Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №911/871/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. Справа№ 911/871/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт"

на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025, повний текст якого складено та підписано 24.09.2025

у справі №911/871/25 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт"

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

12.03.2025 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий цвіт" про стягнення заборгованості у розмірі 137 570,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснюючи перевезення вантажу зі станції регіональної філії "Південно-Західна залізниця" при оформленні перевізних документів № № 490219, 491589, 490615 не зазначив про перевезення вантажу на особливих умовах, що призвело до розрахунку оплати послуг на загальних умовах, в той час, як таке перевезення передбачає підвищення провізної плати на 20 %.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 11, 509, 525, 526, 626, 627, 638 ЦК України.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що умови перевезення повністю відповідали Наказу Мінінфраструктури №788 від 05.09.2023 "Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів", що набув чинності 30.11.2023, яким передбачено право відправника визначати спосіб перевезення (п. 7, 9 Наказу). У перевізних документах було зроблено відповідну відмітку "Насипом", що відповідає вимогам законодавства, а саме відправлення здійснювалося на "загальних підставах" з відповідними відмітками, а не на особливих, вантаж не відносився до "окремих вантажів" - надбавка 20% не застосовується.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.08.2025 у справі №911/871/25 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Цвіт» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 137 570,00 грн основного боргу та 3 028,00 грн судового збору.

Рішення, з посиланням на ст.ст. 6 ч. 2 ст. 258 та п. 19 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а також ст.ст. 509, 525, 526, 626, 638 ЦК України, мотивоване тим, що умовами договору сторони передбачили особливу умову щодо перевезення вантажів, а відповідачем не надано доказів щодо направлення письмового повідомлення перевізнику щодо незгоди з нарахованими платежами, як це передбачено умовами договору, тому позовні вимоги суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

А саме апелянт посилається на те, що:

- фактичні обставини не свідчать про наявність "особливих умов" перевезення у розумінні пункту 41 Наказу Міністерства інфраструктури України №788, а тому, як стверджує апелянт, підстав для застосування 20% надбавки до тарифу не існує. Факт прийняття вантажу до перевезення без зауважень свідчить про належне оформлення документів і відсутність будь-яких особливих умов. Жодних письмово погоджених умов, які б відповідали критеріям "особливих", сторони не встановлювали. Вантаж також не є "окремим вантажем" у розумінні положень Наказу №788. Зокрема:

не було дотримано спеціального порядку оформлення перевезення;

у графі 20 залізничних накладних відсутня примітка: «перевезення на особливих умовах згідно погодження Укрзалізниці від (дата)»;

окремі договори про перевезення на особливих умовах сторонами не укладалися;

погодження умов перевезення з одержувачем не проводилось;

Позивач, на момент відправлення вантажу, прийняв його до перевезення без жодних зауважень та здійснив розрахунок вартості перевезення, яка була оплачена Відповідачем у повному обсязі;

- позивачем до позовної заяви було долучено лист відповідача з викладеною незгодою щодо нарахованих платежів, який надіслано у відповідь на претензію позивача. Відтак, очевидним є факт отримання позивачем відповідного письмового повідомлення, що прямо спростовує висновок суду про відсутність такого доказу. Додаток 1-7 до договору, на який суд посилається як на джерело визначення "особливих умов", позивач до матеріалів справи не долучав. Відтак, суд не мав правових підстав для посилання на умови додатків, зміст яких відсутній у матеріалах справи;

- суд першої інстанції дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин спеціального строку позовної давності - одного року відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України, а також положень пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки, на думку скаржника, дія воєнного стану не є підставою для поновлення спеціального договірного строку позовної давності, про що прямо вказано у статтях 259 і 261 ЦК України. Фактичне перевезення вантажу відбулося 07.12.2023 року, отже, строк позовної давності сплив 07.12.2024. Однак претензія позивача була надіслана лише 02.01.2025;

- у день проведення зазначеного судового засідання (29.08.2025) представника Відповідача Левченко С.Ю. не було запрошено до відеоконференції, її не було підключено до судового засідання.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що:

- Додаток 1-7 до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-37813456/2020-001 (або Договір №8217526) від 26.03.2020 року носить назву «Умови надання послуги з перевезення вантажів на особливих умовах» і є частиною вказаного Договору. Позивач надав увесь Договір разом із позовною заявою. Цей Додаток розміщений на аркушах 46 – 49 з 76 аркушів всього Договор;

- у графі 20 зазначено: «Навантаження згідно п. 5, гл. 14 ТУ, дод. З до УМВС». Відповідно п.2.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644, вказану графу заповнює Вантажовідправник. Згідно графи 1 по накладних №490219, №491589, 490615 Відправником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт". Таким чином, сам Відповідач вписав до перевізного документу (накладної) застереження про те, що вантаж перевозиться на особливих умовах;

- перевезення вантажу відповідача здійснювалось протягом грудня 2023. З 01.01.2024 особливу умову щодо перевезення на особливих умовах зернових вантажів навалом/ насипом у невідповідному рухомому складі - навалом/насипом у напіввагонах з використанням вагонного вкладишу виключено з Додатку 1-7 Договору №99- 37813456/2020-001 від 26.03.2020. Тому, у грудні 2023 року перевезення зерна кукурудзи у напіввагонах з використанням вагонних вкладишів по накладним № 490219, 491589, 490615 обґрунтовано та в межах умов Договору №99-37813456/2020-001 від 26.03.2020 здійснювалось на особливих умовах з підвищенням провізної плати на 20 %;

- господарським судом першої інстанції досліджені строки позовної давності звернення до господарського суду з даного виду вимогами та надана правова оцінка. Воєнний стан в період дії вищевказаних відносин тривав і триває (з грудня 2023 року по даний час);

- не запрошення судом до відеоконференції, не підключення до судового засідання представника Відповідача Левченко С.Ю., на думку позивача, сталось з незалежних від суду причин, оскільки судове засідання у даній справі 29.08.2025 мало початись об 11:00 год., але, у зв`язку із затягуванням часу розгляду попередніх справ, призначених судом на цей же день, фактично засідання розпочалось значно пізніше. При чому, при тривалому очікуванні представником на запрошення суду в режимі ВКЗ відбувається негативне явище – програма «зависає». На екрані представник бачить звичайне зображення перед входом до засідання, але програма через деякий проміжок часу вже його не бачить (такий користувач відсутній). Тому, очевидно і суд не бачив представника відповідача, як такого, що очікує на запрошення.

Заперечення відповідача на позицію позивача

У відповіді на відзив відповідач зазначив наступне:

- використання “вкладишу” не є погодженням на особливі умови. Це лише спосіб навантаження, за який окремо Укрзалізниця справляє плату. Сторони також не укладали окремих договорів на перевезення на особливих умовах, як цього вимагає пункт 2.4 Правил оформлення перевізних документів;

- позивач посилається на продовження позовної давності через воєнний стан. Однак до правовідносин з перевезення вантажів застосовується спеціальний строк позовної давності - шість місяців відповідно до статті 315 Господарського кодексу України та статті 137 Статуту залізниць України. Цей строк не підлягає продовженню відповідно до положень пункту 19 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України, оскільки останні стосуються лише загальної позовної давності;

- представник ТОВ “Білий Цвіт” чекав на з`єднання та не був підключений до відеоконференції 29.08.2025 саме судом, хоча суд першої інстанції зобов`язаний був забезпечити належне технічне з`єднання, а відсутність підключення без пояснення з боку суду є порушенням статей 7, 13, 42 Господарського процесуального кодексу України, які гарантують право сторони на участь у судовому засіданні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/871/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.

22.10.2025 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

28.10.2025 недоліки апеляційної скарги усунено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білий Цвіт" на рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025 у справі №911/871/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 28.11.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 28.11.2025 (включно).

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення скасувати.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.

26.03.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №99-37813456/2020-001, згідно якого Акціонерне товариство «Українська залізниця» (перевізник) засвідчує прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю «Білий Цвіт» (замовник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладання договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до п. 1.1. предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 1.5. договору договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладання на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п. 1.6. договору).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з умовами договору (п. 1.7. договору).

Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП: - або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; - або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником. До отримання повідомлення про укладення договору, друга сторона має право відкликати свою заяву (акцепт) про прийняття пропозиції укласти договір (п. 1.9. договору).

Згідно п. 1.10. договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем у грудні 2023 здійснювалось відвантаження вантажу 2-го тарифного плану у напіввагонах № 55082358, 56069107, 58585902, 63618367, 65478570, 64093628, 63659924, 59777706, 64093404, 58585480, 63309983, 63116073, 61499075, 52749850, 56223324, 56364763, 60716818, 56936362, 53518593, 56069511, 52876588, 63118202 зерно кукурудзи насипом.

При цьому у перевізних документах №490219, №491589, 490615 відповідачем було зроблено відмітку «Навантаження згідно п. 5, гл. 14 ТУ, дод. З до УМВС». Саме п. 5 гл. 14 додатку 3 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення передбачає можливість використання вагонних вкладишів при перевезенні вантажів насипом та навалом у відкритому рухомому складі.

Згідно з п. 2.6.4 Додатку 1-7 договору (у редакції, яка була введена в дію з 01.12.2023 та діяла протягом грудня місяця 2023 року) при відправленні вантажів за накладними № 490219, 419589, 490615 перевезення здійснювалися на особливих умовах. Відповідно до п. 23 р. II Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 передбачено визначення плати за перевезення вантажів на особливих умовах на загальних підставах з підвищенням на 20%.

Однак, при оформлені перевізних документів № 490219, 491589, 490615 відповідачем не була проставлена відмітка "Перевезення на особливих умовах", що призвело до розрахунку плати за перевезення вантажу без вказаного підвищення.

Тобто, недобір плати за перевезення склав 137 573,00 грн, з розрахунку:

- згідно накладної №490219 плата за перевезення нарахована при відправленні - 326 624,00 грн., розрахована з підвищенням на 20 % - 391 950,00 грн., недобір складає - 65 326,00 грн.;

- згідно накладної №491589 плата за перевезення нарахована при відправленні - 90 753,00 грн, розрахована з підвищенням на 20 % - 108 906,00 грн., недобір складає - 18 153,00 грн.;

- згідно накладної №490615 плата за перевезення нарахована при відправленні - 270 483,00 грн, розрахована з підвищенням на 20 % - 324 577,00 грн., недобір складає - 54 094,00 грн.

Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2023 № 788 «Про внесення змін до наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.10.2023 за №1825/40881, встановлено норму, що відправники самостійно визначатимуть можливість перевезення безпечних вантажів навалом або насипом, а також тип рухомого складу. З набуттям чинності наказу № 788 (30.11.2023) та з метою скасування неактуальних особливих умов перевезення вантажів відповідні зміни були внесені і у Додаток 1 -7 Договору.

Проте, особливу умову щодо перевезення на особливих умовах зернових вантажів, насіння олійних та бобових культур, безпечної макухи, шроту, жмиху, висівок навалом/насипом у невідповідному рухомому складі - мінераловозах та/або цементовозах або ж навалом/насипом у напіввагонах з використанням вагонного вкладишу виключено з Додатку 1-7 Договору лише з 01.01.2024. Згідно з п. 9.6 Договору - «Умови Договору мають пріоритетну (вищу силу) над іншими правочинами, укладеними між Сторонами. У випадку наявності суперечностей між Договором та такими іншими правочинами, виконанню підлягатимуть умови, встановлені Договором». Тому, у грудні 2023 року перевезення зерна кукурудзи у напіввагонах з використанням вагонних вкладишів по накладним № 490219, 491589, 490615 здійснювалось ще на особливих умовах з підвищенням провізної плати на 20 %.

Пунктом 4.9. договору встановлено, що у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого з сум внесеної попередньої оплати додатково списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством України і Договором.

02.01.2025 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №Д ПЗЗ-03/17 з вимогою про сплату заборгованості на суму 137 573,00 грн.

07.01.2025 року відповідачем направлена відповідь на претензію № 07/01/2025, в якій повідомив позивача про те, що вважає вимоги необґрунтованими та безпідставними, а також, заявленими із пропуском строку позовної давності.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правова позиція апеляційного суду

Правовідносини сторін врегульовані Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.03.2020 № 99-37813456/2020-001 (код платника 8217526) (далі – Договір).

У грудні 2023 року Відповідач здійснив відправку вантажу (кукурудза, код 100590) насипом у напіввагонах за накладними № 490219 (від 07.12.2023), № 490615 (від 08.12.2023) та № 491589 (від 13.12.2023) зі станцій Бориспіль та Миропіль до станції Рені (експ. ЧФР).

При відправленні Позивач нарахував та стягнув провізну плату в загальному розмірі 687 860,00 грн (326 624,00 грн + 90 753,00 грн + 270 483,00 грн) без застосування підвищувального коефіцієнта 1,2 (20%).

Позивач стверджує, що вказані перевезення мали здійснюватися на «особливих умовах» відповідно до п. 2.6.4 Додатка 1-7 до Договору (в редакції, чинній до 01.01.2024), що вимагало нарахування додаткових 20% тарифу, тобто загалом 137 570,00 грн недобору.

Головний аргумент Позивача ґрунтується на п. 9.6 Договору, згідно з яким умови Договору нібито мають пріоритетну (вищу) силу, а Додаток 1-7 був приведений у відповідність до законодавства лише з 01.01.2024.

Апеляційний суд відхиляє цей довід з огляду на наступне.

Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом є договором приєднання (ст. 634 ЦК України), умови якого розроблені монополістом - АТ «Укрзалізниця».

Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 05.09.2023 № 788, який набрав чинності 30.11.2023, було внесено зміни до Правил перевезень, якими вантажовідправникам надано право самостійно визначати можливість перевезення безпечних вантажів навалом/насипом та тип рухомого складу.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України та ч. 2 ст. 908 ЦК України, умови перевезення визначаються транспортними статутами та нормативно-правовими актами.

Нормативно-правовий акт центрального органу виконавчої влади (Наказ № 788) має вищу юридичну силу порівняно з локальним актом/договором приєднання, розробленим перевізником. З моменту набрання чинності Наказом №788 (30.11.2023) відпала правова підстава вважати перевезення кукурудзи насипом у напіввагонах таким, що здійснюється на «особливих умовах».

Зволікання АТ «Укрзалізниця» із внесенням змін до Додатка 1-7 Договору (до 01.01.2024) є внутрішнім організаційним питанням перевізника, тягар якого не може бути перекладений на споживача послуг (Відповідача).

Колегія вважає, що умови договорів приєднання, розроблених перевізником, не можуть суперечити імперативним нормам чинного законодавства. Тлумачення умов договору приєднання повинно здійснюватися на користь сторони, яка приєдналася.

Зокрема, колегія враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.12.2022 у справі №753/8945/19. Зокрема, суд зазначив таке: «Якщо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, неможливо встановити порядок проведення розрахунків між сторонами, необхідно застосовувати тлумачення contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.».

Отже, якщо зміст документа є незрозумілим, застосовується принцип contra proferentem - тлумачення спірних положень здійснюється на користь слабшої сторони, яка до нього приєдналася.

Судом встановлено, що у грудні 2023 року залізничні накладні №490219, №490615, №491589 були прийняті Позивачем до виконання без жодних зауважень. (а.с. 41, 59, 76).

У графі 20 накладних відсутня відмітка «Перевезення на особливих умовах», а Позивач самостійно здійснив розрахунок провізної плати без застосування 20% надбавки під час приймання вантажу, про що свідчать відмітки у розділі «Розрахунки з відправником».

Поведінка сторони, яка спочатку приймає виконання зобов`язання без зауважень, погоджує тариф, здійснює перевезення, а через тривалий час (більше року потому, як вбачається з претензії від 02.01.2025, а.с. 94-96) вимагає додаткових нарахувань на підставі власної недбалості щодо оновлення умов договору, є недобросовісною та такою, що суперечить доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).

Позивач стверджував, що відповідач власноруч вніс до графи 20 перевізних документів № 490219, № 491589 та № 490615 запис: «Навантаження згідно п. 5, гл. 14 ТУ, дод. З до УМВС», що, на думку перевізника, свідчить про свідоме погодження замовником перевезення на «особливих умовах».

Колегія суддів відхиляє вказаний аргумент позивача, адже зазначений запис лише вказує на технічний спосіб навантаження вагонів із використанням вагонних вкладишів згідно з правилами УМВС. Цей запис не є тотожним юридичному погодженню перевезення «на особливих умовах» із застосуванням підвищеного на 20% тарифу. Відповідно до положень Наказу Міністерства інфраструктури України №788, оформлення перевезення на особливих умовах вимагає внесення відправником чітко визначеної відмітки: «Перевезення на особливих умовах згідно погодження Укрзалізниці від (дата)». Оскільки така імперативно встановлена відмітка у графі 20 накладних відсутня, суд доходить висновку, що сторони здійснювали перевезення на загальних підставах, а сам лише факт використання вагонних вкладишів не створює для відповідача обов`язку сплачувати тарифну надбавку.

Щодо застосування строків позовної давності

Відповідач вказує на пропуск позовної давності, зазначаючи, що перевезення здійснено 07.12.2023, а позов подано у березні 2025 року, при цьому спеціальний строк позовної давності для залізниці становить 6 місяців (ст. 315 ГК України, ст. 137 Статуту).

Утім, п. 7.3 Договору сторони збільшили цей строк до 1 року.

Позивач посилається на п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким на період дії воєнного стану продовжено строки, визначені статтями 257-259 ЦК України.

Відповідно до положення пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюються на законодавчо встановлені строки позовної давності. Водночас застосування позовної давності є наслідком встановлення судом факту порушення права позивача.

Під час розгляду справи сторони висловили протилежні позиції щодо обчислення строків позовної давності. Відповідач наполягав на застосуванні спеціального 6-місячного строку, передбаченого статтею 315 ГК України та статтею 137 Статуту залізниць, наголошуючи, що дія воєнного стану не поновлює та не продовжує цей спеціальний строк. Зі свого боку, позивач вказував на застосування 1-річного строку відповідно до статті 258 ЦК України, дія якого автоматично продовжується згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період воєнного стану.

Апеляційний суд враховує, що сторони скористалися своїм правом на договірне врегулювання цього питання та у пункті 7.3 Договору №8217526 чітко погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника становить один рік. Разом з тим, вирішення питання про те, чи сплив цей строк та чи підлягає він подовженню через дію воєнного стану, має вторинний характер. Відповідно до усталеної практики, застосування позовної давності є правовим наслідком встановлення судом факту порушення, невизнання або оспорення права позивача. Оскільки матеріалами справи доведено, що АТ «Укрзалізниця» не мало правових підстав для донарахування 20% провізної плати, права перевізника не були порушені відповідачем. За таких обставин позов підлягає відхиленню саме по суті (через безпідставність матеріально-правових вимог), що виключає можливість відмови у позові з підстав спливу строків позовної давності.

Щодо порушення норм процесуального права

Як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги, під час судового засідання 20.06.2025 судом було погоджено участь представника Відповідача (Левченко С.Ю.) у наступному судовому засіданні 29.08.2025 в режимі відеоконференції. (а.с. 161-165).

Проте, у день проведення засідання 29.08.2025 представника Відповідача не було підключено до відеоконференції, а суд ухвалив оскаржуване рішення за її відсутності, зазначивши, що представник «в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином».

Відповідно до положень ст. 197 ГПК України, незабезпечення судом технічної можливості участі сторони у судовому засіданні в режимі відеоконференції (за наявності попереднього погодження) є грубим порушенням принципів змагальності та рівності сторін, а також права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розгляд справи за відсутності учасника справи, щодо якого судом не було забезпечено реалізації його процесуального права на участь у засіданні в режимі відеоконференції, є самостійною та безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не надав належної правової оцінки факту набрання чинності Наказом №788, помилково надав пріоритет умовам договору приєднання над нормативно-правовим актом, проігнорував факт прийняття залізницею вантажу без зауважень, а також допустив істотне процесуальне порушення, позбавивши Відповідача права на участь у судовому засіданні. За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «БІЛИЙ ЦВІТ» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про повну відмову в позові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатом апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскарженого рішення мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, помилкове застосування норм матеріального права, тому оскаржене рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати

Ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 129 ГПК України. Судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн був сплачений позивачем (АТ «Укрзалізниця»), що підтверджується матеріалами позовної заяви. Оскільки рішення ухвалюється не на користь позивача, ці витрати покладаються на нього. Відповідачу підлягає компенсації за рахунок позивача судовий збір, сплачений ним за подання апеляційної скарги.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.08.2025 у справі №911/871/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛИЙ ЦВІТ» (08304, Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, буд. 1, код ЄДРПОУ 37813456) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, строки та порядку, що передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков