Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №906/243/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Справа №906/243/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Поліщук П.Я., суддя Крейбух О.Г. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Кондратюк В.В.

відповідача - Новік О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кондратюка Володимира Віталійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі №906/243/26 (суддя Тимошенко О. М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Кондратюка Володимира Віталійовича

до Коростишівської міської ради

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Кондратюк Володимир Віталійович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Коростишівської міської ради про визнання недійсним Договору про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради №255, який укладений 31.10.2022 між ФОП Кондратюком В.В. та Коростишівською міською радою. (а.с.1-3).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що від дня укладення договору №255 жодних робіт по благоустрою на об`єкті позивача Коростишівська міська рада не виконувала, проте намагається стягнути кошти за цим договором у судовому порядку. Даний договір укладено під тиском. Рішенням виконкому від 23.10.2018р. №210 (надалі в тексті - Порядок №210), діючим на момент укладення договору, було передбачено, що відсутність такого договору є підставою для знесення тимчасової споруди позивача, а до укладання договору власник споруди не має права користуватися об`єктом благоустрою. Згідно ст.15 ч.4 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально- культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, однак сплата пайової участі - право власника тимчасової споруди - стало виключно обов`язком власника тимчасової споруди. Імперативність умов Порядку позбавляє власника тимчасової споруди права не укладати договір, щоб забезпечувати належне утримання наданої та прилеглої території самостійно.

2. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 (повний текст якого складено 14.05.2026) у справі №906/243/26 відмовлено у задоволенні позову ФОП Кондратюка В.В. (надалі в тексті – Підприємець) до Коростишівської міської ради (надалі в тексті – Міська рада) про визнання недійсним Договору про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради №255 від 31.10.2022. (а.с.78-80).

Постановляючи рішення господарський суд першої інстанції виходив з того, що станом на час виникнення спірних правовідносин, рішення виконавчого комітету Міської ради №210 від 23.10.2018 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціального чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради в новій редакції» було чинним.

Водночас місцевий господарський суд зауважив, що вирішуючи питання недійсності правочину правове значення мають обставини, які існували на момент його укладення, тому факт подальшого визнання нечинним вищевказаного рішення виконавчого комітету не має правового значення у даній справі, оскільки за загальним правилом рішення органу місцевого самоврядування втрачає чинність з моменту набрання судовим рішенням законної сили, якщо про інше не зазначено в судовому рішенні.

Тому, подальше скасування рішення виконавчого комітету, яке було основою для укладення договору може бути при певних обставинах підставою для розірвання цього договору, однак не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що розмір пайової участі відповідача в утриманні об`єкта благоустрою, а саме: тимчасового павільйону по продажу непродовольчих товарів за адресою: м.Коростишів, вул.Зарічна, 2, зазначені у розрахунках позивача є такими, що відповідають вимогам пункту 10 частини 2 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», рішенню виконавчого комітету Коростишівської міської ради №210 від 23.10.2018 року «Про затвердження порядку визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціального чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради», а також погоджений сторонами у договорі, тому є обов`язковим до сплати відповідачем у повному обсязі.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, ФОП Кондратюк В.В. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі №906/243/26 та прийняти нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі. Стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. (а.с.83-87).

На думку Апелянта, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з істотним порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом не взято до уваги наступне:

- неправильно застосовано норму матеріального права, що втратила чинність, а саме застосування скасованої ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (норма виключена з 01 січня 2021 року на підставі Закону України № 132-ІХ від 20.09.2019 року);

- помилкове покликання в оскаржуваному рішенні на зазначений в Договорі код бюджетної класифікації доходів 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», який втратив актуальність на підставі Закону України № 132-ІХ від 20.09.2019 та стосується виключно капітального будівництва та інфраструктури. Водночас, законодавство України не передбачає можливості стягнення з власників тимчасових споруд (які є рухомим майном) коштів на розвиток інфраструктури під виглядом плати за благоустрій;

- спірний Договір № 255 був укладений 31.10.2022 року, тобто майже через два роки після того, як інститут пайової участі у розвитку інфраструктури повністю припинив своє існування в правовому полі України;

- помилкове змішування абсолютно різних правових інститутів: пайової участі у розвитку інфраструктури (яка регулювалася скасованою ст.40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та стосувалася виключно об`єктів капітального будівництва) та пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою (що регулюється ст. 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»);

- діючий на момент укладення спірного Договору Порядок визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради, затвердженим рішенням виконкому №210 від 23.10.2018р та загроза демонтажу тимчасової споруди свідчать про примус Підприємця до підписання спірного Договору №255 від 31.10.2022;

- визнання протиправним та нечинним Порядку №210 рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі №240/21535/25 лише підкреслює протиправність укладеного на його підставі спірного Договору №255 від 31.10.2022.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

19.06.2026 від Міської ради надійшов відзив, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу Підприємця без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у даній справі – без змін. (а.с.97-101)

Відповідач зауважує, що Закон України «Про благоустрій населених пунктів» надає право вибору власнику тимчасової споруди самостійно забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або взяти пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Однак, 21.10.2022 ФОП Кондратюк В.В. самостійно та добровільно подав письмову заяву до Міської ради на укладання договору щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради. В подальшому, з заявою про дострокове припинення оспорюваного договору не звертався.

Відповідач вважає, що оскільки тимчасова споруда фактично розміщена на землях комунальної власності ще з 18.09.2016, то Підприємець має обов`язок сплачувати пайовий внесок за таке розміщення відповідно до Порядку, який на дату укладання спірного Договору був чинним.

Міська рада звертає увагу, що Апелянт з дати укладання спірного договору, а саме: з 31.10.2022 року до закінчення строку його дії, до 28.10.2025 року взагалі не підіймав питання щодо визнання договору №255 від 31.10.2022 недійсним, а звернувся лише із позовною заявою тоді, коли Міською радою було подано позов щодо стягнення заборгованості по оспорюваному договору.

5. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук П.Я., судді Крейбух О.Г., Розізнана І.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 відкрито апеляційне провадження у справі №906/243/26, матеріали справи витребувано у Господарського суду Житомирської області та з урахуванням ухвали про описку від 24.06.2026, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 06 липня 2026 року. (а.с. 94, 114).

18.06.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №906/243/26.

Ухвалою суду від 24.06.2026 задоволено заяву Міської ради про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено забезпечення відеоконференції Коростишівському районному суду Житомирської області. (а.с. 104-105, 112).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 08.07.2026 в режимі відеоконференції, ФОП Кондратюк В.В. підтримав свою апеляційну скаргу, просив рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 скасувати та ухвали нове рішення, яким задоволити позов в повному обсязі.

Представник Міської ради заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги Підприємця, надала пояснення в обґрунтування своєї позиції.

6. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради №210 від 23.10.2018 року затверджено Порядок визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціального чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради (надалі в тексті - Порядок), відповідно до п. 1.1 якого, він застосовується та поширюється на об`єкти розміщенні на землях комунальної власності Коростишівської міської ради та регулює організаційні та економічні відносини, визначає обсяг пайової участі (внеску), механізм її залучення та використання для утримання об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради.

Пайова участь (внесок) - грошовий внесок на фінансування заходів з благоустрою на території міста, який сплачується у грошовому виразі (гривнях) на підставі укладеного договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою.

Об`єкт благоустрою: 1) території загального користування: а) парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) площі, вулиці, дороги, провулки, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; г) кладовища; д) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій. До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту Коростишівської міської ради (п. 1.2 Порядку).

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Порядку, пайова участь сплачується єдиним платежем або згідно з графіком за погодженням з міською радою. Кошти пайової участі (внеску) в утриманні об`єктів благоустрою платник перераховує на рахунок «надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (КБКД 24170000)» спеціального фонду місцевого бюджету. (а.с.4 зворот – 6).

З матеріалів справи вбачається, що Відділом містобудування та архітектури Коростишівської міської ради видано ФОП Кондратюку В.В. паспорт прив`язки тимчасового павільйону по продажу непродовольчих товарів за адресою: м.Коростишів, вул.Зарічна, 2 (дата видачі: 28.10.2022; дійсний до 28.10.2025). (а.с.11 ).

Матеріалами справи підтверджено, що Підприємець 21.10.2022 звернувся до Міської ради з письмовою заявою на укладання договору щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради. (а.с.36).

У подальшому, 31.10.2022 Міська рада та Підприємець уклали Договір №255 (а.с. 10) про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради (надалі в тексті – Договір №255), відповідно до п.1.1. якого, з метою участі суб`єктів господарювання (фізичних осіб) незалежно від форми власності, які використовують об`єкти благоустрою Міської ради для розміщення тимчасових споруд (тощо) для здійснення підприємницької діяльності, а також реалізуючи право органу місцевого самоврядування щодо залучення на договірних засадах коштів вказаних суб`єктів господарювання, сторони прийшли до згоди про пайову участь ФОП Кондратюка В.В. в утриманні об`єктів благоустрою Коростишівської міської ради в грошовій формі.

Порядок нарахування та сплати пайової участі встановлюється умовами даного Договору та регулюється рішеннями виконавчого комітету Коростишівської міської ради (п.1.2. Договору №255).

Обсяги пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою визначені згідно рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради №210 від 23.10.2018 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради» (п. 1.3. Договору №255).

Відповідно до п. 1.5. Договору №255, пайова участь сплачується позивачем для існуючих ТС (тощо): внески пайової участі позивач сплачує щоквартально, не пізніше 10 числа першого місяця кварталу.

Сума щомісячного внеску на пайову участь в утриманні об`єкту благоустрою, а саме: розміщення тимчасового павільйону по продажу непродовольчих товарів за адресою: м.Коростишів, вул. Зарічна, 2 - становить 2520,00 грн. в місяць. Загальна сума договору становить 90 720,00 грн., (з дня видачі паспорту прив`язки до терміну дії паспорту прив`язки, з 29.10.2022 по 28.10.2025).

Відповідно до п.2.1. Договору №255, відповідач, в особі уповноваженого органу, має право, зокрема, вимагати від позивача своєчасної оплати пайової участі у розмірі, установленому в пунктах 1.4 та 1.5 цього договору.

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 28.10.2025, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. ( п.6.1. Договору №255).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі №240/21535/25 задоволено позов Кондратюка В.В. до Коростишівської міської ради про визнання протиправним та нечинним нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування (рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 23.10.2028 №210 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради») .

7. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, оцінка аргументів учасників справи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що правовідносини між Міською радою та Підприємцем виникли на підставі укладеного між сторонами договору №255 від 31.10.2022 про пайову участь в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради .

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (тут і надалі - у редакції, чинній на час укладення договору), благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. (ч.1 ст.12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»).

Пунктом 10 частини 2 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою.

Згідно з частиною 4 статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об`єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов`язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем. Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

З даної норми вбачається, що власник тимчасової споруди має право вибору самостійно забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або взяти пайову участь в утриманні цього об`єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що Підприємець, як власник тимчасової споруди, 21.10.2022 звернувся до Міської ради з письмовою заявою про укладання договору на пайову участь, який 31.10.2022 було укладено.

Разом з тим, предметом позову в даній справі є визнання недійсним даного Договору від 31.10.2022.

Досліджуючи питання визнання недійсним правочину, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір щодо визнання договору недійсним, суд виходить із того, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, постановах Об`єднаної палати КГС ВС від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18 від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

З матеріалів справи вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин, обсяг пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою визначався Порядком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Коростишівської міської ради №210 від 23.10.2018 року, про що зазначено у п.1.3 спірного Договору.

Апеляційним судом враховано, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі №240/21535/25 задоволено позов ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про визнання протиправним та нечинним нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування (рішення виконавчого комітету Коростишівської міської ради від 23.10.2018 №210 «Про затвердження Порядку визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради»).

Враховуючи правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 та постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/3938/18 та від 26.05.2023 у справі №905/77/21, колегія суддів зауважує, що дійсність спірного Договору підлягає оцінці з огляду на законодавство та фактичні обставини, які існували на момент його укладення. Оскільки станом на 31.10.2022 рішення № 210 від 23.10.2018 було чинним та породжувало відповідні правові наслідки, його подальше скасування у 2025 році саме по собі не свідчить про недійсність укладеного Договору з моменту укладення та не є достатньою правовою підставою для визнання його недійсним.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, що скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке було основою для укладення спірного правочину може бути при певних обставинах підставою для розірвання цього договору, однак не можу бути підставою для визнання такого договору недійсним.

Щодо тверджень Скаржника про підписання спірного Договору під примусом, то колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Будь-який правочин реалізується суб`єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися невідповідною внутрішній волі суб`єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, а також внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб`єктом правочину його очікуваного юридичного результату. За таких обставин дії особи не можуть об`єктивно відображати внутрішню волю суб`єкта досягти бажаного юридичного результату.

Правові наслідки недотримання цієї вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачені у ст. 229 (вчинення правочину під впливом помилки), ст. 230 (вчинення правочину під впливом обману), ст. 231 (вчинення правочину під впливом насильства), ст. 232 (вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною), ст. 233 (вчинення правочину під впливом тяжкої обставини), ст. 234 (фіктивний правочин) та ст. 235 (удаваний правочин) ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП Кондратюк В.В. 21.10.2022 звернувся до Міської ради з письмовою заявою на укладання договору щодо пайової участі в утриманні об`єктів благоустрою на території Коростишівської міської ради. (а.с.36).

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про примусове підписання Підприємцем спірного договору матеріали справи не містять, а Скаржником не було подано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції. Відтак, твердження Скаржника про підписання спірного договору під примусом є безпідставними.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що помилкове посилання суду першої інстанції на положення статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка не регулює спірні правовідносини, не свідчить про неправильне вирішення справи по суті, оскільки зазначена помилка не вплинула на правильність висновків суду та не призвела до ухвалення незаконного судового рішення. За таких обставин вона не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

8. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Керуючись ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст.236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши у межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, надаючи оцінку всім аргументам сторін, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі №906/243/26 ухвалене відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ФОП Кондратюка В.В. на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі №906/243/26 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

9. Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кондратюка Володимира Віталійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.05.2026 у справі №906/243/26 – залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту складання повного тексту постанови.

3. Справу №906/243/26 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "09" липня 2026 р.

Головуючий суддя Поліщук П.Я.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Розізнана І.В.