Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №918/217/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Справа № 918/217/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Поліщук П.Я. , суддя Розізнана І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026, постановлену суддею Романюком Р.В. у м. Рівне (повний текст ухвали складено 13.05.2026)

у справі № 918/217/26

за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Острозької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум"

до Комунального некомерційного підприємства "Острозька багатопрофільна лікарня" Острозької міської ради

про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, ухвали суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі.

В лютому 2026 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" та до Комунального некомерційного підприємства "Острозька багатопрофільна лікарня" Острозької міської ради в якій просив визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 14.09.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 403 від 21.12.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Острозька багатопрофільна лікарня" Острозької міської ради Рівненського району Рівненської області та ТОВ "ЕНЕРГУМ", та стягнути з ТзОВ "Енергум" в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 44 941,30 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі № 918/217/26 ухвалено повернутися у справі № 918/217/26 до стадії підготовчого провадження та замінити судове засідання, призначене на 13.05.2026 року, підготовчим засіданням; зупинено провадження у справі № 918/217/26 за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради до ТзОВ "Енергум" до Комунального некомерційного підприємства "Острозька багатопрофільна лікарня" Острозької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення коштів, до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТзОВ "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"; зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою ТзОВ "Укр Газ Ресурс".

Обґрунтовуючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд вказав, що з метою дотримання основних засад господарського судочинства, повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, які входять в предмет доказування, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, існує необхідність для повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 918/217/26 задля здійснення дій, необхідних для забезпечення правильного розгляду справи по суті.

Зокрема, місцевий господарський суд виходив із того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" звернулося до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність частині першій статті 8, частині четвертій статті 13, частинам першій, четвертій статті 41, частині першій статті 42, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України (конституційність) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 зі змінами, який встановлює можливість зміни істотних умови договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків.

Відтак, зважаючи на положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", які мають значення для справи № 918/217/26, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 918/217/26 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись зі вказаною ухвалою суду першої інстанції, прокуратура звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті; стягнути з ТзОВ "Енергум" на користь Рівненської обласної прокуратури судові витрати за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції за допомогою поштового зв`язку 25.05.2026 (згідно відмітки канцелярії суду).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/217/26 у складі: головуюча суддя Павлюк І.Ю., суддя Поліщук П.Я., суддя Розізнана І.В.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 справу витребувано із Господарського суду Рівненської області.

08.06.2026 матеріали справи № 918/217/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Зокрема, 28.05.2026 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого було додано платіжну інструкцію № 1096 від 26.05.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу у цій справі в сумі 3 328, 00 грн.

Водночас, згідно з табелем обліку робочого часу Північно-західного апеляційного господарського суду Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", головуюча суддя Павлюк І.Ю. у період з 06.06.2026 по 11.06.2026 перебуває у відрядженні, а з 12.06.2026 до 19.06.2026 перебуватиме у відпустці, у зв`язку з цим, враховуючи необхідність дотримання процесуальних строків, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

09.06.2026 за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено для розгляду справи № 918/217/26 колегію суддів у складі: головуюча суддя Романюк Ю.Г., Поліщук П.Я., Розізнана І.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі № 918/217/26.

Також, колегія суддів зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ч. 10 цієї статті та ч. 2 ст. 271 ГПК України.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відтак суд апеляційної інстанції констатує, що в поданій апеляційній скарзі прокурор оскаржує ухвалу про зупинення провадження у справі № 918/217/26, що відповідає нормам п. 12 ч. 1 ст. 255 ГПК України, і така ухвала про зупинення провадження у справі оскаржується окремо від рішення суду першої інстанції та підлягає розгляду в порядку спрощеного апеляційного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у письмовому провадженні без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

18.06.2026 від ТзОВ "Енергум" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який долучено до матеріалів справи.

22.06.2026 на адресу суду від апелянта надійшло заперечення на відзив.

26.06.2026 від ТзОВ "Енергум" надійшли пояснення на заперечення на відзив.

Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та заперечень учасників справи.

В апеляційній скарзі прокурор вказує, що оскаржувана ухвала від 13.05.2026 прийнята з порушенням норм процесуального права (ст. 236, п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України), без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 924/560/24, у зв`язку з чим підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа № 918/217/25 - поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Зокрема наголошено на тому, що повний текст конституційної скарги ТзОВ "Укр Газ Ресурс", як і ухвали про відкриття конституційного провадження на офіційному вебсайті Конституційного Суду України не оприлюднено, а тому саме лише посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" у клопотанні про зупинення провадження на те, що справа № 918/428/26 є подібною в частині вирішення питання щодо законності та правомірності збільшення ціни за одиницю товару у випадку коливання ціни на ринку в межах 10 % (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону), не підтверджує наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи за скаргою ТзОВ "Укр Газ Ресурс" та не ґрунтується на мотивах чи висновках Конституційного Суду України.

Зважаючи на сталість судової практики щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відсутня виправдана необхідність для зупинення провадження у цій справі.

В разі задоволення позову у справі № 918/217/26, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" не позбавлене можливості у подальшому оскаржити таке судове рішення за виключними обставинами, у випадку визнання Конституційним Судом України у справі №3-78/2026(178/26) неконституційними положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У поданому відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергум" не погоджується із доводами апеляційної скарги та вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, з огляду на таке.

Зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки вирішення питання про конституційність зазначеної норми має істотне значення для правильного вирішення цього спору.

Зокрема, на думку товариства, під час розгляду питання про зупинення провадження суд першої інстанції правомірно врахував положення статті 227 Господарського процесуального кодексу України, принцип верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, а також необхідність забезпечення єдності судової практики. У разі визнання Конституційним Судом України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неконституційним або надання йому іншого конституційно-правового тлумачення це безпосередньо вплине на вирішення спору по суті.

Окремо зазначає, що Верховною Радою України 27.05.2026 прийнято Закон України № 4888-IX "Про публічні закупівлі", яким внесено зміни до Закону України № 922-VIII "Про публічні закупівлі". На переконання відповідача, нова редакція пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, яка передбачає застосування 10-відсоткового обмеження щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару без обмеження кількості таких змін та поширюється на правовідносини, що виникли з моменту набрання чинності Законом № 922-VIII, свідчить про неоднозначність попереднього правового регулювання та фактично спростовує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо сукупного 10-відсоткового обмеження.

У поданих запереченнях на відзив прокурор зазначає, що відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" саме по собі не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, оскільки спір може бути вирішений на підставі чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів.

Прокурор наголошує, що на час виникнення спірних правовідносин і звернення до суду зазначена норма була чинною, а можливе майбутнє рішення Конституційного Суду України не перешкоджає розгляду справи та, за загальним правилом, не має ретроспективної дії. Крім того, у разі визнання відповідних положень закону неконституційними відповідач не позбавлений права ініціювати перегляд судового рішення за виключними обставинами.

Також зазначено, що суд першої інстанції не навів належного обґрунтування об`єктивної неможливості розгляду справи та не врахував актуальну практику Верховного Суду, зокрема постанови у справах № 924/560/24 та № 918/918/25, якими відмовлено у задоволенні аналогічних клопотань про зупинення провадження.

У поданих поясненнях на заперечення прокурора ТзОВ "Енергум" зазначає, що вони фактично дублюють доводи апеляційної скарги та не спростовують правомірності оскаржуваної ухвали.

Товариство вказує, що відповідно до правових позицій Конституційного Суду України принцип незворотності дії закону в часі не виключає можливості надання нормативним приписам ретроспективної дії у випадках, коли це покращує правове становище особи, усуває правову невизначеність та не погіршує її прав.

Крім того, відповідач-1 посилається на нову редакцію Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 % застосовується до кожного окремого випадку зміни ціни без обмеження кількості таких змін, а також встановлено поширення відповідних положень на правовідносини, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII.

На думку товариства, зазначені законодавчі зміни свідчать про усунення правової невизначеності щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та мають значення для правильного вирішення цього спору. У зв`язку з цим товариство просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

Інші учасники правом на подання відзиву/пояснень не скористались.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає таке.

Предметом спірних процесуальних правовідносин у цій справі є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Водночас як верховенство права, так і розумність строків розгляду справи судом належать до основних засад (принципів) господарського судочинства за частиною 3 цієї ж статті.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові від 26.03.2024 у справі № 907/882/22 Верховний Суд звертає увагу на те, що розумний строк судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий судовий розгляд, який безпосередньо закріплений в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При тлумаченні поняття "розумні строки" Європейський суд з прав людини визначив момент початку та закінчення цих строків, а також вивів критерії, які повинні враховуватися при оцінці певного строку як розумного, а саме: складність справи, важливість для заявника питання, що розглядається судом, поведінка заявника, поведінка державних органів.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі №924/645/18, від 20.12.2019 у справі №910/13234/18, від 13.09.2019 у справі №912/872/18, від 21.02.2019 у справі №910/974/18.

При цьому п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що предметом розгляду у цій справі є встановлення правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також визначення правових наслідків їх укладення.

Усі зазначені обставини входять до предмета доказування та можуть бути встановлені судом на підставі дослідження наявних у справі доказів, а тому відсутні підстави вважати, що існує об`єктивна неможливість розгляду спору.

Натомість, конституційне провадження у справі № 3-78/2026 (178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Подібний висновок наведений у п. 74 постанови Верховного Суду від 14.03.2024 у справі № 600/778/21-а та постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, на даний час пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.

Водночас необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчитиме про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18).

Відтак колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не навів належних та достатніх висновків щодо існування об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення Конституційним Судом України відповідної конституційної скарги. Зокрема, суд не зазначив, які саме обставини не можуть бути встановлені на підставі наявних у справі доказів та чому зібрані докази не дозволяють їх дослідити й оцінити, як цього вимагає пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Крім того, слід зауважити, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до частини 3 статті 320 ГПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у постановах від 12.05.2026 у справі № 924/560/24, від 19.05.2026 у справі № 916/4682/24, від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24.

З огляду на викладене колегія суддів виснує, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки не встановив існування об`єктивної неможливості її розгляду до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3-78/2026 (178/26). Наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення обставин, що входять до предмета доказування, надання їм належної правової оцінки та вирішення спору по суті, а тому підстави, передбачені пунктом 5 частини першої статті 227 ГПК України, у цьому випадку відсутні.

Разом з цим, як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, єдиною підставою для повернення до стадії підготовчого провадження суд першої інстанції визначив необхідність вирішення питання про зупинення провадження у справі у зв`язку з відкриттям Конституційним Судом України провадження за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо перевірки на відповідність Конституції України пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, відкриття Конституційним Судом України конституційного провадження саме по собі не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи, а матеріали справи містять достатній обсяг доказів для встановлення всіх обставин, що входять до предмета доказування, та вирішення спору із застосуванням чинного законодавства і сформованої судової практики.

Отже, висновок місцевого господарського суду про необхідність повернення до стадії підготовчого провадження ґрунтувався на помилковому висновку щодо наявності підстав для зупинення провадження у справі. Оскільки такі підстави апеляційним судом не встановлені, відсутні й процесуальні підстави для повернення справи до стадії підготовчого провадження.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в повному обсязі, а справа - направленню до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду зі стадії судового розгляду справи по суті.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. ЗаконНим є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як встановлено ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що: "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

ЄСПЛ послідовно наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За змістом усталеної практики ЄСПЛ (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 48 Рішення ЄСПЛ у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановляння помилкової ухвали.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

На підставі ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі № 918/217/26 слід скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду справи по суті.

Розподіл судових витрат.

З урахуванням положень ст. 129 ГПК України, апеляційний суд не здійснює розподіл витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, оскільки розгляд справи по суті не завершено. Питання розподілу вказаних витрат має бути вирішене Господарським судом Рівненської області за результатами розгляду спору.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі № 918/217/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 13.05.2026 у справі №918/217/26 скасувати.

3. Справу № 918/217/26 направити до Господарського суду Рівненської області для продовження розгляду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

5. Справу № 918/217/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено "09" липня 2026 р.

Головуюча суддя Романюк Ю.Г.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Розізнана І.В.