Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №910/14205/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. Справа№ 910/14205/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бестаченко О.Л.

суддів: Скрипки І.М.

Колесника Р.М.

секретар судового засідання – Васильченко А.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.05.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал”

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026

у справі № 910/14205/25 (суддя – Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного підприємства “Крячківка-Агро-Плюс”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал”

про стягнення 391 464,72 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство “Крячківка-Агро-Плюс” (далі – позивач, ПП “Крячківка-Агро-Плюс”) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” (далі – відповідач, ТОВ “Шулявська-Капітал”) про стягнення 391 464,72 грн, з яких: 249 323,32 грн основного боргу, 74 407,54 грн пені, 3% річних у розмірі 17 132,00 грн та 50 601,86 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами Договором поставки № 3001/23-2 від 30.01.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару у встановлений цим правочином строк.

Також позивачем у позовній заяві було зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат складається з суми судового збору (4 035,73 грн) та витрат на оплату професійної правничої допомоги (близько 40 000,00 грн), сума може уточнятись, відповідні документи будуть надані додатково згідно з нормами процесуального законодавства.

14.03.2026 Приватне підприємство “Крячківка-Агро-Плюс” звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду, мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” на користь Приватного підприємства “Крячківка-Агро-Плюс” 317 056 (триста сімнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн 77 коп., з яких: 249 323 (двісті сорок дев`ять тисяч триста двадцять три) грн 32 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 17 131 (сімнадцять тисяч сто тридцять одна) грн 59 коп. та 50 601 (п`ятдесят тисяч шістсот одна) грн 86 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 804 (три тисячі вісімсот чотири) грн 68 коп.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок відповідача з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною № КАП01/02-1 від 01.02.2023 на суму 1 919 122,85 грн, з урахуванням реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 21.07.2023, мав бути виконаний протягом 3 (трьох) банківських днів з дня реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме до 26.07.2023 включено (21.07.2023 + 3 банківські дні).

Проте, доказів здійснення відповідачем залишку оплати за отриманий від позивача товар у розмірі 249 323,32 грн в строк, обумовлений сторонами Договору, в матеріали справи надано не було.

Перевіривши наданий розрахунок пені, суд першої інстанції встановив, що позивачем нараховано пеню більше 6 (шести місяців), а саме за період з 09.11.2024 по 09.11.2025, тоді як, враховуючи положення ст. 253 ЦК України та частини шостої ст. 232 ГК України, пеня мала нараховуватись за період з 27.07.2023 по 26.01.2024 (за 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано). За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 09.11.2024 по 09.11.2025 у розмірі 74 407,54 грн задоволенню не підлягають.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем помилково арифметично визначено розмір 3% річних, у зв`язку з чим, враховуючи кількість днів у 2023, 2024 та 2025 роках, судом здійснено власний розрахунок 3% річних за період з 27.07.2023 по 09.11.2025 на суму 249 323,32 грн, згідно з яким позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 17 131,59 грн.

За розрахунком суду інфляційні втрати за заявлений позивачем період серпень 2023 року - вересень 2025 року включно складають 50 849,76 грн (249 323,32 грн (сума боргу) Ч 120,395% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 249 323,32 грн (сума боргу)), у зв`язку з чим, враховуючи положення частини другої ст. 237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі 50 601,86 грн.

Щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначає, що визначене частиною другою ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти повинні були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Додатковим рішенням від 25.03.2026 господарський суд заяву позивача про розподіл судових витрат задовольнив частково; стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” на користь Приватного підприємства “Крячківка-Агро-Плюс” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 198 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто вісім) грн 49 коп.; в іншій частині заяви відмовив.

Суд першої інстанції дослідивши надані позивачем докази, зробив висновок про їх достатність для підтвердження факту понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у заявленому розмірі. Такі витрати позивача підтверджені документально, розмір цих витрат співмірний із складністю справи, а також наданими адвокатом послугами та ціною позову, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність присудження до стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 року по справі №910/14205/25;

- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Приватного підприємства “Крячківка-Агро-Плюс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” про стягнення 391 464,72 грн – в повному обсязі;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 по справі № 910/14205/25;

- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства “Крячківка-Агро-Плюс” про стягнення витрат на правничу допомогу – в повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт стверджує, що суд першої інстанції фактично не врахував його доводи щодо непропорційності штрафних санкцій, а також заперечення стосовно витрат на правничу допомогу. Вказані рішення прийняті без об`єктивного та всебічного з`ясування обставин, що має значення для справи, що суперечить вимогам ГПК України. Окрім того, щодо додаткового рішення апелянт зазначав, що договір на надання правничої допомоги укладено не з ПП “Крячківка-Агро-Плюс”, а з ТОВ “Крячківка-Агро-Плюс”, що робить витрати на правничу допомогу неприйнятними для стягнення з апелянта. На підтвердження цього позивачем надано документи: угоду №271 про надання адвокатських послуг, акт виконаних робіт та детальний опис послуг, які не містять підписів сторін та/або електронного цифрового підпису, а також дату укладення, що є порушенням вимог ЦК України.

Крім того, платіжна інструкція №66 від 23.06.2025 року здійснена Приватним підприємством “Крячківка-Агро-Плюс” до укладення договору з ТОВ “Крячківка-Агро-Плюс”, що свідчить про її непряме відношення до даної справи. Ордер №1380411 також не підтверджує повноважень адвоката Ступніка С.В. представляти саме ПП “Крячківка-Агро-Плюс” у даній справі.

Сума штрафних санкцій у розмірі 142 141,40 грн складає понад 50% від основного боргу, що є очевидно надмірним. З урахуванням часткової сплати основного боргу апелянтом та відсутності істотних збитків для позивача, накладення таких штрафних санкцій є необґрунтованим та суперечить принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) – Бестаченко О.Л., суддів: Скрипки І.М., Колесника Р.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/14205/25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору у розмірі 7 046,37 грн.

17.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду через підсистему “Електронний суд” від Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію № 6035589 від 14.04.2026 на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/14205/25, призначено її до розгляду на 26.05.2026. Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14205/25.

30.04.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14205/25.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Приватне підприємство “Крячківка-Агро-Плюс” у порядку статті 263 ГПК України своїм правом не скористалося, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/14205/25 не подало.

Явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 26.05.2026 учасники справи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих законом прав та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.01.2023 між ПП “Крячківка-Агро-Плюс” (далі - Постачальник) та ТОВ “Шулявська-Капітал” (далі - Покупець) було укладено Договір поставки № 3001/23-2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 3. Договору Постачальник зобов`язується в строки, визначені Договором, поставити Кукурудзу врожаю 2022 року, надалі за текстом - “товар”, а Покупець зобов`язується отримати зазначений вище товар та оплатити Продавцю встановлену ціну.

Кукурудза врожаю 2022 року в кількості, що вказана в Специфікаціях до Договору, які є його невід ємними часинами (п. 4 Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору, ціна товару за цим Договором погоджується сторонами в Специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами. Загальна вартість товару за цим Договором складається із вартості товару, поставленого протягом дії цього Договору згідно видаткових накладних, підписаних сторонами (п. 6.2. Договору)

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що загальна сума Договору остаточно визначається на момент закінчення його дії загальною вартістю поставленого Покупцю товару згідно видаткових накладних, підписаних сторонами. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі, в національній валюті України - гривні на банківських рахунок Постачальника (п. 6.4. Договору).

Відповідно до п. 7.1. Договору Постачальник зобов`язується передати товар на умовах передачі товару в місці поставки за адресою: с. Березова Рудка, Лубенський район, Полтавська область. Товар вважається поставленим з моменту завантаження товару в автотранспорт, наданий Покупцем, в місці поставки, що підтверджується видатковою та товарно-транспортною накладною. Постачальник зобов`язується забезпечити завантаження товару в автомобілі, надані Покупцем, за власний рахунок.

Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній на товар (п. 7.2. Договору).

Умовами п. 7.3. Договору передбачено, що приймання товару Покупцем від Постачальника по кількості та якості здійснюється в місці поставки товару.

Поставка Покупцю товару здійснюється Постачальником протягом строку, погоджено сторонами в Специфікаціях до Договору. Поставка відбувається окремими партіями, згідно видаткових накладних (п. 8 Договору).

Згідно з п. 9.1. Договору, приймання - передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних видаткових накладних на товар. Товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем: по кількості - відповідно до ваги, зазначеної у видатковій накладній; по якості - відповідно до документів, які підтверджують якість товару.

Датою поставки вважається дата у видаткових накладних (п. 9.2. Договору).

Відповідно до п. 9.3. Договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передання Покупцю товару, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною на товар.

Умовами п. 10.1. Договору передбачено, що якщо інші умови не будуть визначені Додатками (Специфікаціями) до Договору, оплата вартості товару здійснюється в гривнях шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника наступним чином:

86% вартості товару, зазначеного в видатковій накладній, після його завантаження на автотранспорт в місці поставки та отримання Покупцем скан-копій наступних документів підписаних уповноваженою особою: Договору, підписаного уповноваженою особою Постачальника та завіреного печаткою (за наявності); рахунку-фактури; видаткової накладної;

14% поставленої партії товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання Покупцем оригіналів наступних документів: Договору, рахунку-фактури; видаткової накладної.

Згідно з п. 10.3. Договору, документи для оплати товару можуть бути відправлені у вигляд скан-копій на електронну адресу: e.krinickaya@bravoairways.com.ua.

За невиконання або неналежне виконання умов даного Договору, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Застосування господарських санкцій не звільняє сторони від обов`язку виконання зобов`язання в натурі (п. 11.1. Договору).

Відповідно до п. 11.3. Договору у випадку прострочення оплати товару, що фактично був поставлений Постачальником, Покупець сплачує господарські штрафні санкції у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що нараховується на суму боргу, за весь період прострочення оплати.

Договір набирає чинності з момент його належного підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 14.1. Договору).

Пунктом 14.2. Договору передбачено, що будь-які зміни, доповнення та додатки до цього Договору є його невід`ємною частиною та мають юридичну силу у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Скановані копії Договору мають юридичну силу до підтвердження їх оригіналами (п. 14.7. Договору).

Між сторонами були підписані Специфікації до Договору, за умовами яких Постачальник зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар на суму 1 937 497,83 грн згідно Специфікації № 1 від 30.01.2022, на суму 1 093 748,78 грн згідно Специфікації № 2 від 01.02.2023, на суму 2 537 497,16 грн згідно Специфікації № 3 від 01.02.2023, на суму 6 581 242,63 грн згідно Специфікації № 4 від 16.02.2023, на суму 2 531 247,17 грн згідно Специфікації № 5 від 01.03.2023, на суму 2 040 000,82 грн згідно Специфікації № 6 від 06.03.2023, всього на суму 16 721 234,40 грн з ПДВ.

На виконання умов Договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 16 690 679,40 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень до кількості і якості товару та скріпленими їх печатками видатковими накладними № КАП01/02-1 від 01.02.2023 на суму 1 919 122,85 грн, № КАП01/02-2 від 01.02.2023 на суму 1 105 998,76 грн, № КАП02/02-1 від 02.02.2023 на суму 2 540 872,15 грн, № КАП16/02-2 від 16.02.2023 на суму 1 292 998,56 грн, № КАП17/02-2 від 17.02.2023 на суму 1 181 498,68 грн, № КАП25/02-2 від 25.02.2023 на суму 1 120 373,75 грн, № КАП26/02-2 від 26.02.2023 на суму 487 374,45 грн, № КАП27/02-2 від 27.02.2023 на суму 378 499,57 грн, № КАП27/02-2 від 27.02.2023 на суму 2 122 247,62 грн, № КАП02/03 від 02.03.2023 на суму 963 248,92 грн, № КАП06/03 від 06.03.2023 на суму 1 549 123,27 грн, № КАП07/03 від 07.03.2023 на суму 1 568 880,63 грн, № КАП08/03 від 08.03.2023 на суму 460 440,19 грн та товарно-транспортними накладними (форма № 1-ТН) від 31.01.2023 № 268832, № 268833, № 268834, № 268835, № 268836, № 268837, № 268838, № 268839, № 268840, № 268841, № 273234, № 273235; від 01.02.2023 № 243501, № 243506, № 243508, № 243509, № 268842, № 268843, № 268844, від 02.02.2023 серії ПЗО № 243510, № 243511, № 243512, № 243513, № 243514, № 243515, № 243516, № 243517, № 273175, № 273236, № 273237, № 273238, № 273247, № 273248, № 273249, № 273250; від 16.02.2023 серії ПЗО № 273239, № 273240, № 273241, № 273242, № 273243, № 273244, № 273245, № 273246; від 17.02.2023 серії ПЗО № 265987, № 265987, № 265988, № 265989, № 265990, № 265991, № 265992; від 25.02.2023 серії ПЗО № 234727, № 234728, № 234729, № 234730, № 234731, № 234732, № 234733; від 26.02.2023 серії ПЗО № 243518, № 243519, № 243520; від 27.02.2023 серії ПЗО № 234734, № 234735; від 28.02.2023 серії ПЗО № 234736, № 234737, № 234738, № 234739, № 234740, № 234741, № 234742, №234743, № 234744, № 234745, № 234746, № 234747, № 234748; від 02.03.2023 серії ПЗО № 234777, № 234778, № 234779, № 234780, № 234782, № 234783; від 06.03.2023 серії ПЗО № 234750, № 243521, № 243522, № 243523, № 243524, № 265996, № 265997, № 265998, № 265999; від 07.03.2023 серії ПЗО № 234701, № 234702, № 234704, № 234705, № 234706, № 234707, № 234708, № 234709, № 234710, № 234711, № 234712, від 08.03.2023 серії ПЗО № 234714, № 234715, № 234716, копії яких долучено до матеріалів справи.

На підтвердження виконання умов Договору, позивачем надані податкові накладні з відміткою “зареєстровано в ЄРПН”: від 01.02.2023 № 1 на суму 1 919 122,85 грн (реєстрація зупинена, від 21.07.2023 прийнято рішення про реєстрацію), від 01.02.2023 № 2 на суму 1 105 998,76 грн (27.02.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 02.02.2023 № 3 на суму 2 540 872,15 грн (27.02.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 16.02.2023 № 8 на суму 1 292 998,56 грн (28.02.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 17.02.2023 № 9 на суму 1 181 498,68 грн (01.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 25.02.2023 № 10 на суму 1 120 373,75 грн (02.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 26.02.2023 № 11 на суму 487 374,45 грн (03.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 27.02.2023 № 12 на суму 378 499,57 грн (03.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 28.02.2023 № 13 на суму 2 122 247,62 грн (06.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 02.03.2023 № 1 на суму 963 248,92 грн (08.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 06.03.2023 № 2 на суму 1 549 123,27 грн (09.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 07.03.2023 № 4 на суму 1 568 880,63 грн (09.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), від 08.03.2023 № 5 на суму 460 440,19 грн (10.03.2023 доставлено до Державної податкової служби України - документ прийнято), копії яких долучено до матеріалів справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем було здійснено оплату отриманого від позивача товару лише частково на загальну суму 16 441 355,98 грн з ПДВ, з яких, зокрема: 01.02.2023 на суму 1 699 559,50 грн (згідно рахунку № КАП01/02-1 від 01.02.2023), 01.02.2023 на суму 959 428,75 грн (згідно рахунку № КАП01/02-3 від 01.02.2023), 02.02.2023 на суму 1 000 000,00 грн (згідно рахунку № КАП02/02 від 02.02.2023), 03.02.2023 на суму 30 041,25 грн (згідно рахунку № КАП02/02 від 02.02.2023), 03.02.2023 на суму 1 300 000,00 грн (згідно рахунку № КАП02/02 від 02.02.2023), 16.02.2023 на суму 1 096 491,23 грн (згідно рахунку № КАП10/02 від 10.02.2023) 06.03.2023 на суму 400 000,00 грн (згідно договору № 3001/23-2 від 30.01.2023), 06.03.2023 на суму 6 292 000,00 грн (згідно договору № 3001/23-2 від 30.01.2023), 02.08.2023 на суму 100 000,00 грн (згідно договору № 3001/23-2 від 30.01.2023), 04.10.2024 на суму 50 000,00 грн (згідно договору № 3001/23-2 від 30.01.2023), що підтверджується наданими в матеріали справи копіями виписок по рахунку сформованими 27.05.2025 за 01.02.2023, за 02.02.2023, за 16.02.2023, за 06.03.2023, за 02.08.2023, за 04.10.2024, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 249 323,42 грн (16 690 679,40 грн - 16 441 355,98 грн).

На підтвердження наявності заборгованості відповідача у розмірі 249 323,32 грн позивачем також був наданий Акт звіряння взаємних розрахунків за період: 30.01.2023 – 27.05.2025, підписаний електронними підписами сторін.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 170 від 25.12.2025 про повернення коштів і сплату неустойки, яка була отримана відповідачем 15.01.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Укрпошта, копія якого надана до матеріалів справи.

Доказів здійснення відповідачем залишку оплати за отриманий від позивача товар у розмірі 249 323,32 грн в строк, обумовлений сторонами Договору, в матеріали справи надано не було.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції ухвалюючи постанову, та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, що укладено між сторонами, за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною першою ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга ст. 712 ЦК України).

В силу вимог частини першої ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п. 10.1. Договору передбачено, що якщо інші умови не будуть визначені Додатками (Специфікаціями) до Договору, оплата вартості товару здійснюється в гривнях шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника наступним чином:

86% вартості товару, зазначеного в видатковій накладній, після його завантаження на автотранспорт в місці поставки та отримання Покупцем скан-копій наступних документів підписаних уповноваженою особою: Договору, підписаного уповноваженою особою Постачальника та завіреного печаткою (за наявності); рахунку-фактури; видаткової накладної;

14% поставленої партії товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з дня реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання Покупцем оригіналів наступних документів: Договору, рахунку-фактури; видаткової накладної.

Матеріалами справи підтверджується здійснення поставки товару, надання передбачених Договором документів покупцю та часткової оплати вартості отриманого товару відповідачем.

В апеляційній скарзі ТОВ “Шулявська-Капітал” не заперечує існування заборгованості за Договором у розмірі 249 323,32 грн, натомість стверджує, що сума штрафних санкцій, яку суд визнав до стягнення 142 141,40 грн, складає понад половину суми основного боргу. Такий розмір санкцій є непропорційним і явно не відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Апеляційний суд наголошує, що за рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 стягнуто з відповідача 3% річних у розмірі 17 131,59 грн та 50 601,86 грн інфляційних втрат, у задоволення позовних вимог про стягнення 74 407,54 грн пені відмовлено.

За нормами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

У постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.

Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.

Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Колегія суддів, перевіривши розрахунки господарського суду, приходить до висновку про правильне їх здійснення. Апеляційний суд також зауважує, що проценти річних нараховані за нормами ст. 625 ЦК України у розмірі 3%, тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для їх зменшення.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17 131,59 грн та 50 601,86 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, суд першої інстанції вмотивовано зазначив про їх задоволення.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що скаржником не наведено правових підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі № 910/14205/25.

Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/14205/25 апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

До заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:

- угоду про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) №271 від 11.11.2025, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Крячківка-Агро-Плюс” та адвокатом Ступніком С.В.;

- детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) на суму 20 000,00 грн;

- платіжну інструкцію №66 від 23.06.2025 на суму 20 000,00 грн;

- ордер серії ВІ №1349779 від 15.11.2025;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії №353 від 11.11.2002.

Апелянт у скарзі зазначає, що договір на надання правничої допомоги укладено не з ПП “Крячківка-Агро-Плюс”, а з ТОВ “Крячківка-Агро-Плюс”, що робить витрати на правничу допомогу неприйнятними для стягнення з апелянта. На підтвердження цього позивачем надано документи: угоду №271 про надання адвокатських послуг, акт виконаних робіт та детальний опис послуг, які не містять підписів сторін та/або електронного цифрового підпису, а також дату укладення, що є порушенням вимог ЦК України.

Крім того, платіжна інструкція №66 від 23.06.2025 здійснена Приватним підприємством ”Крячківка-Агро-Плюс” до укладення договору з ТОВ “Крячківка-Агро-Плюс”, що свідчить про її непряме відношення до даної справи. Ордер №1380411 також не підтверджує повноважень адвоката Ступніка С.В. представляти саме ПП “Крячківка-Агро-Плюс” у даній справі.

В той же час, суд першої інстанції у додатковому рішення вказав, що в угоді про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги) №271 від 11.11.2025 її сторонами допущено описку у назві позивача, що підтверджується ордером серії ВІ №1349779 від 15.11.2025, який уповноважує адвоката Ступніка С.В. на представництво інтересів Приватного підприємства “Крячківка-Агро-Плюс” у Господарському суді міста Києва з посиланням на вказаний номер договору. За твердженнями адвоката, інших угод між ним та позивачем укладено не було, а адвокатом було засвідчено подану через Електронний суд копію договору за допомогою КЕП.

Так, за змістом пункту 27 частини першої статті 1 Закону України „Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги“ КЕП – це удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Відповідно до положень частини шостої статті 18 вказаного Закону, КЕП має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Таким чином, скріплення електронного пакета документів цифровим підписом у системі „Електронний суд“ є належним та достатнім способом засвідчення поданих електронних копій документів.

При цьому процесуальним законодавством передбачено, що за наявності обґрунтованих сумнівів щодо відповідності електронної копії паперовому оригіналу, суд за клопотанням учасника або з власної ініціативи може витребувати паперовий оригінал для огляду в судовому засіданні (ст. 91 ГПК України).

З огляду на те, що відповідач у встановленому законом порядку не заявив клопотання про витребування паперових оригіналів документів для огляду, подані через електронний кабінет суду додатки є належним чином засвідченими та мають юридичну силу.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Надані позивачем докази на підтвердження понесення судових витрат на правову допомогу в їх сукупності дозволяють дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше мали місце.

До позовної заяви додано ордер від 15.11.2025 серії ВІ № 1349779 на надання правничої допомоги Приватному підприємству “Крячківка Агро Плюс” у Господарському суді міста Києва, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 11.11.2025 № 271 адвокату Ступніку Сергію Васильовичу.

В угоді № 271 від 11.11.2025 про надання адвокатських послуг (професійної правничої допомоги), а також детальному описі виконаних робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом С.В. Ступніком згідно договору № 271 від 11.11.2026 вказано Товариство з обмеженою відповідальністю “Крячківка Агро Плюс”.

Платіжною інструкцією від 23.06.2025 № 66 підтверджується перерахування Приватним підприємством “Крячківка-Агро-Плюс” на користь Ступнік С.В. 20 000,00 грн, в призначенні платежу вказано: “Авансування участі в позовному провадженні щодо стягнення з ТОВ “Шулявська-Капітал” заборгованості за товар, неустойки та судових витрат”.

У додаткових поясненнях від 23.03.2026, які були подані позивачем до суду першої інстанції, зазначено, що між позивачем та адвокатом було досягнуто домовленості щодо надання послуг по веденню справи про стягнення з відповідача боргу. Відповідний позов заявлено 30.06.2025. Оплату за послуги авансовано 23.06.2025. Позовна заява по справі № 910/8153/25 була залишена без розгляду. Після завершення апеляційного провадження (касаційна скарга не подавалась) позов заявлено повторно. Відтак, між позивачем та адвокатом не існує інших правовідносин, окрім тих, що стосуються стягнення боргу з відповідача (та сама сума основного боргу, скориговані розміри неустойки пропорційно до строків).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши та оцінивши надані докази в цілому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про підтвердження факту понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у заявленому розмірі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші аргументи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/14205/25 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі спати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/14205/25 покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал”.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шулявська-Капітал” на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/14205/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/14205/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08.07.2026.

Головуючий суддя О.Л. Бестаченко

Судді І.М. Скрипка

Р.М. Колесник