Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №910/1453/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. Справа№ 910/1453/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026

у справі № 910/1453/26 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич»

про стягнення 87 315,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі-позивач, Залізниця) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» (далі-відповідач) про стягнення 87 315,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невірним зазначенням відповідачем даних (найменування та адреси одержувача) у накладній № 42424408 щодо вагону № 56545759.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі №910/1453/26 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційна компанія “Славутич” на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» штраф у розмірі 87 315,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що Залізницею правомірно розраховано розмір провізної плати, на підставі пункту 14.4. тарифного керівництва №1, виходячи із тарифної схеми 1, яка становить 17 463,00 грн, розрахована таким чином: 2760 х 6,327, де 1) 2760 - ставка плати тарифна схема 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифне керівництво №1) для універсального власного або орендованого вагона, маса 25 т, відстань (км) від 301 до 330; 2) 6,327 - коригуючий коефіцієнт згідно пункту 4 Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, оскільки згідно з Єдиною тарифно-статистичною номенклатурою вантажів код вантажу 42 1231 (вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для здавання в металобрухт, виключені з АБД ПВ) відноситься до вантажів 3-го тарифного класу.

З огляду на неправильність зазначення відповідачем адреси одержувача у накладній, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд вважав його обґрунтованим, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 87 315,00 грн штрафу (17 463,00 грн х 5).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі № 910/1453/26 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на те, що Залізницею неправильно визначено провізну плату по накладній №42424408 за вагон №56545759, як основу для нарахування штрафу - 4 503,82 грн, а не 17 463,00 грн. У відповідності до пункту 14.7 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1) провізна плата повинна розраховуватися за тарифною схемою 1, а не тарифною схемою 14. Також скаржник зазначає, що згідно із статями 118, 122 Статуту залізниць України штраф стягується з відправника за неправильно зазначені у накладній: 1- масу вантажу, 2- кількість місць вантажу, 3 - назву вантажу, 4 - код та адресу одержувача вантажа, а не за "невірно зазначене призначення та ціль використання вагонів" і не містить відповідальності за "невірно зазначене призначення та ціль використання", як вагонів, так і вантажу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, Акціонерне товариство "Українська залізниця" надало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі №910/1453/26 без змін.

Позивач не погодився із доводами апелянта, оскільки стаття 122 Статуту залізниць України передбачає застосування штрафу як за невірно зазначену масу вантажу у перевізному документі, так і за невірно зазначені найменування та адреса одержувача, що і є предметом позовних вимог залізниці в даній справі, а саме є стягнення штрафу за невірно зазначену адресу відповідачем, а підставою для матеріальної відповідальності є акт загальної форми. Також позивач зазначає, що оскільки спірний вагон прямував для здавання в металобрухт, тому розрахунок провізної плати здійснюється відповідно до п. 14.4., 14.7. Тарифного керівництва №1 і правильна провізна плата по накладній №4244408 за вагон №56545759 від станції Помічна Одеської залізниці до станції Кам`янське Придніпровської залізниці розрахована по схемі 1 Тарифного керівництва №1 із застосуванням відповідного коефіцієнту складає 17 463,00 грн, що підтверджував і сам відповідач наданим суду витягом із особового рахунку клієнта, де чітко видно, що ним спочатку сплачено за перевезення спірного вагону 4 503,80 грн, а потім 12 959,20 грн (4 503,80+12 959,20 = 17 463,00 грн). Позивач зазначає, що факт невірно зазначеного призначення та цілі використання вагону, що призвело до неправильно розрахованої провізної плати, відповідач також підтвердив своїм листом від 28.07.2025 №041/2025, що міститься в матеріалах справи.

Розгляд клопотань

20.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" подало до Північного апеляційного господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просило зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/2492/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" про зобов`язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Славутич" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі протиправно донарахованої і списаної з нього провізної плати, яка розглядається Господарським судом Дніпропетровської області.

Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі, оскільки встановлені у справі №904/2492/26 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі № 910/1453/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Майданевич А.Г.- головуючий суддя; суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі № 910/1453/26 та призначено до розгляду апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О. з 02.07.2026 на лікарняному, справу № 910/1453/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя – Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі № 910/1453/26 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя – Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/1453/26 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

25.02.2020 Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі – перевізник, позивач) на веб-сайті http://uz-cargo.com оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі – договір), як публічну пропозицію для укладення договору.

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6, 1.7 договору він є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція про укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційна компанія “Славутич” (далі – замовник, відповідач) подало Акціонерному товариству «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-41725307/2020-0001, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1.10 договору, договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору.

13.03.2020 Акціонерне товариство «Українська залізниця» надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційна компанія “Славутич” повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

У відповідності до пункту 12.1 договору, він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію.

25.06.2025 Залізницею оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.07.2025.

Перевезення це послуга, в процесі надання якої перевізник зобов`язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому договором порядку. Перевезення оформлюється накладною відповідно до договору, Статуту залізниць України, Збірника тарифів та коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів, Правил перевезення вантажів, СМГС, КОТІФ відповідно (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до п. 2.1.5 договору замовник зобов`язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Згідно з п. 3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" позивача.

Оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розділі 15 договору. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особистий рахунок замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовам цього договору (п. 4.2 договору).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати, зокрема, провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних.

Щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу. На підставі переліків перевізних документів формуються виписки з особового рахунку, що відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітний місяць. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована неустойка (штраф, пеня). Виписка з особового рахунку направляється перевізником на електронну адресу замовника, вказану в додатку 2-1 договору, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним (п. 4.5 договору).

Згідно з п. 4.6 договору зведена відомість формується перевізником на підставі інформаційних повідомлень передбачених умовами договору, та направляється для підписання замовником не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним. У зведеній відомості відображається плата за використання власних вагонів перевізника за межами України, плата за використання власних транспортерів перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) по території України та за межами України, а також плата за послуги із супроводження великовантажних транспортерів спеціальним вагоном з бригадою, штрафи, неустойка, пеня, інші платежі, передбачені умовами договору. Наявність підписаної зведеної відомості не позбавляє перевізника права здійснити донарахування не врахованої плати за надані послуги за минулі періоди за наявності для цього підстав.

Пунктом 4.9 договору передбачено, що у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок списаних коштів зараховується на особовий рахунок замовника як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і цим договором.

За необхідності, на вимогу замовника або перевізника, проводиться звіряння розрахунків між ними, результати якого оформляються актом звіряння взаємних розрахунків. Із замовником - нерезидентом акт звіряння взаємних розрахунків проводиться в національній валюті України та в іноземній валюті. Звіряння розрахунків проводиться не рідше одного разу на рік. Підписання сторонами акту звіряння розрахунків не позбавляє перевізника права на донарахування та стягнення коштів за не врахованими раніше грошовими вимогами за наявності для цього достатніх підстав (п. 4.10 договору).

Порядок оформлення, прийому та узгодження електронних перевізних документів (ЕПД) передбачений п. 8.6 договору.

Пунктом 8.6.1 договору передбачено, що замовник формує ЕПД та передає їх перевізнику не пізніше часу пред`явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.

При негативних результатах перевірки замовник отримує засобами зв`язку інформацію про зміст помилки, коригує помилкові дані в ЕПД, підписує його кваліфікованим електронним підписом та повторно надсилає перевізнику (п. 8.6.3 договору).

Згідно з п. 12.1 договору він діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору.

Пунктом 14 договору передбачено, що його невід`ємною частиною є додатки, зокрема додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів".

У випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору (п. 14.1 договору).

Договір містить, зокрема, додаток 1-2 "Ставки плати, коефіцієнти та умови платежів" власних вагонів перевізника (далі - додаток № 1-2).

У липні 2025 року відповідач згідно із залізничною накладною № 42424408 відправив порожній вагон №56545759 на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці на адресу ТОВ «Мегаполіс», вказавши в графі "найменування вантажу" - "Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт.".

Як вбачається із залізничної накладної № 42424408, при оформленні перевезення було нараховано провізну плату відправнику (графа 31, 34): за перевезення вагону № 56545759 в ремонт у розмірі 4503,80 грн.

Після прибуття вагону на станцію призначення Кам`янське Придніпровської залізниці було виявлено, що найменування та адреса одержувача, зазначена відправником у накладній не вірна, вагон затримано до з`ясування обставин, та у відповідності до Правил складання актів, Статуту залізниць України та складено акт загальної форми №101 від 25.07.2025.

Зважаючи на вищевикладене, станцією призначення Кам`янське на станцію відправлення Помічна було відправлено телеграму №51 від 26.07.2025, для термінового уточнення даних одержувача.

Також, станцією призначення Кам`янське на станцію відправлення Помічна було відправлено телеграму №52 від 27.07.2025 на уточнення адреси.

Відповідно до телеграми станції відправлення Помічна №537 від 26.07.2025 уточнено найменування вірного одержувача код 9357 ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», гілка ТОВ «ФГК АЛГІРА», а також уточнено і вірного одержувача та його поштову адресу вул. Соборна, буд.16, кв.4.

Станцією Кам`янське Придніпровської залізниці у залізничній накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача на вірне а саме: ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», гілка ТОВ «ФГК АЛГІРА», вул. Соборна, буд.16, кв.4, що засвідчено актом загальної форми №102 від 28.07.2025.

Листом вих. № 041/2025 від 28.07.2025 відповідач звернувся до Начальника станції Кам`янське Придніпровської залізниці із проханням перерахувати тариф за вагони, зокрема №56545759, з огляду на зміну «найменування вантажу» на «вагони залізничні порожні прямують для зняття інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт».

28.07.2025 станцією Кам`янське Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №111, відповідно до якого, зокрема у залізничній накладній №42424408 невірно вказано цілі призначення та використання вагону №56545759, оскільки слід було зазначити: вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт, у зв`язку з чим, провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач при оформленні накладної невірно вказав найменування та адресу одержувача, призначення та ціль використання вагону при заповненні залізничної накладної № 42424408, у зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення на підставі ст. 122 Статуту залізниць України штраф у розмірі 87 315,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав і обов`язків та підпадає під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) передбачено, що він визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до ст. 6 Статуту накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил (п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Згідно з п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів, оформлення перевізних документів, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 "Найменування вантажу" відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів "Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)"; для порожніх вагонів "Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)".

Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил (п. 2.1. Правил оформлення перевізних документів).

У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі (п. 2.3. Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

У відповідності до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Як встановлено ст. 122 Статуту залізниць за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно зі ст. 118 Статуту залізниць за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов`язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому, у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць.

Отже, з огляду на зазначене та беручи до уваги правові позиції сторін, до предмета доказування у межах даної справи входить встановлення обставин: 1) порушення відповідачем пункту 5.5. Правил оформлення перевізних документів в частині правильності зазначення інформації в накладній та 2) обґрунтований розмір провізної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що у липні 2025 року відповідач відповідно до залізничної накладної № 42424408 відправив порожній вагон №56545759 на станцію Кам`янське Придніпровської залізниці на адресу ТОВ «Мегаполіс», вказавши в графі "найменування вантажу" - "Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт.".

Як вбачається із залізничної накладної № 42424408, при оформленні перевезення було нараховано провізну плату відправнику (графа 31, 34): за перевезення вагону № 56545759 в ремонт у розмірі 4 503,80 грн.

Після прибуття вагону на станцію призначення Кам`янське Придніпровської залізниці було виявлено, що найменування та адреса одержувача, зазначена відправником у накладній не вірна, вагон затримано до з`ясування обставин, та у відповідності до Правил складання актів, Статуту залізниць України складено акт загальної форми №101 від 25.07.2025.

Зважаючи на вищевикладене, станцією призначення Кам`янське на станцію відправлення Помічна було відправлено телеграму №51 від 26.07.2025, для термінового уточнення даних одержувача.

Також, станцією призначення Кам`янське на станцію відправлення Помічна було відправлено телеграму №52 від 27.07.2025 на уточнення адреси.

Відповідно до телеграми станції відправлення Помічна №537 від 26.07.2025 уточнено найменування вірного одержувача код 9357 ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», гілка ТОВ «ФГК АЛГІРА», а також уточнено й вірного одержувача та його поштову адресу вул. Соборна, буд.16, кв.4.

Станцією Кам`янське Придніпровської залізниці у залізничній накладній зроблено виправлення адреси та найменування одержувача на вірне а саме: ТОВ «МЕТАЛОПОЛІС», гілка ТОВ «ФГК АЛГІРА», вул. Соборна, буд.16, кв.4, що засвідчено актом загальної форми №102 від 28.07.2025.

Листом вих. № 041/2025 від 28.07.2025 відповідач звернувся до Начальника станції Кам`янське Придніпровської залізниці із проханням перерахувати тариф за вагони, зокрема № 56461981, з огляду на зміну «найменування вантажу» на «вагони залізничні порожні прямують для зняття інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт».

28.07.2025 станцією Кам`янське Придніпровської залізниці складено акт загальної форми №111, відповідно до якого, зокрема в залізничній накладній № 42424408 невірно вказано цілі призначення та використання вагону № 56461981, оскільки слід було зазначити: вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт, у зв`язку з чим, провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.

Отже, складеними актами загальної форми підтверджуються обставини неправильного зазначення відправником (відповідачем) даних щодо одержувача, що є підставою для нарахування штрафу в силу положень статей 118, 122 Статуту залізниць.

Судом першої інстанції встановлено, що розмір штрафу позивач розрахував виходячи із провізної плати у розмірі 17 463,00 грн, а відтак визначив суму штрафу у розмірі 87 315,00 грн. Заперечуючи проти задоволення позову, Товариство вказує, що заявлена до стягнення Залізницею сума штрафу є необґрунтованою, оскільки позивачем неправильно визначено провізну плату. За твердженнями відповідача, провізна плата становить 4 503,82 грн, а не 17 463,00 грн.

Статтею 61 Статуту залізниць визначено, що тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.

Статтею 62 Статуту залізниць передбачено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Відповідно до п. 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 864/5085 (надалі - Правила розрахунків за перевезення вантажів), плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення. Плата може вноситися іншим платником, з яким залізницею укладено договір.

Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення (п. 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів).

Вартість залізничних перевезень в Україні визначається згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги від 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів або Тарифне керівництво).

Згідно з пп. 14.1. п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів, плата за перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів (після вивантаження та під навантаження, у ремонт або з ремонту, з провідниками) визначається за тарифною схемою 14.

Відповідно до пп. 14.7 п. 14 розділу ІІ Збірника тарифів передбачено, що для застосування правил тарифів, визначених цим розділом, під час перевезення порожніх вагонів відправником у перевізних документах у графі "Найменування вантажу" залежно від призначення та цілі використання проставляються відмітки: для внутрішнього сполучення - крім відміток, передбачених Правилами перевезення вантажів, "Направляється ... (із ремонту, на промивку, на пропарку, на дезінфекцію, на дезінсекцію, для продажу, на брухт, для зміни власника, для здачі в оренду, на/після модернізацію(ї) тощо)".

Таким чином, за тарифною схемою 14 справляється плата за перевезення вагонів у порожньому стані, а за тарифною схемою 1 - рухомого складу, що направляється на утилізацію.

Як було вище встановлено судом, у графі 20 накладної № 42424408 "Найменування вантажу" відправником було зазначено "Вагони залізничні порожні, що перевозяться на своїх осях, пересилаються в ремонт або з ремонту. Направляється в ремонт".

Зі змісту графи 30 накладної вбачається, що для нарахування провізної плати було застосовано винятковий тариф 2006 (схема 14.1), який був оплачений відправником, що відображено у графах 31, 34 накладної відповідно, а саме в сумі 4 503,80 грн.

Як зазначив позивач, при оформленні перевізного документу вантажовідправником у графі 20 накладної було невірно зазначено призначення та ціль використання вагону, у зв`язку з чим проводився добір провізної плати, на яку, відповідно здійснено розрахунок штрафу за неправильно вказані дані про одержувача.

Так, вказані обставини щодо неправильного зазначення призначення та цілі використання вагонів засвідчено у акті загальної форми № 111 від 28.07.2025, у якому також вказано, що у накладній необхідно було вказати наступне: “Вагони, що перевозяться на своїх осях, які прямують для зняття з інвентарного парку, з подальшою розборкою в металобрухт. Провізна плата по схемі 1 Тарифного керівництва становить 17 463,00 грн.”.

Листом від 28.07.2025 № 041/2025, адресованим Начальнику станції Кам`янське Придніпровської залізниці, відповідач просив перерахувати тариф в т.ч. за вагон № 56545759, який був відправлений для “підготовки вагонів під навантаження” на “вагони залізничні прямують для зняття з інвентарного парку з подальшою розборкою в металобрухт”, гарантувавши оплату.

Відповідно до п. 14.4 Тарифного керівництва № 1 плата за перевезення нового рейкового рухомого складу на своїх осях, у тому числі: вагонів із загальномережевою нумерацією від заводів-виробників на адресу власників; рухомого складу, що направляється на утилізацію або під перше навантаження; вагонів, які мають заводську нумерацію і використовуються для технологічних потреб; вагонів, що передислоковуються при зміні власника; та вагонів в інших перевезеннях, крім зазначених у пункті 14.1 цього розділу, визначається як для власних вагонів за тарифною схемою 1 (для універсальних вагонів) або 2 (для інших типів вагонів та іншого рейкового рухомого складу) за розрахункову масу вантажу, установлену для універсального або спеціального вагона.

У результаті зазначеного, як вказує позивач та підтверджує відповідач, АТ “Укразалізниця” донарахувало провізну плату у сумі 12 959,20 грн за тарифною схемою № 1, та списано провізну плату, що підтверджується долученим відповідачем до відзиву на позовну заяву витягами з особового рахунку і спростовує доводи відповідача щодо розміру провізної плати.

Так, відповідачем було надано до матеріалів справи витяги з особового рахунку, із яких вбачається, що ним спочатку сплачено за перевезення спірного вагону 4 503,80 грн, а потім доплачено 12 959,20 грн (4 503,80 + 12 959,20 грн = 17 463,00 грн).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача як відправника вантажу, штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати у розмірі 87 315,00 грн. (17 463,00 грн. х 5) за неправильне зазначення у накладній адреси та найменування вантажоодержувача є правомірними та обґрунтованими.

Посилання відповідача на неправильність розрахунку позивача, з тих підстав, що накладною № 42424408 визначено провізну плату саме у розмірі 4503,82 грн, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки накладна № 42424408, яка додана до позовної заяви, була роздрукована та дані про розмір провізної плати внесено до неї до здійснення виправлень та остаточних розрахунків. При цьому, актом загальної форми № 111 від 28.07.2025 було засвідчено неправильність визначення відправником призначення та цілі використання вагону.

Водночас, колегія суддів зауважує, що предметом даного спору є застосування відповідальності до відповідача за неправильно зазначені дані про вантажоодержувача, а не за неправильно зазначені масу чи ціль використання вагону. До того ж, обставина стосовно того, що спірний вагон спрямовувався на утилізацію, відповідачем не заперечувалась, як і не оспорювалось списання з його особового рахунку провізної плати у розмірі більшому, аніж зазначено у накладній.

Таким чином, колегія суддів визнає необґрунтованими доводи відповідача щодо порядку розрахунку штрафу та вважає правильною визначену позивачем суму штрафу у розмірі 87 315,00 грн, яка розрахована виходячи із розміру провізної плати 17 463,00 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, оскільки з огляду на встановлені фактичні обставини справи, вони не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі № 910/1453/26 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі № 910/1453/26 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі № 910/1453/26 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Славутич» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі № 910/1453/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі № 910/1453/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/1453/26 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім