Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №910/3032/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2026 р. Справа№ 910/3032/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 07.07.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Слов`янські шпалери – КФТП»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 30.04.2026 (повний текст складено 01.05.2026)

у справі №910/3032/26 (суддя Ігор Курдельчук)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Слов`янські шпалери –

КФТП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Top Reserve Business»

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 закрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Слов`янські шпалери – КФТП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Top Reserve Business» про стягнення грошових коштів, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Судом роз`яснено, що спір належить розглядати за місцезнаходженням відповідача судом Румунії відповідно до національних правил.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою направити справу №910/3032/26 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов висновку про неіснування додаткової угоди, зазначив про її ймовірне виготовлення після подання позову та відмовив у врахуванні відповідного наказу, чим не лише поставив під сумнів достовірність доказу, але й фактично надав йому остаточну оцінку, яка має здійснюватися виключно під час розгляду справи по суті.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представник відповідача в судове засідання 07.07.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про направлення процесуальних документів на електронну пошту відповідача, а також кореспонденція направлялась за адресою, яка вказана в апеляційній скарзі, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду, а саме: Румунія, місто Бухарест, вул. Валео Каскаделор, 21, поверх 1, склад №4, сектор 6.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Слов`янські шпалери – КФТП» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Top Reserve Business» про стягнення заборгованості за контрактом №1609 від 16.09.2022 в сумі 33 037, 24 євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 21.04.26 о 15:30 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 закрито провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Слов`янські шпалери – КФТП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Top Reserve Business» про стягнення грошових коштів, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Судом роз`яснено, що спір належить розглядати за місцезнаходженням відповідача судом Румунії відповідно до національних правил.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, враховуючи таке.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Господарські суди розглядають справи у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 Господарського процесуального кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Таким чином, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

Як вказувалось вище, на розгляд до Господарського суду міста Києва подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Top Reserve Business» заборгованості за контрактом №1609 від 16.09.2022 в сумі 33 037, 24 євро.

При цьому, відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Top Reserve Business» є нерезидентом України, місцезнаходженням якої є Румунія.

Відповідно до статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 ГПК України).

В силу статті 366 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з такими правовими відносинами (ст.4-1 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

За приписами ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Разом з тим, додатковою угодою №1.1 від 06.09.2023 до контракту №1609 від 16.09.2022 визначено, що сторони докладають максимальних зусиль, щоб усунути розбіжності, що виникають, виключно шляхом переговорів. При неможливості усунення розбіжностей шляхом переговорів всі спори і розбіжності підлягають розгляду в Господарському суді міста Києва. Застосовуване матеріальне право – право України.

Судом першої інстанції було перевірено наявність та достатність підстав для розгляду справи та на підставі статті 176 Господарського процесуального кодексу України відкрито провадження у справі.

Разом із тим, під час підготовчого провадження судом першої інстанції було встановлено таке.

Суд першої інстанції поставив під сумнів укладення додаткової угоди 1.1. від 06.09.2023 до контракту №1609 від 16.09.2022, вказавши, що під час огляду поданого 29.04.2026 паперового примірника контракту №1609 від 16.09.2022 з додатковими угодами та співставлення з копіями Контракту №1609 від 16.09.2022 з додатковими угодами, поданими разом з позовною заявою, встановлено розбіжності у розташуванні тексту на відповідних сторінках, зміщення змісту договору (його пунктів) на наступні сторінки, невідповідність розташування підписів та печаток на аркушах відмінності зображення і спосіб їх нанесення.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до частини 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у врахуванні додаткової угоди 1.1. від 06.09.2023 до контракту №1609 від 16.09.2022.

При цьому, місцевим судом зазначено, що пунктом 5.5 контракту №1609 від 16.09.2022 визначено, що сторони докладають максимальних зусиль, щоб усунути розбіжності, що виникають, виключно шляхом переговорів. При неможливості усунення розбіжностей шляхом переговорів сторони звертаються до Арбітражного суду за місцезнаходженням відповідача.

З огляду на встановлені обставини судом закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як було зазначено вище, суд першої інстанції визнав доказ, а саме додаткову угоду 1.1. від 06.09.2023 до контракту №1609 від 16.09.2022, такою, що не існує.

Разом з цим, відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Отже, підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, для такого з`ясування необхідні спеціальні знання, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» від 01.06.2006 експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Аналіз положень статей 99, 104 Господарського процесуального кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза є одним із видів доказів та може призначатися судом у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних обставин, що входять до предмета доказування.

Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо автентичності документа суд мав процесуальну можливість призначити відповідну судову експертизу або витребувати додаткові докази.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суди не мають права надавати оцінку доказам на стадії підготовчого провадження, оскільки їхнє головне завдання на цьому етапі — з`ясувати склад учасників, визначити предмет спору, прийняти докази, провести всі необхідні підготовчі дії та перейти до розгляду по суті, де вже й буде вирішуватися питання їхньої достовірності.

у відповідності до статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд лише забезпечує підготовку спору, тому передчасна оцінка доказів є процесуальним порушенням.

За наведених обставин, вбачається що позивач з дотриманням норм процесуального законодавства звернувся до господарського суду з даним позовом, а відтак підстави для закриття провадження відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі №910/3032/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Слов`янські шпалери – КФТП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Top Reserve Business» про стягнення грошових коштів необгрунтованими.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справа направленню до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 280, 282, 284, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Слов`янські шпалери – КФТП» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі №910/3032/26 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 у справі №910/3032/26 скасувати.

Матеріали справи №910/3032/26 повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 09.07.2026.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

А.О. Мальченко