Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №911/2895/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2026 р. Справа№ 911/2895/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Басинської Ольги Павлівни

на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2025

у справі №911/2895/25 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Басинської Ольги Павлівни

до Державного підприємства «Київський військовий деревообробний завод»

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

09.09.2025 Фізична особа-підприємець Басинська Ольга Павлівна звернулась з позовом до Державного підприємства «Київський військовий деревообробний завод» про стягнення матеріальних збитків у розмірі 20 892,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали у реалізації майна позивача, останній поніс збитки у вищезгаданому розмірі.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав статті 41 Конституції України, частини 2, 8 статті 16, статті 254, 258, частина 3 статті 632 ЦК України, статтю 232 ГК України, статті 13, 161, 162, 163, 164, 173 ГПК України.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, доводів позивачки не спростував.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.12.2025 у справі №911/2895/25 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Басинської Ольги Павлівни відмовлено.

Суд виходив з того, що позивачка не довела своє право власності або інше речове право на пошкоджене та втрачене майно (напівпричіп), а згадування майна в договорі не є доказом належності речових прав; суд визнав недоведеним факт знаходження штукатурної станції на втраченому причепі та загальну вагу втраченого майна; позивачкою не було надано жодного обґрунтування та доказів щодо вартості металобрухту у розмірі 6 гривень за кілограм, яка використовувалась нею для розрахунку збитків; при цьому, хоча суд і встановив очевидну протиправність у поведінці відповідача щодо самовільного розпорядження залишками пошкодженого майна, через недоведеність майнового права позивачки та неможливість перевірки розміру збитків позовні вимоги не підлягають задоволенню, а інші доводи сторін стосовно наявності чи відсутності заборгованості за послуги та неповернення іншої техніки (екскаватора) судом не розглядалися, оскільки вони не впливають на вирішення спору про відшкодування збитків.

Суд обґрунтував своє рішення приписами статей 15, 16, 22, 611, 1166 ЦК України та статей 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ДП «Київський військовий деревообробний завод» 20 892,00 грн збитків; визнати рахунок-фактуру №КД-0000094 від 31.01.2025 на суму 115 344,00 грн таким, що не створює правових наслідків; встановити відсутність заборгованості ФОП Басинської О.П. за цим рахунком; зобов`язати відповідача надати безперешкодну можливість вивезення екскаватора АТЛАС-13 з території підприємства; заборонити відповідачу чинити перешкоди у користуванні майном. Стягнути з відповідача судові витрати.

А саме апелянт посилається на те, що:

- суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та формально підійшов до оцінки доказів, оскільки, встановивши факт протиправної поведінки відповідача щодо вивезення майна, суд безпідставно не надав цьому відповідних правових наслідків;

- відповідач діяв незаконно, оскільки після пошкодження напівпричепа внаслідок бойових дій він без відома та згоди позивачки вивіз його з території заводу;

- рахунок-фактура на суму 115344 грн, виставлений відповідачем після припинення дії договору, є абсурдним, довільним та необґрунтованим, адже він не базується на жодному чинному договорі, не підтверджений актами виконаних робіт і не відповідає раніше погодженій вартості послуг;

- відповідач продовжує протиправно та без жодних правових підстав (за відсутності договорів зберігання, застави чи притримання) утримувати на своїй території екскаватор АТЛАС-13, перешкоджаючи позивачці у здійсненні її права власності;

- позивачкою було здійснено добросовісний розрахунок збитків за ціною металобрухту з урахуванням того, що напівпричіп належав чоловікові позивачки, а його залишкова вага після пожежі становить приблизно 6000 кг, разом із 1000 кг штукатурної станції, що знаходилася всередині.

Свою апеляційну скаргу скаржник обґрунтовує нормами матеріального права, а саме статтями 316, 317, 319, 386, 391 ЦК України.

Доводи та заперечення відповідача щодо апеляційної скарги

Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу, про розгляд справи повідомлений в своєму електронному кабінеті, що підтверджується матеріалами справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2895/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2026, у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка входить до складу колегії суддів, у довгостроковій відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2895/25.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Роз`яснено скаржнику, що протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

20.02.2026 недоліки апеляційної скарги усунуто.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною фізичної особи-підприємця Басинської Ольги Павлівни на рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2025 у справі №911/2895/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 24.03.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 24.03.2026 (включно).

Щодо прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного провадження

Разом з апеляційною скаргою позивачем було подано додаткові докази, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, зокрема: копію технічного паспорта на напівпричіп, копію свідоцтва про одруження, копію акта зруйнованого житла.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частиною 8 статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Скаржник не навів жодних обґрунтувань та не надав доказів об`єктивної неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції під час розгляду справи по суті. Враховуючи відсутність клопотання про приєднання доказів із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку на їх подання, колегія суддів залишає вказані додаткові докази без розгляду та не бере їх до уваги при здійсненні апеляційного перегляду справи.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.

20.12.2019 позивачем (надалі також замовник) та відповідачем (надалі також виконавець) укладено договір №27/2020-р про надання послуг.

За умовами вказаного договору:

- замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати послуги з розміщення автотранспорту - напівпричіп фургон ізотермічний (державний номер НОМЕР_1 ), екскаватор «Атлас-13» (п. 1.1.);

- зазначений автотранспорт буде розміщений на території виконавця за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17 (п. 1.2.);

- початок розміщення: 01 січня 2020 року (включно). Закінчення розміщення: 31 грудня 2020 року (включно) (п.п. 2.1,2.2.);

- вартість послуг з розміщення автотранспорту на місяць становить - 460 (чотириста шістдесят) грн. 00 коп., ПДВ 20% - 92 (дев`яносто дві) грн. 00 коп., а разом до оплати - 552 (п`ятсот п`ятдесят дві) грн. 00 коп. (п. 3.1.);

- якщо замовник після закінчення строку розміщення майна не забрав майно, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час його розміщення на території виконавця (п. 3.6.);

- обов`язки виконавця: своєчасно та якісно надавати послуги зазначені в п. 1 цього договору (п. 4.1.1). При виникненні обставин, що перешкоджають належному виконанню своїх зобов`язань, згідно з цим договором, терміново повідомити про це замовника (п. 4.1.2.). Пропускати замовника на територію і випускати замовника з території виконавця лише у робочий час згідно режиму роботи підприємства (п. 4.1.4.).

Як зазначає позивачка після закінчення строку договору 30.12.2020 вона продовжувала користуватися послугами виконавця з оплатою послуг до 01.03.2022. Проте, із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України була змушена покинути територію України і виїхати до Польщі. Автотранспорт залишався на території відповідача, проте послуги з розміщення позивачка не оплачувала.

Представник позивачки Соляр А.Ф. 06.06.2022 випадково дізнався, що напівпричіп від фури IVECO із завантаженою в ньому штукатурною станцією пошкоджено розривом снаряду чи міни в результаті активних бойових дій, про що відповідач позивачку не повідомляв.

У зв`язку із цим вказана особа викликала поліцію, яка зафіксувала факт пошкодження зі складанням акту з фотофіксацією на боді камеру.

В січні 2025 позивачці стало відомо, що пошкоджений причіп зник з території відповідача. Соляр А.Ф. 31.01.2025 викликав поліцію для фіксації зникнення пошкодженого причепу.

За результатами розгляду звернення Соляра А.Ф. поліція зафіксувала факт його вивезення з території відповідача, внаслідок того, що він не підлягав відновленню. При цьому про вказані обставини відповідач позивачку не повідомляв.

Як зазначає позивачка директор заводу в присутності поліції зазначав, що поверне залишок техніки (екскаватор АТЛАС-13) після оплати боргу за послуги з 01.03.2022 по 31.01.2025р. Рахунок-фактура №КД-0000094 від 31.01.2025 на суму 115 344,00 грн було вручено Соляру А.Ф .

Із вказаними нарахуваннями позивачка не погоджувалася та зазначила, що оскільки вона не повідомлялася про пошкодження причепу, який зник з вини відповідача, плата в період з 01.03.2022 по 31.01.2025 за надані послуги має нараховуватися за розміщення лише однієї одиниці техніки (екскаватор АТЛАС-13) тобто із розрахунку плати у розмірі 276,00 грн на місяць, тобто за вказаний період вона має сплатити 9 108 гривень.

Щодо суми завданих збитків, позивачка зазначила, що оскільки вона втратила можливість розпоряджається своїм майном, а саме полупричепом зі штукатурною станцією з вини відповідача, не заперечуючи факт його пошкодження внаслідок ворожого обстрілу, позивачка оцінила вартість пошкодженого полупричепа з штукатурною станцією за ціною металобрухту у розмірі 6 гривень за один кілограм та, оскільки, як вона стверджує, вага причепу становить 4000 кг., а вага штукатурної станції 1000 кг., загальна вага становить 5000 кг, то загальна вартість пошкодженого та зниклого майна становить 30 000,00 гривень.

Оскільки позивачка визнає суму власної заборгованості за надані послуги перед відповідачем у розмірі 9 108,00 грн, різницю у розмірі 20 892,00 грн вона просить стягнути з відповідача у якості відшкодування збитків, завданих внаслідок зникнення майна позивачки, що було розміщено на території відповідача, а саме причепу з штукатурною станцією на борту.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Правова позиція апеляційного суду

Щодо вимоги апеляційної скарги про визнання рахунку-фактури таким, що не створює правових наслідків

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у суді першої інстанції була виключно майнова вимога Фізичної особи-підприємця Басинської Ольги Павлівни про стягнення з Державного підприємства «Київський військовий деревообробний завод» матеріальних збитків у розмірі 20 892,00 грн.

Проте в апеляційній скарзі Апелянт розширив предмет спору, заявивши нові вимоги, а саме: визнати рахунок-фактуру №КД-0000094 від 31.01.2025 на суму 115 344,00 грн таким, що не створює правових наслідків; встановити відсутність заборгованості за цим рахунком; зобов`язати Відповідача надати безперешкодну можливість вивезення екскаватора АТЛАС-13 та заборонити чинити перешкоди у користуванні майном.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 статті 269 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно ст. 46 ГПК України право на зміну предмета позову може бути реалізовано виключно в суді першої інстанції до закінчення підготовчого провадження. Суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних повноважень розглядати нові вимоги. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються як процесуально недопустимі, а відповідні вимоги залишаються без розгляду по суті.

Залишаючи без розгляду нові вимоги скаржника, зокрема щодо зобов`язання відповідача надати безперешкодну можливість вивезення екскаватора АТЛАС-13 та заборони чинити перешкоди у користуванні ним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Таке процесуальне рішення суду апеляційної інстанції не позбавляє позивача права на судовий захист. Для захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав щодо вказаної техніки, позивач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції з окремим самостійним позовом (зокрема, з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння або негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні майном), дотримуючись встановлених процесуальним законом правил підсудності та оформлення позовних вимог.

Щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі 20 892,00 грн

Відповідно до статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, а також вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність.

Позивач стверджує, що відповідач незаконно заволодів пошкодженим напівпричепом та реалізував його як металобрухт, що призвело до втрати майна та завдало збитків. Проте право на відшкодування шкоди належить виключно тій особі, чиї матеріальні права (зокрема, право власності або інше речове право) було безпосередньо порушено.

За правилами статей 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, належними та допустимими доказами. Наявний у справі Договір №27/2020-р підтверджує лише факт передачі транспортних засобів на територію відповідача, але не є правовстановлюючим документом.

Колегія суддів бере до уваги власноручні пояснення самого апелянта: у тексті апеляційної скарги позивач самостійно визнала обставину, що напівпричіп належить іншій особі - ОСОБА_2 . Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Таким чином, матеріалами справи підтверджується відсутність у ФОП Басинської О.П. права власності на знищене майно. За відсутності доказів наявності інших правових підстав володіння чи користування спірним майном, позивачем не доведено факту порушення саме її матеріального права, що виключає можливість задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до імперативних приписів частини 3 статті 269 та частини 8 статті 80 ГПК України, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості прийняти додаткові докази (копії технічного паспорта на напівпричіп, свідоцтва про одруження та акта зруйнованого житла). Скаржник не надав жодних доказів та не навів обґрунтувань об`єктивної неможливості їх подання до суду першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Принцип змагальності сторін вимагає суворого дотримання встановлених процесуальних строків. За відсутності належно оформленого клопотання із зазначенням поважних причин пропуску строку, долучення нових доказів на стадії апеляційного перегляду є прямим порушенням процесуального закону, внаслідок якого апеляційна інстанція невиправдано перебрала б на себе функції суду першої інстанції.

Метою апеляційного провадження не є новий розгляд справи по суті із залученням нових доказів. Головна мета такого перегляду полягає у перевірці законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, а також у встановленні наявності чи відсутності помилок суду на момент ухвалення рішення. Інший підхід суперечив би самій суті апеляції.

У цьому контексті фундаментальним є захист принципу правової визначеності (res judicata). Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що жодна зі сторін не має права вимагати скасування остаточного рішення суду просто заради повторного розгляду справи. Відкриття можливості безконтрольно подавати нові докази в апеляції перетворило б суд першої інстанції на "чернетку", що руйнує стабільність судової системи. Дотримання цих правил стимулює процесуальну дисципліну та зобов`язує сторони відповідально ставитися до формування доказової бази виключно на стадії підготовчого провадження.

Водночас відмова у задоволенні даного позову через недоведеність складу правопорушення не позбавляє позивача права на подальший судовий захист. Для захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав (зокрема, щодо екскаватора АТЛАС-13, який продовжує знаходитися на території відповідача), зацікавлена особа (титульний власник або законний володілець) має ініціювати новий судовий процес.

Пред`явлення окремого самостійного позову (наприклад, віндикаційного про витребування майна з чужого незаконного володіння або негаторного про усунення перешкод у користуванні) дозволить повноцінно сформувати доказову базу ще на стадії підготовчого провадження з дотриманням усіх правил підсудності та вимог процесуального закону.

Щодо розміру шкоди

Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності розміру шкоди, зазначаючи, що він здійснив "добросовісний розрахунок" вартості майна як металобрухту (5000 кг х 6 грн = 30 000 грн).

Колегія суддів відхиляє цей довід, адже відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини вважається доведеною, якщо докази є більш вірогідними, ніж докази на її спростування. Колегія враховує, що тягар доказування розміру збитків покладається виключно на позивача. Довільний математичний розрахунок, що ґрунтується на припущеннях сторони щодо ваги залишків майна та суб`єктивно визначеній вартості брухту, не є допустимим доказом. Встановлення фактичної залишкової маси, ступеня пошкодження та ринкової вартості майна потребує спеціальних знань і мало бути підтверджено висновком судової експертизи або актом оцінки суб`єкта оціночної діяльності. Позивач таких доказів не надав, клопотань про призначення експертизи не заявляв. Відтак, розмір збитків є недоведеним.

Оцінюючи пасивну поведінку Відповідача (неподання відзиву на позов та апеляційну скаргу), колегія суддів керується частиною 9 статті 165 ГПК України, згідно з якою у разі ненадання відповідачем відзиву суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у статті 13 ГПК України, процесуальна пасивність відповідача не звільняє позивача від процесуального обов`язку довести обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги. Сама лише відсутність заперечень (неподання відзиву) з боку відповідача не може розцінюватися як мовчазне визнання позову. З огляду на те, що позивач не надав суду належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження наявності права власності на майно, а також розміру заявлених збитків, позов не може бути задоволений виключно через пасивну процесуальну поведінку відповідача. Відповідно до вимог процесуального закону, ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням процесуальних дій (зокрема, неподанням необхідних доказів), несе безпосередньо позивач.

Колегія суддів зауважує, що встановлення судом першої інстанції ознак протиправності в діях відповідача щодо самовільного розпорядження залишками пошкодженого майна не є достатньою підставою для задоволення позову. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності. Оскільки позивачем не доведено наявності у неї речових прав на знищене майно (що виключає порушення безпосередньо її майнового права) та не обґрунтовано належними доказами розміру заявленої шкоди, відсутність цих обов`язкових елементів розриває необхідний причинно-наслідковий зв`язок. Це унеможливлює покладення на відповідача майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, незалежно від характеру його дій щодо спірного майна.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення 20 892,00 грн збитків є необґрунтованими та недоведеними належними доказами. Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2025 у справі №911/2895/25 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апе236ляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 09.12.2025 у справі №911/2895/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та у випадках, передбачених статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова