2999/24 (904/3253/25), тому до вирішення спору у вказаній справі, не може бути розглянуте питання щодо грошових вимог товариства.

Боржник заперечив доводи скаржника, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, не відповідає вимогам частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки у ній відображена інформація про розмір і перелік не визнаних кредиторських вимог у справі.

Керуючий реструктуризацією вважає безпідставними вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» щодо визнання його забезпеченим кредитором у даній справі, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає інформації, що він є іпотекодержателем належного ОСОБА_1 нерухомого майна.

Інші учасники провадження у справі відзив на апеляційну скаргу не надали.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.12.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 у справі № 904/3253/25.

У судовому засіданні 01.06.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Публічне акціонерне товариство «Банк камбіо» (кредитор) уклало 28.10.2013 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» (позичальник) договір № 130/10-13, відповідно до умов якого банк зобов`язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом, який не може перевищувати 4200000,00 грн.

Публічне акціонерне товариство «Банк камбіо» (іпотекодержатель) уклало 28.10.2013 з ОСОБА_1 (іпотекодавець) договір № 130/10-13-ІІ, відповідно до якого іпотекодавець, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором № 130/10-13 від 28.10.2013, передав в іпотеку іпотекодержателю таке нерухоме майно:

- нежитлове приміщення (магазину непродовольчих товарів), що знаходиться в житловому будинку на 1-му поверсі за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 63,8 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 194259912101) Іпотекодержатель: ОСОБА_3 .

Публічне акціонерне товариство «Банк камбіо» (іпотекодержатель) уклало 28.10.2013 з ОСОБА_1 (іпотекодавець) договір № 130/10-13-ІІІ, відповідно до якого іпотекодавець, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором № 130/10-13 від 28.10.2013, передав в іпотеку іпотекодержателю таке нерухоме майно:

Публічне акціонерне товариство «Банк камбіо» (первісний кредитор) 23.09.2014 уклало з ОСОБА_3 (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» зобов`язань за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013.

Публічне акціонерне товариство «Банк камбіо» (первісний кредитор) 23.09.2014 уклало з ОСОБА_3 (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за іпотечним договором № 130/10-13-ІІ від 28.10.2013.

Публічне акціонерне товариство «Банк камбіо» (первісний кредитор) 23.09.2014 уклало з ОСОБА_3 (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за іпотечним договором № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

Постановою Правління НБУ від 25.09.2014 № 603/БТ ПАТ «Банк камбіо» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, встановлено для банку обмеження, зокрема погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями приймаються тільки в грошовій формі. На підставі постанови Правління НБУ від 04.12.2014 № 782 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 04.12.2014 № 140 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк камбіо». Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк камбіо» 18.07.2018 видала наказ, на виконання якого створено комісію яка у договорах відступлення від 23.09.2014 виявила ознаки нікчемності на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Кіровський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 20.12.2019 у справі № 203/6791/15-ц стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» на користь ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013 у сумі 4500360,80 грн.

Публічне акціонерне товариство «Банк камбіо» (первісний кредитор) 30.01.2020 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013 та за іпотечними договорами № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс веста» (первісний кредитор) 12.01.2022 уклало з Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013 та за іпотечними договорами № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» (первісний кредитор) 21.02.2022 і 09.06.2022 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Женева фінанс» (новий кредитор) договори, за умовами яких первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013 та за іпотечними договорами № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Женева фінанс» (первісний кредитор) 13.06.2022 уклало з Адекко лімітед (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013 та за іпотечними договорами № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

Адекко лімітед (первісний кредитор) 24.06.2022 уклало з Екселлент холдінгс лтд (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013 та за іпотечними договорами № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

Екселлент холдінгс лтд (первісний кредитор) 27.07.2022 уклало з Платформ капітал раіф В.С.І.С. лтд (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013 та за іпотечними договорами № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

Бабушкінський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 05.09.2022 у справі № 200/19228/18 визнав недійсними договір уступки від 23.09.2014 прав вимоги за кредитним договором № 130/10-13.

Платформ капітал раіф В.С.І.С. лтд (первісний кредитор) 01.11.2022 уклало з Хеліантус інвестментс дезігнейтед актівіті компані (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013 та за іпотечними договорами № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

Кіровський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 21.03.2023 у справі № 203/6791/15-ц задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, скасувавши рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20.12.2019 у справі № 203/6791/15-ц, й ухваливши нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

Хеліантус інвестментс дезігнейтед актівіті компані (первісний кредитор) 20.12.2023 уклало з Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс хеліантус» (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013 та за іпотечними договорами № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс хеліантус» (первісний кредитор) 20.03.2025 уклало з товариством з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» (новий кредитор) договір, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013 та за іпотечними договорами № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

6. Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи, що виникли з такої участі.

Кредитором є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Згідно з частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

Заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги, водночас обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом, самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновок Верховного Суду в постанові від 20.06.2019 у справ № 915/535/17).

Грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» обґрунтовані невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» зобов`язань за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013, в забезпечення виконання якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй нерухоме майно відповідно до договорів іпотеки № 130/10-13ІІ і № 130/10-13ІІІ від 28.10.2013.

Положення статті 11 Цивільного кодексу України визначають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановленими обставинами справи підтверджується отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» (позичальник) 4042100,79 грн від Публічного акціонерного товариства «Банк камбіо» (кредитор) за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013.

Доказів погашення заборгованості за кредитним договором № 130/10-13 з урахуванням процентів за користування та сплатою штрафних санкцій, матеріали справи не містять.

Своєю чергою, ОСОБА_1 , з метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс» зобов`язань за кредитним договором № 130/10-13 передало належне їй нерухоме майно в іпотеку Публічному акціонерному товариству «Банк камбіо» відповідно до умов двох договорів іпотеки від 28.10.2013 за № 130/10-13ІІ і № 130/10-13ІІІ.

Право вимоги виконання зобов`язань за вказаними правочинами Товариство з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» набуло на підставі договору уступки, укладеному 20.03.2025 з Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс хеліантус».

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зазначила, що статті 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Наведене означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до договору уступки від 20.03.2025 загальна сума боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» за договором № 130/10-13 становить 8802505,82 грн, тому здійснивши у відповідності до положення статті 625 Цивільного кодексу України нарахування за неналежне виконання грошових зобов`язань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» звернулося до господарського суду з заявою про визнання його грошових вимог у розмірі 10989229,15 грн, які забезпечені іпотекою належного ОСОБА_1 майна на підставі договорів № 130/10-13ІІ і 130/10-13ІІІ.

Оскільки на момент розгляду заяви кредитора місцевим господарським судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вищевказаних правочинів, утому числі, договору уступки, на підставі яких виникли грошові вимоги заявника у даній справі, діє встановлена у статті 204 Цивільного кодексу України презумпція правомірності правочину.

Таким чином, оскільки первинними документами підтверджується наявність у боржника грошового зобов`язання перед заставним кредитором, а правочини, на підставі яких виникли ці зобов`язання, на момент розгляду заяви про визнання грошових вимог не визнані недійсними, така заява підлягає задоволенню.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні вимог заставного кредитора у зв`язку зі спливом позовної давності до основного зобов`язання, з чим не погоджується апеляційний господарський суд з огляду на такі обставини.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності за основним зобов`язанням розпочав свій перебіг з 27.10.2015 – з дати настання зобов`язання з повернення кредиту за договором договором № 130/10-13 від 28.10.2013, в забезпечення виконання якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належне їй майна на підставі договорів № 130/10-13-ІІ від 28.10.2013 та № 130/10-13-ІІІ від 28.10.2013.

Своєю чергою, місцевий господарський суд не врахував тих обставин, що ОСОБА_3 , як кредитор за основним і забезпечувальним зобов`язанням, право вимоги за якими він набув від первісного кредитора 23.09.2014, звертався до місцевого загального суду про стягнення заборгованості за договором № 130/10-13 від 28.10.2013 і отримав рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20.12.2019 про стягнення на його користь грошових коштів за цим правочином у справі № 203/6791/15-ц. Тобто, позовна давність на судовий захист прав кредитора за договором № 130/10-13 в силу положень частини другої статті 264 Цивільного кодексу України переривалась.

У зв`язку з визнанням рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.09.2022 у справі № 200/19228/18 недійсним договору уступки від 23.09.2014, на підставі якого ОСОБА_3 набув право вимоги за кредитним договором № 130/10-13, Кіровський районний суд міста Дніпропетровська 20.12.2019, за результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами, скасував рішення від 20.12.2019 і відмовив в задоволенні позову справі № 203/6791/15-ц.

Таким чином, впродовж з жовтня 2015 року по жовтень 2022 року тривали судові спори щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами уступки виконання основного зобов`язання і забезпечувальних зобов`язань, що зумовило ситуацію правової невизначеності стосовно встановлення стягувача за цими правочинами. Крім того, стосовно Публічного акціонерного товариства «Банк камбіо», який є первісним кредитором і іпотекодержателем за кредитним договором № 130/10-13 і договорами іпотеки № 13/10-13-ІІ та № 130/10-13-ІІІ, з 18.08.2014 запроваджено особливий режим, з 05.12.2014 введено тимчасову адміністрацію, а з 02.03.2015 розпочато процедуру ліквідації, що також спричинило перешкоди у зверненні до суду за поновленням порушених прав кредитора.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 зазначила, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо.

З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд доходить висновку, що саме після визнання рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 05.09.2022 у справі № 200/19228/18, яке набрало законної сили 06.10.2022, недійсним договору уступки від 23.09.2014 за кредитним договором № 130/10-13 від 28.10.2013, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк камбіо» та ОСОБА_3 , належний кредитор на той момент (яким в подальшому став ТОВ «Васильківський таунхаус») набув право звернення до суду з вимогами до ОСОБА_1 , як майнового поручителя за вказаним кредитним договором.

Після визнання у судовому порядку недійсним договору уступки від 23.09.2014, право вимоги за кредитним договором № 130/10-13 та договорами іпотеки № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ за договорами цесії декілька разів переходило від однієї юридичної особи до іншої. Останнім набувачем за права вимоги за цими правочинами перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» було Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс хелінтус».

Апеляційний господарський суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» з кредиторськими вимогами до ОСОБА_1 звернулося 25.07.2025, тобто через незначний період часу після переходу до неї права вимоги за кредитним договором № 130/10-13 та за іпотечними договорами № 130/10-13-ІІ і № 130/10-13-ІІІ, що сталося на підставі укладеного з Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс хелінтус» договором уступки від 20.03.2025.

З огляду на викладені обставини справи і почергове продовження та зупинення строків позовної давності, запроваджене внаслідок введення на території країни карантину та воєнного стану, апеляційний господарський суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» звернулося з кредиторськими вимогами у даній справі до ОСОБА_1 у межах строків позовної давності, у зв`язку з чим місцевий господарський суд необґрунтовано їх відхилив через сплив цього строку.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 у справі № 904/3253/25 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 у справі № 904/3253/25, постановлену за результатами розгляду грошових вимог ТОВ «Васильківський таунхаус», скасувати.

Визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Васильківський таунхаус» кредитором ОСОБА_1 з грошовими вимогами у розмірі 10989229,15 грн, які забезпечені іпотекою такого майна:

- нежитлове приміщення (магазину непродовольчих товарів), що знаходиться в житловому будинку на 1-му поверсі за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 63,8 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 194259912101) Іпотекодержатель: ОСОБА_3 .

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 у справі № 904/3253/25, постановлену за результатами попереднього засідання, скасувати частково.

- нежитлове приміщення (магазину непродовольчих товарів), що знаходиться в житловому будинку на 1-му поверсі за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 63,8 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 194259912101) Іпотекодержатель: ОСОБА_3 .

В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2025 у справі № 904/3253/25, постановлену за результатами попереднього засідання, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.07.2026

Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ

Суддя О. ІВАНОВ

Суддя Ю. ФЕЩЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua